❦
Середа, 16 лютого 1876
Mercredi 16 février 1876
За чверть дванадцята — ми знову йдемо до Ватикану.
A onze heures trois quarts nous allons encore au Vatican.
Ми стоїмо перші праворуч, і Папа, входячи, показав на мене пальцем і сказав:
Nous sommes les premières à droite et le pape en entrant m’a montrée du doigt en disant:
— Ця — американка.1
— Questa è americana.
Моє вбрання заслуговувало на цю заувагу. І всі ці кардинали й сановники тільки те й робили, що дивилися на мене. Я була дуже гарна, і моя фігура впадала в око серед усіх цих безформних жінок.
Ma toilette méritait la remarque. Et tous ces cardinaux et dignitaires me regardaient et ne faisaient que cela. J’étais très jolie, et ma taille se jetait aux yeux parmi toutes ces femmes informes.
Пій IX цього разу здався мені молодшим. Виходячи, він дивився мені просто в обличчя, і я зробила те саме. Він, мабуть, хотів сказати, що краще б я віддала Церкві ціну мого шлейфа2.
Pie IX m’a paru plus jeune cette fois. En sortant il me regardait droit au visage et j’ai fait de même. Il voulait sans doute dire que je ferais mieux de donner à l’Eglise le prix de ma queue.
Звідти ми піднялися до цього преблаженного кардинала Антонеллі, а він був за столом. Я бачила передпокій великого мужа. Тьху!
De là nous sommes montées chez ce bienheureux cardinal Antonelli, et il était à table. J’ai vu l’antichambre du grand homme. Fi !
Я вийшла й даремно шукала небожа клятого кардинала. На Корсо був гурт, серед якого він мав би бути. Це були люди з мисливської ложі3. Двері, біля яких вони стоять на Корсо, — це двері якогось клубу.
Je suis sortie, j’ai en vain cherché le neveu du fichu cardinal. Il y avait au Corso un groupe parmi lequel il aurait dû se trouver. C’était des gens de la loge des chasses. La porte près de laquelle ils se tiennent au Corso est celle d’un cercle.
Сорока й Ґалула знову нас переслідували, та я більше не зважатиму на цих людей. Сорока — це такий собі Джорджо, садівник, здається. Тьху! Не говорімо про них більше ніколи й полишімо їхні чари Діні.
Soroka et Galula nous ont encore suivies, mais je ne vais plus m’occuper de ces gens-là. Soroka est un certain Giorgio, un horticulteur je crois. Fi ! N’en parlons plus jamais et laissons leurs charmes à Dina.
на полях
Це були двоє багатих негоціантів, за яких Діна могла б вийти заміж, — принаймні за одного з них. І саме я цьому завадила, боячись упасти в очах Антонеллі через таке поріднення. О дурість!
dans la marge C’étaient deux riches négociants que Dina aurait pu épouser, du moins un d’eux. Et c’est moi qui ai empêché la chose de peur de déchoir aux yeux d’Antonelli par cette alliance. O bêtise !
Я шукаю того, іншого. Ось уже півтора місяця я в Римі й жодного разу не бачила його ні на вулиці, ні на якійсь прогулянці. Це дивовижно.
C’est l’autre que je cherche. Depuis un mois et demi je suis à Rome et je ne l’ai pas vu une seule fois dans la rue ou à une promenade quelconque. C’est extraordinaire.
Чому це так добре видно? Чому відразу видно плобстера4? Гаразд! Я вже збиралася похвалити графа Антонеллі й додати, що в Одіффре такі самі манери. Це не комплімент Дивовижному, але дурному Емілеві дʼОдіффре, та віддаймо йому належне — він має манери молодого елегантного добродія. І як це видно. Скажімо, Антонеллі. Як він витягає хустинку, як сідає, як тре обличчя, як підводиться — усе, усе. Як же я розрізняю людей — елегантного добродія від жевжика. Таких Одіффре в кожному місті по одному, у Римі це Антонеллі. А в Одіффре завжди свій особливий карб.
Pourquoi cela se voit-il si bien ? Pourquoi voit-on de suite un plobster ? Bon ! j’allais faire l’éloge du comte Antonelli et ajouter qu’Audiffret avait les mêmes manières. Ce n’est pas pour faire un compliment au Surprenant mais stupide Emile d’Audiffret, mais rendons-lui justice, il a les manières d’un jeune élégant. Et comme cela se voit. Par exemple Antonelli. La façon de tirer son mouchoir, de s’asseoir, de se frotter le visage, de se lever, tout, tout. Comme je distingue les gens, l’élégant du crevé. Des Audiffret, il y en a un dans chaque ville, à Rome c’est Antonelli. Et l’Audiffret a toujours son cachet particulier.
Листи з Ніцци.
Des lettres de Nice.
— Я бачила Одіффре, — пише тітка, — і він мене привітав.
— J’ai vu Audiffret, écrit ma tante, et il m’a saluée.
Примітка упорядників
[Низ сторінки вилучено]
[Bas de page enlevé]
Оце пощастило! Далі вона пише:
Ce n’est pas malheureux ! plus loin elle dit:
— Я просто гадаю, що Марі закохана в Одіффре і що саме тому вона не хоче вертатися до Ніцци.
— Je crois simplement que Marie est amoureuse d’Audiffret et que c’est pour cela qu’elle ne veut pas retourner à Nice.
Від цих дурних слів мені геть зіпсувався настрій, і я відразу їй написала ось що:
Toute mon humeur s’est bouleversée à ces stupides paroles et je lui écrivis de suite ceci:
Переписаний лист · Lettre de Marie à sa tante, 16 février 1876— Ви божевільна, чи дурна, чи безголова! Чи, може, ви з дерева чи з мармуру!— Vous êtes folle, ou bête ou imbécile ! Ou êtes-vous faite de bois ou de marbre !Я гадала, що вже не треба пояснювати, чому я не хочу вертатися до Ніцци. Ви це знаєте. Я не хочу вертатися, бо не маю сили зносити вічні прикрощі. Бути як зачумлена, не мати змоги піти тут ні до клубу, ні до жодної приватної вітальні, бачити, як усі розваги пропливають у мене перед самим носом, а з усієї розради — тільки газета пана Лімузена!Je croyais qu’il n’y avait plus besoin de dire pourquoi je ne veux pas retourner à Nice. Vous le savez. Je ne veux pas retourner parce que je n’ai pas la force de supporter des ennuis de toujours. Etre comme une pestiférée ne [pas] pouvoir aller ici dans un cercle ni dans aucun salon privé, voir tous les plaisirs me passer sous le nez et pour toute consolation avoir la lecture du journal de M. Limousin !Коли я нарікаю й коли плачу, невже ви думаєте, що я роблю це собі на втіху! То ви гадаєте, що мені байдуже бачити зневагу й погорду цілого міста, бачити людей на кшталт Говардів, які плюнули нам в обличчя й вигнали нас зі свого дому!Quand je me plains et quand je pleure, pensez-vous que cela soit pour me faire un plaisir ! Vous croyez donc que cela ne me fait rien de voir les dédains et le mépris de toute une ville et de voir des gens comme les Howard qui nous ont craché dessus et qui nous ont chassées de chez eux !Я гадала, що ця прикра тема вже не потребує жодних пояснень, я гадала, що ви все це знаєте напамʼять. Та невже ви й справді думаєте, що мої нарікання облудні й що я голошу лише задля того, щоб згаяти час!Je croyais que ce pénible sujet n’avait plus besoin d’autres explications, je croyais que vous saviez tout cela par cœur. Mais vous pensez donc vraiment que mes plaintes sont fausses et que je ne me lamente que pour passer le temps !
Пишучи, я весь час кусала губи. Це ж бо нестерпно: можна подумати, що я ніколи нічого не казала і що мене зовсім не знають!
Je me mordais les lèvres tout le temps en écrivant. C’est que c’est énervant, on dirait que je n’ai jamais rien dit et qu’on ne me connaît pas !
Я знемагаю від нетерпіння, коли ж настане час їхати до Росії. Це моя єдина надія, доти я стримую нарікання й розпач.
Je me languis d’impatience, quand donc viendra le temps d’aller en Russie. C’est mon unique espoir, jusque là je suspens plaintes et déchirements.
Ми бачили Бенара, треба сказати йому, щоб прийшов, я хочу свій портрет аквареллю, у білій сукні з галунами й бантами спереду до самого низу, і в білому капелюшку. Усе разом — чарівний костюм трохи в дусі Ватто5, а що я завжди так і зʼявляюся, то хочу увічнити це вбрання, яке я ношу вже майже рік.
Nous avons vu Besnard, il faut lui dire de venir, je veux mon portrait à l’aquarelle, en ma robe blanche à galons et nœuds devant jusqu’en bas, et mon chapeau blanc. Le tout ensemble est un adorable costume un peu Watteau, et comme c’est ainsi que je parais toujours, je tiens à éterniser cette toilette, que je répète d’ailleurs depuis près d’un an.
Примітки
В оригіналі італійською: «Questa è americana». ↩
Ma queue (фр.) — шлейф модної сукні, найдорожчий її елемент, неприхована ознака багатства. ↩
La loge des chasses (фр.) — мисливська ложа: театральна ложа, яку наймали гуртом аристократи-мисливці; водночас місце їхніх постійних зборів на Корсо. ↩
В оригіналі: «plobster» — власне слово Марі, уживане з 1874 року для ошатних, багатих і родовитих світських чоловіків. Коли в серпні 1874 року її спитали, як Дорія може бути плобстером, «nʼétant ni gros ni rouge» (не будучи ні гладким, ні червоним), вона відповіла: «parce quʼil est extrêmement noble et riche» (бо він надзвичайно знатний і багатий) (023.0210). ↩
У дусі Ватто — за манерою Антуана Ватто (1684–1721), французького живописця галантних, пасторально-романтичних сцен. ↩