❦
Четвер, 21 вересня 1876 (9 вересня)
Jeudi, 21 septembre 1876 (9 septembre)
О! який жах! За кого... він мене мав? Що він думав про мене, про мою родину, щоб повестися так, наче з вуличною дівкою!
Oh ! l’horreur ! Pour qui... m’a-t-il prise ? Que pensait-il de moi, de ma famille pour en agir ainsi comme avec une fille de la rue !
Ах! Господи, а я ж його не прогнала!
Ah ! Seigneur, et je ne l’ai pas chassé !!
навскоси
Усе той самий Антонеллі.
en travers Toujours Antonelli.
Усе минає, і цей зачумлений спогад теж мине.
Tout passe, et ce souvenir empesté passera.
Я провела день із Полем і княгинею, батько повернувся лише ввечері, і я довго сиділа на його ліжку, вдаючись до всіх засобів, щоб розпалити його й піднести до рівня моїх честолюбних задумів. Бо не можна було довше лишати його в омані, ніби я лише одна з тих панночок, яких багато. Я мало його не злякала, але нічого не перебільшила: треба було говорити саме так, щоб ми порозумілися в розмові, а надто щоб він знав, як поводитися зі мною.
J’ai passé la journée avec Paul et la Princesse, mon père ne revint que le soir et je suis restée longtemps assise sur son lit et employant tous les moyens pour lui monter la tête et le placer à la hauteur de mes vues ambitieuses. Car, il ne fallait pas plus longtemps le laisser dans cette illusion que je n’étais qu’une demoiselle comme il y en a beaucoup. Je l’ai presque épouvanté mais je n’ai rien exagéré, il fallait parler ainsi pour nous comprendre dans la conversation et surtout pour qu’il sût à quoi s’en tenir sur les façons qu’on doit avoir à mon égard.