❦
Субота, 19 лютого 1876
Samedi 19 février 1876
Мені снився Одіффре, і перш ніж піти на наш балкон над Корсо, ми переказуємо одна одній учорашні враження.
J’ai rêvé d’Audiffret, et avant d’aller à notre balcon du Corso, nous racontons nos impressions d’hier soir.
Коли я висловлювала свою думку про Антонеллі:
Comme je disais mon opinion sur Antonelli :
— Люба моя, — каже мені мама, — освідчення цілого світу тебе анітрохи не потішать, та якби Одіффре впав тобі до ніг і сказав, що кохає тебе, ти була б найщасливіша з жінок.
— Ma chère, me dit maman, les déclarations d’amour du monde entier ne te feront aucun plaisir mais, si Audiffret venait tomber à tes genoux et te dire qu’il t’aime, tu serais la plus heureuse des femmes.
— Це дурниці, — кажу я вголос.
— Ce sont des bêtises, dis-je tout haut.
Це чистісінька правда, — кажу я стиха.
C’est parfaitement vrai, dis-je tout bas.
— Він тобі до вподоби, — провадила мама, — і ти йому теж.
— Il te plaît, continua maman, et tu lui plais aussi.
— Цього не видно.
— Cela ne se voit pas.
— Отож, саме цим він тебе й тримає.
— Eh bien, voilà justement par où il te tient.
Хай собі каже: я розумію те хвальковите почуття, яке, певно, відчуває кожна мати з доброго роду.
Je laisse dire, je comprends le sentiment de vantardise que doit éprouver chaque mère bien née.
Це перший день карнавалу. Корсо мало пожвавлене. Ми отримуємо безліч букетів. Я вперше побачила цей славетний біг барбері1. Це дуже гарно й своєрідно. Та я нуджуся, усі їдуть вечеряти до Спільмана2, римського London House, а я лишаюся вдома сама й мене проймає незбагненний сум і лють. Я стогну як хвора, я кидаюся на підлогу, я зітхаю, граю на фортепіано, шаленію, регочу.
C’est le premier jour du carnaval. Le Corso est peu animé. Nous recevons une quantité de bouquets. J’ai vu pour la première fois cette fameuse course des Barberi. C’est très beau et original. Mais je m’ennuie, tout le monde va dîner chez Spillmann, le London House de Rome, je reste seule chez moi et suis prise d’une tristesse et d’une rage incompréhensibles. Je gémis comme une malade, je me jette par terre, je soupire, je joue du piano, je me mets en fureur, je ris.
Мені приносять з пошти «Vie Mondaine», і я читаю там приголомшливий опис костюмованого балу-маскараду в пані Сабатьє. Одіффре був у костюмі Гамлета. Він, певно, був чудовий. Ви ж не знаєте, який він, чи не так, ось опис героя мого роману, який і є його портретом:
On m’apporte de la poste une « Vie Mondaine » et j’y lis une description ébouriffante du bal costumé et masqué chez Mme Sabatier. Audiffret était en Hamlet. Il a dû être magnifique. Vous ne savez pas comment il est, n’est-ce pas, voilà la description du héros de mon roman, qui est son portrait:
— «Він був середнього зросту, жилавий, дужий, але стрункий і елегантний. Каштанове, майже чорне волосся, чоло сліпучої білості, овальне обличчя, свіжі й оксамитні, мов персик, щоки, маленькі прямі вуса, світліші за волосся, і губи кольору крові, що, розтуляючись, відкривали подвійний ряд зубів, так само рівних, як і білих. Ніс довгий, але гарної форми. Великі чорні очі — не ті олійні й люті італійські очі, а очі блискучі й геть чорні, що іскряться розумом і веселістю, а часто глибокі й насмішкуваті.
— « Il était de taille moyenne, nerveux, vigoureux mais mince et élégant. Des cheveux châtains presque noirs, un front d’une blancheur éclatante, la figure ovale, des joues fraîches et veloutées comme une pêche, une petite moustache droite plus blonde que les cheveux et des lèvres couleur de sang qui en s’ouvrant laissaient voir une double rangée de dents aussi régulières que blanches. Un nez long mais bien fait. Des grands yeux noirs, pas de ces yeux italiens huileux et furibonds, mais des yeux brillants et tout noirs, pétillants d’esprit et de gaieté et souvent profonds et railleurs.
Усе це складало йому обличчя, на яке жінки не дивилися байдуже, і коли він спиняв на них свій ясний і гордовитий погляд, навіть найхолодніші відчували хвилювання, і серце їхнє калатало швидше за звичай.
Tout cela lui composait une physionomie que les femmes ne voyaient pas avec indifférence et quand il fixait son regard limpide et hautain sur elles, les plus froides se sentaient émues et leur cœur battait plus vite que de coutume.
— Тут, прошу вас, зробіть знижку на романність.
— Dans cela, faites je vous prie la part du roman.
навскоси
На поганий роман.
en travers D’un mauvais roman.
Такий чоловік, мабуть, гарний у костюмі Гамлета. Далі я читаю ось що в «газеті великого Лімузена»: «Нас просять написати статтю про сміховинність наслідування помітних туалетів, надто білих, що їх віддавна вподобала одна особа. Ми про це подумаємо».
Un homme comme cela doit être beau avec le costume d’Hamlet. Ensuite je lis ceci dans « le journal du grand Limousin »: « On nous prie de faire un article sur le ridicule que présentent les imitations des toilettes marquantes, blanches surtout, adoptées depuis longtemps par quelqu’un. Nous y songerons ».
Це разом із кількома іншими речами доводить мій розпачливий настрій до краю, так що я ледве ковтаю тарілку супу й мало не плачу, коли вертаються мої волоцюги. Це мене трохи заспокоює, потім приходить Вісконті, що остаточно мене вгамовує.
Cela avec plusieurs autres choses met le comble à mon humeur désespérée, de sorte que j’avale à peine une assiette de soupe et suis sur le point de pleurer lorsque rentrent mes vagabonds. Cela me calme un peu, ensuite vient Visconti, ce qui achève de me calmer.
Я з нетерпінням чекаю маскараду в Аполло. Піду в доміно.
J’attends avec impatience la mascarade de l’Apollo. J’irai en domino.
Аби лиш я доти не сконала. Я така жалюгідна, що боюся вмерти.
Pourvu que je ne crève pas avant. Je suis si misérable que je crains de mourir.
Боже, якби я могла знайти місце, де поплакати досхочу! Від цієї вимушеної стриманості в мене розболілася голова.
Dieu si je pouvais trouver un endroit pour pleurer à mon aise ! Cette contenance forcée m’a donné un mal de tête.
Et on ose me demander pourquoi je ne retourne pas à Nice ! Cap de Biou ! Et le bal chez Mme Sabatier et la vente au square Masséna et tout, tout, tout ! J’étouffe « di rabbia e di furror » comme « Mignon ». « Mignon » ne rageait que d’amour, elle, tandis que moi !!!
Боже мій, Боже мій, дай мені терпіння чекати, заспокой мене!
Mon Dieu, mon Dieu, donnez-moi la patience d’attendre, calmez-moi !
А якщо чекання марне, якщо процес програно або якщо він і далі затягнеться!
Et si l’attente est vaine, si le procès est perdu, ou s’il traîne encore !
У мене мало не луснула голова, і я дозволила собі поплакати, а раптом хтось увійде, ні, сподіваюся, що ні!
Ma tête allait éclater et je me suis permis de pleurer, si on entrait, non j’espère que non !
Ах! Моя кімната, ах! Моє нещастя.
Ah ! ma chambre, ah ! mon malheur.
Ай! Яке ж осоружне життя!
Ai ! que c’est embêtant la vie !
Виявляється, це не відбулося чотирнадцятого, і виставу Віжʼє перенесено на девʼятнадцяте. Отже, це сьогодні ввечері, якщо її знову не перенесуть. О, у мене болить голова.
Il paraît que ça n’a pas eu lieu le 14, et la représentation de Vigier est remise au 19. C’est donc ce soir s’il n’y a pas d’autres ajournements. Oh j’ai mal à la tête.
Примітки
Барбері — біг коней без вершників вулицею Корсо, давня традиція римського карнавалу; коней підганяли острогами й мішурою. ↩
«Спільман» (Spillmann) — наймодніший ресторан на Корсо, римський відповідник ніццького London House. ↩
В оригіналі ніццькою говіркою: «Cap de Biou !» — помʼякшене божіння, дослівно «Бичача голова!» (biòu — віл, замість Diou — Бог). ↩
В оригіналі італійською: «di rabbia e di furror». Цитата з опери А. Тома «Міньйон». ↩