❦
Четвер, 10 лютого 1876
Jeudi 10 février 1876
Я прокидаюся з таким закладеним горлом, що не можу ні кашляти, ні говорити, жахливий стан.
Je me réveille avec la gorge si prise que je ne puis ni tousser, ni parler, un affreux état.
Третя пополудні, дощить, Сорока й Ґалула вже тут, ховаючись під дверима крамниці, а Сорока — ще й за Ґалулою. Та обидва вони бридкі, а на їхньому екіпажі я побачила лише ініціали.
Il est trois heures de l’après-midi, il pleut, Soroka et Galula sont déjà là, protégés par la porte d’une boutique et Soroka se cachant derrière Galula. Mais ils sont laids tous les deux et sur leur voiture je n’ai vu que des initiales.
Я захрипла, у мене болить горло. Це, певно, Колізей застудив мене своїми античними протягами.
Je suis enrouée, j’ai mal à la gorge. C’est sans doute le Colisée qui m’a refroidie par ses courants d’air antiques.
Я цілий день сиджу вдома, Сорока, певно, прийшов удень, бо не міг прийти ввечері.
Je reste toute la journée à la maison, Soroka est sans doute venu le jour parce qu’il ne pouvait pas venir le soir.
Боже! а раптом він винар.
Dieu ! si c’était un marchand de vin.
Та мені, зрештою, начхати, він жовтий і бридкий.
Je ne m’en fiche d’ailleurs pas mal, il est jaune et laid.
Та коли я згадую обличчя, яке бачила в дзеркалі напередодні Нового року, мені здається, що воно на нього схоже. Бридке й дурне, сказала я, суміш Ґодара й Робіяра.
Mais en me souvenant de la figure que j’ai vue dans la glace la veille du Nouvel An, je trouve qu’elle lui ressemble. Laide et bête, ai-je dit, un mélange de Godard et de Robillard.