❦
Понеділок, 28 лютого 1876
Lundi 28 février 1876
Вийшовши на балкон над Корсо, я застаю всіх наших сусідів на їхніх місцях, а карнавал дуже жвавий. Я дивлюся вниз, навпроти, і бачу кардинальчика з кимось іще. Я вийшла так пізно, що навіть Антонеллі вже був там. Завваживши його, я знітилася й так сильно зашарілася, що сідаю, не знаючи, що робити.
En sortant sur le balcon au Corso, je trouve tous nos voisins à leur poste et le carnaval très animé. Je regarde en bas, en face, et je vois le cardinalino avec un autre. Je suis venue si tard que même Antonelli était déjà là. L’ayant aperçu je me suis troublée et rougis si fort que je m’assieds ne sachant quoi faire.
— Не можу сказати, це дурниця.3
— I can’t say, it is a nonsense.
І я знову підвелася, та лихого попівського сина вже не було, і я обернулася до мами, що подавала комусь руку — Антонеллі.
Et je me remis debout mais le méchant fils de prêtre n’était plus là et je me retournai vers maman qui tendait la main à quelqu’un, à Antonelli.
Ах! Нарешті ти прийшов на мій балкон, давно б так. Він, як того вимагає чемність, якийсь час лишається коло моєї матінки, я, згоряючи з нетерплячки, йду до кімнати взяти бонбоньєрку, і, коли вертаюся на своє місце, виходить так, що Антонеллі стає поряд зі мною. Я займаю, як завжди, крайнє праве місце на балконі, що, як відомо, межує з балконом англійки. Брускетті спізнюється, його місце зайняв син одного банкіра, якого англійка потім мені представляє і який виявляє неабияку запопадливість:
Ah ! à la bonne heure, tu es venu sur mon balcon, ce n’est pas malheureux. Il reste un temps de politesse près de Madame ma mère, impatiente, je vais dans la chambre prendre une bonbonnière et en revenant à ma place, il se fait qu’Antonelli se met à côté de moi. J’occupe comme toujours l’extrême droite du balcon qui touche comme on sait celui de l’Anglaise. Bruschetti est en retard, sa place est prise par le fils d’un banquier que l’Anglaise me présente ensuite et qui se montre très empressé:
— Та що це у вас за життя, — каже Антонеллі своїм спокійним і лагідним тоном, — ви більше не ходите до театру.
— Mais quelle vie vous faites, dit Antonelli de son air calme et doux, vous n’allez plus au théâtre.
— Я хворіла, у мене ще болить палець.
— J’étais malade, j’ai encore mal au doigt.
— Де? — і він хотів узяти мою руку. — Знаєте, я щовечора ходив до Аполло і лишався там лише на пʼять хвилин.
— Où ? et il voulut me prendre la main. Vous savez, je suis allé chaque soir à l’Apollo et je n’y suis resté que cinq minutes.
— Чому?
— Pourquoi ?
— Чому? — повторив він, дивлячись мені просто в зіниці.
— Pourquoi, répéta-t-il en me regardant droit dans les prunelles ?
— Так, чому?
— Oui, pourquoi ?
— Бо я ходив туди заради вас, а вас там не було.
— Parce que j’y allais pour vous et que vous n’y étiez pas.
— Ви дуже любʼязні.
— Vous êtes très aimable.
Він каже мені ще чимало подібного, дивиться мені в очі, закочує свої, метушиться й дуже мене смішить.
Il me dit encore bien des choses dans ce genre, me regarde dans les yeux, roule les siens, se démène et m’amuse beaucoup.
— Дайте мені троянду.
— Donnez-moi une rose.
— Навіщо?
— Pourquoi faire ?
Погодьтеся, що я поставила тут незручне запитання. Я люблю ставити запитання, на які мусиш відповісти або по-дурному, або ніяк.
Convenez avec moi que je faisais là une question embarrassante. J’aime à faire des questions auxquelles on doit répondre bêtement ou pas du tout.
— Гляньте-но на цей циліндр, — кажу я, показуючи на бридку тварину в довжелезному пальті й великому капелюсі, якби ви могли його сплющити, я дала б вам троянду.
— Regardez-donc ce tube, dis-je en désignant un affreux animal en long surtout et grand chapeau, si vous pouviez l’aplatir je vous donnerais une rose.
Тут почалося видовище, гідне богів: Антонеллі й Плауден (банкірів син) щосили намагалися закидати старими букетами голову того чоловіка, який, теж розпалившись, узявся жбурляти ними в нас.
Dès lors ce fut un spectacle digne des dieux, Antonelli et Plowden (le fils du banquier) s’escrimèrent de leur mieux à jeter les vieux bouquets, à la tête de l’homme qui s’animant à son tour commença à nous en lancer.
Мене захищали кардинальчик і Плауден, а букети — точніше сказати, віники — падали довкола мене. Урешті розбили шибку й ліхтар. Це було страх як цікаво.
J’étais protégée par le cardinalino et par Plowden et les bouquets, je devrais plutôt dire balais, tombaient tout autour de moi. On finit par casser une vitre et une lanterne. C’était plein d’intérêt.
Брускетті підносить мені великий кошик квітів і скаженіє, і шаріється, і кусає губи. Я й справді не знаю, що з ним. Та полишімо цього нудного типа й вернімося до Антонеллієвих очей. У нього чарівні очі, надто коли він не розплющує їх занадто широко, повіки, що на чверть прикривають зіниці, надають очам такого виразу, від якого мені паморочиться голова й калатає серце.
Bruschetti m’offre une grande corbeille de fleurs et rage et rougit et se mord les lèvres. Je ne sais vraiment ce qu’il a. Mais laissons cet ennuyeux personnage et revenons aux yeux d’Antonelli. Il a des yeux adorables, surtout lorsqu’il ne les ouvre pas trop, ses paupières qui recouvrent la prunelle au quart, donnent à ses yeux une expression qui me monte la tête et me fait battre le cœur.
— Перепрошую, — каже він, раптом нахилившись.
— Pardon, dit-il, en s’abaissant tout à coup.
— Що там, — спитала я, хутко ховаючи носок пантофлі4, що визирала з-під сукні.
— Qu’y-a-t’il, demandai-je en retirant vivement la pointe de ma mule qui dépassait la robe.
— Бонбоньєрка, — каже він.
— Une bonbonnière, dit-il.
— Це не бонбоньєрка, добродію.
— Ce n’est pas une bonbonnière, Monsieur.
— Перепрошую, я думав, я хотів підняти.
— Pardon, je croyais, je voulais ramasser.
Він не помилився, та помилитися було можна.
Il ne s’est pas trompé, mais on aurait pu se tromper.
— Ах! Ось ваш маленький слуга, — каже кардинальчик, побачивши, як входить Фортюне.
— Ah ! voilà votre petit domestique, dit le cardinalino, en voyant entrer Fortuné.
— Так, хіба ж він не милий? Я його обожнюю.
— Oui, n’est-ce pas qu’il est gentil ? Je l’adore.
— Я хотів би бути на його місці. Так, він милий, надто милий він був одного вечора, коли загубився.
— Je voudrais être à sa place. Oui, il est gentil, il était gentil un soir surtout lorsqu’il s’est perdu.
— Де?
— Où ?
— Ах! Не знаю, одного вечора, я вже не памʼятаю де.
— Ah ! je ne sais pas, un soir, je ne me souviens plus où.
Це, певно, того вечора, коли ми позичили його пані Суковкіній, що їхала на Капітолій. Скажіть мені, чи гарно було на Капітолії?
C’est sans doute le soir que nous l’avons prêté à Mme Soukowkine qui allait au Capitole. Dites-moi, était-ce joli au Capitole ?
— Не знаю, було холодно, та й пробув я там лише пʼять хвилин. Ні, але той чорний хлопчик був чарівний, він загубився, він, здається, плакав.
— Je ne sais pas, c’était froid et puis je n’y suis resté que cinq minutes. Non, mais le petit nègre était charmant, il s’est perdu, il a pleuré je crois.
— Бідолашне хлопʼя.
— Pauvre petit.
Я й не намагаюся серйозно заперечувати. Він добре мене впізнав, та я заперечую задля пристойності.
Je ne prétends pas nier sérieusement. Il m’a bien reconnue mais je nie par convenance.
— Плауден просив у мене троянду, Антонеллі теж.
— Plowden me demandait ma rose, Antonelli aussi.
— Ви добре билися, я дам одну вам,
— Vous vous êtes bien battus je vais en donner une à vous,
добродію, — кажу я Плауденові, — а другу вам, — кажу я Антонеллі.
Monsieur, dis-je à Plowden, et une autre à vous, dis-je à Antonelli.
Плауден узяв свою, кажучи, що завтра ця троянда розквітне цілим букетом троянд, та Антонеллі сперся головою на балкон і дивився на публіку. Я була в захваті, це доводить, що він не байдужий або хоче здаватися небайдужим.
Plowden prit la sienne en disant que demain cette rose ferait éclore tout un bouquet de roses, mais Antonelli appuya la tête sur le balcon et regarda le public. J’en fus enchantée, cela prouve qu’il est ou veut paraître autre chose qu’indifférent.
— Якщо ви не хочете так, — кажу я сміючись, — то нічого не дістанете.
— Vous ne voulez pas ainsi, dis-je en riant, vous n’aurez donc rien.
Який же кумедний хлопець цей Антонеллі! Далебі, я в захваті.
Quel amusant garçon que cet Antonelli ! vrai, j’en suis enchantée.
— Якщо вам нема чого ліпшого робити, — каже йому мама, — приходьте провести вечір із нами; і кардинальчик подає їй руку, щоб допомогти зійти вниз.
— Si vous n’avez rien de mieux à faire, lui dit maman, venez passer la soirée avec nous : et le cardinalino lui donne le bras pour descendre.
Брускетті виходить водночас і йде геть, увесь червоний і розлючений, не глянувши на квітку, яку я йому кидаю.
Bruschetti sort en même temps et s’en va tout rouge et tout furieux sans regarder la fleur que je lui jette.
Питаю вас, нащо цей паскудний гнів! До дідька.
Je vous demande pourquoi cette sale colère ! Au diable.
О девʼятій Альтамура в нас; я три чверті години чекаю у своїй кімнаті, та майбутній Папа не приходить, не витримавши, я йду до вітальні, і за десять хвилин його нарешті оголошують!
A neuf heures Altamura est chez nous; j’attends trois quarts d’heure dans ma chambre mais le pape futur n’arrive pas, impatiente je vais au salon et au bout de dix minutes on l’annonce enfin !
Чверть години чемності з усіма, після чого я підводжуся, він теж, ми роздираємо ляльку, розбиваємо дві бонбоньєрки, Антонеллі такий, як і я, він усе трощить, і ми непомітно опиняємося в іншому кінці вітальні. Антонеллі сідає на канапу, я сідаю в крісло, нас розділяє малесенький круглий столик.
Un quart d’heure de politesse avec tout le monde, après lequel temps je me lève, lui aussi, nous déchirons une poupée, cassons deux bonbonnières, Antonelli est comme moi, il casse tout, et nous trouvons insensiblement à l’autre bout du salon. Antonelli s’assied sur le canapé, je m’assieds sur un fauteuil, une toute petite table ronde nous sépare.
Як же легко таке влаштувати, коли обоє цього хочуть.
Comme ces arrangements se font facilement quand tous les deux le veulent.
Так ми проводимо цілий вечір, він дотепний, він розповідає мені, що Фанні Лір5, скандальна коханка великого князя Миколи, була тут чотири дні тому.
Nous passons ainsi toute la soirée, il a de l’esprit, il me raconte que Fanny Lear, la scandaleuse maîtresse du grand-duc Nicolas, a été ici, il y a quatre jours.
Що він провів її аж до Неаполя, що вона завжди напідпитку й що вона напоїла його допʼяну.
Qu’il est allé la reconduire jusqu’à Naples, qu’elle est toujours grise et qu’elle l’a fait boire beaucoup.
— Ага! — каже він, — бонбоньєрки.
— Ah ! ha ! dit-il, les bonbonnières.
— Так, бонбоньєрки.
— Oui, les bonbonnières.
— У вас чарівна ніжка.
— Vous avez un ravissant pied.
— Я це добре знаю. Заперечувати це було б ницим кокетством.
— Je le sais bien. Le nier serait une vile coquetterie.
— А яка рука!
— Et quelle main !
— Рука негарна.
— La main n’est pas belle.
— Знаєте, я закоханий.
— Vous savez je suis amoureux.
— Та ну!
— Bah !
— Я закоханий.
— Je suis amoureux.
— У кого?
— De qui ?
— Ах!
— Ah !
— У Фанні Лір?
— De Fanny Lear ?
— Тьху! Це не кохання, це інтрижка. Я закоханий у маску. Хіба ж не дивно — у чорний ніс і каптур?
— Fi ! ce n’est pas un amour, c’est une amourette. Je suis amoureux d’un masque. N’est-ce pas étrange, d’un nez noir et d’un capuchon ?
— Справді, це химерно.
— En effet, c’est bizarre.
— Знаєте, у тієї маски була така сама ніжка, як у вас, і така сама рука. І якби я не був певен, що вас не було на Капітолії...
— Vous savez, ce masque avait le même pied que vous et la même main. Et si je n’étais pas persuadé que vous n’étiez pas au Capitole...
— Це було на Капітолії?
— C’était au Capitole ?
— Так.
— Oui.
— Та як можна бути закоханим у маску? Доміно так добре приховує.
— Mais comment peut-on être amoureux d’un masque ? Le domino cache si bien.
— Не знаю, добре було видно фігуру й розкішні очі.
— Je ne sais, on voyait bien la taille et des yeux splendides.
— А яке було доміно?
— Et comment était le domino ?
— Чорне, і каптур зі сріблом.
— Noir, et un capuchon avec de l’argent.
— Гаптований?
— Brodé ?
— Здається, срібло чи золото, чи червоне, точно не знаю.
— Je crois, argent ou or, ou rouge, je ne sais pas bien.
— Я замовила собі чорну сукню, оздоблену сріблом.
— Je me suis fait venir une robe noire garnie d’argent.
— Ах! Справді у вас є така сукня? Та в тієї маски була рука як у вас, — підхопив він, намагаючись узяти мою руку, яку я прибирала.
— Ah ! vraiment vous avez une robe comme ça ? Mais ce masque avait une main comme vous, reprit-il en essayant de prendre ma main que je retirais.
— Ви боїтеся подати мені руку!
— Vous avez peur de me donner la main !
Тоді я її йому подаю.
Alors je la lui donne.
— Дозволите, — каже він.
— Vous permettez, fait-il.
— Ні, тут так не заведено, у Росії — так.
— Non, ce n’est pas l’usage ici, en Russie oui.
— Запевняю вас, що в Італії теж.
— Je vous assure qu’en Italie aussi.
— Ні, ні.
— Non, non.
Він чарівний, та навіжений6, як сказав Россі. За великим столом розглядали мої світлини, я попросила їх, і кардинальчик узявся благати, щоб я дала йому одну.
Il est charmant mais pazzerello, comme a dit Rossi. On regardait mes photographies à la grande table, je les demandai, et le cardinalino se mit à me prier de lui en donner une.
— Ви як ті маленькі жебраки, що просять милостиню: я голодний, синьйорино, бідолашний я, я голодний, дрібну монетку!7
— Vous êtes comme ces petits mendiants qui demandent l’aumône : ho fame signorina, poverino, ho fame, una piccola moneta !
Він засміявся.
Il se mit à rire.
— Ну так, — каже він, — звісно, я голодний! Жінка — це не що інше, як бажання, я голодний не за хлібом, а голодний за світлиною. Дайте! Я голодний, бідолашний я, я голодний!8
— Eh bien, dit-il, sans doute, ho fame ! La femme n’est pas autre chose qu’un désir, je n’ai pas faim du pain mais j’ai faim d’une photographie. Donnez ! Ho fame, povero, ho fame !
Я зрозуміла його думку, та він погано висловився, а втім, він не француз.
J’ai compris son idée mais il s’est mal exprimé, aussi il n’est pas français.
Опівночі Альтамура підводиться, щоб іти, і моя істота теж.
A minuit Altamura se lève pour partir et ma créature aussi.
Шкода, мені його ніколи не досить. Він звів нанівець Дивовижного. Гадаю, він жартує. Шкода, а втім, я теж жартую.
C’est dommage, je n’en ai jamais assez. Il a anéanti le Surprenant. Je crois qu’il plaisante. C’est dommage d’ailleurs je plaisante aussi.
У мене одна думка — поїхати до Росії, скінчити процес і вернутися жити як усі, як ті, що не прокляті й не жалюгідні, як я.
Je n’ai qu’une pensée, aller en Russie, finir le procès et revenir vivre comme les autres, comme ceux qui ne sont pas maudits et misérables comme moi.
Примітки
В оригіналі англійською: «What is the matter with you ?» ↩
В оригіналі англійською: «why are you so red ?» ↩
В оригіналі англійською: «I canʼt say, it is a nonsense». ↩
Mule (фр.) — пантофля без задка, хатній черевичок: інтимний домашній предмет, чия коротка поява з-під подолу вважалася промовистою дрібницею. ↩
Фанні Лір (Гетті Елі Блекфорд) — американська авантюристка, коханка великого князя Миколи Костянтиновича; спричинила гучний скандал 1874 р. ↩
В оригіналі італійською: «pazzerello» — «навіженець», «чарівний шибайголова»: так Россі схарактеризував Антонеллі. Уперше зринуло в опері (запис від 15 лютого). ↩
В оригіналі італійською: «ho fame signorina, poverino, ho fame, una piccola moneta !» ↩
В оригіналі італійською: «Ho fame, povero, ho fame !» ↩