❦
Понеділок, 8 травня 1876
Lundi 8 mai 1876
Дощить, і я цілий день граю на фортепіано, читаю, а найбільше бурчу, лаюся й нарікаю — то сміючись, то плачучи, — так що всі весь час сміються, а я кажу найнеймовірніші речі так, ніби це дрібниці.
Il pleut et je passe ma journée à jouer du piano, lire et surtout maugréer, jurer et me plaindre, tantôt riant, tantôt pleurant, de sorte qu’on a ri tout le temps et je disais les choses les plus extraordinaires comme des riens.
Нарешті ввечері знову заговорили про Сапоженікових, про Юркова й про всю цю справу. Коліньйон, яка гадала, що, бачачи, як вона обожнює моїх Грацій, я візьму назад сказане або принаймні замовчу, була вкрай здивована, коли побачила, що я все повторюю і нагадую їй, що вже казала це одного разу.
Enfin le soir on a reparlé des Sapogenikoff, de Yourkoff et de toute cette affaire. Et Collignon qui pensait que, voyant son adoration pour mes Grâces, je retirerais ce que j’en ai dit ou tout au moins me tairais, fut très étonnée de me voir répéter tout et lui rappeler de le lui avoir déjà dit une fois.
Найбільше її обурює те, що Марі сказала мені напередодні відʼїзду, на терасі:
Elle est surtout choquée de ce que Marie m’ait dit la veille de son départ, sur la terrasse :
— У кожній родині є щось таке (тобто свій Юрков), і дуже добре мати відкритого коханця, бо якщо жінка його не має, світ каже, що вона належить усім.
— Dans toutes les familles il y a cela (c’est-à-dire un Yourkoff) et c’est très bien d’avoir un amant déclaré, car lorsqu’une femme n’en a pas, le monde dit qu’elle est à tout le monde.
— Марі дуже змінилась відтоді, — мовить Коліньйон із великою вірою у свій благотворний вплив на дівчину.
— Marie a beaucoup changé, depuis ce temps-là, dit Collignon avec beaucoup de confiance dans son influence salutaire sur la fille.
— Але це було не тоді, мадемуазель, а за день до її відʼїзду.
— Mais ce n’était pas dans ce temps-là, Mademoiselle, c’était un jour avant son départ.
— Не може бути!
— Pas possible !
— Тоді, мабуть, я це вигадала.
— Alors je l’ai inventé.
— Та що ви, мила дитино...
— Quelle idée, ma chère enfant...
— Е! Судячи з вашого тону... Але щодо минулого — послухайте, ви ж, певно, памʼятаєте, що я розповідала вам про своє невдоволення, коли приходила скаржитись на махінації цих панночок з їхньою покоївкою Мелані стосовно розвідок про Одіффре?
— Eh ! du ton que vous parlez... mais quant au passé, tenez, vous vous souvenez sans doute de ce que je vous ai raconté à propos de mon mécontentement, quand je suis venue me plaindre devant vous des tripotages de ces demoiselles avec leur femme de chambre Mélanie à propos d’informations sur le compte d’Audiffret ?
— Ні, а що?
— Non, quoi ?
— Ви вже не памʼятаєте... Це було ввечері, ми йшли пішки Променадом, і я радила Марі вийти заміж за Антонова.
— Vous ne vous souvenez plus... c’était un soir que nous allions par la Promenade à pied et que je conseillais à Marie d’épouser Antonoff.
— Знаєш, казала я їй, у нього є купе, вікторія, вас лише двоє, а коли вас стане троє — є місце на сидінні. Я мала на увазі дитину, яка могла б у неї народитись, але Марі, хибно зрозумівши мої слова, відповіла:
— Tu sais, lui disais-je, il a un coupé, une victoria, vous n’êtes que deux, et quand vous serez trois, il y a une place sur la banquette. Je parlais de l’enfant qu’elle pourrait avoir, mais se trompant à mes paroles Marie me dit:
— О, мила моя, Пепіно завеликий, щоб сідати на сидіння.
— Oh ! ma chère, Pépino est trop grand pour se placer sur la banquette.
Коліньйон у жаху, і я насолоджуюсь її станом. Я не пліткую: Сапоженікови самі розповідають свої справи всім і кожному — розповіли й Коліньйон. До того ж я часто казала їм, що думаю про їхній спосіб мислення, і це аж ніяк не заважає мені їх любити.
Collignon est horrifiée, et je jouis de son état. Je ne fais pas de la médisance, les Sapogenikoff racontent leurs affaires à tout le monde et les ont racontées à Collignon. D’ailleurs je leur ai souvent dit ce que je pense de leur façon de penser, et cela ne m’empêche pas de les aimer.
Моя головна думка — телеграма; я чекаю на неї з вельми відчутним серцебиттям — кардіалгічним (грецькі слова: кардіо — серце, альгос — біль).
Ma pensée dominante est la dépêche, je l’attends avec des palpitations cardiologiques (des mots grecs, Kardio , cœur et algos douleur) très marquées.
Цього вечора мама довго говорила про Пʼєтро з моєю тіткою; неробство, нудьга, самотність роблять його в моїх очах чарівним, і я питаю себе, чи знову мене спіткає розчарування. Е! Певна річ — то моє ремесло на цьому світі.
Ce soir maman a beaucoup parlé de Pietro, à ma tante; le désœuvrement, l’ennui, la solitude me le font voir très beau et je me demande si je vais encore être désappointée. Hé ! sans doute, c’est mon métier ici-bas.
До речі, я пригадала чарівний сон, який мені наснився цієї ночі. Я сиділа на верхній сходинці сходів з принцом Доріа, який освідчувався мені в коханні, і була така щаслива, що приємне враження лишилося на весь день. Втім, про своє опудало я й не думала.
Bon, je me souviens du rêve charmant que j’ai fait cette nuit. J’étais assise sur la première marche, en haut d’un escalier, avec le prince Doria qui me faisait une déclaration d’amour et j’en étais si heureuse qu’il m’en est resté une impression agréable pour toute la journée. Pourtant je n’ai pas du tout pensé à mon épouvantail.
Дуже кумедна ця історія з Пʼєтро... Але... послухайте, мені щойно спало на думку те, що здається мені справжнім поясненням усього: він мене кохає, але розум наказує йому — саме через це кохання — бути цілком слухняним і покірним перед батьками, котрі не проти його намірів, але дотримуються обачної стриманості — як для того, щоб упевнитись у всьому, так і для того, щоб тримати в узді свого молодого мучителя, який завдав їм стільки прикрощів і стільки клопоту.
C’est une histoire très drôle que celle avec Pietro... Mais... tenez, en ce moment même il me vient une idée qui me paraît être l’explication vraie de tout, écoutez donc: il m’aime, mais la raison lui commande, à cause de cet amour même, d’être tout à fait soumis et obéissant envers ses parents qui ne sont pas contraire à son projet, mais observent une prudente réserve tant pour s’assurer de tout que pour tenir en bride leur jeune tourment qui leur a donné tant de chagrins et tant d’ennuis.
Але тепер скажу, що все це дуже мудро і дуже безглуздо. Бо я не якась нещасниця, яку можна взяти або покинути, а вона й пальцем не поворухне. Ця мудрість Пʼєтро мене ображає і змушує сумніватись у його коханні; втім, я не нарікаю на його повільність (якщо то лише повільність), бо якби він мене квапив, то в хвилину домашньої досади я могла б зробити непоправну дурницю; а так я маю час подумати. Ніс свербить... а раптом кардинал? Та й що мені з того?
Mais à présent je vais dire que tout cela est très sage et très fou. Car je ne suis pas une misérable qu’on peut prendre ou laisser sans que je songe à faire un mouvement. Cette sagesse de Pietro me blesse et me fait douter de son amour, d’ailleurs je ne me plains pas de sa lenteur (s’il n’y a que lenteur) car en me pressant il me ferait, dans un moment de dépit domestique, faire une sottise incorrigible; tandis qu’ainsi je réfléchis. Le nez me démange... si c’était le cardinal ? Et que m’importe ?
Я малодушно шукаю йому виправдань: він не пише, бо чекає на мене на перегонах, але... зрештою, треба, щоб я знала дату, адже він не відає, що Найнер написав мені про неї, а щоб я знала дату, треба отримати телеграму, і цю телеграму я маю отримати завтра — або ніколи, бо перегони призначено на наступний четвер.
J’ai la lâcheté de lui trouver des excuses, il ne m’écrit pas parce qu’il m’attend aux courses, mais... encore, faut-il que je sache la date, car il ne sait pas que Nainer m’en a écrit, et pour que je sache la date, il faut que je reçoive une dépêche et cette dépêche je dois la recevoir demain ou jamais, les courses étant fixées à jeudi prochain.
Але він не надішле, так само як не надіслав свого портрета, якого обіцяв мамі.
Mais il ne l’enverra pas, comme il n’a pas envoyé son portrait qu’il avait promis à maman.
Я вже збиралась почати цілу низку пояснень, щоб ви зрозуміли, яка в мене досада й гнів, але обмежуюся тяжким зітханням.
J’allais commencer une série d’explications pour faire comprendre quel est mon dépit et ma colère mais je me contente de pousser un grand soupir.
Невже треба було зненавидіти Брушетті — людину серця, людину розуму, серйозну людину, — щоб запаскудитись із цим молодим псом — щенком, як кажуть у Росії; щенок — слово дуже виразне, що перекладається французькою як «молодий пес» і не передає ані його характеру, ані справжнього сенсу.1
Fallait-il m’être mise à détester Bruschetti qui est un homme de cœur, un homme de tête, un homme sérieux, pour me salir avec ce jeune chien chtchenok comme on dit en Russie, chtchenok est un mot très expressif qui se traduit en français par jeune chien ce qui ne rend ni son caractère ni son vrai sens.
На все, що зі мною тепер діється, я відповідаю спокійним і зневажливим виразом обличчя, але часом замикаюсь, щоб поплакати. Я зараз отупіла — хай же це отупіння мине лише тоді, коли його змінить радість. Ах! Я в цьому сумніваюсь.
A tout ce qui m’arrive à présent je présente une figure calme et méprisante, mais par moments je m’enferme pour pleurer. Je suis abrutie pour le moment, puisse cet abrutissement ne cesser que pour faire place à la joie. Ah ! j’en doute.
З Антонеллі це було б приниження куди образливіше, ніж та уявна дурниця з Одіффре. Одіффре нічого не сказав, нічого не зробив — я сама собі задурила голову, і побачивши, що все не так, як я уявила, розлютилась. До того ж з Одіффре то була скоріш звичайна знайомість, як я вже казала. Саме тому я так кричала, репетувала, лютувала — кохання було там дуже мало й лише з мого боку. Тут же інакше: тих образ, що ви знаєте, немає жодної, — але є, скажете ви, образа більша й тяжча! Так, але вона не повʼязана з моїм мученням і через це, порівняно з іншими, здається мені мʼякою й приємною.
Avec Antonelli, ce serait une humiliation bien autrement outrageante que la bêtise imaginaire avec Audiffret. Audiffret n’a rien dit, rien fait, je m’étais monté la tête et voyant qu’il n’en était pas comme j’avais arrangé, je m’étais mise en colère. D’ailleurs avec Audiffret ça été plutôt une histoire de connaissance, comme je l’ai déjà dit. C’est pour cela que j’ai tant crié, hurlé, ragé, l’amour n’y a été mêlé que fort peu et de ma part seulement. Tandis qu’ici, c’est différent, il n’y a aucun affront comme ceux que vous savez, il y a direz-vous un affront et une insulte plus grande ! Oui, mais qui n’ont pas rapport avec mon tourment, et qui pour cette cause me paraissent, les comparant avec les autres, doux et agréables.
Мʼякими й приємними — порівняно, і тому що любовні образи — то лише більш чи менш болісні розваги супроти інших образ: образливих, принизливих, брудних, потворних, огидних!
Doux et agréables comparativement, et parce que les affronts amoureux ne sont que des amusements plus ou moins douloureux en comparaison avec les autres affronts outrageants, humiliants, sales, hideux, abominables !
Серце калатає, коли подумаю, що завтра мої сумніви розвіються — на добре чи на лихе.
Mon cœur bat à la pensée que demain cesseront mes doutes, pour le bien ou pour le mal.
Втім, я згодна стерпіти образу, аби тільки світ нічого не знав — це могло б мене скомпрометувати перед близькими. Е! Але світ, весь світ — бридкі тварюки, що складають те, що зветься людським родом.
D’ailleurs je consens à accepter l’injure pourvu que le monde n’en sache rien, cela pourrait me compromettre, par devant les miens, peuh ! Mais le monde, tout le monde, les sales brutes qui composent ce qu’on nomme le genre humain.
Боже мій, я сама, мабуть, перша з цих бридких тварюк — але я не вірю в жодне добро від людей. Я вірю в дружбу — зі свого боку; заради друга я зробила б що завгодно: поїхала б до Парижа, до Росії, до біса, аби лише мала кошти, і зовсім не вважала б це послугою, яку треба оплатити тим самим, — бо робила б це тому, що мені приємно робити послуги й чинити добро, отже, робила б із егоїзму. Я не просила б, а надто не чекала б жодної вдячності, бо думаю, що дружба, яку сповідую я, — така ж недосяжна й химерна в інших, як чотириногий страус. Ось жахливі максими для такої молодої дитини, — скажуть лицеміри й ті, кого ще не зраджували друзі.
Mon Dieu, je suis peut-être la première de ses sales brutes mais je ne crois en rien de bon des hommes. Je crois à l’amitié, de ma part; pour obliger un ami je ferais n’importe quoi, un voyage à Paris, en Russie, au diable, pourvu que j’en aie les moyens, et je ne regarderais pas cela du tout comme un service qui doit être payé de même, car je le ferais parce qu’il m’est agréable de rendre service et de faire le bien, donc je le ferais par égoïsme. Je ne demanderais et surtout ne m’attendrais à aucune reconnaissance, car je crois que l’amitié telle que je la professe, moi, est aussi introuvable et chimérique chez les autres qu’une autruche à quatre pattes. Voilà de déplorables maximes pour une si jeune enfant, diront les hypocrites et ceux qui n’ont pas encore été trompés par leurs amis.
Жахливі, але правдиві. Мене ще не зраджували — і проте я переконана в тому, що кажу, ніби зраджували мене сто разів. Не через нудьгу й розчарування я так кажу, і якби зараз мене зробили багатою, шанованою, поважаною, жаданою — я б не змінила думки, лише заплющила б очі на весь цей бруд і замість висловлювати свою думку, як нині, задовольнилась би мовчанням; а може, захоплена й засліплена щастям, я б навіть вигукнула, що все добре, що все чесно, — але це було б, попереджаю вас, лише нестримний порив.
Déplorables mais vraies. Je n’ai pas été trompée et pourtant je suis convaincue de ce que je dis comme si je l’avais été cent fois. Ce n’est pas l’ennui et les déceptions qui me font parler ainsi et si, à l’instant, on me faisait riche, honorée, respectée, recherchée je ne changerais pas d’avis, seulement je fermerais les yeux sur toutes ces saletés et au lieu de dire comme à présent mon opinion, je me contenterais de me taire; peut-être même emportée et étourdie par mon bonheur je m’écrierais que tout est bon, que tout est honnête, mais ce ne serait, je vous en préviens, qu’un pur emportement.
Та попри все, людський рід такий, яким він є, — мені подобається, і я його люблю, і я сама його частина, і живу з усіма цими людьми, і від них залежать і мій добробут, і моє щастя.
D’ailleurs tel qu’il est, le genre humain me plaît et je l’aime et j’en fais partie et je vis avec tous ces gens et d’eux dépendent et ma fortune et mon bonheur.
Про бридкість людського роду я скажу те, що колись сказала Бенсі.
Je dirais sur la saleté du genre humain ce que j’ai dit un jour à Bensa.
— Усі люди божевільні, — сказав він мені.
— Tous les hommes sont fous, me dit-il.
— Ну що ж, мосьє, якщо всі люди божевільні, то це їхній природний стан, отже, вони не божевільні.
— Eh bien, Monsieur, puisque tous les hommes sont fous, c’est que c’est leur état naturel, donc ils ne sont pas fous.
Примітки
Щенок (рос.) — цуценя, молодий пес; вживається зневажливо щодо незрілого, легковажного юнака. Марі спершу пише по-французьки jeune chien («молодий пес»), а тоді наводить російське слово латинкою (chtchenok), зізнаючись, що російський оригінал виразніший. ↩