❦
# Понеділок, 18 грудня 1876
Понеділок, 18 грудня 1876
Lundi 18 décembre 1876
Учора мене будить батькова візитка з такими словами:
Hier, on me réveille par une carte de mon père avec ces mots :
«Я в готелі „Люксембург“ із сестрами. Якщо можеш, приходь негайно».
« Je suis à l’hôtel du Luxembourg avec mes sœurs. Si tu peux viens de suite ».
За порадою моїх матерів1 рівно о першій я вирушаю на це запрошення й, перш ніж увійти, посилаю спитати, чи це пристойно.
D’après le conseil de mes mères, à une heure juste je me rends à cette invitation et avant d’entrer envoie demander si c’est convenable.
Замість усякої відповіді Гелена й мій нещасний батько виходять до карети й вельми ніжно ведуть мене до себе.
Pour toute réponse Hélène et mon père de malheur viennent à la voiture et m’emmènent fort tendrement chez eux.
Тітки Гелена й Горбата, що ні в що не втручаються, говорять зі мною про кардинала й радять їхати до Рима по його небожа, а заразом і по його грошенята.2
Les tantes Hélène et la Bossue ne se mêlant de rien me parlent du cardinal et me conseillent d’aller à Rome quérir son neveu et ses écus.
— Бідолашне хлопʼя, — кажу я, — він там, далеко.
- Ce pauvre petit, fais-je, il est là-bas.
— Де?
- Où ?
— У Сербії.
- En Serbie.
— Та невже!
- Vraiment !
— На жаль.
- Hélas.
Та ні, він у Римі.
Mais non il est à Rome.
— Може, він уже повернувся, бо більше не воюють, і вчора я обідала з російським добровольцем, що прибув із Сербії.
- Peut-être est-il de retour car on ne se bat plus et hier j’ai dîné avec un volontaire russe qui arrive de Serbie.
— Може бути. Я кажу, що він у Римі, бо прочитала в газеті звіт про відкриття «Skating-rink»3 у Римі, де писалося, що «обидва графи Антонеллі були там».
- Ça se peut. Je dis qu’il est à Rome parce que j’ai lu dans le journal le compte rendu de l’ouverture du Skating-ring à Rome où c’était dit que « les deux comtes Antonelli étaient là ».
— І це можливо.
- C’est encore possible.
У Римі є «Skating»!
Il y a un Skating à Rome !
Потім зайшла мова про Тютчеву, і я відгукнулася про неї якнайгірше, погрожуючи цій негідниці позовом за наклеп.
Alors on parla de la Tutcheff, je la traitai de la dernière façon, menaçant cette canaille d’un procès en diffamation.
— Хай нападають на мою родину, на мою матір, вони можуть боронитися! Та хай мене не зачіпають, бо так само певно, як я беззахисна істота, яку підло обмовляти, я помщуся доблесно! І на те є чудова причина: я нічого не боюся.
- Qu’on s’attaque à ma famille, à ma mère, ils peuvent se défendre ! Mais qu’on ne me touche pas car aussi vrai que je suis une créature sans défense qu’il est lâche de calomnier, je me vengerai vaillamment! Et ça pour une excellente raison, parce que je ne crains rien.
Що правда, то правда. Я нічого не боюся, бо мені вже не може бути гірше, ніж є.
C’est trop vrai. Je ne crains rien car je ne puis être plus mal que je suis.
Бачу, що мама справила враження.
Je vois que maman a produit de l’effet.
Поговоривши знову про сторонні речі, я запросила батька прогулятися зі мною. І тоді знов почався малоросійський діалог.4
Ayant de nouveau parlé de choses indifférentes, j’invitai mon père à se promener avec moi. Alors recommença le dialogue petit-russien.
— Ми йшли тією самою дорогою?
— Ми йшли.
— Ми йшли.
- Nous marchions par le même chemin ?
- Nous marchions.
- Nous marchions.
— Ми знайшли шубу?
- Nous avons trouvé une pelisse ?
— Ми її знайшли.
Nous l’avons trouvée.
— Ти її забрав?
Tu l’as prise ?
— Я її забрав.
Je l’ai prise.
— Де ж вона?
Ou est-elle donc ?
— Що?
- Quoi ?
— Шуба.
La pelisse.
— Яка шуба?
Quelle pelisse ?
І т. д.
Etc.
А я думала про Рим, куди могла б поїхати, якби це чудовисько зволило!!!
Et je pensais à Rome où je pourrais aller si ce monstre le voulait bien !!!
Тим часом я показувала його ніццянцям і, хоч тисяча прикрощів стискала мені серце, усміхалася, зневажливо вклоняючись Одіффре й Бержеро.
En attendant je le montrais aux Niçois et pendant que mille peines me serraient le cœur je souriais en saluant dédaigneusement Audiffret et Bergerault.
Скільки ж мені знадобилося терпіння, щоб нарешті привести його до себе, на терасу, де були мама, тітка, Діна, Коліньйон, Барнола й Валіцький.
Combien il me fallut de patience pour en arriver à le conduire chez moi, sur la terrasse où étaient maman, ma tante, Dina, Collignon, Barnola et Walitsky.
Щоб помститися за свої зусилля, я обізвала «пройдисвіткою» пані Тютчеву, яка проходила повз, і була дуже зухвала.
Pour me venger de mes efforts je traitai de “coquine” Mme Tutcheff qui passait et je fus très insolente.
Я показала йому будинок. Потім ми пішли на «Skating-rink», куди він пообіцяв прийти, але не прийшов. Коліньйон рятувала мене від ніяковості, я зробила коло по «Skating» попід руку з нею, а зустрівши Фіулулу, зупинилася. Саме тоді Джирофла підкотився до мене з колишнім запалом.
Je lui montrai la maison. Nous allâmes ensuite au Skating-rink où il promit de venir mais ne vint pas. Collignon me servant de contenance, je fis le tour du Skating à son bras et rencontrant Fiouloulou je m’arrêtai. En ce moment Girofla se laissa glisser vers moi avec un entrain des anciens jours.
— Приношу вам наказ кататися, мадемуазель!
- Je vous apporte l’ordre de patiner, Mademoiselle !
— І від кого ж, пане? — спитала я, червоніючи.
- Et de qui, Monsieur, demandai-je en rougissant.
— Від вашої пані тітки, це цілком певно, прошу мені повірити.
- De Madame votre tante, c’est formel, je vous prie de le croire.
— Ви сьогодні така вітряна, що страшно й підʼїхати туди, де ви: здається, ви хочете всіх позбивати з ніг.
- Vous avez l’air si en l’air aujourd’hui qu’on craint de s’aventurer là où vous êtes, vous semblez vouloir renverser tout le monde.
— Гм! гм! то ви катаєтеся?
Heu ! heu ! alors vous patinez ?
— Пізніше, коли нікого не буде.
Plus tard, quand il n’y aura personne.
— Домовилися.
- C’est entendu.
Я спитала його також, чи схожа я на батька. Ах! але невже ми переказуватимемо всі теревені, які ведуться з Одіффре?
Je lui demandai aussi si je ressemblais à mon père. Ah ! mais, est-ce que nous allons rapporter toutes les balivernes qui se disent avec Audiffret ?
викреслено[Десять рядків закреслено]
[Dix lignes cancellées]
Пелікан тут, княгиня Суворова з мамою, поки я йду взувати ковзани. Мої ноги й моя спина мають великий успіх. Ох! та байдуже!
Pelikan est là, la princesse Souvoroff est avec maman, pendant que je vais mettre des patins. Mes pieds et mon dos me valent un grand succès. Oh ! tant pis !
Поки я відпочивала там, далеко-далеко, Одіффре знову підійшов до мене поговорити.
Pendant que je me reposais là-bas, là-bas, Audiffret me vint de nouveau parler.
Писала я ті листи чи ні?
Ai-je écrit les lettres oui ou non ?
Я хотіла поводитися з ним, як із Любімовими, що дивилися на мене здалеку всією родиною. Ага, аякже.
Je voulais être avec lui comme avec les Lubimoff qui me regardaient de loin avec toute la famille. Ah ! bien oui.
— Хіба можна кататися з такими ногами, — сказав він, указуючи на мої підборіддям.
Est-ce qu’on peut patiner avec de pareils pieds - dit-il en désignant les miens du menton.
— Я й кажу, пане: вони в мене надто маленькі.
C’est ce que je dis, Monsieur, ils sont bien trop petits.
Рік тому я відповіла б найбанальнішим: ох! пане!
Il y a un an j’aurais répondu par un : oh ! Monsieur, des plus vulgaires.
Маму знову накрутила пані Суворова, та й мої скарги допомогли… Знаєте, що вона зробила? Вона пішла завадити своєму чоловікові обідати з пані Тютчевою — у самої пані Тютчевої. Ось що, за її розповіддю, сталося. Спершу Ерістов хотів заступити їй дорогу, але вона відштовхнула його й увійшла до вітальні, де пан її чоловік сидів, схилившись над столом, пані Тютчева стояла біля вікна, бліда, а княгиня сиділа. Пані Тютчева одразу вийшла, а мама, посидівши якийсь час, бо не могла підвестися, вийшла, забравши з собою чоловіка.
Maman est de nouveau montée par Mme Souvoroff et, mes plaintes aidant... Savez-vous ce qu’elle a fait ? Elle est allée empêcher son mari de dîner avec Mme Tutcheff chez Mme Tutcheff elle même. Eh, voilà, d’après son récit, ce qui s’est passé. D’abord Eristoff voulut lui barrer le passage mais elle le poussa de côté et entra dans un salon où Monsieur son mari était courbé sur une table, Mme Tutcheff près de la fenêtre debout et pâle, et la princesse assise. Mme Tutcheff se retira aussitôt et maman après être restée quelque temps assise, faute de pouvoir se lever, sortit en emmenant son mari.
Ми всі троє мовчали й уже підʼїжджали до дому, коли батько звелів їхати до «London House»5. І коли мама зробила якийсь жест.
Tous les trois nous étions silencieux et on s’approchait déjà de la maison lorsque mon père ordonna d’aller au London House. Et comme maman faisait un geste.
— Їдьмо, — сказала я.
- Allons-y dis-je.
— Поговоримо спокійно, — додав батько.
- Nous causerons tranquillement, ajouta mon père.
Мама почала з того, що розповіла мені цю історію, і, не докінчивши, вибухнула нервовим плачем, що я цілком розумію після такої пригоди.
Maman commença par me raconter l’histoire et avant d’achever eut un accès de larmes nerveuses que je comprends bien après une telle aventure.
А потім знову заговорили про те саме, і це тривало б до ранку, якби я не сказала:
Et puis on recommença de parler de la même chose, ça aurait duré jusqu’au matin si je n’avais dit :
— Навіщо всі ці викрутаси, докори, шпильки, коли все так просто! Мене треба вивозити у світ, мама цього не може, отже, це ваш обовʼязок. Відповідайте, батьку, що ви на це скажете?
- Pourquoi tous ces faux-fuyants, ces récriminations, ces pointes d’épingles quand la chose est si simple ! Il faut me conduire dans le monde, maman ne le peut pas, c’est donc le vôtre. Répondez mon père, qu’avez-vous à dire ?
— Щодо мене, — додала я, — то я наперед на все згодна.
- Quant à moi, ajoutai-je, je consens à tout d’avance.
Уперше в житті це чудовисько говорило чесно, просто. А втім, чи не була ця добра воля лише способом уникнути неприємностей, тягнучи час?
Pour la première fois de la vie ce monstre a parlé honnêtement, simplement. Et encore cette bonne disposition, n’était-elle peut-être qu’un moyen d’éviter des désagréments en traînant ?
Зрештою… можливо… хто знає?
Enfin... peut-être... qui sait ?
До девʼятої ми сиділи там і обговорювали становище серйозно, як троє добрих друзів.
Jusqu’à neuf heures nous sommes restés là et examiner la situation sérieusement et comme trois bons amis.
Ах? Річ у тім, що батько, усунувши всі перешкоди — на словах, — порушив страшне питання.
Ah ? c’est que mon père ayant aplani tous les obstacles, verbalement, souleva une terrible question.
— А що, — сказав він, — як усе, що я зроблю, буде марним? Твоє становище стане від того тільки гіршим.
- Et si, dit-il, tout ce que je ferai était en vain ? ta position n’en deviendrait que pire.
Але, оскільки я відповіла, що марним це бути не може, знову взялися до планів. І насамперед треба бодай для годиться помиритися з тією Тютчевою. Після сцени в Монте-Карло це стає навіть легше. Раніше нічого було забувати: існувала ворожнеча, холодність без причини, а тепер є що забути.
Mais, comme je répondis que ce ne pouvait être en vain, on reprit les projets. Et tout d’abord il est nécessaire de se réconcilier, sommairement avec la Tutcheff. Cela devient presque plus facile après la scène de Monte-Carlo. Avant il n’y avait quoi oublier, il existait une inimitié, une froideur sans cause, à présent on a quelque chose à oublier.
Це буде важко… і як на мене, я б воліла… плюнути їй в обличчя, але так треба. Бо ця жінка, сестра мого батька, моя тітка… з нею треба хоча б про людське око бути в добрих стосунках.
Ce sera dur... et pour ma part j’aimerais... mieux lui cracher au visage mais il le faut. Car cette femme, la sœur de mon père, ma tante... on doit au moins pour le monde paraître bien avec elle.
То, виходить, це буде в Ніцці? Тільки щоб змусити забути минуле, щоб восторжествувати, а потім поїхати… поїхати… Ах! якби можна було записати мелодію разом зі словами, ви зрозуміли б, як хапає за душу й як стискається серце від цієї пісні старого негра з «Поля і Вірджинії»6.
Alors ce sera donc à Nice ? Seulement pour faire oublier le passé, pour triompher et puis partir... partir... Ah ! si on pouvait écrire la mélodie avec les paroles, vous comprendriez comme l’âme est empoignée et comme le cœur se serre à cette chanson de vieux nègre dans Paul et Virginie.
Пташка відлітає / Далеко-далеко / Й не вертає. / Ах, бідна дурна, / Сиди вдома, / Вір пісні знайомій: / Пташка відлітає / Далеко-далеко, пташка відлітає / Й не вертає. / Пташко вірненька, / Що Бог благословляє, / Пташко вірненька, Лишайся в милім гнізді, / Склади крильце, / Спатимеш краще, / Ніж під чужими небесами, / Пташко вірненька, / Що Бог благословляє, / Пташко вірненька, Лишайся в милім гнізді.
L’oiseau s’envole Là-bas, là-bas. Et ne revient pas. Ah ! pauvre folle Reste à la maison Crois à ma chanson L’oiseau s’envole Là-bas, là-bas l’oiseau s’envole Et ne revient pas. Oiseau fidèle Que Dieu bénit Oiseau fidèle Reste en ton doux nid Ferme ton aile Tu dormiras mieux Que sous d’autres cieux Oiseau fidèle Que Dieu bénit Oiseau fidèle Reste en ton doux nid.
Це ніжно, це чарівно… але до мене це не стосується. У мене ж немає дому! Немає гнізда. І Бог мене не благословляє.
C’est tendre, c’est charmant... mais cela ne peut s’appliquer à moi. Je n’ai pas de maison, moi ! Je n’ai pas de nid. Et Dieu ne me bénit pas.
Але після «London House» ми поїхали до Опери, у капелюшках, і, мушу сказати, це справило досить дивне враження… на Одіффре, Ґалулу, Красеня-Денного, Фонтану й Шіріса в ложі-«човні»7.
Mais après le London House nous sommes allés à l’Opéra, en chapeaux et, je dois le dire cela a produit un effet assez singulier... sur Audiffret, Galula, Belle-de-jour, Fontana et Chiris dans la barcaccia.
О нещастя!
O misère !
Я божеволію від непевності. Чекати ласки від батька в Ніцці заради сумнівного й минущого тріумфу без особливої користі… Тоді Париж… і Рим… і навчання!!! О!
Je deviens folle d’incertitude. Attendre les faveurs de mon père à Nice pour un triomphe douteux et éphémère sans intérêt particulier... Alors Paris... et Rome.... et les études !!! Oh !
У Парижі я загублюся… щоб там блищати, потрібне або велике імʼя, або великий статок, або велика розпуста… Отже, мені нічого робити в Парижі…
A Paris je me perdrai... pour y briller il faut ou un grand nom, ou une grande fortune ou une grande dépravation... Je n’ai donc rien à faire à Paris...
Але в Римі… у Римі я зможу зробити блискучу партію, а потім, і це головне, житиму там у насолоді! І… я так хотіла б відновити своє добре імʼя в Римі, так, так!!
Mais à Rome... à Rome je pourrai faire un grand mariage et puis et le principal c’est que j’y vivrai avec délice ! Et... je voudrais tant me réhabiliter à Rome, tant, tant !!
Почнімо з Ніцци… якщо почнемо… Але навчання! Але час, що минає! У вісімнадцять років я мала б уже писати великі картини!
Commençons par Nice.... si nous commençons... Mais les études ! Mais le temps qui passe ! A dix-huit ans j’aurais dû faire de grands tableaux !
То… куди ж їхати? О! яке це смертельно скрутне питання! До Парижа я поїду лише тоді, якщо батько не захоче повезти мене до Рима… краще вмерти, ніж поїхати в це божественне місто так, як раніше.
Alors... où aller ? Oh ! que cette question est mortellement embarrassante ! Je n’irai à Paris que si mon père ne veut me conduire à Rome... plutôt mourir que d’aller dans cette ville divine comme avant.
Мене гнітить саме Ніцца… Ще одна втрачена зима… а до речі, скільки я їх уже втратила?… дві як жінка… три як учениця… Ганьба!
C’est Nice qui me pèse... Encore un hiver de perdu... au fait combien en ai-je perdu ?... deux comme femme... trois comme étudiante... Infamie !
Учора я була така розгублена й така розлючена, що лягла одягнена в їдальні й пролежала там чотири години в напівсні, напівмуці, прокидаючись щохвилини. Потім я пішла лягти на кушетку до мами й підвелася лише о першій пополудні, хоча й не спала. Мама хвора… звісно, після вчорашнього…
J’étais si perplexe et si furieuse hier que je me couchai tout habillée dans la salle à manger et y passai quatre heures de mi- sommeil, mi-tourment, me réveillant à chaque minute. Ensuite j’allai me coucher sur la chaise longue chez maman et je ne me suis levée qu’à une heure de l’après-midi; je ne dormais pourtant pas. Maman est malade... naturellement après hier...
Тітка, Діна, Валіцький і Анічкови снідають у Вольфа, якого звати Миколою, і сьогодні його іменини8.
Ma tante, Dina, Walitsky et les Anitchkoff sont à déjeuner chez Wolf qui se nomme Nicolas, et c’est sa fête aujourd’hui.
Пана Анічкова теж звати Миколою, тож іменини ділять надвоє: поснідавши в одного, обідають у другого.
M. Anitchkoff se nomme aussi Nicolas, aussi partage t-on la fête en deux et dîne t-on chez lui ayant déjeuné chez l’autre.
Я лежала на маминому ліжку, коли одна з маленьких Анічкових прийшла сказати, що мене конче хочуть бачити; я відповіла, що хвора.
J’étais sur le lit de maman quand une des petites Anitchkoff vint me dire qu’on me voulait absolument, je répondis que j’étais malade.
— Вечоріє, — каже мама, — і їй треба когось помучити…
Le soir vient, dit maman, et elle a besoin de tourmenter...
— Кого ж це? Вас? Ах! ви думаєте, що я тут заради вас? Зовсім ні! Я приходила подивитися на собак. Прощавайте!
Qui donc ? Vous ? Ah ! vous croyez que je suis là pour vous ? pas du tout ! Je venais voir les chiens. Adieu !
І я сердито пішла до себе, куди мене наздогнали запискою, в якій мені обіцяли все на наступний рік і просили піти до Анічкових.
Et en colère je m’en allai chez moi où on me poursuivit par un billet dans lequel on me promettait tout pour l’année prochaine me priant d’aller chez les Anitchkoff.
Я звеліла переказати на словах, що знаю один ярмарок, де є шинок із такою вивіскою: «Сьогодні платять, завтра пʼють у борг, а післязавтра — задарма».
Je fis répondre verbalement que je savais une foire où il y avait un cabaret avec cette enseigne : Aujourd’hui on paye, demain on consomme à crédit et après-demain gratis.
Щодо Анічкових, то я написала листа на папері, розмальованому Дашадом, у якому перепрошувала, посилаючись на гарячку.
Quant aux Anitchkoff j’écrivis une lettre sur du papier peint par Dachad, dans laquelle je m’excusais par une fièvre.
Віра, маленька дівчинка, побачила мене в пеньюарі й з перевʼязаною головою.
Véra, la petite fille, m’a vue en peignoir et la tête bandée.
Я ревную!
Je suis jalouse !
До принцеси Марґеріт9… Усі чоловіки, які не закохані деінде, закохані в неї, а оскільки вона королева, її обожнюють… О!
De la princesse Marguerite... Tous les hommes qui n’aiment pas ailleurs en sont amoureux et, comme c’est une reine on l’adore... Oh !
Вона кататиметься, показуватиме свої великі ноги, від неї шаленітимуть… А я!
Elle patinera, elle montrera ses grands pieds, on en raffol- lera... Et moi !
— О! принцеса Марґеріт, — казав, бувало, Антонеллі, зводячи очі, а потім кривлячи губи так, ніби хотів сказати: оце жінка.
- Oh ! la princesse Marguerite, faisait Antonelli levant les yeux et en faisant ensuite une moue qui semblait dire: voilà une femme.
!!!!
!!!!
Двічі скотина! Якби вона не була королевою… він би на неї плював!
Double brute ! Si elle n’était pas reine... il cracherait dessus !
Примітки
«Мої матері» — Маріїн іронічний множинний вислів про різних старших жінок, які дають їй поради. ↩
Фр. quérir son neveu et ses écus: aller quérir — «піти по когось, привезти»; тітки радять Марі їхати до Рима й забрати кардиналового небожа разом із його грошима (écus — старовинні монети, тобто статок). ↩
«Skating-rink» (англ.; у Марі «Skating-ring», помилково замість «rink») — роликова ковзанка. ↩
Фр. dialogue petit-russien — розмова українською («малоросійським») говором; родина вживала його для приватних справ. ↩
«London House» — назва модної кондитерської й чайної в Ніцці (англійська вивіска). ↩
Пісня з опери Віктора Массе «Поль і Вірджинія» за романом Бернардена де Сен-Пʼєра; премʼєра відбулася в Парижі 15 листопада 1876 року, за місяць до цього запису. ↩
В оригіналі італійською: «barcaccia» — велика ложа біля сцени, де збиралася світська молодь. ↩
Його іменини: день святого Миколая, 6 грудня за російським (юліанським) календарем, тобто 18 грудня за західним. ↩
Маргарита Савойська (1851–1926), принцеса Пʼємонтська, дружина спадкоємця італійського престолу, кумир римського товариства; у січні 1878 року стала королевою Італії. ↩