Четвер, 21 вересня 1876 (9 вересня) — Спогади про Антонеллі й родинна стратегія

О! який жах! За кого... він мене мав? Що він думав про мене, про мою родину, щоб повестися так, наче з вуличною дівкою!
Ах! Господи, а я ж його не прогнала!
[Навскоси: Усе той самий Антонеллі.]
Усе минає, і цей зачумлений спогад теж мине.
Я провела день із Полем і княгинею, батько повернувся лише ввечері, і я довго сиділа на його ліжку, вдаючись до всіх засобів, щоб розпалити його й піднести до рівня моїх честолюбних задумів. Бо не можна було довше лишати його в омані, ніби я лише одна з тих панночок, яких багато. Я мало його не злякала, але нічого не перебільшила: треба було говорити саме так, щоб ми порозумілися в розмові, а надто щоб він знав, як поводитися зі мною.