❦
Середа, 7 березня 1877
Сьогодні вранці мене розбудили о сьомій. Боргезе мав їхати за місто на побачення зі світською дамою, і я хотіла вийти водночас, щоб його побачити. Та він поїхав о пів на сьому: коли о шостій слуга зайшов до його кімнати, він уже був на ногах.Ce matin on m’a réveillée à sept heures. Borghése devait aller à un rendez-vous avec une dame du monde hors de la ville, et je voulais sortir en même temps pour le voir. Mais il partit à six heures et demie lorsqu’à six heures le domestique entra dans sa chambre il était déjà levé.
З дамою — це чарівно, а Лардерель, який міг би… братається з наволоччю, з пані Шльондрою1, і вклоняється панові кучеру.
Avec une dame, c’est charmant, et Larderel qui aurait pu... s’encanaille avec Madame la Coquine et s’incline devant Monsieur le cocher.
Уперше з часів Пелікана я гуляла пішки, і, зустрівши Гамонтових, ми пішли подивитися малярську майстерню — мама, я і Гамонтови.
Pour la première fois depuis Pelikan, je me suis promenée à pied et ayant rencontré les Hamontoff nous sommes allés voir un atelier de peinture, maman, moi et les Hamontoff.
Виникають грошові ускладнення через ящик, що надходить мені з Парижа! Це найогидніше! Бо мама нарікає. Нарікання тільки все отруюють, платиш і забуваєш, і все гаразд. Я добре знаю, що ми лишаємося на мілині, але це трапляється так часто, це така звична річ, і так добре відомо, що це лише питання часу, що скаржитися — справді безглуздо.
Il arrive des complications financières à cause d’une caisse qui m’arrive de Paris ! C’est le plus odieux ! Parce que maman se plaint. Les plaintes ne servent qu’à tout envenimer, on paye et on oublie et tout va bien. Je sais bien que l’on reste à sec, mais ça arrive si souvent et c’est chose si habituelle et on sait tellement que cela n’est que question de temps, que se lamenter est vraiment stupide.
Панни Фаббрікаторе були в нас.
Les demoiselles Fabbricatore ont été chez nous.
Сьогодні ввечері на першій виставі «Аїди» я вперше показалася з декольте, у білій сукні із сицилієнни2, ліф зі шнурівкою спереду, з мисиком. Лорнети працювали на диво злагоджено аж до кінця вечора. А я все ж нудьгувала, попри Насимова, який потворністю — мавпа, а добротою — ангел.
Ce soir à la première représentation d’ « Aida », je me suis pour la première fois montrée décolletée, en robe de sicilienne blanche, corsage lacé devant, à pointe. Les lorgnettes ont fonctionné avec un ensemble remarquable jusqu’à la fin de la soirée. Je m’ennuyais cependant malgré Nasimoff qui est un singe de laideur et un ange de bonté.
У партері я вгадала дона Джованні Боргезе, якого винуватили в тому, що він гарніший за Лардереля.
Au parterre j’ai deviné don Giovanni Borghése, qu’on accusait d’être plus beau que Larderel.
Звинувачення малообґрунтоване, бо цей римлянин — тип свого міста: надмірно чорне волосся, розділене на потилиці проділом, що сягає чола, на якому волосся утворює два зубці, спершу трохи здуте на маківці. Ніс довгий і обачний, хоч і не вишуканий, очі, що дивляться спідлоба й не дуже великі, чорні вуса щіточкою, чорна цятка між губою й підборіддям, прекрасні руки, як у Піццарді; високий, із повільною й лицемірною ходою; словом, Антонеллі у збільшеному вигляді, грубіший, а отже, потворніший, бо головна знада Антонеллі була у виразі майже жіночої млості. А ще його маленький рот із тонкими, на диво свіжими губами, хай навіть тільки рожевими.
Accusation peu fondée, parce que ce Romain a le type de sa ville, les cheveux excessivement noirs, séparés sur la nuque par une raie qui va jusqu’au front sur lequel les cheveux forment deux dents ayant premièrement légèrement bouffé sur le haut de la tête. Un nez long et circonspect sans être distingué, des yeux qui regardent au-dessous et qui ne sont pas très grands, une moustache noire en brosse, un point noir entre la lèvre et le menton, des mains superbes comme Pizzardi; grand, la démarche lente et hypocrite; enfin Antonelli en grand, en plus dur, et par conséquent en plus laid, puisque le charme principal d’Antonelli était un air de langueur presque féminine. Et puis sa bouche petite aux lèvres minces et remarquablement fraîches tout en n’étant que roses.
Це вічний спогад, соромний і пекучий. Чому? Бо доки ти ще дівчина, ти ніколи не знаєш, чи кохаєш, чи… це цинічно, але правда.
C’est un éternel souvenir honteux et brûlant. Pourquoi ? Parce que tant que l’on est jeune fille on ne sait jamais si l’on aime ou si... c’est cynique, mais vrai.
Примітки
Фр. Madame la Coquine — зневажливе Маріїне прізвисько коханки Лардереля, буквально «пані Шльондра». ↩
Сицилієнна (фр. sicilienne) — рубчаста тканина із шовку чи шовку з вовною. ↩