❦
# Понеділок, 28 листопада 1876
Понеділок, 28 листопада 1876
Lundi 28 novembre 1876
Я ненавиджу Париж. Можливо, якби пробути тут якийсь час, не їздячи по крамницях, ця ненависть минула б.
Je hais Paris. Peut être qu’en y restant quelque temps sans aller aux magasins cette haine passerait.
О пів на восьму я поїхала вечеряти до Бойдів. Берта запросила мене вчора. Бойди — щось на кшталт родини Бенуатон1. Зрештою, я про це вже казала. Пані Бойд навідалася до мами. Берта належить до товариства серця.
A sept heures et demie je suis allée dîner chez les Boyd. Berthe m’avait invitée hier. Les Boyd sont une espèce de famille Benoîton. D’ailleurs j’en ai déjà parlé. Mme Boyd a fait une visite à maman. Berthe est de la société du cœur.
Уперше вони бачать мене зблизька й довго, тож я вислухала заслужені компліменти своїй талії, рукам, волоссю. Що ж до Берти, вона тільки й говорить, що про доньку княгині Лізи Трубецької2, чия вітальня добре відома в Парижі. Давно я не бачила людей веселих, природних і благопристойних.
C’est la première fois qu’ils me voient longtemps de près aussi je reçus sur ma taille, mes bras, mes cheveux, les compliments qu’ils méritent. Quant à Berthe elle ne parle que de la fille de la princesse Lise Troubetskoy dont le salon est bien connu à Paris. Depuis longtemps je n’ai vu des gens gais, naturels et convenables.
Цей вечір освіжив мій дух, і я повернулася до нашого «розкішного другого поверху» Гранд-Готелю спокійніша й у кращому гуморі.
Cette soirée me rafraîchit l’esprit et je revins dans notre « superbe premier » du Grand Hôtel plus calme et mieux disposée.
Там я застала Жоржа, який приніс мені довідник Палати, «Силуети пером»3.
J’y trouvai Georges qui m’apporte le manuel de la Chambre, Silouettes à la plume.
Ось що там читаєш про Жанвʼє де Ла Мотта-сина, після Ж. де Ла Мотта-батька, про якого говорять із пошаною й повагою, віддаючи йому належне за всі його благодіяння в департаменті:
Voilà ce qu’on y lit de Janvier de La Motte fils, après J. de La Motte père dont on parle avec respect et considération lui rendant justice pour tous ses bienfaits dans son département :
Луї Жанвʼє де Ла Мотт двадцять вісім років
Louis Janvier de La Motte vingt-huit ans
Сеґре (Мен і Луара) 7 313 голосів. Член генеральної ради, неодружений; з його обранням, кажуть, повʼязаний успіх дуже багатого шлюбу. Непримиренний бонапартист, що спирається на демократію, словом — син свого батька. Обличчя пухкенького семінариста, до якого ніби приклеїли вуса й пенсне: завжди тримає під пахвою міністерську теку, що з ним нерозлучна: він проходить вишкіл.
Segré (Maine et Loire) 7.313 voix. Conseiller général, non marié; à sa nomination est attachée, dit-on, la réussite d’un très riche mariage. Bonapartiste intransigeant, s’appuyant sur la démocratie, en un mot le fils de son père. Figure de séminariste poupard, sur laquelle on aurait appliqué des moustaches et un pince-nez: a toujours sous le bras une serviette de ministre qui ne la quitte pas : il fait son apprentissage.
А тепер іде Адольф Ґраньє де Кассаньяк батько й син
Et maintenant vient Adolphe Granier de Cassagnac père et fils
«Увага: це наш колега й людина книжна у високому значенні цього слова. Ґраньє де Кассаньяк належить до родини ґасконських дворян. Його дворянський титул довго заперечували, але без підстав: його пергаменти в порядку. І так далі, і так далі...»
« Attention c’est un confrère et un lettré dans la grande acception du mot. Granier de Cassagnac appartient à une famille de gentilshommes gascons. Son titre de noblesse lui a été longtemps contesté, mais c’était sans raison : ses parchemins sont en règle. Etc. Etc... »
Поль Ґраньє де Кассаньяк-син тридцять два роки Кондом (Жер) 9 818 голосів. Журналіст, неодружений. Увесь його статок — лише добре толедське перо. ДʼАртаньян від словесності4. Високий, дужий, задертий ніс, вуса гачком, дуже чорне й дуже густе волосся, смаглява шкіра, живий погляд, справжній ґасконець за жестом, вимовою й відвагою. Служив Імперії з солдатською відданістю і служить їй ще й нині як відчайдух-одинак, недисциплінований і свавільний.
Paul Granier de Cassagnac fils trente-deux ans Condom (Gers) 9.818 voix. Journaliste, célibataire. N’a pour toute fortune que sa bonne plume de Tolède. Un d’Artagnan de lettres. Grand, fort, le nez au vent, la moustache en croc, cheveux très noirs et très -abondants, la peau brune, l’œil vif, un véritable Gascon par le geste, l’accent et la bravoure. A servi l’Empire avec un dévouement de soldat et le sert encore en enfant perdu, indiscipliné et mauvaise tête.
Дуже непоступливий у своїх полеміках, надто непоступливий для людини з політичними намірами. На його запал і молодість дуже розраховують, аби влаштувати скандал у новій Палаті. Сподіваються, що він буде дʼАртаньяном трибуни, як був ним у пресі. Пан де Кассаньяк цілком може спростувати ці прогнози.
Très raide dans ses polémiques, trop raide pour un homme qui a des visées politiques. On compte beaucoup sur sa fougue et sa jeunesse pour faire du scandale à la nouvelle Chambre. On espère qu’il sera le d’Artagnan de la tribune comme il était celui de la presse. M. de Cassagnac pourra bien faire mentir ces pronostics.
Тепер, коли він покинув газетні пригоди заради сцени серйозної політики, ми б не здивувалися, побачивши, як він наслідує тих синків добрих родин, які збирають друзів на останню вечерю, щоб поховати парубоцьке життя, а потім стають чудовими чоловіками й... зразковими батьками сімейств.
Maintenant qu’il a quitté les aventures du journal pour monter sur la scène de la politique sérieuse, nous ne serions pas étonnés de le voir imiter ces fils de famille qui réunissent leurs amis à un dernier souper pour enterrer leur vie de garçon, et qui deviennent ensuite d’excellents maris et des... pères de famille modèles.
Пан де Кассаньяк — кавалер ордена Почесного легіону з 1869 року, він бився під Седаном і був бранцем у Німеччині. У нього було багато дуелей, у яких він кається. Залюбки перепрошує своїх супротивників, але тільки після ударів шпагою.
M. de Cassagnac est chevalier de Légion d’honneur depuis 1869, il a combattu à Sedan et a été prisonnier en Allemagne. Il a eu beaucoup de duels dont il se repent. Fait volontiers des excuses à ses adversaires, mais seulement après les coups d’épée.
Це нагадує мені, що мама водила мене до доктора Фовеля5, що цей самий доктор оглянув мені горло своїм новим ларингоскопом6, що знайшов у мене катар, хронічний ларингіт тощо (у чому я не сумніваюся, зважаючи на кепський стан мого горла). І що для зцілення мені потрібні шість тижнів енергійного лікування. А це означає, що ми проведемо зиму в Парижі. На жаль!
Ça me rappelle que maman m’a menée chez le Dr Fauvel, que le dit docteur m’a examinée la gorge avec son nouveau laryngoscope, qu’il m’a déclarée atteinte d’un catarrhe, d’une laryngée chronique etc. (ce dont je ne doute pas vu le mauvais état de ma gorge). Et que pour me guérir il me faut six semaines de traitement énergique. Ce qui fait que nous passerons l’hiver à Paris. Hélas !
А ось мій батько таки чарівний.
C’est mon père qui est charmant.
Спершу він змусив мене витрачати гроші, поки я гостювала в нього, потім не оплатив моєї подорожі, а оскільки йому було соромно, він покликав Олександра, заходився його обіймати й запевняти, що відшкодує мені витрати. Міг би й не казати, у нього нічого не просили. Потім він дозволив своєму Кузьмі супроводжувати тих злощасних коней. Я заплатила за дорогу й за Кузьму. А тепер ось мама розпечатує листа цього чоловіка до Башкирцева.
D’abord il m’a fait dépenser de l’argent pendant que j’étais chez lui, ensuite il n’a pas payé mon voyage, et comme il avait honte il appela Alexandre, se mit à l’embrasser et à l’assurer qu’il me rendrait mes dépenses. Il pouvait ne pas le dire, on ne lui demandait rien. Ensuite il permit à son Kousma d’accompagner ces chevaux de malheur. J’ai payé le trajet et Kousma. Et à présent voilà que maman décachette une lettre de cet homme à Bashkirtseff.
«Чекаю ваших розпоряджень, добродію, спинившись на півдорозі. Що ж до Шоколада, я, як завжди за вашим наказом, відіслав його до Полтави». Не кажучи вже про те, що мій любий батько змусив мене дати пʼятсот карбованців Кузьмі, які Кузьма зараз проїдає в дорозі.
J’attends vos ordres, Monsieur, arrêté au milieu du chemin. Quant à Chocolat je l’ai, toujours selon vos ordres renvoyé à Poltava. » Sans compter que mon cher père m’a forcée de donner cinq cents roubles à Kousma, que Kousma est en train de manger en route.
Оце вже, бігме, гарний подарунок!
Voilà, sur ma foi, un beau cadeau !
Що ж до Шоколада. Ах! проклятий розбійнику, я зажадаю його назад через поліцію.
Quant à Chocolat. Ah ! brigand de malheur je te le redemanderai par la police.
О! який же боягуз!
Oh ! mais quel lâche !
Уся його щедрість зводиться до того, щоб подати пляшку шампанського:
Toute sa libéralité consiste à faire servir une bouteille de champagne :
— Ви відштовхнули від своєї доньки всіх, щоб можна було сказати, ніби її ніхто не хотів. Ви її ховали, бо не хотіли, щоб її бачили такою, яка вона є, самі не давши ні шеляга на її освіту, — «казала мама». А він відповідав дрібними пласкими й обурливими жартами, ніколи нічого не заперечуючи й не пояснюючи.
— Vous avez éloigné de votre fille tout le monde, pour qu’on pût dire qu’on n’en avait pas voulu. Vous l’avez cachée car vous ne vouliez pas qu’on la vit telle qu’elle est, n’ayant pas, vous-même donné un sou pour son éducation, « disait maman ». Et il répondait par des petites plaisanteries plates et révoltantes, sans jamais nier ou s’expliquer.
Господи Ісусе, що за людина мій батько!
Seigneur Jésus, quel homme est mon père !
Примітки
«Родина Бенуатон» (фр. La Famille Benoîton) — сатирична комедія Вікторьєна Сарду (1865), що висміює загребущий матеріалізм і світські претензії паризького міщанства; це прізвище стало прозивним для такого роду родин. ↩
Княгиня Ліза Трубецька (Трубецкая) — одна з модних російських господинь паризького сезону, відома своїм літературним і політичним салоном. ↩
«Силуети пером» — парламентський альманах, що публікував короткі портретні нариси депутатів; його широко читали в політичних колах. ↩
ДʼАртаньян від словесності — літературний мушкетер; дʼАртаньян, герой «Трьох мушкетерів» Дюма, був взірцем ґасконської завзятості й шаленої відваги. ↩
Доктор Фовель — видатний паризький ларинголог, один із провідних фахівців із захворювань горла свого часу. ↩
Ларингоскоп винайшов 1854 року Мануель Гарсіа; 1876 року він був ще порівняно новим діагностичним інструментом. ↩