❦
Субота 6 травня 1876
Samedi 6 mai 1876
Сьогодні відкривається виставка квітів на віллі Боргезе1. Там буде принцеса й увесь світ. Мені не менш добре бути в Ніцці, бо там я не змогла б бути так, як хочу, — належно.
C’est aujourd’hui l’ouverture de l’exposition de fleurs à la villa Borghése. La princesse y sera et tout le monde. J’aime autant être à Nice, car je ne pourrais être là comme je veux, convenablement.
Яка шкода стояти так наодинці перед дзеркалом, маючи янгольський румʼянець, рожеві вуха й золоте волосся! Я мало не шалію. Не виходила й не вийду — а вже шоста.
C’est une pitié d’être là seule devant mon miroir quand on a un teint d’ange, des oreilles roses et des cheveux d’or ! J’en rage presque. Je ne suis pas sortie et ne sortirai pas et il est déjà six heures.
Знаєте, чим я зайняла весь цей день? Гортала «Сторіччя Людовика XIV», «Мушкетерів», «Двадцять років по тому» і «Віконта де Бражелона» Дюма.
Savez-vous à quoi j’ai employé tout ce jour ? A feuilleter « Le siècle de Louis XIV’', “Les Mousquetaires”, “Vingt ans après” et “Le vicomte de Bragelonne”, par Dumas.
Тю! Ні, послухайте — мені цілком можна читати Дюма, бо я читаю й найнуднішу давньогрецьку та латинську класику; до того ж запевняю вас, що я ставлю Александра Дюма-батька дуже високо.
Fi ! Non, écoutez, il m’est bien permis de lire Dumas puisque je lis les livres les plus ennuyeux de l’antiquité grecque et latine, et puis je vous assure que je tiens Alexandre Dumas père en grande estime.
Не знаю, чим зумовлений мій інтерес до щойно названих книжок — манерою письма чи вибором епохи, найблискучішої у світі, де розквітає все: слава, словесність і кохання; у будь-якому разі ці романи мають для мене особливу чарівність, я перечитую їх по кілька разів із задоволенням і, мабуть, насолоджуюся ними більше, ніж уперше, — бо тоді нетерпіння й розпалена цікавість змушували мене радше ковтати, ніж читати. Багато хто зневажає таку серйозну симпатію до Дюма; я сама першою не хотіла б читати в іншої те, що пишу тут. Та й люблю я далеко не всього Дюма.
Je ne sais si l’intérêt que je prends aux livres que je viens de dire tient à la manière dont c’est écrit ou au choix de cette époque, la plus brillante du monde, où tout est florissant, la gloire, les lettres et l’amour, dans tous les cas je trouve un charme singulier dans ces romans et je les relis plusieurs fois avec plaisir, et je jouis peut-être plus qu’à la première fois, car alors l’impatience et la curiosité piquée me faisaient plutôt avaler que lire. Il y a beaucoup qui méprisent cette sympathie sérieuse pour Dumas, moi la première je n’aimerais pas lire chez une autre ce que j’écris ici. Et puis je n’aime pas tout Dumas, tant s’en faut.
А ще люблю читати «Трьох мушкетерів», «Двадцять років по тому» і «Бражелона» — там говориться про Араміса, що був духовного звання, а також в інших книжках, де я бачу в деталях усіх цих кардиналів, усіх цих буйних і галантних прелатів, яких в історії я знала лише загалом. Ви легко здогадаєтесь, звідки в мене такий інтерес до прелатів усякого роду. У мене завжди була схильність до... кардиналів. Шкода лише, що минув час, коли вони чортзна-що витворяли, — витворяють і зараз, знаю, але вже не так. Ця схильність перетворилась на... теж схильність, але ще виразнішу, — після Риму й Антонеллі, якого я вперто уявляю наполовину священиком. Ворожка провістила йому... Ах! Ні — вона провістила лише, що він помре у розпачі. Він мені це говорив кілька разів, щоразу як я його мучила.
Et puis j’aime à lire « Les trois mousquetaires », « Vingt ans après » et « Bragelonne », parce qu’on y parle d’Aramis qui était d’église, ainsi que dans les autres livres où je vois en détail tous ces cardinaux, tous ces prélats turbulents et galants, que j’ai vus dans l’histoire en gros. Vous devinez facilement pourquoi cet intérêt que je porte aux prélats de toute sorte. J’ai toujours eu un penchant pour les... cardinaux. Je n’ai qu’un regret c’est que le temps soit passé où ils faisaient le diable à quatre, ils le font encore je sais, mais plus autant. Ce penchant s’est changé en... penchant aussi mais plus prononcé, après Rome et Antonelli que je m’obstine à voir à moitié prêtre. Une diseuse de bonne aventure lui a prédit... Ah ! non, elle lui a prédit seulement qu’il mourrait désespéré. Il me l’a dit plusieurs fois, chaque fois que je le tourmentais.
Знаєте, маю одну думку! Я шалено хотіла б побачити Пʼєтра монсиньйором, вийти заміж в іншому місці й приїхати до нього: Картина!
Vous savez, une idée ? Je voudrais follement voir Pietro monsignor, me marier ailleurs et revenir le voir: Tableau !
Не знаю — роман це мені задурив голову чи ні, але мені справді цього хочеться.
Je ne sais si c’est le roman qui me monte la tête mais bien positivement j’ai cette envie.
Зрештою, справа з кардиналіно2 погано скінчилась, як я й передбачала або, радше, побоювалась на початку. Найбільше мене мучить цей поцілунок. Але треба втішити себе думкою, що це — муки сумління, яких не розуміють у цьому низькому, дуже низькому світі. Я хотіла бути не такою, як всі, — але доля цього не хоче. Тепер ось я з губами нечистими, як у Робенсон або Оливи. Але, дівчино, чи не мудро мріяла ти про життя, схоже на суцільний ряд легковажностей — більш або менш серйозних? Так, правда, — але не вперше: я хотіла бути такою ж чистою, як янгол небесний, перш ніж належати тому, хто стане моїм чоловіком, — і потім це залежало б від нього й від моїх почуттів. О! Мої губи — осквернені, осквернені, осквернені! Звинувачую тільки себе — він ніколи б не наважився. А на додачу до всього нещастя — він не зрозумів, він нічого не зрозумів, — що зіткнення більш чи менш... (підставте слово)...
Après tout, l’affaire avec le cardinalino a mal fini, comme je l’avais prévu ou plutôt craint au commencement. Ce qui me tourmente le plus c’est ce baiser. Mais il faut me consoler en pensant que ce sont des scrupules qu’on ne comprend pas dans ce bas, très bas-monde. Je voulais être autrement que les autres, le sort ne le veut pas. Car me voilà avec des lèvres impures comme la Robenson ou l’Olive. Mais, ma fille, n’as-tu pas sagement rêvé une vie qui ressemble fort à une suite de légèretés plus ou moins graves ? Oui, c’est vrai, mais pas pour la première fois, je voulais être aussi pure qu’un ange du ciel avant d’être à l’homme qui serait mon mari, et puis cela dépendrait de lui et de mes sentiments. Oh ! mes lèvres, souillées, souillées, souillées ! Je n’en accuse que moi, il n’aurait jamais osé. Et pour comble de disgrâce il n’a pas compris, il na rien compris, qu’un contact plus ou moins... (mettez le mot)...
Я, що вклала в нього, ні... я була така злякана, що не вклала нічого, окрім великої любові, — до того, що без дихання впала назад йому на плече й сховала очі й обличчя в чорному сукні його сюртука — того самого, в якому він бував на всіх веглйоне3 карнавалу, того самого, в якому він був в опері, коли йому забаглося провести Фанні Лір4 аж до Неаполя.
Moi qui y avais mis, non... j’étais si effrayée que je n’y avais rien mis que beaucoup d’amour, au point que j’en suis retombée sans haleine sur son épaule et cachai mes yeux et ma figure dans le drap noir de son habit, du même habit qu’il a porté à tous les veglione du carnaval, du même qu’il avait lorsqu’étant à l’opéra le caprice lui vint d’accompagner Fanny Lear jusqu’à Naples.
І уявіть собі, які дотики мусив витерпіти цей нещасний сюртук.
Et figurez-vous les contacts que ce malheureux habit a dû subir.
Усе це було б дрібницею, якби він мене кохав. Але я сумніваюся — і моя гордість та самолюбство, страшенно обурені, показують мені кулака, ніби питаючи: що ти з нами зробила?
Tout cela ne serait rien s’il m’aimait, mais je doute et mon orgueil et mon amour-propre très courroucés me montent le poing avec des mines qui semblent me demander: Qu’as-tu fait de nous ?
До речі, «Оливи» — це дружини двох англійських капітанів, панів Малоне і Гревілля. Але йдеться не про них, а про цього звіра з Риму, — та годі, кличуть: їсти. Їжа — моя єдина розрада в Ніцці.
A propos, les Olives, sont les femmes de deux capitaines anglais, MM. Malone et Greville. Mais il ne s’agit pas d’elles, il s’agit de cet animal de Rome, mais assez, on appelle: manger, manger c’est ma seule consolation à Nice.
Та сьогодні й цієї розради я не мала — я була голодна й досить похмуро дивилась за столом на Сапоженікових.
Et cette consolation m’a manquée aujourd’hui et j’avais faim et j’ai fait assez mauvaise mine à table devant les Sapogenikoff.
Але сьогодні ввечері я влаштовую свято — якого на вулиці де Франс не бачили вже багато років.
Mais ce soir je donne une fête comme on n’en a plus vu depuis des années à la rue de France.
Знаєте, що в Ніцці існує звичай «крутити травʼня»5 — тобто підвішують вінок, ліхтарика і під ними танцюють, водячи хороводи зі співами. Відтоді як Ніцца стала французькою, цей звичай поступово відмирає — ледве де побачиш три-чотири ліхтарики на все місто.
Vous savez qu’à Nice existe l’usage de tourner le mai, c’est-à-dire on suspend une couronne, une lanterne et on danse au-dessous des rondes en chantant. Depuis que Nice est française cet usage s’en va de plus en plus mourant, à peine si on voyait trois ou quatre lanternes dans toute la ville.
Ну ось, я даю їм «Россіньйо» — так я це називаю, бо Rossignou che vola6 — найпопулярніша й найгарніша пісня Ніцци.
Eh bien, moi, je leur donne un Rossignou je nomme cela ainsi, parce que le Rossignou che vola est la chanson la plus populaire et la plus jolie de Nice.
Я звеліла заздалегідь підготувати й підвісити посеред вулиці величезну споруду з листя й квітів, прикрашену безліччю венеційських ліхтариків. Трифонові7 доручили влаштувати на стіні нашого саду феєрверк і час від часу освітлювати сцену бенгальськими вогнями. Трифон не тямиться з радості — він велика дитина, і водночас я не сумніваюсь: якби він служив великій людині — сам став би чимось помітним.
J’ai fait préparer d’avance et suspendre au milieu de la rue une grande machine en feuillages et fleurs toute ornée d’une multitude de lanternes vénitiennes. Sur le mur de notre jardin Trifon a été chargé d’organiser un feu d’artifice et d’éclairer de temps en temps la scène par des feux de Bengale. Trifon ne se sent pas de joie, c’est un grand enfant et en même temps je ne doute pas que s’il eut été au service d’un grand homme, il ne fut devenu lui-même quelque chose de remarquable.
Усі ці розкоші супроводять арфа, флейта й скрипка, а вина ллється вдосталь. Добрі жінки запросили нас на свою терасу, бо ми з Жиро дивились самі, зіпʼявшись на деревʼяну драбину. Ми йдемо на терасу сусідів — і я, Жиро, Марі, Валіцький, Чернічов і Діна виходимо на середину вулиці, кличемо танцюристів і намагаємося всіх розворушити — і це нам вдається.
Toutes ces splendeurs sont accompagnées d’une harpe, d’une flûte et d’un violon, et arrosées de vin en abondance. Les bonnes femmes vinrent nous inviter sur leur terrasse, car moi et Giro regardions seules, perchées sur une échelle de bois. On va sur la terrasse des voisins et moi, Giro, Marie, Walitsky, Tchernichoff et Dina nous mettons au milieu de la rue, appelons les danseurs et tâchons et réussissons à donner de l’entrain.
Я співала й крутилась разом із усіма на радість добрим ніссарам — особливо людям кварталу, що всі мене знають і дуже добре відгукуються про «мадемуазель Марі».
J’ai chanté et tourné avec tout le monde à la joie des bons Niçois, surtout des gens du quartier qui me connaissent tous et disent le plus grand bien de « Mademoiselle Marie ».
Не маючи іншого виходу — завойовую популярність! Це тішить маму, і вона не шкодує грошей. Особливо сподобалось те, що я співала й говорила кілька слів на патуа. Стоячи на драбині, поки Жиро тягла мене за спідниці, я дуже хотіла виголосити промову — але розважливо стрималась... на цей рік.
Ne pouvant faire autre chose je fais de la popularité ! Et ça flatte maman et elle ne regarde pas à la dépense. Ce qui a plu surtout c’est que j’ai chanté et dit quelques mots en patois. Pendant que j’étais sur l’échelle avec Giro qui me tirait par les jupes j’eus bien envie de faire un discours mais je me suis prudemment abstenue... pour cette année.
Я дивилась на танці й слухала вигуки — вся в мріях, як зі мною часто буває; а коли феєрверк завершився пишним сонцем — ми всі пішли додому під гул задоволення. Ледве я піднялась, як прийшла Леоні запитати, чи хочу я послухати серенаду, що «молоді люди» збирались мені заспівати. Звичайно хотіла — і стала у вікні на сходовій клітці. Аплодувала й звеліла роздати вина.
J’ai regardé les danses et écouté les cris, toute rêveuse comme il m’arrive souvent et, le feu d’artifice terminé par un soleil magnifique, nous sommes tous rentrés chez nous au milieu d’un murmure de satisfaction. A peine étais-je montée que Léonie vint me demander si je voulais bien écouter la sérénade que « les jeunes gens » allaient me chanter. Sans doute je voulais et je me mis à la fenêtre du palier. J’ai applaudi et fait distribuer du vin.
Потім мене покликали з павільйону, і коли я зійшла — мене затримали на ґанку хором із «Ернані»8 — я подякувала жестом і словом дуже привітно.
Puis on vint m’appeler du pavillon et quand je descendis on m’a retenue sur le perron par un chœur d’Hernani et j’ai remercié du geste et de la parole fort gracieusement.
Але це починало мені набридати, і я пішла до інших у павільйон.
Mais cela commençait à m’ennuyer et je suis allée rejoindre les autres au pavillon.
Шкода розлучатись — я дуже люблю Ніну й Жиро, які також мене люблять. Зрештою розлучаємось об одинадцятій, домовившись зустрітися завтра о восьмій на вокзалі.
C’est dommage de se quitter, j’aime beaucoup Nina et Giro qui m’aiment aussi. Enfin on se quitte à onze heures en se donnant rendez-vous demain à huit heures à la gare.
Прогулюючись садом, ми з Жиро згадували наші нічні вилазки, наші переодягання.
Tout en nous promenant par le jardin, moi et Giro, nous nous rappelions nos escapades nocturnes, nos déguisements.
— Кожний куточок у цьому саду, — каже Ольга, — про щось нагадує.
— Chaque place dans ce jardin, disait Olga, nous rappelle quelque chose.
Для неї особливо — вона залишає тут своє кохання нерозгаданим, а може, надто добре розгаданим.
Pour elle surtout, qui laisse ici son amour incompris, peut-être trop bien compris.
— Це, може, дурниці, — продовжує вона, — але ми завжди будемо з радістю згадувати їх, чи не так?
— Ce sont peut-être des bêtises, continuait-elle, mais nous nous en souviendrons toujours avec plaisir, n’est-ce pas ?
— Ще б пак!
— Je crois bien !
— Ти була в Римі, розважалась — і все ж нічого тут не забула, найменшої дрібниці?
— Tu as été à Rome, tu t’es amusée et pourtant tu n’as rien oublié, pas la moindre bagatelle d’ici ?
— Найменшої.
— Pas la moindre.
— Ми ж колись знову зустрінемось?
- Nous nous retrouverons bien un jour ?
— Сподіваюсь — але хто знає?
- J’espère, mais qui sait ?
— О, дуже сподіваюсь, що так.
- Oh ! j’espère bien que oui.
— Так, дівчино, — сподівайся: це найкраще, що є.
- Oui, ma fille, espère, c’est ce qu’il y a de mieux.
— Дякую за дружбу, — каже мені Ніна, цілуючи мене.
- Merci pour l’amitié, me dit Nina en m’embrassant.
— Дякую вам, мадам, — але будьте спокійні: незабаром побачу вас у Петербурзі.
- Merci à vous, Madame, mais soyez tranquille je vous verrai bientôt à Pétersbourg.
І ось вони всі в екіпажі — Ніна, її чоловік, Марі, Ольга, Люба, Жанна — донька Данілофф — і лікар Чернічов. Цей потворний добродій дуже залицяється до Марі.
Et les voilà tous en voiture, Nina, son mari, Marie, Olga, Louba, Jeanne la petite fille de la Daniloff et le docteur Tchernichoff. Ce laid fait beaucoup la cour à Marie.
І ось я наодинці вдома — Беатріче Ченчі9, без тюрбана.
Et me voilà seule chez moi, en Béatrice Cenci, moins le turban.
Якщо вважаєте, що мені весело, — ви глибоко помиляєтесь.
Si vous croyez que je suis gaie, vous vous trompez tout à fait.
У вівторок або середу маю отримати телеграму від Пʼєтра — якщо він не забув. Прикро памʼятати про це наодинці.
C’est mardi ou mercredi que je dois recevoir la dépêche de Pietro s’il ne l’a pas oubliée. C’est vexant de se souvenir seule.
Ба! Я зовсім забула про брата Еміля — і згадала лише для того, щоб сказати, що забула. Проте хотіла б якось його зустріти, щоб зневажити з великою байдужістю — як знаменитого Андрійо Саетона.
Tiens ! j’ai tout à fait oublié le frère Emile, je ne m’en suis souvenue que pour dire que je l’ai oublié. Je voudrais pourtant le rencontrer pour le mépriser avec beaucoup d’indifférence comme le célèbre Andriot Saëtone.
Мені нудно й сумно.
Je m’ennuie et je suis chagrinée.
— Звичайно, — сказала сьогодні вранці мама, — тобі варто перейти до інших своїх рідних: там ти виходила б у світ, тоді як із нами це неможливо — я говорю прямо.
- Sans doute, dit ce matin maman, tu ferais bien de passer à tes autres parents, tu irais dans le monde, tandis qu’avec nous c’est impossible, je le dis clairement.
Та й справді — піду до батька, бо більше сил немає. Для мами й тіточки це стане смертельним горем, мені самій буде дуже неприємно, — але я вмираю десять разів на день, і більше сил немає!
Eh ! pardieu, je vais passer à mon père, car je n’en peux plus. Ce sera un chagrin mortel pour maman et pour ma tante, ce me sera très désagréable à moi, mais je me meurs dix fois par jour et je n’en peux plus !.
Мама мусить жити зі своїм чоловіком, бо, ставши на батьків бік, я відрікаюсь від матері й звинувачую її, а це для мене неможливо: не через почуття, а через те, що скажуть люди.
Il faut que ma mère aille vivre avec son mari, car en prenant le père, je renie et accuse la mère, ce qui m’est impossible, non pas par sentiment mais pour le monde.
Ах! Запевняю вас — моє становище не з найзручніших. Хай йому біс — і хто ж мене з нього витягне!
Ah ! je vous assure que ma position n’est pas des plus commodes. Chien de chien qui m’en tirera !
БОГ.
DIEU.
Тому я не забуваю благати Його щовечора на колінах — і цілий день стоячи, сидячи чи в екіпажі. Сподіваюсь, що Він чує мене й знає, що я не задовольняюсь вечірньою молитвою, — а молюся завжди, і всі мої думки — благання.
Aussi je ne néglige pas de l’en supplier chaque soir à genoux, et toute la journée debout, assise ou en voiture. J’espère qu’il m’entend et qu’il sait que je ne me contente pas de prier le soir, mais que je prie toujours et que toutes mes pensées sont des supplications.
Примітки
Вілла Боргезе (Villa Borghese) — знаменитий парк і палац в Римі; виставки та суспільні заходи. ↩
Кардиналіно — зменшувальне від «кардинал»; тут: Пʼєтро як племінник кардинала Антонеллі. ↩
Веглйоне (veglione) — маскарадний бал; кілька разів на рік у Римі. ↩
Фанні Лір — відома в той час куртизанка. ↩
«Tourner le mai» (фр.) — ніццький первотравневий звичай водити хороводи під прикрашеним деревом або гілкою; Ніцца приєдналась до Франції в 1860 р. ↩
«Rossignou che vola» (нісс.) — «Соловей, що летить»; традиційна пісня ніццького діалекту (ніссар). ↩
Трифон — слуга в родині Башкирцевих. ↩
«Ернані» — опера Верді (1844) за драмою Гюго; популярна в XIX ст. ↩
Беатріче Ченчі (1577–1599) — римська шляхтянка, страчена за вбивство батька-тирана; відома завдяки портрету Гвідо Рені (можливо, апокрифічному). ↩