Середа, 25 квітня 1877

Я кружляю навколо чогось... сама не знаю чого, про що мала б подумати, і це робить мене нещасною. Чогось мені бракує, усього мені бракує, скрізь порожнеча.
Що я забула?
Маркуар прийшов попрощатися. Потім Зуніка й Порчінарі, і Фаббрікаторе, і консул, а ввечері Меліто й Каракчоло.
Мені сумно; я так часто казала «сумно», маючи на думці «нудно», що... зрештою, я й сама добре не тямлю; знаю лише, що не можу бесідувати, не сміюся, нічого не бажаю, ніщо мене не цікавить. Усе мені байдуже, якщо не все мені бридке.
Я зробилася негарною! Лардереї бачив мене лише дурною, незграбною, погано вбраною, жалюгідною. Ах! якби я була блискуча, елегантна, як раніше, шанована... усе було б інакше, бодай із самолюбства. Не люблять жалюгідних жінок, та й слушно, це безглуздо.
Мама розповідає мені з цього приводу дуже розумні речі, які я й сама сказала б, якби не ці лінощі, це знесилення, це отупіння.
Ось лист, щоб заспокоїти мою тітку:
«Пишу вам, бо певна, що мама нарозповідає вам драм і дурниць. Я нічого не сприймаю трагічно, та й присягаюся вам перед Богом, що в усій цій пригоді я мала лише розвагу — ось чому Біжу мені милий. Жодної прикрості, жодного приниження; інтимні справи стосуються тільки мене і... та й то! Що ж до справ зовнішніх, то вони цілком на мою користь.
Не думайте, що тут, як раніше, ці дурні й осоружні історії з брудними людьми. Тут усе інакше й нітрохи не схоже на минулі ницості, в які я була вплутана. Бозна-чому, без найменшого кохання; я не зненавиділа жодного чоловіка, а ви кричите, що я його обожнювала; я плакала від самолюбства, а ви уявляли, що я плачу від відчаю. Мені було б украй неприємно думати, що можна, бодай здалеку, порівнювати теперішні справи з минулими паскудствами.
Я скинула стару шкіру й не бажаю жодної подібності до минулих жахіть. Я дуже бавлюся, і якщо з примхи я обожнюю Біжу, то робіть, як я, не сприймайте цього трагічно, а надто не принижуйте його безглуздими страхами, осоружними зітханнями й принизливими порівняннями. Немає нічого дурнішого за любовне горе, яким ви мене завжди обдаровуєте, і присягаюся вам, що дарма».
«Dubium, illusio, deceptio, oppressio
Gloriae Cupiditate»

Примітки

Лат. (девіз, складений самою Марі): «Сумнів, ілюзія, оману, гніт — / через жагу до слави». Цим гірким підсумком вона закриває карне.
«Sympathique» (Фр., 1870-ті) — приємний, споріднений із чиєюсь натурою; сильніше й точніше слово, ніж сучасне буденне «милий».