❦
Пʼятниця, 10 листопада 1876 (29 жовтня)
Маю розповісти про одне батькове крутійство: він запропонував оплатити мою подорож, але в якійсь незрозумілій формі, я навіть не збагнула, що він має на увазі, а коли я відмовлялася, не знаючи від чого, він вигукнув, що раз я не хочу — то «тим гірше»1.Il y a une supercherie de mon père à raconter, il m’a offert de payer mon voyage, mais sous une forme incompréhensible, je ne compris seulement pas ce qu’il voulait dire, et comme je refusais ne sachant quoi, il s’écria que puisque je ne voulais pas : « Tant pis ».
Це спритний шахрай — ні, не спритний, раз я кажу «шахрай». Я знову грала, та що поробиш! Цілу годину я перекладала Гоголя, але ця жива фотографія Рима надто мене хвилює, щоб я могла зосередитися. Рим пані де Сталь видається манірним, майже слабким.2
C’est un adroit coquin, non pas adroit puisque je dis coquin. Je jouai de nouveau, et que faire ! J’ai bien passé une heure à traduire Gogol, mais cette photographie vivante de Rome m’excite trop pour que je puisse m’y appliquer. Le Rome de Mme de Staël paraît affectée et presque faible.
Я читала аж до цієї хвилини... мій щоденник мені остогид, я заздрісна, занепала духом...
J’ai lu jusqu’à ce moment.... je suis dégoûtée de mon journal, envieuse, découragée...
Рим — більше нічого сказати не можу.
Rome je ne peux rien dire de plus.
Я просиділа пʼять хвилин із піднятим пером і не знаю, що сказати, — так переповнене серце. Але час наближається, і я знову побачу Антонеллі. Боже мій, зроби так, щоб мені не довелося вираз його обличчя сказав мені його вбити (і пробач цю похвальбу).
Je suis restée cinq minutes avec ma plume en l’air et je ne sais que dire tant mon cœur est plein. Mais le temps approche et je vais revoir Antonelli. Mon Dieu faites que je ne sois pas obligée l’expression de sa figure me dit de le tuer (et pardonnez cette fanfaronnade).
Примітка упорядників
[Марі перейшла зі сторінки 153 на 160, але, здається, нічого не бракує]
[Marie est passée de la page 153 à 160, mais rien ne semble manquer]
Знову побачити Антонеллі мені страшно. І все ж, гадаю, я його не кохаю, навіть певна цього.
Revoir Antonelli me fait peur. Et pourtant je crois que je ne l’aime pas, j’en suis même sûre.
Але цей спогад, але моє горе, але тривога за майбутнє... страх образи... О, як часто це лихо повертається під моє перо і яке воно осоружне.
Mais ce souvenir, mais mon chagrin, mais l’inquiétude sur l’avenir... la crainte d’un affront... 0 que ce mal revient souvent sous ma plume et qu’il est odieux.
Ви гадаєте, що я хочу померти! Які ж ви безумці! Я обожнюю життя таким, яким воно є! І горе, і муки, і сльози, які посилає мені Бог, — я благословляю їх і я щаслива!
Vous pensez que je veux mourir ! Fous que vous êtes ! J’adore la vie telle qu’elle est ! Et les chagrins, les déchirements, les larmes que Dieu m’envoie, je les bénis et je suis heureuse !
А зрештою... я так зжилася з думкою про своє нещастя, що, заглиблюючись у себе, замкнена сама у своїй кімнаті, далеко від світу й людей, кажу собі, що, можливо, мене не так уже й варто жаліти...
Au fait... je me suis tellement faite à l’idée d’être malheureuse qu’en rentrant dans moi-même, enfermée seule chez moi, loin du monde et des hommes, je me dis que je ne suis peut-être pas trop à plaindre..
То навіщо ж плакати?
Pourquoi pleurer alors ?
Примітки
Фр. Tant pis — «тим гірше». Він обставив свою пропозицію так заплутано, щоб мати змогу твердити, нібито вона сама відмовилася від його щедрості. ↩
Роман пані де Сталь «Корінна, або Італія» (1807) був канонічним літературним зображенням Рима; Марі вважає опис Гоголя в його повісті «Рим» (1842) живішим і правдивішим. ↩