❦
Середа, 9 лютого 1876
Mercredi 9 février 1876
Лише вчора вранці мама змогла дізнатися адресу барона Вісконті й надіслати йому листа від пані де Музе, і о третій, поки я блукала руїнами Колізею, він був у мами, і їй він видався цілком чарівним і дуже старим.
Hier matin seulement maman a pu savoir l’adresse du baron Visconti et lui envoyer la lettre de Mme de Mouzay et, à trois heures, pendant que je parcourais les ruines du Colisée, il a été chez maman qui le trouva tout à fait charmant et très vieux.
Ми попросили Россі знайти нам гарний балкон, і мама відразу заговорила про пані де Рекюла, та так нерозумно, що я потім сказала їй:
Nous avons prié Rossi de nous trouver un bon balcon et maman a tout de suite parlé de Mme de Reculât et si bêtement que je lui dis après:
— Не треба так чіплятися1. Коли ви говорите, я сиджу як на жару. Я волію нікого не знати.
- Il ne faut pas être un crampon comme cela, quand vous parlez je suis sur des charbons brûlants. J’aime mieux ne connaître personne.
І протягом усієї прогулянки я не знаю, куди подітися від нудьги й відрази. Та на Пінчо велике гуляння — король, Дорія й білий Дорія, і безліч інших з такими екіпажами й кіньми, яких я ніколи не бачила в Парижі.
Et pendant toute la promenade je ne sais où me mettre d’ennui et de dégoût. Mais au Pincio il y a une grande promenade, le Roi, Doria et le blanc Doria, et une quantité d’autres avec des voitures et des chevaux comme je n’en ai jamais vus à Paris.
І Сорока зі своїм Ґалулою пускається за нами слідом, але оскільки ніхто на нього не дивився, він підганяє своїх коней, шмагає їх так, що ці двоє величезних тварин наскакують на екіпаж, мало не на мамину голову. Не знаю чому, але в таких зустрічах жертвою завжди стає саме вона, як у Ніцці з Дивовижним. Сорока, певно, дуже сильний, бо його коні казилися, а він тримав їх завжди за двадцять сантиметрів від голови мами, яка боялася і якій я забороняла озиратися, щоб не заохочувати цього бовдура. Та раптом Сорока завертає праворуч, спиняється, і лакей зіскакує додолу.
Et Soroka avec son Galula qui se met à nous suivre mais comme, personne ne le regardait, il excite ses chevaux, leur donne des coups de sorte que ces deux énormes bêtes arrivent sur la voiture, presque sur la tête de maman. Je ne sais pourquoi c’est toujours elle qui est la victime dans ces sortes de rencontres, comme à Nice avec le Surprenant. Soroka doit être très fort, parce que ses chevaux faisaient le diable et qu’il les maintenait toujours à vingt centimètres de distance de la tête de maman qui avait peur et à qui je défendais de se retourner pour ne pas encourager cet imbécile. Mais tout à coup Soroka tourne à droite, s’arrête et le valet de pied saute en bas.
Я ще гадала, що б це означало, коли, проїжджаючи знову тим самим місцем, я побачила Сороку і його приятеля пішки й трьох чоловіків, що метушилися довкола екіпажа й упряжі. Це швидко полагодили, і ми мали приємність бачити їх на Корсо. Мама поїхала до Суковкіної, а я вертаюся рано, я захрипла.
Je me demandais encore ce que cela voulait dire quand en repassant par le même endroit je vis Soroka et son ami à pied et trois hommes s’empressant autour de la voiture et du harnais. Ce fut vite raccommodé et nous eûmes le plaisir de les voir au Corso. Maman est allée chez la Soukowkine et je rentre de bonne heure, je suis enrouée.
Ми як виняток пообідали за загальним столом. Це огидно.
Nous avons par extraordinaire dîné à la table d’hôte. C’est détestable.
Погода гарна, визирає місяць, і ми виходимо на балкон послухати жахливу катеринку з акомпанементом кастаньєт.
Il fait beau, la lune se montre et nous sortons sur le balcon écouter un affreux orgue de Barbarie avec accompagnement de castagnettes.
Щоразу, коли двоє чоловіків проходили вкупі, Діна й Лола вигукували: Це вони!
Chaque fois que deux hommes passaient ensemble Dina et Lola s’écriaient: Ce sont eux !
Але це були не вони, їх дуже легко впізнати, та ще й вони завжди спиняються на тому самому місці. Близько восьмої вони прийшли й мали радість бачити трьох навіжених на балконі, але оголошують барона Вісконті, і мене кличуть до вітальні, тоді як Лола, сидячи долі й укрита хутрами, спостерігає крізь балконні балясини. Приписавши нашу відсутність тому, що пішла катеринка, Сорока посилає Ґалулу, який приводить назад гармонійний інструмент, і той знову починає грати під балконом, але це нікого не приваблювало, тож вони стали перед таємничим вікном, і Сорока праворуч, а Ґалула ліворуч від катеринки заходилися співати упівголоса під супровід машини й кастаньєт.
Mais ce n’était pas eux, ils sont très reconnaissables et puis ils s’arrêtent toujours au même endroit. Vers huit heures ils vinrent et eurent la joie de voir trois folles au balcon, mais on annonce le baron Visconti et je suis appelée au salon pendant que Lola assise par terre et couverte de fourrures observe à travers les balustres du balcon. Attribuant notre absence au départ de l’orgue Soroka envoie Galula qui ramène l’instrument harmonieux qui recommence sous le balcon, mais ça n’attirait personne, alors ils allèrent devant la fenêtre mystérieuse et Soroka à droite et Galula à gauche de l’orgue se mirent à chanter à demi-voix accompagnés de la machine et des castagnettes.
Тим часом дощ починається знову. Сорока був у черевиках, парасоля була тільки в передбачливого Ґалули.
Sur ces entrefaites la pluie recommence. Soroka était en souliers, le prévoyant Galula avait seul un parapluie.
Я лишалася у вітальні, слухаючи барона Вісконті, який, хоч і дуже старий, — світська людина з іще дуже гнучким розумом. Він радить піти до дружини посла й не слухати порад пані Суковкіної, мовляв, російське посольство — наша природна тут заступниця, але й він зі свого боку зробить усе, аби нам догодити. Тільки треба обрати між білими салонами2 — салонами двору, і чорними салонами, що лишилися вірні папі. Само собою, я обираю двір. Усі знають цього Вісконті, це старий красень3, усесильний без папи, і його тепер усюди прагнуть бачити й дуже люблять.
Je restais au salon écoutant le baron Visconti qui bien que très vieux est un homme du monde avec un esprit très souple encore. Il conseille d’aller chez l’ambassadrice et ne pas écouter les conseils de Mme Soukowkine, que l’ambassade russe est notre protectrice naturelle ici, mais que de son côté il va faire tout pour être agréable. Seulement il faut choisir entre les salons blancs - ceux de la Cour, et les salons noirs, restés fidèles au pape. Il va sans dire que je choisis la Cour. Tout le monde connaît ce Visconti, c’est un vieux beau tout-puissant sans le pape, et très recherché, très aimé à présent.
Мама більше не їздила до Ікскюлів, хоч вони й віддали їй візити. Та на неї напала безглузда боязкість, до якої її заохочує Суковкіна, що наче бажає, аби ми лишалися в тіні.
Maman n’est pas retournée chez les Yxkull, ils lui ont pourtant rendu ses visites. Mais elle est prise d’une timidité absurde, encouragée en cela par la Soukowkine qui a l’air de désirer que nous restions dans l’ombre.
Усе це мене гнітить! Мені тяжко молитися, домагатися! Це мене гнітить! Ах так, я нещасна через усе це!
Tout cela m’ennuie ! Il m’est pénible de prier, de chercher ! Cela m’ennuie ! Ah oui je suis malheureuse de tout cela !
Діна доводить мене до відчаю. Вона безперестанку ходить до вікон, відчиняє віконниці, двадцять разів, я їх зачиняю, Сороки йдуть, а Діна торохтить жалюзями, і вони знову вертаються. У неї немає ні такту, ні розуму! Вона зіпсує мені мого Сороку! Черевики в нього набралися води аж так, що йому довелося виливати їх по черзі, стоячи на одній нозі, поки обачний Ґалула тримав йому парасолю.
Dina me désespère. Elle ne cesse d’aller aux fenêtres, d’ouvrir les volets, vingt fois, je les ferme, les Sorokas s’en vont et Dina fait trembler les jalousies et ils retournent encore. Elle n’a ni tact, ni esprit ! Elle me gâtera mon Soroka ! Il a eu ses souliers pleins d’eau au point de devoir les vider l’un après l’autre en se tenant sur un pied, pendant que le prudent Galula lui tenait le parapluie.
Я не розумію цих людей. Чого вони хочуть, на що сподіваються?
Je ne comprends pas ces gens. Que veulent-ils, qu’espèrent-ils ?
Що, мабуть, кажуть ті, хто бачить, як вони заходять до ресторану, бо вони обідають не перевдягаючись, позаяк відлучаються заледве на три чверті години, — бачачи, як ті заходять мокрі, заляпані, з циліндрами, понівеченими градом!
Que doivent dire ceux qui les voient entrer au restaurant, car ils dînent sans se, changer, puisqu’ils s’absentent pour trois quarts d’heure à peine, en les voyant entrer mouillés, crottés, les tubes mutilés par la grêle !
Доменіка просить «милості й пощади» для цих бідолах.
Domenica demande « grâce et pitié » pour ces malheureux.
— Невже у вас немає ні крихти співчуття, — вигукує вона, — зачиніть віконниці, дайте їм піти!
- Vous n’avez donc aucune compassion, s’écrie-t-elle, fermez les volets, laissez les partir !
Та Діна нікого не слухає.
Mais Dina n’écoute rien.
— Доки, — провадить вона, — ви їх триматимете!
- Jusqu’à quand, continue t-elle, les retiendrez-vous !
Доки, Катиліно...4
Jusqu’à quand Catilina ...
Нарешті я лягаю спати дуже захрипла.
Enfin, je vais au lit très enrouée.
Примітки
«Чіплятися» (фр. crampon) — настирлива, навʼязлива людина, що не дає спокою. ↩
«Білі салони» / «чорні салони» — політичний поділ римського товариства після обʼєднання Італії (1870). «Білі» салони підтримували італійську монархію; «чорні» лишилися вірні папі, який відмовлявся визнати нову італійську державу. ↩
«Старий красень» (фр. vieux beau) — літній чоловік, який і досі плекає елегантність і товариство жінок; підстаркуватий упадальник. ↩
Алюзія на лат. «Quousque tandem abutere, Catilina, patientia nostra?» — «Доки, Катиліно, ти зловживатимеш нашим терпінням?» — початок Першої катилінарії Цицерона. ↩