❦
Неділя, 9 квітня 1876 — продовження
Ні, це неможливо. Він мене кохає — і йде, і не повертається, і не бʼє тих, хто його тримає!Dimanche 9 avril 1876 - suite
Таки справді, енергійна, і слабка, і нещасна істота — це жінка. Він не опирається! І я чекаю на нього даремно. Ось так, раптово, його прибирають немов помахом чарівної палички.
Décidément c’est la femme qui est la créature énergique et faible et malheureuse. Il laisse faire ! Et je l’attends en vain. Comme cela tout d’un coup on le supprime comme par un coup de baguette.
Де, коли, як! Не знаю1
Où, quand, comment ! Nescio
Ну й ну, от тобі й на!2
Bigre de bigre !
Тигр і гієна, три тигри й шість гієн!
Tigre et hyène, trois tigres et six hyènes !
Боже мій!
Mon Dieu !
Я сповідалася, одержала відпущення гріхів — і лаюся й лютую.
Je me suis confessée, j’ai reçu l’absolution et je jure et je m’enrage.
Певний обсяг гріха так само необхідний людині, як певний обсяг повітря — для життя. Ось чому, щойно звільнившись від нього, вона мимоволі поспішає грішити, щоб набути цей певний обсяг, необхідний їй, щоб не бути чистою. Чому люди залишаються привʼязаними до землі? Тому що вага їхньої совісті утримує їх тут; якби совість була чистою, вони були б занадто легкими і злетіли б до небес, як червоні кульки.
Un certain volume de péché est aussi nécessaire à l’homme qu’un certain volume d’air, pour vivre. C’est pour cela que dès qu’il en est débarrassé, il se hâte involontairement de pécher pour acquérir ce certain volume qui lui est nécessaire pour ne pas être pur. Pourquoi les hommes restent-ils attachés à la terre ? Parce que le poids de leur conscience les y rattache, si leur conscience était pure, ils seraient trop légers, et s’envoleraient vers les cieux commes les ballons rouges.
Ну й дивна теорія. Та байдуже.
Voilà une théorie bizarre. N’importe.
Пів на десяту. Ах, та що з того — він не прийде.
Il est neuf heures et demie. Ah mais à quoi bon tout cela, il ne viendra pas.
Яка глибока печаль, яка порожнеча, яка лють!
Quelle profonde tristesse, quel vide, quelle rage !
Щойно почула, як мама наказала подавати чай.
Je viens d’entendre maman qui a ordonné le thé.
Він завжди приходив до чаю або разом із ним.
Il arrivait toujours avant ou avec le thé.
Я кинулась на підлогу і гризла нігті й пальці, ридаючи.
Je me suis jetée par terre et je me suis rongée les ongles et les doigts en sanglotant.
Ах, прокляті священики! Вони б зраділи, якби могли бачити мене такою, яка я зараз.
Ah ! prêtres maudits ! Ils seraient contents s’ils pouvaient me voir comme je suis à présent.
Мене кличуть до вітальні — хіба я можу піти до вітальні!
On m’appelle au salon, est-ce que je puis aller au salon !
Боже, невже все в моєму житті так закінчується!!
Dieu est-il possible que tout dans ma vie finisse ainsi II!
Не розумію, за що мене тут карають. У мене ніколи не було щодо Пʼєтро таких намірів, як щодо Одіффре. Та хіба їх можна порівнювати! Одіффре — ганебний спогад, бо Одіффре відвернувся від нас не як Еміль від Марі, 3 а як молодий світський чоловік — від родини, яку зневажали й ображали всі.
Je ne vois pas pourquoi je suis punie ici. Je n’ai jamais eu contre Pietro des intentions comme contre Audiffret. D’ailleurs peut-on les comparer ! Audiffret est un souvenir honteux, parce qu’Audiffret s’est détourné de nous, non pas comme Emile de Marie, mais bien comme un jeune homme de la société, d’une famille méprisée et insultée par tout le monde.
І Одіффре мене ніколи не кохав. В кращому разі — був закоханий.
Et Audiffret ne m’a jamais aimée. Tout au plus amoureux.
Я метаюся по кімнаті, як навіжена, сідаю на всі стільці, на ліжко, на підлогу — не можу знайти собі місця.
Je me démène comme une possédée par la chambre, je m’assieds sur toutes les chaises, sur le lit, par terre, je ne puis me trouver une place.
І всупереч собі — чекаю. Як не чекати того, чого бажаєш!
Et malgré moi j’attends. Comment ne pas attendre ce qu’on désire !
Він не прийде, бо якби прийшов — я зустріла б його у маленькій, майже темній вітальні, взяла б його за руки й притулилася б до його грудей і сказала б йому: Чому ви так довго барилися, ви змусили мене пережити два жахливих дні, я думала, що більше не побачу вас. Я не можу жити, не бачачи вас.
Il ne viendra pas, parce que s’il venait je le rencontrerais dans le petit salon presque sombre, je lui prendrais les mains et je m’appuierais sur sa poitrine, et je lui dirais: Pourquoi avez-vous tant tardé, vous m’avez fait passer deux journées atroces, je pensais que je ne vous verrais plus. Je ne peux pas vivre sans vous voir
навскоси
Фраза з якогось роману, яку я прочитала і яка крутилася в думках.
en travers Une phrase que j’avais lue dans un roman qui me trottait par l’esprit.
А оскільки неможливо, щоб вихована панна таке сказала, — він не прийде. Я кажу «він не прийде» — щоб він прийшов.
Or comme il est impossible qu’une demoiselle bien élevée dise cela, il ne viendra pas. Je dis il ne viendra pas pour qu’il vienne.
Я тремчу від найменшого шуму. Пратер загавкав — я кинулася до дверей, прислухаючись з усієї сили, навіть не дихаючи! І нічого.
Je frissonne au moindre bruit. Prater a aboyé et j’ai couru vers la porte, écoutant de toutes mes forces, ne respirant même pas ! Et rien.
Я співаю і думаю про «Міньйон». 4 Ця мерзенна музика ніби навмисне написана, щоб рвати мені серце.
Je chante et je pense « Mignon ». Cette infâme musique est faite pour me déchirer le cœur.
Десята! Не хочу більше дивитися на годинник. О Боже мій, ти ж бачиш, що я плачу, що я нещасна, знищена, — не продовжуй більше цієї муки! Помилуй мене!
Dix heures ! Je ne veux plus regarder la pendule. Oh ! mon Dieu, vous voyez bien que je pleure, que je suis misérable, anéantie, ne faites plus durer ce tourment ! Ayez pitié de moi !
Чи не безумство — молитися? Чи дано мені бодай щось, про що я молилася?
Suis-je folle de prier ? Quelle est la chose pour laquelle j’ai prié et qui m’a été donnée.
Жах! Я кажу жахливі речі!
Horreur ! je dis des horreurs !
Свята Мадонно, змилуйся наді мною!
Sainte Madone, prenez-moi en miséricorde !
Хай би я знала хоча б — він далеко, бо сам того хоче, чи тому, що його тримають! Якщо він сам не хоче — я розчавлюю себе за те, що так принизилася, і замовкаю, скажена від люті й розчарування. Може, мене карають за те, що я роблю й змушую переносити Брускетті. Але чи моя вина, що він мене кохає, а я його ненавиджу!
Que je sache au moins s’il est loin parce qu’il le veut ou parce qu’on le retient ! S’il ne veut pas lui-même je m’écrase pour m’être ainsi humiliée et je me tais folle de rage et de désillusion. Je suis peut-être punie pour ce que j’ai fait et fais endurer à Bruschetti. Mais est-ce ma faute qu’il m’aime et que je le hais !
Мене дратують, кличуть, сповіщають про чай уже в сороковий раз! Іду, іду — і хай їх усіх чорт забере...
On m’agace, on m’appelle, on m’annonce le thé pour la quarantième fois ! Je vais, je vais et que le diable les emporte...
Боже, яка мука!
Dieu quelle torture !
Цілу годину я ламала комедію. Більше не можу; не думайте, що я лютую, як раніше. Я плачу — ось і все; плачу як нещасна, як проклята, якою я і є!
J’ai joué la comédie pendant une heure. Je n’en peux plus; ne croyez pas que je rage comme avant. Je pleure voilà tout, je pleure comme une misérable, comme une maudite que je suis !
Я стримуюся три хвилини, що здаються мені трьома годинами, — а потім вибухаю, доходжу до такого роздратування, що мушу впасти на підлогу як підкошена, або кинутися у вікно! Обираю перше.
Je me contiens pendant trois minutes qui me semblent trois heures et après j’éclate, j’arrive à une telle exaspération qu’il me faut tomber par terre comme une masse ou me jeter par la fenêtre ! Je choisis le premier.
Правда, я не думала, що здатна на таке!! Але подумайте! Його взяли, замкнули, — я більше його не побачу!
Vrai, je ne me croyais pas capable de cela ! ! Mais pensez donc ! On l’a pris, on l’a enfermé, je ne le verrai plus !
О, я більше не можу! Не можу кричати, а зуби цокочуть і щелепи судомно стискаються — мабуть, я жахлива в такому вигляді, але мені байдуже! Я дряпаю собі груди й кусаю пальці, і Бог бачить це — і не жаліє мене.
Oh ! je n’en peux plus ! Je ne peux pas crier et mes dents claquent et les mâchoires se contractent convulsivement, je dois être hideuse ainsi, mais peu m’importe ! Je m’égratigne la poitrine et me mords les doigts, et Dieu voit cela et il n’a pas de pitié.
Що я зробила! Подивімося — що я зробила! Що я зробила, щоб заслужити це мучеництво! Хіба я когось убила, вкрала, ганебно обдурила, зламала комусь життя!
Qu’ai-je fait ! Voyons qu’ai-je fait ! qu’ai-je fait pour mériter ce martyre ! Est-ce que j’ai assassiné quelqu’un, volé, indignement trompé, brisé la vie de quelqu’un !
Россі, мабуть, знає, де його помістили, — треба піти до театру; о! не розважатися, ви ж, сподіваюся, не думаєте, що я можу розважатися.
Rossi doit savoir où on l’a mis, il faut aller au théâtre oh ! par pour m’amuser, vous ne pensez pas, j’espère, que je puisse m’amuser.
навскоси
Оце так! 5 Чоловік, що майже зовсім мені не подобався, — але він таємниче зникає, і ось я скажена!!
en travers A la bonne heure I Un homme qui me déplaisait presque beaucoup, mais il disparait mystérieusement et me voilà enragée II
Треба піти до театру — побачити Россі, розпитати. Старий пес, звісно, знає, але ніколи не скаже!
Il faut aller au théâtre pour voir Rossi, pour demander. Le vieux chien sait sans doute mais il se gardera bien de le dire !
Якщо його замкнули через мене, то варто мені поїхати — його відпустять. Ось геніальна ідея! Мама горланить про поїздку до Неаполя. Поїду до Неаполя — післязавтра.
Si on l’a enfermé à cause de moi, une fois moi partie on le relâchera. Voilà une idée lumineuse ! Maman hurle pour aller à Naples. J’irai à Naples, après-demain.
Повернуся через тиждень. Це єдиний спосіб. О, але мені бракує духу покинути Рим — мене треба вивезти силоміць.
Je reviendrai dans une semaine. C’est le seul moyen. Oh ! mais je n’ai pas le courage de quitter Rome, il faut m’emmener de force.
Дивуюся — звідки такий великий відчай, якщо я його не кохаю! Не знаю чому, але знаю: є смертельний жаль, якого ніколи не було, знаю, що не можу знайти собі місця! І щомиті подумки вигукую: неможливо, щоб це тривало! Бог не може бути таким жорстоким! Ах, а ось і може! Ой, марно я бʼю себе по колінах, щипаю обличчя! Ніщо не допомагає — не можу отупіти, не можу курити!
Je me demande pourquoi ce grand désespoir puisque je ne l’aime pas ! Je ne sais pourquoi, je sais qu’il y a un chagrin mortel, comme il n’y en a jamais eu, je sais que je ne me trouve pas de place ! Et, chaque instant, je m’écrie en pensée: il n’est pas possible que cela dure ! Dieu ne peut pas être aussi cruel ! Ah ! bien oui ! Oh ! j’ai beau me frapper les genoux, me pincer le visage ! Rien n’y fait, je ne puis m’abrutir, je ne puis fumer !
Задихаюся!
J’étouffe !
Ні, послухайте. Він приходив щодня, а потім раптово, в одну мить — і немає його; де, як? Ніхто не знає. Зник назавжди!!!!!
Non, écoutez. Il venait tous les jours, puis tout d’un coup, en un instant le voilà disparu, où, comment ? On ne sait pas. Disparu pour toujours !!!!!
О, не думаймо про це, не думаймо про це — я рву на собі волосся, а це ні до чого!
Oh ! ne pensons pas cela, ne pensons pas cela, je m’en arrache les cheveux et ça ne sert à rien !
Молімося — ні, не молімося. О так, молімося; буду молитися багато, як скажена, як ніхто ніколи не молився!... Але не можу! Щойно спробувала — тільки схлипнула. Мого щоденника мені вже мало! Треба скаржитися мамі, треба сказати їй, що я більше не можу. Хвилину сиджу спокійно — а потім усе знову.
Prions, non, ne prions pas. Oh ! oui, prions, je vais prier, beaucoup, comme une folle, comme jamais personne n’a prié !... Mais je ne peux pas ! Je viens d’essayer, j’ai pu sangloter seulement. Mon journal ne me suffit plus ! Il faut aller se plaindre à maman, il faut lui dire que je n’en peux plus. Je reste tranquille une minute et puis ça recommence.
Він нічого не міг зробити! І поїхати, нічого не дізнавшись! Без єдиного слова пояснення!
Il ne pouvait rien faire ! Et partir sans rien apprendre ! Sans un mot d’explication !
Мені байдуже, що скажуть мої, коли йдеться про цю людину! Чорт забери всіх!
Je me fiche bien de ce que diront les miens, quand il s’agit de cet homme ! Au diable tout le monde !
Неможливо, щоб я не побачила його завтра — на Корсо, біля клубу або на Пінчо.
Il n’est pas possible que je ne le voie pas demain, au Corso, près du club, ou au Pincio.
Ой лишенько6, це можливо, це вірогідно, це певно!
Ohimè , c’est possible, c’est probable, c’est sûr !
Ні, ні, ні, ні.
Non, non, non, non.
Більше не можу писати!
Je ne peux plus écrire !
на полях
[Примітка: (1881. І подумати тільки, що я доводила себе до такого стану через усілякі нікчемні безумства).]
[Annotation: (1881. Et dire que je me mettais dans des états pareils pour toutes sortes de folies sans valeur).]
Не хочу, щоб мій щоденник друкували, бо лише почерк дає уявлення про моє збудження. Щойно перечитала все. Я трохи заспокоїлася; перша година, я не можу спати.
Je ne veux pas qu’on imprime mon journal, car l’écriture seule donne une idée de mon agitation. Je viens de tout relire. Je suis un peu calme, il est une heure, je ne peux pas dormir.
Я б дала рік свого життя, щоб мати слова.
Je donnerais un an de ma vie pour avoir des paroles.
Я ніколи цього не переживала.
Je n’ai jamais éprouvé cela.
Якби він зараз увійшов — я б упала без свідомості.
S’il entrait à présent je tomberais sans connaissance.
Я б дала два роки свого життя, щоб побачити його хоч на годину; хочу хоч щось знати! У вівторок їду до Неаполя — його відпустять, і я повернуся зненацька. Та й взагалі мені не треба хвилюватися: як тільки він буде на волі — приїде до Ніцци.
Je donnerais deux ans de ma vie pour le voir pendant une heure; je veux savoir quelque chose ! Mardi je vais à Naples, on le relâchera et je reviendra à l’improviste. D’ailleurs je n’ai pas à m’inquiéter, une fois en liberté il viendra à Nice.
Він мене кохає. Ви чуєте — він мене кохає!
Il m’aime. Vous entendez, il m’aime !
Він розповідав мені, що колись, розлютившись, кидався на підлогу, все нищив і викидав меблі у вікно. Мабуть, зараз він саме так і робить. Він мене кохає; та й дивного тут нічого немає — бо я його теж кохаю. Поступово заспокоююся. Може, побачу його завтра.
Il m’a raconté qu’il se jetait par terre une fois en colère, cassait tout et jetait les meubles par la fenêtre. Il doit faire tout cela à présent. Il m’aime, d’ailleurs il n’y a rien d’étonnant dans cela puisque je l’aime aussi. Peu à peu je me calme Je le verrai peut-être demain.
Бездіяльність жахлива. Я в сто разів менш нещасна, коли обʼїжджаю місто, бо весь час сподіваюся його зустріти.
L’inaction est atroce. Je suis cent fois moins malheureuse en parcourant la ville, car j’espère toujours le rencontrer.
Знаю, що він мене кохає — поклялася б на Євангелії, поклялася б на житті моєї матері, на моєму спасінні у вічному житті!
Je sais qu’il m’aime, je le jurerais sur l’Evangile, je le jurerais sur la vie de ma mère, sur mon salut dans la vie éternelle !
Якби він знав, що його відправляють назавжди, він не був би таким спокійним того вечора, не їхав би з такою усмішкою. Він узагалі б не погодився йти до того монастиря. Як же він, мабуть, страждає! Треба бути розумною і думати, що він страждає більше, ніж я, — бо кохає він набагато більше, ніж я.
S’il savait qu’on l’éloignait pour toujours il ne serait pas si calme l’autre soir, il ne partirait pas si souriant. Il ne consentirait pas du tout à aller dans ce couvent. Comme il doit souffrir ! Je dois être raisonnable en pensant qu’il souffre plus que moi, car il aime beaucoup plus que moi.
Та й, поклавши руку на серце, не знаю, чи кохаю. Думаю, що так, — бо ж не переживають просто так двох таких годин, як оці, що я щойно пережила.
D’ailleurs, la main sur le cœur, je ne sais si j’aime. Je pense que oui, car enfin on ne passe pas deux heures pareilles à celles que je viens de passer pour rien.
Хочу бути розумною, спокійною — і не можу!
Je veux être raisonnable, tranquille, et je ne peux pas !
Це благословення й портрет папи принесли мені нещастя. Кажуть, він приносить нещастя.
C’est la bénédiction et le portrait du pape qui m’ont porté malheur. On dit qu’il porte malheur.
Обличчя зовсім набрякле — недарма ж я стільки його щипала й мʼяла.
J’ai le visage tout enflé, je l’ai assez pincé et pressé pour cela.
Погляньте: півгодини тому я не могла тримати перо й виводила букви заввишки два сантиметри, а тепер пишу, як завжди, — бо змусила себе курити й трохи отупіла.
Voyez, il y a une demie-heure je ne pouvais pas tenir la plume et je traçais des lettres de deux centimètres de hauteur, à présent j’écris comme toujours, c’est que je me suis forcée à fumer et je me suis abrutie un peu.
У грудях якийсь свист, нігті обгризені, і я кашляю.
Il y a je ne sais quel sifflement dans la poitrine, j’ai les ongles rongés et je tousse.
Ні! Не можна! Я збиралася сховати обличчя в долонях і думати. Не можна — це спричинить ще один зрив. Треба писати — неважливо про що; надворі чудова місячна ніч, я мала піти з ним дивитися Колізей. Я вже не побачу його... Говорімо про інше. Не говорімо ні про що.
Non ! Il ne faut pas ! J’allais me cacher la figure dans les mains et penser. Il ne le faut pas, cela amènerait encore une crise. Il faut écrire, peu importe quoi; il fait un beau clair de lune, je devais aller voir le Colisée avec lui. Je ne le verrai plus... Parlons d’autre chose. Ne parlons de rien.
Немає нічого страшнішого, ніж не могти молитися. Молитва — єдина й найбільша розрада тих, хто не може діяти.
Il n’y a rien de plus affreux que de ne pouvoir prier. La prière est la seule et la plus grande consolation de ceux qui ne peuvent pas agir.
Я молюся, але не вірю. Це огидно. Це не моя вина.
Je prie, mais je ne crois pas. C’est abominable. Ce n’est pas ma faute.
О го, почерк уже нерівний — зараз знову нароблю дурниць.
Oh ! ho, l’écriture n’est plus régulière, je vais encore faire des bêtises.
Ах, якби ви знали, як я нещасна! Якби ви знали, як це жахливо — нічого не могти вдіяти.
Ah ! si vous saviez comme je suis malheureuse ! Si vous saviez comme c’est affreux de ne pouvoir rien.
Примітки
В оригіналі латиною: «Nescio». ↩
В оригіналі французькою: «Bigre de bigre !». ↩
«Еміль від Марі» — натяк на «Еміля, або Про виховання» (1762) Руссо. Імовірно, Марі протиставляє щиру, ідеалістичну прихильність (руссоїстського Еміля) суто світській відмові. ↩
«Міньйон» — опера Амбруаза Тома (1866) за «Літами науки Вільгельма Майстера» Ґете. Тужливі арії її героїні були серед найславетніших того часу. Марі вчилася співу і добре знала цю партію. ↩
«À la bonne heure» (фр.) — ідіома: «Ну от!» / «Оце так!» (не буквально «у добру годину»). Тут — як іронічний вигук самодокору. ↩
В оригіналі італійською: «Ohimè» — «На жаль!», «Горе мені!» ↩