❦
Неділя 7 травня 1876
Dimanche 7 mai 1876
О восьмій двадцять ми були на вокзалі, де нас зустріли Сапоженікови і Коліньйон.
A huit heures et vingt minutes nous étions à la gare où les Sapogenikoff et Collignon nous ont rencontrés.
Я була трохи сонна — але це не завадило мені трохи попозувати для огрядного Бореля1, який відʼїжджав із матірʼю.
J’étais bien un peu endormie mais cela ne m’a pas empêchée de poser quelque peu pour le gros Boreel qui partait avec sa mère.
Чернічов і Антонов прийшли з букетами. Я прогулювалась із Жиро, а тіточка сиділа на лавці поруч із бідною Ніною в жалобі.
Tchernichoff et Antonoff arrivèrent avec des bouquets. Je me promenais avec Giro, et ma tante se tenait assise sur un Dane avec la pauvre Nina en deuil.
І треба ж було розлучатися! Я так шкодую за цими дорогими створіннями, з якими вперше й від душі подуріла, — і які так часто допомагали мені забути мою муку, те смертельне горе, що гризе мене.
Faut-il être obligé de se quitter ! Je regrette tant ces chères créatures avec lesquelles j’ai fait mes premières folies et qui m’ont si souvent fait oublier mon tourment, ce chagrin mortel qui me ronge.
— Це мій найщасливіший час, — каже Жиро. — Що скажеш, Бібі?
- C’est mon plus heureux temps, dit Giro, qu’en dis-tu, Bibi ?
Перед розлукою ми називаємо одна одну найрозбишацькішими прізвиськами — ніби на памʼять про рік, проведений разом.
Nous nous donnons nos noms les plus canailles avant de nous quitter comme pour nous souvenir de l’année passée ensemble.
Плакала лише Люба; я ж відчула справжній жаль тільки тоді, коли побачила їх усіх у вагоні — вони висовували голови й кричали всі разом: прощання, жалі, спогади, надії зустрітись, обіцянки писати.
Louba seule a pleuré, quant à moi je n’ai regretté vivement que lorsque je les vis tous en wagon, sortant leur tête et criant tous à la fois, des adieux, des regrets, des souvenirs, des espérances de se revoir, des promesses d’écrire.
— Щоразу проходячи повз нашу церкву, — каже мені Ніна, — хрестіться на мою памʼять — я тут дуже страждала. Я мовчки вклоняюся.
— Chaque fois que vous passerez devant notre église, me dit Nina, signez-vous en souvenir de moi, j’ai beaucoup souffert ici. Je m’incline sans rien dire.
— Передай цю троянду Діні, — закричала мені Жиро, коли потяг уже рушив.
— Donne cette rose à Dina, me cria Giro lorsque le train s’était déjà mis en mouvement.
— Добре, — кажу я, підбираючи квітку й передаючи Діні.
— Oui, dis-je en ramassant la fleur et la passant à Dina.
Потім я пішла на кінець перону й розкрила білу парасольку, щоб нашим дорогим мандрівникам, які шалено махали носовичками, було краще видно, як вона майорить на сонці.
Puis j’allai à l’extrémité de la gare et j’ouvris mon parasol blanc pour qu’en étant agité en plein soleil il fut plus visible à nos chers voyageurs qui faisaient rage avec leurs mouchoirs de poche.
Потім ми — я, тіточка, Діна, Коліньйон і Валіцький — повернулись пити чай. Об одинадцятій я пішла з тіточкою до церкви, яка для мене не місце зосередження, а місце муки.
Puis, moi, ma tante, Dina, Collignon et Walitsky nous sommes rentrés prendre du thé. Et à onze heures j’allai avec ma tante à l’église, qui au lieu d’être un lieu de recueillement est un lieu de tourment pour moi.
— Заїдьте до London House, — кажу тіточці, виходячи, — і купіть сигарет.
— Faites aller au London House, dis-je à ma tante en sortant de là, et achetez des cigarettes.
— Яка погана звичка — курити! — каже вона.
— Quelle mauvaise habitude de fumer ! dit-elle.
— Це не звичка, мадам, — я курю лише тоді, коли... нудьгую; і беру Дюма і тютюн не для того, щоб розігнати нудьгу, а щоб отупіти. Я шукаю отупіння. Більше не піду до церкви!
— Ce n’est pas une habitude, Madame, je ne fume que quand je... m’ennuie, je prends Dumas et le tabac non pas pour me désennuyer mais pour m’abrutir. Je cherche à m’abrutir. Je n’irai plus à l’église !
— А чому?
— Et pourquoi ?
— А ви думаєте, це приємно, коли всі ці росіяни дивляться скоса, а ми сидимо серед них, наче паршиві пси!
— Croyez-vous que cela soit agréable d’être regardé par tous ces Russes de travers, et d’être parmi eux comme des chiens galeux !
Тіточка замовкла, поділяючи мої почуття, і повернулась така ж нещасна, як і я.
Ma tante se tut, partageant mon sentiment et rentra tout aussi misérable que moi.
Навпаки — буду часто ходити до церкви: Бог, який бачить, як мені там тяжко, може, зважить на це добровільне мучеництво й змилується наді мною.
Je vais au contraire retourner souvent à l’église, Dieu qui voit combien j’y suis malheureuse prendra peut-être en considération ce martyre volontaire et aura pitié de moi.
Але ні Дюма, ні сигарети не допомагають — і я врешті стаю навколішки, плачу й молюсь. І мені здалось, що цього разу Він почув мою молитву.
Mais ni Dumas ni les cigarettes ne peuvent rien et je finis par me mettre à genoux en pleurant et priant. Et il m’a semblé que cette fois ma prière a été entendue.
І прийшов Віктор і все ластився до мене — ніби розуміє, що мені сумно й гірко.
Et Victor est venu me faisant mille caresses comme s’il comprenait que je suis triste, malheureuse.
Мадам де Баллот у нас: тіточка приймає її сама — мама в ліжку, і я ні на що не здатна. Фортюне Шоколад2 щойно постукав у мої двері й доповів про «пана з тією круглою лінзою в оці — пана Ґалулу». Хай тіточка його прийме.
Mme de Ballote est chez nous, ma tante la reçoit seule, car maman est au lit, et je ne suis bonne à rien. Fortuné Chocolat vient de frapper à ma porte et m’annonce « le monsieur qui a cette lunette ronde à l’œil, M. Galula ». Que ma tante le reçoive.
Ну годі мені плакати — піду одягнуся й вийду.
Eh bien j’en ai assez comme cela, de larmes, je vais m’habiller et sortir.
Знаєте, навіщо Жиро передала Діні ту троянду? Щоб віддати її Емілю. Ну що ж — беруся виконати доручення.
Savez-vous pourquoi cette rose de Giro à Dina ? Pour la donner à Emile. Eh ! bien je me charge de la commission.
Я була гарна — і шкода, що намарно, — і ми з радістю поговорили з Антоновим, Ґалулою і командиром 3-го лінійного полку Отьє. Цей старий, поки ми були в Римі, десять разів освідчувався тіточці. Ах! Забула про найпристойнішого — пана Рімського-Корсакова3, сина тієї дами з цим іменем, такої відомої в паризькому, а втім, і в будь-якому іншому світі. Віце-король Єгипту обдарував її розкішними діамантами й сорочкою, усипаною коштовним камінням, — за... блискучі послуги, які вона йому зробила.
J’étais jolie, ce qui est dommage pour rien, et nous avons eu la joie de causer avec Antonoff, Galula et le commandant du III^e^ de ligne, Authier. Ce vieux a, pendant notre séjour à Rome, fait dix déclarations d’amour à ma tante. Ah ! j’oubliais le plus propre, M. Rimsky-Korsakoff, le fils de la dame de ce nom si connue dans le monde parisien, d’ailleurs partout. Le vice-roi d’Egypte lui a donné des diamants superbes et une chemise toute couverte de pierreries, pour... des services éclatants qu’elle lui avait rendus.
Коліньйон була з нами. Ввечері заговорили про Пʼєтра — і я сказала, що не варто вже про нього думати, бо за мою відсутність Торлонія, Чезаро і Дзуккіні його остаточно занапастили.
Collignon était avec nous. Et le soir on a parlé de Pietro et j’ai dit qu’il ne fallait plus y penser, car en mon absence Torlonia, Cesaro et Zucchini l’avaient entièrement perdu.
І водночас запитала: їхати чи ні до Риму на перегони.
Et en même temps je demandai s’il fallait ou pas aller pour les courses à Rome.
Тіточка сміючись називає мене «мадам архієпископ» — і оскільки Коліньйон висловила бажання бачити тітку Барноли мертвою, я висловила бажання бачити мертвими також батька й братів Антонеллі.
Ma tante me nomme en riant Madame l’archevêque et comme Collignon exprimait le désir de voir la tante de Barnola morte, j’exprimai celui de voir le père et les frères d’Antonelli morts aussi.
Знаєте, що кажуть про тітку Барноли? Кажуть, що вона йому зовсім не тітка, а Барнола — просто її ніжний друг, що жахливо, бо ця жінка хвора на проказу — тому й сидить вдома завжди під вуаллю. Зате Барнола має з цього ренту. До речі, я знаю цю історію не від сьогодні й навіть не з цього року, і сам Барнола майже зізнався в цьому Коліньйон.
Vous savez ce qu’on dit de la tante de Barnola ? On dit qu’elle n’est pas sa tante, mais que Barnola est tout simplement son tendre ami, ce qui est affreux, car cette femme a la lèpre, ce qui la fait rester chez elle toujours voilée. Mais Barnola y gagne des rentes. D’ailleurs ce n’est pas d’aujourd’hui ni de cette année que je sais l’histoire et Barnola lui-même s’est presque confessé à la Collignon.
Знаєте, навіщо приходив Ґалула? Щоб першим привітати мене з моїм одруженням у Римі! Він знову про це говорив на концерті — з купою загадкових натяків, яких я не зрозуміла.
Vous savez pourquoi Galula est venu ? Pour me féliciter le premier sur mon mariage à Rome ! Il m’en a parlé encore à la musique avec un tas de problèmes énigmatiques que je n’ai pas compris.
Ах! Клянуся Вакхом!4 Хотіла б раз і назавжди вийти заміж — і вони б уже вгамувалися зі своїми здогадами.
Ah ! Carpo di Bacco ! Je voudrais une fois pour toutes me marier et ils en auraient fini avec leurs suppositions.
Всі ці люди кажуть неправду, щоб вивідати правду.
Tous ces gens plaident le faux pour savoir le vrai.
Насправді я така нещасна, що поспішаю лягти спати й заснути, складаючи собі чарівну історію, яку розпочала два дні тому, — і сьогодні ввечері добираюся до дуже цікавого місця.
Je suis si malheureuse en réalité que je me hâte de me coucher pour m’endormir en me composant une charmante histoire que j’ai commencée il y a deux jours, et ce soir j’arrive à un endroit très intéressant.
У ній є й Пʼєтро.
Pietro en est.
Я намагаюсь якомога більше перебувати поза своїм справжнім, таким ницим, життям і витаю між романом Дюма та своїми золотими мріями. Якщо телеграма не прийде у вівторок — більше вже не прийде. Втім, я чекаю на це розчарування, і вже давно не вірю ні в що й не поважаю нічого, крім Бога.
Je tâche autant que possible de demeurer hors de ma vie réelle si vilaine, et je flotte entre un roman de Dumas et mes rêves dorés. Si la dépêche n’arrive pas mardi, elle n’arrivera plus. D’ailleurs je m’attends à ce désappointement et depuis longtemps je ne crois plus en rien et ne respecte plus rien que Dieu.
Є якесь розпачливе задоволення в тому, щоб зневажати всіх з повним правом. Принаймні немає ілюзій.
On trouve une certaine satisfaction désespérante à mépriser avec raison tout le monde. Au moins on n’a pas d’illusions.
Якщо Антонеллі лише грав — якщо він мене обманював, — він завдав мені кривавої образи, і ось ще одне імʼя на моїх табличках ненависті й помсти. Якби я не була така отупіла — плакала б від люті й сорому.
Si Antonelli n’a fait que jouer, s’il me trompait, il m’a fait une insulte sanglante, et voilà un nom de plus sur mes tablettes de haine et de vengeance. Si j’étais moins abrutie je pleurerais de rage et de honte.
Примітки
Борель — знайомий із ніццького кола. ↩
Фортюне Шоколад — Фортюне на прізвисько Шоколад, юний чорношкірий слуга родини (покажчик Mon Journal, т. 9: «Chocolat, nègre. Domestique des Bashkirtseff»). ↩
Рімський-Корсаков — не композитор, а представник іншого знатного роду з тим же прізвищем. ↩
В оригіналі італійською: «Carpo di Bacco!» (так у Марі; в італійській — corpo, «тіло»), буквально «Тіло Вакха!»; евфемістична присяга, що замінює сакральну. ↩