❦
Понеділок, 5 березня 1877
Жахлива погода, сумний настрій. Лардерель не приїжджає, а Боргезе ховається!Lundi 5 mars 1877 Temps affreux, humeur triste. Larderel n’arrive pas et Borghése se cache !
Пані Гамонтова з дочкою склала нам довгий візит.
Mme Hamontoff nous a fait une longue visite avec sa fille.
Мама нездужає, ми замовляємо обід до себе, заходить слуга.
Maman se porte mal, nous commandons le diner chez nous, entre le domestique.
— Та що ж, — кажу я йому між іншим, — вашого князя Боргезе ніяк не побачиш, а мені дуже хочеться його побачити.
- Mais, lui dis-je entre autre chose, on ne peut jamais voir votre prince Borghése, j’ai bien envie de le voir.
— Сьогодні ввечері він обідає за загальним столом.
- Ce soir il dîne à la table d’hôte.
Не знаю, як це сталося, але за чотири хвилини я була причесана, вдягнена й піднімалася нагору, намʼявши боки Розалі, яка аж качалася зі сміху.
Je ne sais comment cela s’est fait, mais en quatre minutes j’étais coiffée, habillée, et je montais après avoir battu Rosalie qui se tordait de rire.
Я прибігаю захекана до столу, шукаю… нічого! Рада, що можу втекти, я зустрічаю на сходах Розалі.
J’arrive essouflée à table, je cherche... rien ! Enchantée de me sauver je rencontre sur l’escalier Rosalie.
— Він у себе!
- Il est chez lui !
— Як!
- Comment !
— Йому за столом передали звістку, і тепер він одягається, йдіть мерщій.
- Il a reçu un message à table et à présent il s’habille, venez vite.
Я накидаю хутро й залягаю в засідку в дуже вузькому й темному коридорчику, що виходить у великий коридор навпроти дверей цього звіра, якого так важко побачити.
Je mets ma fourrure et m’embusque dans un corridor très étroit et sombre qui donne sur le grand corridor en face de la porte de cet animal si difficile à voir.
Я тремтіла, наче йшлося про те, щоб заскочити винного чоловіка; час видавався мені таким довгим у цій темній комірчині з двома виходами, де мене щохвилини міг застукати хтось із готельної обслуги.
Je tremblais comme si il s’agissait de surprendre un mari coupable; le temps me semblait si long dans ce réduit noir à double issue où j’étais à chaque instant exposée à être pincée par des gens de l’hôtel.
Я відбивала такт, Розалі чатувала; раптом двері відчиняються — це лакуза несе коц його величності до карети, я не знала, де подітися зі страху, здавалося, що це ніколи не скінчиться, трохи збоку є ще один коридор, паралельний моєму, тож ми мали зустрітися на майданчику службових сходів, якими він завжди ходить замість великих, на які виходить наше помешкання.
Je battais la mesure, Rosalie guettait; tout à coup la porte s’ouvre, c’est le faquin qui va porter le couvre-pied de sa majesté dans la voiture, je ne savais où me mettre de peur, il semblait que cela ne finirait jamais, un peu de côté se trouve un autre corridor parallèle au mien, de sorte que nous devions nous rencontrer sur le palier de l’escalier de service par lequel il passe toujours au lieu du grand sur lequel se trouve notre appartement.
Я вже починала думати, що він ліг, як учора, коли нарешті двері відчиняються, я чую голос, і Розалі показує мені на сходи, я мчу… Ах! Аякже: біс підбиває його піти великими сходами, я збігаю так швидко, як мені дозволяють мої пантофлі, виходжу на вулицю, щоб увійти головними дверима, з яких він мав вийти. Біля дверей ландо — його, я кидаюся туди, фіакр вигулькує мов з-під землі й заступає мені дорогу, відкидає мене до стіни, і я тулюся до неї, а колеса ось-ось розчавлять мені ноги; консьєрж кричить на візника, який задкує, посувається, відтісняє швейцара, що марно намагається дати прохід.
Je commençais à croire qu’il s’était couché comme hier lorsqu’enfin la porte s’ouvre, j’entends une voix et Rosalie m’indique l’escalier, je file... Ah ! bien oui, le diable lui met en tête de passer par le grand escalier, je descends aussi vite que mes mules me le permettent, je sors dans la rue pour rentrer par la principale porte, de laquelle il devait sortir. Un landau est à la porte, c’est le sien, je me précipite, un fiacre sort de sous terre et me coupe le chemin, en me rejetant sur le mur auquel je m’appuie menacée par les roues qui vont m’écraser les pieds; le concierge crie contre le cocher qui recule, qui avance, qui refoule le portier qui tâche en vain de livrer passage.
Розалі тягне мене за руку, я бачу купу людей, що штовхаються, я шукаю князя, але далі стояти надворі без причини не можна.
Rosalie me tire par le bras, je vois un tas de gens qui se bousculent, je cherche le prince mais on ne peut rester plus longtemps dehors sans raison.
— Боже мій, — кажу я, щоб не розгубитися перед слугами, — отож із церкви вже й не повернутися!
- Bon Dieu, dis-je pour me donner une contenance devant les domestiques, on ne peut donc plus rentrer d[e l]'église !
Церква між двома дверима готелю. І я проходжу, поклавши собі побачити цього рідкісного птаха1 іншого разу.
L’église est entre les deux portes de l’hôtel. Et je passe prenant le parti de voir ce rara avis [sic] une autre fois.
— Ну що, панно! — каже Розалі.
- Eh bien Mademoiselle ! dit Rosalie.
— Ну, це ваша провина!
- Eh bien, c’est votre faute !
— Але ж ви його бачили!
- Mais vous l’avez vu !
— Та ні.
- Mais non.
— Як! Я взяла вас за руку, кажучи: проходьте, панно, — саме коли консьєрж допомагав князеві сісти в карету!
- Comment ! Je vous ai pris le bras en disant : passez Mademoiselle juste comme le concierge aidait le prince à monter en voiture !
— Він був там.
- Il était là.
— За два кроки від вас.
- A deux pas de vous.
— Що ви кажете!
- Qu’est-ce que vous dites !
— Та ви ж там зупинилися, я думала, що ви ним милуєтеся!
- Mais vous vous êtes arrêtée là, j’ai cru que vous le contempliez !
— Ах! Боже мій, Боже мій!
- Ah ! bon Dieu, bon Dieu !
— Мамо, — кажу я, повертаючись до вітальні, — я вірю у Фатум.
- Maman, dis-je en rentrant dans le salon, je crois à la Fatalité .
Отже, завтра я чекатиму вже не півгодини, як сьогодні, а годину. Бо тепер я вже затнуся!
Le résultat de ceci est qu’au lieu d’attendre une demi-heure comme ce soir, demain j’attendrai une heure. C’est que cela va me rendre acharnée !
Ах! Лардерель.
Ah ! Larderel.
Сьогодні ввечері Альтамура привів мені вчителя мандоліни, і я почала. Це буде дуже поетично, я зможу ходити співати серенади під вікнами молодиків. Ні, це жалюгідний жанр.
Ce soir Altamura m’a amené le professeur de mandoline et j’ai commencé. Ce sera très poétique, je pourrai m’en aller chanter des sérénades sous des fenêtres de jeunes gens. Non, c’est un genre déplorable.
Але що ви скажете про цей вечір із Боргезе! Якби я бодай знала, який він на вигляд.
Mais que dites-vous de ce soir avec Borghése ! Si je savais au moins comment il est.
Я стану фаталісткою, це єдиний спосіб ні про що не тривожитися.
Je m’en vais devenir fataliste, c’est le seul moyen de ne s’inquiéter de rien.
Примітки
В оригіналі латиною: «rara avis» [sic] — «рідкісний птах», тобто незвичайна/невловна особа (вислів із Ювенала). ↩