❦
Середа, 11 жовтня 1876 (29 вересня)
Ці три дні зводяться до одного слова: страждання, страждання і страждання!Mercredi 11 octobre 1876 (29 septembre)
Мені мало було грошових клопотів, орендарів, Олександра, тисяч цих гнітючих прикрощів!
Je n’avais pas assez des difficultés d’argent, de fermiers, d’Alexandre, de ces milles agacements navrants !
Мені потрібне ще одне божевілля. Рим! Рим, у якому я обожнюю кожну вулицю, кожен дім, кожну крамничку з вервицями, кожну руїну, кожну церкву!
Il me faut une autre folie. Rome ! Rome dont j’adore chaque rue, chaque maison, chaque boutique de chapelets, chaque ruine, chaque église !
Це гарячка, марення, і я скажу про це лише кілька слів, яких, хоч би як мало їх було, досить, щоб довести мене до одного з тих станів несамовитості й розпачу, про які ніхто на світі не має уявлення.
C’est une fièvre, un délire et je n’en dirai que quelques mots qui suffisent, quelque peu nombreux qu’ils soient à me mettre dans un de ces états d’exaspération et de désespoir dont personne au monde ne peut se faire une idée.
Усі ці ночі я спала в батьковій кімнаті, і ми засиджувалися дуже пізно, зайняті комічно-трагічними суперечками. Ледве батько починав якусь подружню скаргу, як я кричала йому, що не я його одружувала, що я не його теща і що нічого не знаю.
Toutes ces nuits j’ai couché dans la chambre de mon père et nous avons veillé fort tard occupés de discutions comico-tragiques. A peine mon père ébauchait-il une plainte conjugale que je lui criais que je ne l’avais pas marié, que je n’étais pas sa belle-mère et que je ne savais rien.
— Я зʼявилася після вас, ви знайшли одне одного самі, тож любіться або гризіться, мені байдуже!
- Je suis venue après vous, vous vous êtes trouvés vous-mêmes, aimez-vous, ou mangez-vous, peu m’importe !
Але зрештою я завжди переходила до обговорення подорожі. Батько за Париж, я теж, але минулої ночі на мене найшов ніби напад римського божевілля. Не вдовольняючись, як попередніми ночами, грою на скрипці, я схопила японський там-там. Я міряла кроками кімнату і, напіврозпачлива, напівсміючись, кричала, що хочу до Рима і що коли батько не вивезе мене там у світ цієї зими, я отруюся, написавши в щоденнику й усюди, що це він мене вбив!
Mais j’en finissais toujours par discuter le voyage. Mon père est pour Paris, moi aussi mais la nuit dernière j’eus comme un accès de folie romaine. Non contente, comme les nuits précédentes, de jouer du violon je m’emparai du tam-tam japonais. J’arpentais la chambre et, moitié désespérée, moitié rieuse, je criais que je voulais aller à Rome et que si mon père ne m’y conduisait dans le monde cet hiver je m’empoisonnerais en écrivant dans mon journal et partout que c’est lui qui m’a tuée !
— Я обіцяла це мамі, тітці, тепер обіцяю тобі, і стережися! Я втомилася, втомилася, втомилася!
- J’ai promis cela à maman, à ma tante, je te le promets à toi à présent et prends garde ! Je suis lasse, lasse lasse !
І я жбурляла там-там на підлогу, від чого здіймався страхітливий гуркіт і резонування1.
Et je jetais par terre le tam-tam ce qui produisait un fracas et un résonnement [sic] effroyable.
На хвилину я спинилася, але тільки для того, щоб написати два ось ці листи. Перший відіслано телеграфом до Ніцци, звідки тітка перешле його до «Фігаро». І насамперед знайте, що пісенька, від якої в Парижі всі без тями, — це «Коханець Аманди» в одному з останніх номерів «Фігаро».
Un instant je m’arrêtai mais ce ne fut que pour écrire les deux lettres que voici. La première est envoyée par télégraphe à Nice, d’où ma tante l’enverra au “Figaro”. Et d’abord sachez que la chansonnette dont on raffole à Paris est « L’amant d’Amanda » dans un des derniers numéros du “Figaro”.
Альбер Мійо друкує «історію маленького Ґамбетти» у двадцяти чотирьох картинах; остання картина зображає Ґамбетту, який досяг вершини почестей і одружується з принцесою Амандою, донькою великого герцога Ґерольштейнського... Але ось мій лист:
Albert Millaud publie « l’histoire du petit Gambetta » représentée en vingt-quatre tableaux, le dernier tableau représente Gambetta arrivé au faîte des honneurs et se mariant avec la Princesse Amanda, fille du grand duc de Gérolstein... Mais voici ma lettre :
Переписаний лист · Lettre de Marie à un rédacteur de journal, signée « Amanda » (copie), 11 octobre 1876Пане редакторе, настійно прошу вас умістити такого листа, необхідного, щоб покласти край непристойній чутці. Я прочитала у вашій любʼязній газеті історію маленького Ґамбетти і кляну останнюпроданукартину. Ніколи я не погоджуся стати дружиною чоловіка, чию душу, заставлену Сатані, за несплату було описано й продано з публічних торгів опівночі, на кінському та собачому ринку. Аманда.
Monsieur le rédacteur je vous prie avec instance d’insérer la lettre suivante nécessaire pour faire cesser un bruit scabreux. J’ai lu dans votre gracieux journal l’histoire du petit Gambetta et je peste contre le dernier vendu. Jamais je ne consentirai à devenir la femme d’un homme dont l’âme hypothéquée à Satan et faute d’un paiement a été saisi et vendue à l’enchère publique, à l’heure de minuit, au marché des chevaux et des chiens. Amanda.
Той лист відіслано телеграфом тітці, а цей — поштою.
Celle-là est expédiée télégraphiquement à ma tante, celle-ci par poste.
Переписаний лист · Lettre de Marie à un rédacteur de journal, pour « le citoyen L. G. » (copie), 11 octobre 1876Пане редакторе, не маючи честі особисто знати громадянина Л. Ґ., прошу вас передати йому через вашу шановну газету такого листа, що має найвищу вагу. «Я повертаюся з дуже довгої й дуже повчальної подорожі до Китаю та Японії. Я мала честь мати за чичероне вельми достойного мандарина. Але ніщо в цих чудових країнах не вразило мене так, як піднесений звичай великого ножа. Серед інших дивовиж я привезла кілька таких ножів і один тримаю до ваших послуг, щойно ви забажаєте прийняти його з традиційними словами і в автентичному сенсі: Запхни це собі в черево!»
Monsieur le rédacteur, n’ayant pas l’avantage de connaître personnellement le citoyen L. G. je vous prie de lui communiquer par la voie de votre honoré journal la lettre suivante qui est de la plus haute importance. “Je reviens d’un voyage fort long et fort instructif en Chine et au Japon. J’avais l’avantage d’avoir pour cicérone un mandarin très distingué. Mais rien dans ces merveilleux pays ne m’a frappée comme le sublime usage du grand couteau. Parmi d’autres curiosités j’ai rapporté plusieurs de ces couteaux et j’en tiens un à votre service du moment où vous voudriez l’accepter avec les mots traditionnels et le sens authentique : Fourre-toi ça dans le ventre !”
Це початок листування; я вже зібрала колекцію мемуарів про Китай і Японію.
C’est un commencement de correspondance j’ai déjà rassemblé une collection de mémoires sur la Chine et le Japon.
Завдяки Ґамбетті я чудово знатиму ці чудові країни.
Grâce à Gambetta je connaîtrai à merveille ces merveilleux pays.
Покінчивши з цим, я знову кинулася в шалену біганину.
Ceci fait que je repris ma course affolée.
— Я хочу до Рима, я хочу до Рима, або я хочу вмерти!
- Je veux aller à Rome, je veux aller à Rome, ou bien je veux mourir !
Я кинулася на канапу, заговорили про моє горе. Батько мене любить, він надто розумний, щоб помилитися щодо цього; я говорю з ним відверто, чи, радше, це він сам говорить зі мною.
Je me jetais sur mon canapé, on parla de mon chagrin. Mon père m’aime, il a trop d’esprit pour être trompé en cela, je lui parle franchement ou plutôt c’est lui-même qui me parle.
Я звинувачую Тютчеву і тану в сльозах, я хотіла б розтанути зовсім, випаруватися, згинути!
J’accuse la Tutcheff, et je fonds en larmes, je voudrais fondre tout à fait, m’évaporer, périr !
навскоси
Оце гарно!
en travers Voilà qui est beau !
Він поїде туди, куди я захочу.
Il viendra où je voudrai.
Але куди ж я поїду?! До Рима — треба стерти там ганебне враження.
Mais où irai-je ?! A Rome, il faut y effacer la honteuse impression.
Але ж Париж, але ж Кассаньяк і змови. До Кассаньяка-міністра буде важко дістатися, треба зробити його своїм другом, поки він ще ніхто. Якщо Імперія повернеться — тим краще; якщо ні — обійдемося, і життя в Парижі мене втішить.
Mais Paris, mais Cassagnac et les conspirations. Cassagnac ministre sera difficile à atteindre, il faut s’en faire un ami tandis qu’il n’est rien encore. Si l’Empire revient, tant mieux; sinon, on s’en passera et la vie à Paris m’en consolera.
Але Рим!
Mais Rome !
Бо зрештою, я маю право бодай раз у житті мати людські почуття! Маю ж я право любити щось, якщо забороняю собі любити когось?
Car enfin, j’ai bien le droit une fois dans ma vie d’avoir des sentiments humains ! J’ai bien le droit d’aimer quelque chose si je me défends d’aimer quelqu’un ?
Пальці в мене були крижані, поки я міряла кроками кімнату, і я сміялася вголос, а тихо, про себе, провадила далі свою думку.
J’avais les doigts glacés en arpentant la chambre et je riais tout haut tout en poursuivant ma pensée tout bas.
Навіщо шукати причин, навіщо вічно розраховувати! І цієї хвилини я не розраховувала, вперше в житті я забула все, щоб памʼятати тільки Рим, любити тільки Рим і мати тільки одну думку — жити в Римі!
Pourquoi chercher des raisons, pourquoi toujours calculer ! Et en ce moment je ne calculais pas, pour la première fois de ma vie j’oubliai tout pour ne me souvenir que de Rome, n’aimer que Rome et n’avoir qu’une pensée, vivre à Rome !
Поїхати до Рима або вмерти — краще вмерти, ніж жити в болях і прикрощах!
Aller à Rome ou mourir, il vaut mieux mourir que vivre de douleurs et de vexations !
Батько взяв мене на руки й майже силоміць поклав на шезлонг. Незабаром я заснула, розлючена, божевільна, закохана.
Mon père me prit dans ses bras et me coucha presque par force sur ma chaise longue. Je m’endormis bientôt, enragée, folle, amoureuse.
Сьогодні вранці була погода, як в Італії; я вийшла на ґанок, але промінь сонця змусив мене тієї ж миті повернутися. Промінь сонця, як у Римі, — мені здалося, що він осяяв площу Народу, Обеліск і тераси Пінчо... сльози душили мене, і я жбурнула жахливий там-там на підлогу. Горбунка скрикнула й утекла до своєї кімнати.
Ce matin il faisait beau comme en Italie, je sortis sur le perron mais un rayon de soleil me força de rentrer à l’instant même. Un rayon de soleil comme à Rome, il m’a paru éclairer la place du Peuple, l’Obélisque et les terrasses du Pincio... les larmes m’étouffaient et je lançai l’horrible tam-tam par terre. La bossue poussa un cri et se sauva dans sa chambre.
Саме тоді повертається чоловік, якого я посилала до Олександра, і нічого мені не привозить, окрім плану моїх земель, але плану, зробленого 1770 року! Сто шість років тому!
En ce moment l’homme que j’ai envoyé à Alexandre revient sans me rien apporter qu’un plan de mes terres, mais un plan fait en 1770 ! Il y a cent six ans !
Роздратована, принижена, у знесиленні, що межувало з божевіллям, я сіла біля столу й залилася слізьми!
Enervée, humiliée, dans une prostation touchant la démence je m’assis près d’une table et fondis en larmes !
Але довелося заспокоїтися, бо мав приїхати Виноградов, один із найважливіших орендарів.
Mais il fallut se rasséréner, car Vinogradoff, un des plus importants fermiers, allait venir.
Аж до обіду були тільки суперечки про ціни, умови оплати тощо, тощо.
Jusqu’à dîner ce ne furent que discussions de prix, de conditions de paiements etc. etc.
Досвіду в мене немає, гаразд, але цей чоловік, мабуть, побачив, що я вперта.
Je n’ai pas d’expérience, bien, mais l’homme a dû voir que je suis tenace.
Мої тітки під приводом прогулянки поїхали з візитом до батькової коханки.
Mes tantes, sous prétexte de promenade, sont allées faire une visite à la maîtresse de mon père.
— Твої сестри їдуть у гості до твоїх жінок! — сказала я йому вчора.
- Tes sœurs vont voir tes femmes ! lui dis-je hier.
— Немає ніяких жінок! — вигукнув він, дуже зніяковівши.
- Il n’y a aucune femme ! s’écria-t-il très confus.
— І ти смієш, — вела я далі, — ти смієш дорікати чимось моїм!!
- Et tu oses, continuai-je, tu oses reprocher quelque chose aux miens !!
Тютчева кличе його до Ніцци, і я поклялася йому, що якщо він поїде до Ніцци, найму людей, щоб вони публічно надавали ляпасів йому і його сестрі.
La Tutcheff l’appelle à Nice, et je lui ai juré que s’il allait à Nice, de louer des hommes pour le souffleter publiquement, lui et sa sœur.
— Бо, оселившись у Ніцці, коли нас там уже не буде, ти занапастив би мене скандалом!
- Car en allant vivre à Nice, quand nous n’y serons plus, tu me perdrais de scandale !
— Ну, а я найняв би людей, щоб вони повернули тобі те саме.
- Eh bien moi, je louerais des hommes pour qu’ils te rendent la pareille.
— Це було б смішно, мій любий. Я, наказавши надавати тобі ляпасів, мщуся, отже, на тому й кінець, тоді як ти, повертаючи мені те саме, нічого мені не повертаєш, а даєш, а це було б несправедливо й безглуздо.
- Ce serait ridicule, mon cher. Moi, en te faisant souffleter, je me venge, c’est donc fini, tandis que toi en me le rendant tu ne me rends rien mais tu me donnes, ce qui serait injuste et stupide.
І ми, сміючись, казали одне одному речі ще гарніші за ці.
Et nous nous disions des choses encore plus belles que celles-là, en riant.
Але все це мене мало обходить... ні, досить.
Mais tout cela m’importe peu... non assez.
Саме імʼя Рима запалює мене, і найменший опис, найменший спогад справляють на мене таке враження, що я не можу витримати його сили, я млію й проганяю свої думки на край світу; ці жахливі, солодострасно пекучі спогади доводять мене до безуму! Настільки, настільки... настільки, що в мене немає сили, буквально немає сили про це думати.
Le seul nom de Rome m’exalte et la moindre description, le moindre souvenir me font un effet tel que je ne puis supporter sa violence, je tombe pâmée et je chasse mes pensées au bout du monde; ces souvenirs affreux, voluptueusement poignants m’affolent ! Tant, tant... tant que je n’ai pas la force, littéralement, pas la force d’y penser.
Ми з батьком поговорили начистоту про Милорадовича й про лист, який мама написала мені з цього приводу. Це тривало довго, і батько довів мені свою прихильність. Мама твердить, що він навмисне віддалив Гриця, а це неправда (а хто знає?).
Nous nous sommes expliqués avec mon père à propos de Miloradovitch et d’une lettre que maman m’a écrite à ce sujet. Ce fut long et mon père me prouva son affection. Maman prétend qu’il a éloigné exprès Gritz et ce n’est pas vrai (et qui sait?)
— Принаймні, — сказав він, — ніхто не скаже, що ми хотіли його впіймати, але вона, замість радити мені... їй краще було б не робити всього того, що вона наробила... тоді його не відіслали б до Відня!
- Au moins, dit-il, on ne dira pas que nous voulions l’attraper, mais elle, au lieu de me conseiller... elle aurait mieux fait de ne pas faire tout ce qu’elle a fait... alors on ne le renverrait pas à Vienne !
Правда, негарна, але правда. Вона нічого не зробила, але видимість звинувачує, а це те саме.
Vrai, laid mais vrai. Elle n’a pas fait, mais les apparences accusent et cela revient au même.
Я нічого не кажу про... про місто, бо хочу мати змогу їсти, я майже нічого не їла від учора. І мене трусила пропасниця... я люблю Рим, Антонеллі — це інше.
Je ne dis rien de la... de la ville, parce que je veux pouvoir manger, je n’ai presque rien mangé depuis hier. Et j’ai tremblé la fièvre... j’aime Rome, Antonelli c’est différent.
Якби... ні. Ах! Боже мій, будь добрий до мене.
Si... non. Ah ! Mon Dieu soyez bon pour moi.
Примітки
У Марі: résonnement [sic]. ↩