❦
Вівторок, 22 лютого 1876
Mardi 22 février 1876
Уранці я вийшла з Лолою купити перевдяганки, а о третій ми — я, Діна й Лола — вʼїжджаємо на Корсо у широкій колясці1, вбрані у білі доміно2 з велетенськими індиго-смугами й у маски з окулярами. Четверте місце займав величезний кошик конфеті3. Ще не доїхавши до Корсо, на віа дель Бабуїно ми зустрічаємо Антонеллі, такого милого, що в мене аж серце якось особливо тьохнуло.
Je suis sortie le matin avec Lola pour acheter les déguisements et, à trois heures, moi, Dina et Lola nous entrons dans le Corso, dans une large calèche, habillées de dominos blancs à gigantesques rayures indigo et des masques à lunettes. La quatrième place était occupée par un immense panier de confettis. Encore avant d’arriver au Corso, à la via del Babuino nous rencontrons Antonelli, si gentil que j’en eus un petit remuement particulier dans le cœur.
Корсо пожвавлене, це останній день конфеті, захищені масками, ми бʼємося, корчимо гримаси, шлемо поцілунки, робимо розпачливі жести. На поворотах вулиць ми засипаємо градом конфеті бідолашних священників. Я кричу, стою на весь зріст і орудую обома руками як скажена.
Le Corso est animé, c’est le dernier jour des confettis, protégées par nos masques nous battons, nous envoyons des grimaces, des baisers, des gestes désespérés. Aux tournants des rues nous écrasons les malheureux prêtres par une grêle de confettis. Je crie, je me tiens debout, en travaillant des deux bras d’une façon enragée.
Було кумедно! А ось і Антонеллі! Він геть очманів від нашого лютого нападу й від вигуків: Пʼєтро! Любий! Янголе!4
C’était amusant ! Et puis voilà Antonelli ! Il reste tout étourdi par notre furieuse attaque et par les cris de: Pietro ! carino ! angelo I
За сигналом, поданим із площі Народу5, Корсо звільняють від екіпажів — тільки від екіпажів, бо зараз побіжать барбері6! Тоді ми зʼявляємося на балконі, у білих доміно й з гарно прибраними головами. Сусідка в нас — дуже любʼязна англійка, її звати Феліз де Лорнкур, уроджена Тамтон. У неї є коні, екіпажі, туалети тощо.
Au signal donné de la place du Peuple on fait évacuer le Corso, les voitures seulement, car les barberi vont courir ! Alors nous paraissons au balcon, en des dominos blancs et les têtes bien arrangées. Nous avons pour voisine une dame anglaise très aimable, elle se nomme Félise de Lorncourt, née Tamton. Elle a des chevaux, des voitures, des toilettes, etc. etc.
Так от, ця особа заговорила до мене, а що це було на карнавалі, я завʼязала з нею розмову. А втім, гадаю, це порядна жінка. І відразу добродії, що прийшли її провідати, спитали її, чи знає вона мене і хто я така, — і все це італійською.
Eh bien cette personne m’a parlé et comme c’était au carnaval j’ai engagé une conversation avec elle. D’ailleurs je crois que c’est une femme comme il faut. Et aussitôt les messieurs qui étaient venus la voir, lui demandèrent si elle me connaissait, et qui j’étais, tout cela en italien.
Що ж до мене, то, бачачи, що Антонеллі більше не прийде, я сіла, спершись на стіну, й дивилася просто себе, бо бачила, як один вельми гарний молодий блондин з балкона англійки щосили силкується заговорити до мене.
Quant à moi, voyant qu’Antonelli ne viendrait plus je m’assis en m’appuyant au mur et regardai droit devant moi car je voyais les efforts désespérés d’un fort beau jeune blond du balcon de l’Anglaise, pour me parler.
Після бігу ми відразу їдемо, і пані де Лорнкур дуже чемно зичить мені доброго вечора.
Après la course, nous partons de suite et Mme de Lorncourt me dit très poliment bonsoir.
Та треба було чекати чогось там, я сперлася на двері й знічевʼя дивилася в стелю. Тут-таки молодик підійшов зовсім близько і, бачачи, що я геть не ворушуся, несміливо спитав мене, чи я вперше бачу римський карнавал.
Mais il fallait attendre je ne sais quoi, je m’appuyais à la porte et regardais le plafond d’un air désœuvré. Aussitôt le jeune homme vint se mettre tout près, et voyant que je ne bougeais aucunement, me demanda timidement si je voyais le carnaval de Rome pour la première fois.
Обмінявшись кількома фразами, я його покинула, бо все вже було готове до відʼїзду.
Après l’échange de quelques phrases, je le quittai car tout était prêt pour partir.
На Корсо я бачила чотирьох Антонеллі, та жоден не був справжнім. Вʼїжджаючи на віа Кондотті, я відчула, як щось мені кинули на коліна, — то була розкішна троянда, а чоловік дременув щодуху, проте Лола встигла помітити світлі вуса.
Sur le Corso j’ai vu quatre Antonelli, mais aucun n’était le véritable. En entrant dans la via Condotti, je sentis quelque chose qu’on me jetait sur les genoux, c’était une magnifique rose, et l’homme s’était sauvé à toutes jambes, pourtant Lola a eu le temps de voir des moustaches blondes.
Я вертаюся, знеможена втомою, не відчуваючи ні ніг, ні рук, і засинаю, мимоволі порівнюючи Антонеллі з Одіффре. І Одіффре видається мені таким великим, таким дужим, і в ньому є щось таке могутнє, що я вважаю його чудовим, хоч і відчуваю в ньому отой трохи грубуватий7 дух, та все в ньому мене чарує, і принаймні тієї миті, коли я засинаю, він мені до вподоби більше за будь-якого чоловіка, і я кохала б його цілком, якби Антонеллі мені його не зіпсував.
Je rentre brisée de fatigue ne sentant ni mes jambes ni mes bras, et je m’endors en comparant, involontairement, Antonelli à Audiffret. Et Audiffret me semble si grand, si fort, et il a autour de lui quelque chose de si puissant, que je le trouve superbe, tout en sentant cet air un peu coarse qu’il a, mais tout en lui me charme, et du moins au moment de m’endormir, il me plaît plus qu’aucun homme et je l’aimerais tout à fait si Antonelli ne me l’avait gâté.
Примітки
Calèche (фр.) — легкий відкритий чотириколісний екіпаж зі складаним верхом. ↩
Dominos (фр.) — довгі плащі з каптуром, які вдягали для маскування на маскарадах. ↩
Confetti (іт.) — на римському карнавалі тієї доби це були дрібні грудочки крейди чи гіпсу, а не паперові кружальця; ними жменями кидали в перехожих. ↩
В оригіналі італійською: «Pietro ! carino ! angelo I» (так у тексті; мабуть, angelo !). Карнавальні вигуки. ↩
Пʼяцца дель Пополо (площа Народу) — велика площа на північному кінці Корсо, звідки щовечора карнавалу починався біг барбері. ↩
Барбері — берберійські коні без вершників, прикрашені острогами й мішурою, що мчали вздовж усього Корсо; славетна традиція римського карнавалу, скасована 1882 року. ↩
В оригіналі англійською: «coarse». ↩