❦
Вівторок, 9 травня 1876
Mardi 9 mai 1876
Перша річниця заснування товариства А.Т.Е.1
Le premier anniversaire de la fondation de société A.T.E.
Я вмираю від суму й нудьги — мене не розуміють! Ах, якби ви бачили мою зневіру, ви б мене пожаліли. На концерті Коліньйон підійшла до екіпажа й запропонувала повернутись пішки — я погодилась байдуже, як роблю нині все.
Je me meurs de tristesse et d’ennui, on ne me comprend pas ! Ah ! si vous voyiez mon découragement vous auriez pitié. A la musique Collignon s’est approchée de la voiture et me proposa de rentrer à pied avec elle, j’acceptai avec indifférence, comme je fais tout à présent.
— Як я сумую за Марі й Ольгою, — каже мені Коліньйон. — Вони мене веселили, вони такі милі, такі свіжі.
— Je regrette tant Marie et Olga, me dit Collignon; elles m’égayaient, elles sont si gentilles, si fraîches.
— Так, правда, і бачите — відколи їх нема, я знову поринула в заціпеніння. Коли ти поглинута однією-єдиною думкою, що панує над усім, — треба, щоб тебе розважали, як розважали мене Сапоженікови своїми балачками про дурниці; треба, щоб тебе розворушували — а інакше...
— Oui, c’est vrai, et voyez depuis qu’elles n’y sont plus je suis retombée dans ma torpeur. Quand on est absorbée par une seule pensée dominante on a besoin d’être étourdie, comme je l’étais avec les Sapogenikoff en causant de bêtises, on a besoin d’être secouée, sans cela...
Мама була у пані де Кампрієн, і та сказала їй, що я розцвіла, і що такої думки всі, хто бачив мене в церкві. Правда — я дуже виросла, порожевіла й округлилася.
Maman a été chez Mme de Camprien et cette dame lui a dit que j’avais embelli et que c’était l’avis de tous ceux qui m’ont vue à l’église. C’est vrai, j’ai beaucoup grandi et gagné en couleurs, et en formes.
Вона також повторила дурну байку про кохання Юркова до Марі.
Elle a aussi répété la fable stupide de l’amour de Yourkoff pour Marie.
Хто б повірив? Слухаючи, як усі повторюють одне й те саме, я починаю думати, що в цьому, може, є частка правди: що Юрков кохав Марі і, розуміючи, що це кохання неможливе, заподіяв собі смерть. Щодо дівчини — з її боку нічого не було. Та й узагалі все це безглуздо. Але в цьому світі все, що не сумне, — безглузде, а все, що не безглузде, — сумне.
La croira-t-on ? à force d’entendre dire à tout le monde la même chose l’idée me vient que cela est peut-être un peu vrai, c’est-à-dire que Yourkoff aurait aimé Marie et sachant l’impossibilité de cette affection il se serait tué. Quant à la fille, de son côté il n’y avait rien. D’ailleurs tout cela est bête. Mais dans ce monde tout ce qui n’est pas triste est bête, et tout ce qui n’est pas bête est triste.
Само собою зрозуміло, що жодної телеграми не надійшло. І коли я думаю, що на кожен дзвінок, на кожен запечатаний конверт я червоніла й губилась.
Il va sans dire qu’aucune dépêche n’a été reçue. Et quand je pense qu’à chaque sonnette, à chaque enveloppe cachetée, je rougissais et devenais toute confuse.
Пані де Балоре запросила на сьогоднішній вечір — вона була така любʼязна, що прийшла першою, тож треба йти. Іду з моїми матусями.2 Там були лише дами, а з панів — старий де Балоре, старий де Нежан із дружиною, старий граф ді Клавезана, італійський адмірал — і все.
Mme de Ballore a invité pour ce soir, elle a été si aimable en venant la première qu’il faut aller. J’y vais donc avec mes mères. Il n’y avait que des dames, et en fait de messieurs le vieux de Ballore, le vieux de Neujean avec sa femme, le vieux comte di Clavesana, un amiral italien, et c’est tout.
Пані де Балоре приймає цілком пристойне товариство, а її дочки — пані де Кенсі й особливо пані де Вейкерслот — чарівні, але до одинадцятої мені стало так нудно, що мене нестримно тягло або вийти надвір, або розбити голову об стіну.
Mme de Ballore reçoit un monde très passable et ses filles, Mme de Quincy et surtout Mme de Wykerslooth sont charmantes, mais vers onze heures j’étais si ennuyée que j’éprouvais un irrésistible désir d’être dehors ou de me cogner le front contre le mur.
Пішла вечеряти до павільйону — колись це означало б сваритись, але тепер я вже навіть не розмовляю.
Je suis allée souper au pavillon, jadis c’eût été pour quereller, mais à présent je ne parle même plus.
— Я впевнена, — каже мама, ніби у відповідь на наше мовчазне обурення, чи радше здивування, — я впевнена, що Найнер пішов і сказав Антонеллі, що ми вже знаємо дату перегонів, ось чому Антонеллі не телеграфував.
— Je suis sûre, dit maman comme en réponse à notre muette indignation ou plutôt étonnement, je suis sûre que Nainer a été dire à Antonelli que nous étions prévenues sur la date des courses, c’est pour cela qu’Antonelli n’a pas télégraphié.
навскоси
ця бідна мама.
en travers cette pauvre maman .
Я не відповіла нічого й пила собі чай далі. Я ще в Римі добре бачила, що таке Антонеллі, і замість тягнути час і плутатись мала б сказати йому ось що:
Je ne répondis rien et continuai à prendre mon thé. Je voyais bien encore à Rome ce que c’était qu’Antonelli et j’aurais dû au lieu de traîner et de barbouiller lui dire ceci:
— Мої манери вам не до вподоби, мосьє? Мені прикро, але я їх не зміню, і в такому разі найкраще, що ви можете зробити, — це відійти.
— Mes façons d’agir ne vous plaisent pas, Monsieur ? J’en suis désolée mais je ne les changerai pas, et dans ce cas ce que vous avez de mieux à faire c’est de vous retirer.
Ось так його й можна було б утримати, якби це знадобилося. Я мала б зрозуміти, що така розмова найдієвіша завжди, бо на вокзалі різкість і гордість одразу поставили його на місце.
C’eût été le vrai moyen de le retenir si besoin était. J’aurais dû voir que ce genre de conversation était le plus efficace pour toutes choses car, à la gare, la rudesse et la fierté l’ont de suite remis en place.
Вдайте, що вам байдуже до людей, — і вони чіплятимуться за вас. Така людська природа. Нині я жалкую лише про одне: що не говорила з Антонеллі владно. Я говорила просто, без хвальковитості й без різкості — і ось що з того вийшло. Та й сама я переконувалась у цьому десять разів — на собі й на інших.
Faites semblant de ne pas vous ficher des gens, et ils s’accrocheront à vous. C’est dans la nature humaine. Je n’ai qu’un regret à présent c’est de n’avoir pas parlé à Antonelli en maîtresse. J’ai parlé simplement sans forfanterie et sans rudesse et voyez ce que j’ai eu. D’ailleurs je l’ai éprouvé dix fois sur moi et sur les autres.
Так, я була неправа. Я припустилася помилки не через незнання, а тому що довіряла цій людині й думала, що будь-яка бравада зайва. Тепер бачу: хоч би якою великою була довіра — треба завжди лишатись на своєму пʼєдесталі й ставитись до чоловіків зверхньо. Так безпечніше.
Oui, j’ai eu tort. Je n’ai pas commis l’erreur par ignorance mais bien parce que j’avais confiance en l’homme et pensais que toute bravade était inutile. A présent je vois que quelle que soit la confiance il faut toujours rester sur son piédestal et traiter les hommes de haut en bas. C’est plus prudent.
— Вік живи — вік учись, — мовить російська приказка.3
— Vis un siècle et étudie un siècle, dit un proverbe russe.
Мені лише сімнадцять років.
Je n’ai que dix-sept ans.
Не те щоб я думала, ніби кохання Антонеллі якось залежало від моєї поведінки, — ні, я цього не думаю, — але думаю, що для моєї гордості краще було б завжди бути напоготові й не вимовляти ані слова, яке унеможливило б почесний відступ і навіть вправну демонстрацію зневаги на той випадок, якби чоловік виявив схильність до зради.
Ce n’est pas que je pense que l’amour d’Antonelli ait été influencé d’une façon ou d’une autre par ma manière d’agir, non, je ne pense pas cela, mais je pense que mieux aurait valu pour ma fierté de me tenir toujours en alerte et ne pas dire un mot qui pût empêcher une retraite honorable et même une habile démonstration de mépris au cas où l’homme serait enclin à la défection.
Ось скільки розрахунків.
Voilà bien des calculs.
— У вас все розраховано, — казав мені Антонеллі.
— Tout est calculé chez vous, me disait Antonelli.
(І як не розраховувати, коли маєш справу з усілякими негідниками.)
(Et comment ne pas calculer quand on a affaire à toute sorte de canailles).
Замість того щоб відповісти на це «Зовсім ні, мосьє», треба було сказати, що мене дивує його зухвалість — критикувати мене й приходити до мене з такими дивними докорами. Але я сприймала все довірливо — я вірила, що він мене кохає.
Au lieu de répondre à cela: Pas du tout monsieur, il fallait dire que je m’étonnais de son audace de me critiquer et de venir me faire des reproches aussi étranges. Mais je prenais toutes choses confidentiellement, je croyais qu’il m’aimait.
Ага! Мало не забула сказати, що ходила до монастиря Доброго Пастиря4 — віднести портрет папи в гарній рамці, і мати-настоятелька відчинила мені своє ґратчасте вікно й тричі мене поцілувала. Потім я ще довго розмовляла з нею про такі серйозні й релігійні речі, що вийшла звідти приголомшена. Мене б ніхто не вважав здатною міркувати на такі теми. Насамкінець ця бідолашна заґратована жінка сказала мені, що я під заступництвом Діви Марії — бо була в білому.
Bon ! J’allais oublier de dire que j’ai été au couvent du Bon Pasteur, porter le portrait du pape bellement encadré et la mère supérieure m’ouvrit sa grille et m’embrassa trois fois. Puis je suis restée à causer avec elle de choses si sérieuses et si religieuses que j’en suis sortie hébétée. On ne me croirait pas capable de discourir sur de pareilles matières. Enfin la pauvre femme encagée me dit que j’étais sous la protection de la Vierge parce que j’étais en blanc.
Дай Боже.
Plût au ciel.
— Загальна покинутість — це лихо більш гірше за смерть для молодих, — каже за обідом дідусь.5
— L’abandon général est un mal plus pire que la mort, pour les jeunes, dit à dîner grand-papa.
Я завмерла від цієї фрази, і поки Леоні готувала мою сукню, я сиділа, закинувши голову на спинку крісла, і дивилась у стелю з помпадурівськими6 орнаментами мого туалетного кабінету. Мені дуже не хотілось іти на цей вечір, але треба було, і до того ж це вберегло мене від нападу сліз. Тепер я дуже нещасна, хоча й занурена в якесь заціпеніння, що притупляє всі мої відчуття й дає відчути їх лише так, як бачать світло крізь товсту тканину. І от — моє волосся вже не кучерявиться, і я стала негарна.
Je suis restée comme frappée de cette phrase et pendant que Léonie préparait ma robe je restai la tête renversée sur le dos du fauteuil et les yeux fixés sur le plafond à ramages Pompadour de mon cabinet de toilette. J’aurais bien voulu ne pas aller à cette soirée, mais il le fallait, d’ailleurs cela m’a épargné un paroxysme de larmes. Je suis très malheureuse à présent bien que plongée dans une espèce de torpeur qui amortit toutes mes sensations et ne me les fait sentir que comme on voit une lumière à travers une épaisse étoffe. Et voyez ! mes cheveux ne frisent plus et je suis devenue laide.
Завтра о третій їду до Рима — і щоб відволіктись, і щоб зневажити Антонеллі, якщо трапиться нагода.
Demain à trois heures je vais à Rome, tant pour me distraire que pour mépriser Antonelli si j’en trouve l’occasion.
Мені це потрібно для власного спокою. Щодо поцілунку — я вже не оплакую його; він дав мені насолоду, а така невинна насолода справді не завдає шкоди. До того ж тим гірше для самих чоловіків — то вони не хочуть мати зовсім доброчесних жінок. Та все ж я була спокійніша, коли мені ні в чому не можна було докоряти. Мене мучить не сумління, а страх пліток — та й навіщо бути бездоганною, якщо все одно щось вигадають.
J’ai besoin de cela pour mon propre repos. Quant au baiser je ne le pleure plus, il m’a fait plaisir et un plaisir si innocent ne fait vraiment pas de mal. D’ailleurs tant pis pour les hommes eux-mêmes, c’est eux qui ne veulent pas avoir des femmes tout à fait propres. Tout de même j’étais plus tranquille quand je n’avais rien à me reprocher. Je ne suis pas tourmentée par ma conscience mais par la crainte du caquetage, d’ailleurs à quoi sert d’être irréprochable puisqu’on inventera tout de même quelque chose.
Треба ж отупіти так, щоб перечитувати «Двадцять років потому».7
Faut-il être abrutie pour relire « Vingt ans après »
Амінь.
Amen.
Примітки
А.Т.Е. (A.T.E.) — таємне товариство, засноване Марі та її близькими подругами 9 травня 1875 р. Статут і перелік членів зафіксовані в записі від 3 травня 1876 р. ↩
Mes mères («мої матері») — характерний зворот Марі, яка так називала і маму, і тітку — обидві материнські постаті в її житті. ↩
Рос. прислівʼя: «Вік живи — вік учись» (буквально: живи сто років і сто років учись). Марі цитує його по-французьки: Vis un siècle et étudie un siècle. ↩
Конґреґація Доброго Пастиря (фр. Bon Pasteur) — католицький орден, що опікувався «занепалими жінками» і дівчатами з важкою долею. ↩
«Більш гірше» (plus pire) — граматично неправильна подвійна порівняльна форма; можливо, відображає характерний французький Маріїного діда з російськомовним акцентом. ↩
Помпадурівський стиль — рококо-орнамент із квітами й пасторальними мотивами, названий на честь маркізи де Помпадур (1721–1764), фаворитки Людовіка XV. ↩
«Двадцять років потому» (Vingt ans après, 1845) — роман Александра Дюма-батька, продовження «Трьох мушкетерів». Марі читала Дюма впродовж усього травня як легке відволікання. ↩