❦
Вівторок, 28 березня 1876
Mardi 28 mars 1876
Треба залишати Рим. Тут більше нема чого робити. Від Риму я взяла все, що можна було взяти цього року. Не треба нічого силувати. Ніцца знову починає мені усміхатися.
Il faut quitter Rome. Il n’y a plus rien à faire. J’ai de Rome tout ce que je puis en avoir cette année. Il ne faut rien forcer. Nice recommence à me sourire.
Але яке нещастя! Приносять листа на адресу Валіцького, ми розпечатуємо. Це Трифон написав усього чотири рядки:
Mais quel malheur ! On apporte une lettre à l’adresse de Walitsky, nous l’ouvrons. C’est Trifon qui écrit ces seules quatres lignes:
Переписаний лист · Lettre de Trifon à Walitsky, mars 1876Пану Валіцькому.M. WalitskyВчора Юрков наклав на себе руки в Монако. Пані РомановаHier, Yourkoff s’est tué à Monaco. Mme Romanoffзараз у пані Сапоженікової.est en ce moment chez Mme Sapogenikoff.Трифон.Trifon.
Ну й ну! Ну й ну! Ну й ну!1
Bigre ! Bigre ! Bigre !
Мені мороз пішов поза спиною, і я засміялася. Я завжди смієюся, коли дуже схвильована або налякана.
J’en eus froid dans le dos et me mis à rire. Je ris toujours quand je suis très émue ou effrayée.
Цей шахрай Трифон не зміг утримати новину при собі. Трифон — кумедний слуга: жвавий, допитливий, розумний, злодіюватий, розпусний, відданий, загребущий і по-своєму чесний. Але цей нещасний Паріс! Ніна, певно, збожеволіла. Памʼятаю, як вона була в розпачі від смерті свого улюбленого собачки. І як подумаю, що це Юрков, її кумир, якому вона жертвувала всім, задля якого залишила Росію, дім, статки, становище! Нещасний Паріс! Нещасна Ніна!
Cette canaille de Trifon n’a pas pu garder la nouvelle. Trifon est un domestique amusant, vif, curieux, intelligent, voleur, dépravé, dévoué, tripoteur et honnête dans son genre. Mais ce malheureux Paris ! Nina est sans doute devenue folle. Je me souviens comme elle était désespérée de la mort de son chien favori. Et quand je pense que c’est Yourkoff, son adoration, auquel elle sacrifiait tout, pour lequel elle a quitté la Russie, sa maison, ses richesses, sa position ! Malheureux Paris ! Malheureuse Nina !
Я тепер боюся самої себе. Вже два тижні мені здавалося, що хтось має померти: я говорила про це вдома, і мене називали сичем, а я сміялася й наспівувала уривки з «Реквієму» Верді.
J’ai peur de moi-même à présent. Depuis deux semaines il me semblait que quelqu’un devait mourir, j’en parlais à la maison et on me nommait hibou et je riais et je chantais des morceaux de la messe de Requiem de Verdi.
Мені ще здається, що незабаром ми вдягнемося в жалобу: я часто забуваюся і говорю так, ніби хтось уже помер, і дивуюся, коли бачу кольорові сукні.
Comme aussi il me semble que bientôt nous porterons le deuil, souvent je m’oublie et parle comme si quelqu’un était mort et m’étonne de voir des robes de couleur.
Пʼєтруччо 2 обіцяв мені розбити собі голову, коли стане офіцером, щоб подарувати мені видовище військових похорон, але вчора він передумав: замість накласти на себе руки, він записується у флот і їде в якусь невідому країну. Він говорив про це з батьком. Батько послав його до біса.
Pietruccio m’a promis de se casser la tête après avoir passé officier, pour me donner le spectacle d’une pompe funèbre militaire, mais hier il a changé d’avis, au lieu de se tuer il va s’engager dans la marine et aller je ne sais dans quel pays inconnu. Il en a parlé à son père. Son père l’a envoyé au diable.
Мама так схвилювалася через смерть нещасного Паріса, що з нею трапився сильний нервовий напад. Ця сумна новина дійшла до нас о восьмій годині. Зараз десята. Мама в ліжку й досі страждає.
Maman a été tellement émue par la mort du malheureux Paris qu’elle en a eu une attaque de nerfs très forte. Cette malheureuse nouvelle nous est arrivée à huit heures. Il est dix heures à présent. Maman est au lit et souffre encore.
Сьогодні я не виходила. Весь день просиділа в себе в кімнаті й думала, що тим часом Антонеллі, мабуть, з якоюсь жінкою — а це мені дуже не до вподоби. Але я не маю права забороняти йому: я ж його не кохаю. Що, втім, не заважає мені ревнувати. Годі3! Треба повернутися додому, до своєї блакитної кімнати, — щоб швидше поїхати в Росію і ще швидше повернутися назад.
Je ne suis pas sortie aujourd’hui. J’ai passé la journée enfermée chez moi et pensant que pendant ce temps Antonelli pouvait bien être avec quelque femme ce qui me déplaît beaucoup. Mais je n’ai pas le droit de lui défendre, je ne l’aime pas. Ce qui ne m’empêche pas d’être jalouse. Via ! Il faut retourner à la maison dans ma chambre bleue, pour aller plus vite en Russie, et pour en revenir plus vite encore.
День той — повен сліз,4
Lacrymosa dies illa
коли з попелу постане
Qua resurget ex favilla
винна людина на суд.
Judicandus homo reus
Помилуй же її, Боже.5
Huic ergo parce Deus.
Ось вам і траурний настрій! У мене немає жодного заняття, я нидію, я нудьгую. Чарівне слівце.
Voilà du funèbre ! Je n’ai pas d’occupation, je languis je m’embête. Le ravissant mot.
Антонеллі вже приївся; Плауден цікавий мені хіба як ще один залицяльник; Торлонія цікавив би мене, якби я хоч трохи цікавила його.
Antonelli est usé, Plowden ne m’intéresse que comme un amoureux de plus, Torlonia m’intéresserait si je l’intéressais un peu.
Треба перед відʼїздом написати картину, де будуть усі ці пани. Пандола, Дз... Дз... Дзуккіні, Пʼєтро, Торлонія, Плауден, Одескальки і т.д. Сьогодні я почала малювати портрет папи — олійними фарбами, менший за натуральну величину. Подарую його черницям Доброго Пастиря. 6 Це потішить добрих дівчат. Я малюю з фотографії і вважаю, що робити копії так само легко, як випити склянку води, — після того, як малюєш із натури: хто не малював із натури, той не знає, що таке живопис.
Il faut avant de partir faire un tableau représentant tous ces messieurs. Pandola, z... z... Zucchini, Pietro, Torlonia, Plowden, Odescalchi etc. Aujourd’hui j’ai commencé à faire le portrait du pape, à l’huile, plus petit que nature. Je le donnerai aux religieuses du Bon Pasteur. Cela fera plaisir à ces bonnes filles. Je me sers d’une photographie, et je trouve que faire des copies est aussi facile que boire un verre d’eau, après avoir peint d’après nature, celui qui n’a pas peint d’après nature ne sait pas ce que c’est que la peinture.
Антонеллі не прийшов. Чому? Він мав зустрітися з батьком — не сказав, з якого приводу. Якийсь диявол шепоче мені на вухо, що він не кохає мене серйозно: тобто зважується говорити мені про кохання, але одружуватися не хоче. Адже досі він жодного разу не сказав мені прямо й просто: «Чи хочете ви бути моєю дружиною?» Не може бути, щоб він наговорив мені стільки всього лише для того, щоб убити час. І потім — словам можна не вірити, але не вірити тому, як вони сказані — неможливо. Не слова, а тон робить музику. Отже, я сумніваюся не в ньому. Ні, я не сумніваюся в ньому. Він думає те, що каже. Але от що я припускаю. Він говорив із батьком, той став дибки — звідси й та певна нерішучість, яку я, здається, помітила в Пʼєтро.
Antonelli n’est pas venu. Pourquoi ? Il devait avoir une entrevue avec son père, il n’a pas dit au sujet de quoi. Un diable me souffle dans l’oreille qu’il ne m’aime pas sérieusement, c’est-à-dire qu’il ose me parler d’amour et ne veut pas se marier. Car enfin jusqu’à présent il ne m’a jamais dit franchement et simplement: Voulez-vous être ma femme ? Il n’est pas admissible qu’il m’ait dit tant de choses seulement pour passer le temps. Et puis on peut ne pas croire aux paroles, mais on ne peut pas ne pas croire à la façon dont elles sont dites. Le ton fait la musique. Ce n’est donc pas de lui que je doute. Non, je ne doute pas de lui. Il pense ce qu’il dit. Mais voilà ce que je suppose. Il a parlé à son père, celui-ci s’est cabré; de là, la certaine hésitation que j’ai cru remarquer chez Pietro.
Справді, треба мати неабияку зухвалість, щоб говорити мені те, що він говорив, не маючи на меті шлюбу. Я кажу все це, щоб заспокоїти своє самолюбство, яке задоволене не цілком, — адже я не бажаю виходити заміж за Пʼєтро. Я знаю, що з часом він стане дуже багатим, але поки що мені довелося б жити з його батьком, матірʼю, двома братами в двох-трьох кімнатах, які вони б нам відвели. Ви легко зрозумієте, що така перспектива мене не приваблює. Але я хотіла б побачити, як родина мого молодого друга робить потрібні кроки, щоб задовольнити моє марнославство.
Vraiment il faudrait avoir du toupet pour me dire ce qu’il m’a dit n’ayant pas le mariage pour but. Je dis tout cela pour calmer mon amour-propre qui n’est pas entièrement satisfait, car je ne désire pas épouser Pietro. Je sais qu’avec le temps il sera très riche, mais en attendant il me faudrait vivre avec son père, sa mère, ses deux frères, dans deux ou trois chambres qu’ils nous donneraient. Vous comprenez aisément que cette perspective ne me tente pas. Mais je désirerais voir faire à la famille de mon jeune ami les démarches nécessaires à la satisfaction de ma vanité.
Вчора ввечері мені хотілося покласти голову йому на плече й сказати, що я його кохаю. Я б і не зовсім збрехала. Я вмію робити це жартома. Але ні: навіть жартуючи, я не могла б так принизитися. Я хочу, щоб мене обожнювали і вважали за щастя здобути величну поблажливість з мого боку. Але Пʼєтро — не такий. Він хоче, щоб його кохали так, як кохає він сам. Хоче. І він правий, і він виростає в моїх очах. Він мене кохає, але не слухається. Це мене трохи дивує. Я думала, йому можна наказувати і поводитися з ним, як із псом. Можна наказувати — але не показуючи цього: інакше він стає дибки. Я ніколи не бачила запальнішого чоловіка. Він спалахує, як сірник, від найменшого слова. Та й найбільші дурниці, які я кажу, він сприймає всерйоз. Втім, це хиба, спільна для всіх, хто кохає по-справжньому.
Hier soir j’avais envie de mettre ma tête sur son épaule et lui dire que je l’aime. Je ne mentirais pas tout à fait. Je sais le faire pour rire. Eh bien, non, même en plaisantant je ne pourrais pas m’humilier ainsi. Je veux qu’on m’adore et qu’on soit trop heureux d’obtenir une superbe condescendance. Mais Pietro n’est pas fait de la sorte. Il veut être aimé comme il aime. Il veut. Il a raison et il grandit dans mon esprit. Il m’aime mais il n’obéit pas. Cela m’étonne un peu. Je croyais qu’on pouvait lui commander et le traiter comme un chien. On peut lui commander, mais sans le lui montrer, autrement il se cabre. Je n’ai jamais vu un homme plus emporté. Il prend feu comme une allumette au moindre mot. Aussi il prend au sérieux les plus grandes bêtises que je dis. Mais ça c’est un tort commun à tous ceux qui aiment vraiment.
Я б не хотіла втратити Пʼєтро — він гарний хлопець, та й це мене принизило б. На свій сором мушу зізнатися: обличчя пʼяниці 7 мене переслідує. Ось зовсім інший характер: якби я вдарила Антонеллі, він не дав би мені здачі, а Торлонія дав би здачі, та ще й двічі додав би від себе. Торлонія гірший за Антонеллі — мабуть, саме тому я й тягнуся до нього. Запальний, зухвалий, нездатний до поезії — о, геть нездатний! — схильний до цинізму і до чого завгодно, аби задовольнити свої нестримні примхи. Ось яким мені здається Торлонія, і я не помиляюся. Він не здатний кохати, скажете ви. Які ж ви безглузді! Він здатний кохати — і саме така людина вміє кохати по-справжньому, до шаленства. Якби він кохав — ніщо б його не зупинило: ні фізичні перешкоди, ні моральні. Перші він зламав би кулаком, інші — залізною волею.
Je ne voudrais pas perdre Pietro, c’est un gentil garçon, et puis cela m’humilierait. Je dois dire à ma honte que la face de l’ivrogne me poursuit. En voilà un tout différent, c’est vous dire que: si je donnais un coup à Antonelli il ne me le rendrait pas, tandis que Torlonia me le rendrait et m’en donnerait deux en plus. Torlonia est plus mauvais qu’Antonelli, c’est pour cela peut-être que je suis attirée vers lui. Emporté, insolent, incapable de poésie, oh mais tout à fait incapable, enclin au cynisme et à n’importe quoi pourvu de satisfaire ses caprices indomptables. Voilà quel homme me paraît Torlonia et je ne me trompe pas. Il ne peut pas aimer, direz-vous. Vous êtes absurdes ! Il peut aimer et c’est un homme comme lui qui sait vraiment aimer, jusqu’à la folie. S’il aimait rien ne l’arrêtait, ni obstacles physiques ni obstacles moraux. Il briserait les uns avec un coup de poing et les autres avec sa volonté de fer.
— Я люблю все, що сильне, — каже він.
J’aime tout ce qui est fort, dit-il.
Я теж люблю все, що сильне, — ось чому я його люблю. Ця проклята французька мова — одне слово на стільки всього! По-французьки aime і страву, і жінку. Немає love і like,8 як в англійців. Я поки що не love Торлонію, але like його надзвичайно. Мені, видно, судилося завжди мати якогось негідника, перед яким я тією чи іншою мірою схилятимуся. Я хочу, щоб мене обожнювали — бо я сама здатна обожнювати.
Moi aussi j’aime tout ce qui est fort, c’est pour cela que je l’aime. Cette diablesse de langue française n’a qu’un mot pour dire tant de choses ! En français on aime un plat et on aime une femme. Il n’y a pas love et like comme chez les Anglais. Je ne love pas encore Torlonia mais je le like énormément. Il est dit que j’aurai toujours une canaille quelconque devant laquelle je m’inclinerai plus ou moins. Je veux qu’on m’adore parce que je suis capable d’adorer.
Я обожнюю герцога Гамільтона — для мене він Той, Хто Є. 9 Зрештою, дуже шикарно мати якусь тінь за ідола — перед ким схилятися, кого обожнювати, заради кого жертвувати всім і перед ким принижуватися. Я люблю принижуватися з власної волі. У цьому є щось надприродно велике. Гамільтон теж великий пʼяниця. Аби тільки він не надто отупів до того часу, коли я зможу прийти до нього й розповісти про весь свій шал заради нього.
J’adore le duc de Hamilton, pour moi il est Celui qui Est. D’ailleurs c’est très chic d’avoir une ombre quelconque pour idole, devant qui s’incliner, qui adorer, à qui tout sacrifier et aevani qui s numiiier. j’aime mnumilier de ma propre volonté. Il y a dans cela quelque chose de surnaturellement grand. Hamilton est aussi un grand ivrogne. Pourvu qu’il ne soit pas trop abruti jusqu’au temps où je pourrais aller le trouver et lui raconter toute ma folie pour lui.
— Те, що я до вас відчуваю, — не кохання, — каже мені Антонеллі, — це пристрасть.
- Ce n’est pas de l’amour que j’ai pour vous, me dit Antonelli, c’est une passion.
Я насміхаюся над ним, бо він мій. Якби він був далеко, він здавався б мені золотим левом; але оскільки він приходить щодня, проводить час у нас і розповідає мені все — він здається мені восковою вівцею. Побачивши його з модними дамами й панами з Caccia-Club, 10 я люблю його значно більше — я навіть ревную його.
Je me moque de lui parce qu’il est à moi. S’il était loin il me semblerait un lion d’or, mais parce qu’il vient tous les jours, parce qu’il passe son temps chez nous, parce qu’il me raconte tout, il me semble un mouton de cire. Après l’avoir vu avec des dames à la mode et des messieurs du Caccia-Club, je l’aime bien plus, je suis même jalouse de lui.
Цього вечора він не прийшов. Чому?
Il n’est pas venu ce soir. Pourquoi ?
Я, мабуть, смішна, але якщо хтось мене кохає — я вимагаю, щоб він робив тільки це. Слово, сказане іншій, здається мені зрадою, непробачним забуттям.
Je suis peut-être ridicule, mais si on m’aime je demande qu’on ne fasse que cela. Une parole dite à une autre me semble une infidélité, un oubli impardonnable.
Як! Він міг прийти й поговорити зі мною — і не прийшов! Я сказала йому, що не кохаю його. Але як же скажу, що кохаю, якщо він ще не став на коліна перед усіма моїми примхами, якщо він ще не зневажив усе заради мене! Я не знаю, чи всі такі, як я, — але я знаю, яка я.
Comment ! pouvant venir et me parler il ne l’a pas fait ! Je lui ai dit que je ne l’aimais pas. Mais comment lui dire que je l’aime s’il ne s’est pas encore agenouillé devant tous mes caprices, s’il n’a pas tout foulé aux pieds pour moi ! Je ne sais pas si tout le monde est comme moi, mais je sais comment je suis.
Нічого до мене, нічого після мене, нічого поза мною! Такого кохання не існує! О, ще й як існує! Коли я кохатиму — я кохатиму саме так.
Rien avant moi, Rien après moi, Rien en dehors de moi ! Un pareil amour n’existe pas ! Oh ! que oui. Quand j’aimerai j’aimerai ainsi.
Чи зрозуміли ви мене достатньо? Думаю, так. Якщо ви ще мене не знаєте — ви просто тварюки.
Me suis-je fait suffisamment comprendre ? Je pense que oui. Si vous ne me connaissez pas encore vous êtes des brutes.
Одружімося й поїдемо до герцога Гамільтона. Треба побачити, що він за людина.
Marions-nous et allons trouver le duc de Hamilton. Il faut voir comment il est.
Примітки
В оригіналі французькою: «Bigre ! Bigre ! Bigre !». ↩
Ласкаве зменшувальне імʼя від «Пʼєтро» (іт.). ↩
В оригіналі італійською: «Via !» — «Геть!» / «Ну, досить!»; Марі переходить на італійську для вигуку. ↩
В оригіналі латиною (чотири рядки; далі в тексті): «Lacrymosa dies illa / Qua resurget ex favilla / Judicandus homo reus / Huic ergo parce Deus.» — з «Реквієму» Верді, «Lacrimosa». ↩
В оригіналі латиною: Huic ergo parce, Deus — із «Lacrymosa» Реквієму Верді: «Той день сліз, / коли з попелу постане / грішна людина на суд, — / тож помилуй її, Боже». ↩
Монастир Доброго Пастиря (Bon Pasteur) — католицький чернечий орден. ↩
Марі вживає «lʼivrogne» («пʼяниця») як своє прізвисько для Торлонії. ↩
Марі переходить на англійську, щоб пояснити, чого не вистачає французькій: love (глибоке кохання) та like (симпатія, приязнь). Англійські слова тут — предмет розмови, тому лишаються в оригіналі. ↩
Алюзія на біблійне «Я є Той, Хто Є» (Вих. 3:14) — Марі підносить Гамільтона до рівня божественного. ↩
Caccia-Club (іт.) — елітний мисливський клуб у Римі, де збирається вище суспільство. ↩