Субота, 10 березня 1877

Я була на полюванні з батьком і вбила голуба, та, вбивши, помітила, що він лише поранений і що це не голуб, дарма що скидався на нього, а що це Лардереї. Уявіть собі моє сум'яття, я гукнула лікаря, який пообіцяв мені зцілення, після чого я пішла кидати шматки льоду в казан з окропом. Ось сон, що доводить: я лягаю, коли порядні люди встають.
Валіцький на моє прохання ходив до чаклуна, що зводить з розуму всю Ніццу, ворожачи на розтопленому воску, вилитому у воду. Ось:
— «Особа, заради якої ви прийшли, далеко, у гірській країні. Вона носить екстравагантні костюми. Нехай стережеться чорнявого, що ніколи не покине своєї першої пристрасті».
Через це, наполовину жартома, наполовину серйозно, я пишу лайливого листа клятому докторові й беруся писати оце, щоб привести до тями розум, що бозна-як збурений цим пророцтвом. Я була б ладна вийти за іншого лише для того, щоб мати змогу відбити його силою в тієї жінки.
Я така до всього жадібна, така марнолюбна, така корислива, така низька, така заздрісна, що того дня, коли Боргезе поїхав на побачення, я ревнувала до тієї жінки — я, що ніколи не бачила ні князя, ні її. Урок тим, хто гадав, ніби я ревнувала Одіффре з кохання.
Той, хто ніколи не покине своєї першої пристрасті, — це може бути й не Лардереї, це може бути інший чорнявий, чия перша пристрасть — можливо, я, ось чому я мушу стерегтися… Це можна тлумачити на багато ладів, давні оракули привчили нас до цих шахрайств.
У такий дощ нічого не хочеться, це й добре, але отупляє.
Сьогодні ввечері відкриття Театро дель Фондо, дають «Сафо». Ми йдемо туди у двох ложах із Гамонтовими, Фаббрікаторе й Насимовим. Чарівний вечір, який я проводжу, чхаючи, кашляючи й сякаючись, тим часом як Мерізано, прикипівши обома ліктями до краю своєї ложі й націливши на мене бінокль, ворушиться лише для того, щоб час від часу вигукнути щось своєму супутнику. Гра Антонеллі була проти цього лише жартом, тож третій — Руффо, Мулітерно, Массімо й примарний Боргезе — мали вигляд, ніби відвертаються, і без Мерізано їх можна було б узяти за людей, що дивляться на вас.
[Навскоси: Це був справжній Боргезе.]
І на виході, і всюди. А потім інші італійські історії: один князь, здається, їхав за нами в кареті, а потім приходили до готелю питати, хто ми такі й кого знаємо. Історія позавчорашня, і я знаю її від Розалі. Наші туалети й наш заможний вигляд викликають повагу, без цього в Неаполі так не чинять; надсилають свої візитки — до речі, про візитки, ми отримали візитку маркіза Сантасільї — отже, надсилають свої візитки або заговорюють до вас на вулиці, і все це цілком переконані, що ви жінки comme il faut.
Країна шахраїв.

Примітки

Іт. «Teatro del Fondo» — неаполітанський оперний театр.
«Сафо» — опера Ґуно (1851) за життям грецької поетеси.