❦
Неділя 30 квітня 1876
Dimanche 30 avril 1876
Об одинадцятій мене покликали до мами через лист, який щойно принесли й хотіли віддати тільки мені. Ви здогадуєтесь, що я думала — прибігла, задихаючись, і знаходжу листа від Кутона1 — памʼятаєте цього Кутона, що пише мені листи?
A onze heures on est venu m’appeler chez maman pour une lettre qu’on venait de recevoir, qu’on ne voulait donner qu’à moi. Vous devinez mes suppositions, j’arrive tout essouflée et je trouve une lettre de Couthon, vous vous souvenez de ce Couthon qui m’écrit des lettres ?
Але цей лист — дивний. Він пише про мої колишні почуття і каже: якщо ви більше не хочете мати зі мною нічого спільного, навіщо провадити це листування? Потім наполегливо просить побачення з кимось із моєї родини й надсилає братки2 з девізом: «Думка — це спогад, спогад — це життя». І водночас — уривок із ілюстрованого журналу з історією двох людей, що так кохали одне одного, аж обидва від цього померли.
Mais celle-là est bizarre. Il m’y parle de mes sentiments passés et me dit que si vous ne voulez plus rien avoir pour moi pourquoi continuer cette correspondance ? Puis il demande instamment une entrevue avec quelqu’un de ma famille et m’envoie une pensée avec cette devise: La pensée c’est le souvenir, le souvenir c’est la vie. Et en même temps un fragment de journal illustré contenant l’histoire de deux personnes qui s’aimèrent tant qu’ils en moururent.
Мої домашні вважають, що це відплата3 за мої листи до Одіффре. Та ні — цей Кутон писав мені вже тоді, коли я ще нікому не писала.
Les miens pensent que c’est la monnaie de mes lettres à Audiffret. Mais non, ce Couthon m’écrivait déjà quand je n’écrivais pas encore.
Ну! Це дивно, й починає мене непокоїти, бо ось що я думаю: ця людина щира — але хтось пише йому від мого імені.
Enfin ! c’est bizarre et cela commence à m’inquiéter car voilà ce que je suppose: cet homme est de bonne foi mais c’est quelqu’un qui lui écrit de ma part.
Погода погана; Жиро провела ранок у мене, потім я пішла до неї, а далі на концерт4, де ми зустріли Ґалулу — дуже радого нашому поверненню й такого ж дотепного, як завжди. Ані душі — сумота. Нічого не хочеться робити.
Il fait mauvais, Giro a passé la matinée chez moi, après quoi j’ai été chez elle et à la musique où nous avons vu Galula qui est très content de nous revoir et qui est comme toujours plein d’esprit. Il n’y a personne, c’est une désolation. On n’a envie de rien faire.
Аби тільки Пʼєтро не прийняв мій поцілунок за простий дівочий порух ніжності. Не знаю, як думають інші; що ж до мене, то я вважаю поцілунок у губи найповнішим зізнанням, найурочистішою клятвою, яка існує на світі.
Pourvu que Pietro n’ait pas pris mon baiser pour une simple caresse de jeune fille. Je ne sais comment pensent les autres, quant à moi je pense qu’un baiser sur la bouche est l’aveu le plus complet, le serment le plus solennel qu’il y ait au monde.
Я надто горда, щоб говорити про своє кохання — я все сказала поцілунком. Сподіваюсь, він зрозумів усю серйозність, яку я в нього вклала.
Je suis trop fière pour parler de mon amour, j’ai tout dit par mon baiser. J’espère qu’il a compris toute la gravité que j’y attache.
А якщо ні? Певно, що ні. Він не розуміє піднесеного в коханні. Він дуже дотепний, але не розуміє цього так, як я.
Et si non ? Sans doute non. Il ne comprend pas le sublime dans l’amour. Il a beaucoup d’esprit mais il ne comprend pas ces choses comme moi.
Мене засмучує думка, що найсвятіша для мене мить для нього минула непоміченою.
L’idée que l’instant le plus sacré pour moi a passé inaperçu pour lui, me chagrine.
на полях
Найсвятіша мить — лише з принципу; свята не тільки з Пʼєтром, а з будь-ким.
dans la marge L’instant le plus sacré, par principe seulement, sacré non pas avec Pietro seul, mais avec n’importe qui.
Він побачив у цьому простий поцілунок, який йому сподобався, і нічого більше — так, певно ж, бо наступного дня він знову запитав, чи кохаю я його; він би не запитував, якби зрозумів. Я не кажу, що кохаю його, але хотіла, щоб він так думав, — а він не зрозумів!
Il y a vu un simple baiser qui lui a fait plaisir, et rien d’autre, oui, sans doute, car le lendemain il m’a encore demandé si je l’aimais, il ne l’aurait pas demandé s’il avait compris. Je ne dis pas que je l’aime, mais je voulais qu’il le pensât, et il n’a pas compris !
Починаю думати, що він мене вже не кохає. Три дні його немає! Хотіла б я, щоб Дзуккіні і Чезаро знову його розбестили5 — аби його батьки побачили, чим вони мені зобовʼязані.
Je commence à penser qu’il ne m’aime plus. Trois jours d’absence ! Je voudrais bien que Zucchini et Cesaro le dévergondassent de nouveau pour que ses parents voient ce qu’ils me doivent.
Він ще не написав. У мене свербить ніс6 уже тиждень — чи не про смерть кардинала мені судилося дізнатись?
Il ne m’a pas encore écrit. Le nez me démange depuis une semaine, si c’était la mort du cardinal que je dois apprendre ?
Примітки
Кутон — знайомий, що вів із Марі таємне листування; особа не ідентифікована. ↩
Братки, фіалка триколірна (фр. pensée) — квітка, традиційно повʼязана зі спогадами у мові квітів XIX ст. Французька назва означає водночас «думка», звідки й девіз на подарунку. ↩
«La monnaie» буквально — «дрібниця», ідіоматично — відплата, відповідь тією ж монетою. ↩
«La musique» — відкритий концерт духового оркестру; звичайне місце суспільного зібрання в ніццьких курортних садах. ↩
Марі вживає рідкісну форму конʼюнктиву — «dévergondassent» — знак її класичної освіченості. ↩
Народне повірʼя: свербить ніс — чекай новин або несподіваного гостя. ↩