❦
Пʼятниця, 11 лютого 1876
Vendredi 11 février 1876
Приходить Суковкіна. Я її ненавиджу, після кожної зустрічі з нею я почуваюся зневіреною геть в усьому. Є люди, що так діють. Претензійна, занудна, пліткарка, всезнаюча1. Вона доводить мене до відчаю, присягаюся вам.
La Soukowkine vient. Je la déteste, après chaque entrevue avec elle je me sens désespérée sur tous les points. Il y a des gens qui font cet effet. Prétentieuse, ennuyeuse, cancanière, omnisapiente. Elle me désespère je vous jure.
Потапов відповів якнайчемнішим і якнайлюбʼязнішим листом із пишною відмовою. Він особисто не знайомий із послом і офіційно нічого не може.
Potapoff a répondu, une lettre aussi polie et aussi aimable que possible contenant un refus magnifique. Il ne connaît pas l’ambassadeur en particulier et ne peut rien officiellement.
Я й не чекала на щось інше. А тепер дивуйтеся завчасно, ви почуєте щось надзвичайне: я зрікаюся всього. Я не хочу ні з ким шукати знайомства, я ковтатиму свою лють мовчки й чекатиму подорожі до Росії. Якщо мені вдасться все залагодити, нам більше нікого не треба, а якщо ні — хай станеться воля Божа, позаяк моя власна воля статися не може.
Je ne m’attendais pas à autre chose. A présent étonnez-vous d’avance, vous allez entendre quelque chose d’extraordinaire: je renonce à tout. Je ne veux chercher à connaître personne, mais je vais dévorer ma rage en silence et attendre le voyage en Russie. Si je parviens à tout arranger, nous n’avons plus besoin de personne, si non, que la volonté de Dieu soit faite puisque ma volonté à moi ne peut l’être.
Домагатися, благати, просити! ні, це не для мене. Я вмру від приниження.
Chercher, prier, demander ! non ce n’est pas pour moi. J’en mourrai d’humiliation.
Тим паче що хоч би що ми робили, наше становище завжди буде сумнівним і хибним, поки триватиме ця злощасна справа в Росії. Краще спокійно чекати, пробувати тепер — марна праця, це наживати собі безмірних жалів. Час іде, і йде жалюгідно, я це знаю, але ніхто не зобовʼязаний робити неможливе.
D’autant plus que quoi que nous fassions, notre position sera toujours douteuse et fausse tant qu’il y aura cette malheureuse affaire en Russie. Il vaut mieux attendre tranquillement, essayer à présent c’est peine perdue, c’est se créer des chagrins immenses. Le temps passe et il passe misérablement, je le sais, mais à l’impossible nul n’est tenu.
Я скоряюся, я уникатиму всіх, я нічого не бажатиму, я чекатиму, дивлячись на цей час очікування як на сумну й бридку неминучість.
Je me résigne, je vais éviter tout le monde, je ne vais rien désirer, j’attendrai, regardant ce temps d’attente comme une nécessité triste et vilaine.
Я молитиму Бога, щоб він зробив так, аби все скінчилося добре.
Je prierai Dieu pour qu’il fasse que tout finisse bien.
Depuis que je suis à Rome, depuis que ma mère fait le métier de solliciteuse, je me sens par terre. Je n’ai jamais recherché personne, je suis habituée à être traitée en égale. Je ne veux pas mendier des invitations !
Ті небагато людей, яких ми знали в Ніцці, ставилися до нас як до рівних. Як низько я тут упала!
Le peu de gens que nous connaissions à Nice nous traitaient comme des égaux. Je suis tombée si bas ici !
Оце заступництво де Фаллу, який влаштовує обіди й не запрошує нас, ця пані де Рекюла, цей пан дʼЕпіне. Я не хочу, щоб до мене так ставилися. Не цього я прошу. Ні, сто разів ні! Я була, я є і я буду собою завдяки собі самій. Фе! мені хочеться плакати.
Ces protections de de Falloux, qui fait des dîners et qui ne nous invite pas, cette Mme de Reculât, ce M. d’Epinay. Je ne veux pas être traitée ainsi. Ce n’est pas cela que je demande. Non, cent fois non ! J’ai été, je suis et je serai moi par moi-même. Fi ! j’ai envie de pleurer.
Тепер я більше не плакатиму, бо більше нічого не випрошуватиму.
A présent je ne pleurerai plus; parce que je n’irai plus rien solliciter.
Я чекатиму на Росію.
J’attendrai la Russie.
Погода огидна, я не виходжу, я нудьгую так, як [ви] можете собі уявити.
Il fait un temps abominable, je ne sors pas, je m’ennuie autant que [vous] le pouvez penser.
Цього вечора дощ не ллє, як з відра, і через це, певно, Сорока стоїть не так довго, сам лише Ґалула затримується до пів на одинадцяту. Діна вигукнула, що він став навколішки, тож я підбігла до вікна й подивилася на нього; він стояв, це лише так здалося через його сірі штани й мокрий брук. Та зухвалий і осоружний Ґалула сприйняв мою й мамину присутність біля вікна за заохочення, і я заприсяглася б, що він посилав поцілунки. Тільки я так нажахалася його рук, що рухалися від уст до балкона, що зачинила віконниці й побігла благати безглузду Діну припинити свої витівки біля кутового вікна — це те, яке Сорока й Ґалула люблять найдужче.
Ce soir il ne pleut pas à verse et à cause de cela, sans doute, Soroka reste moins longtemps, Galula seul persiste jusqu’à dix heures et demie. Comme Dina s’est écriée qu’il s’était mis à genoux je courus à la fenêtre et le regardai; il était debout, ce n’était qu’un effet de ses pantalons gris et du pavé mouillé. Mais le présomptueux et détestable Galula prit ma présence et celle de maman à la fenêtre pour un encouragement et je jurerais qu’il a envoyé des baisers. Seulement je fus tellement épouvantée de ses mains qui allaient de ses lèvres vers le balcon que je fermai les volets et courus supplier l’absurde Dina de cesser ses farces de la fenêtre du coin, c’est celle que Soroka et Galula aiment le mieux.
Воістину, це скандал на очах у всіх мешканців готелю.
Vrai, c’est un scandale devant tous les habitants de l’hôtel.
Філіпп, слуга, подаючи обід, визирає у вікно.
Philippe, le domestique, en servant le dîner, regarde par la fenêtre.
Треба ж бути такою дурною! Ця дівчина нічого не тямить і чимраз дужче вихиляється з чорними вуалями, білими фішами тощо, тощо.
Faut-il être bête ! Elle ne comprend rien cette fille, et se dandine de plus en plus avec des voiles noirs, des fichus blancs, etc. etc.
Що ж до мене, я підходжу до вікна лише для того, щоб дізнатися, чи справді вони там, щоб звірити чужі слова, та й те вікно я ніколи не відчиняю, надто тепер, я задихаюся! Гадаю, я проковтнула душу брата Еміля4, прийнявши її за устрицю, і невідомі чудовиська змушують мене кашляти й задихатися.
Quant à moi je ne vais à la fenêtre que pour savoir si vraiment ils sont là, pour vérifier les paroles des autres, et encore cette fenêtre je ne l’ouvre jamais surtout à présent, j’étouffe ! Je crois que j’ai avalé l’âme du frère Emile, la prenant pour une huître, et les monstres inconnus me font tousser et étouffer.
Я помічаю, що Ґалула старанніший за Сороку.
Je remarque que Galula est plus assidu que Soroka.
Ця Суковкіна не йде мені з голови. Я весь час бачу її з тим мавпячим обличчям і виглядом глибокого розпачу через найменше слово.
Cette Soukowkine me trotte en tête. Je la vois sans cesse avec sa figure de singe et son air de profond désespoir pour le moindre mot.
— Доброго дня, пані, — кажуть їй, — як ви маєтеся?
- Bonjour Madame, lui dit-on, comment allez-vous ?
— Дуже добре, дякую, — відповідає вона з тужливим виглядом, спираючи своє маленьке зморшкувате й рухливе личко на кулак, наче кажучи: Ах! не питайте, це роздирає серце!
- Très bien, merci, répond-elle d’un air navrant en appuyant sa petite figure ridée et mobile sur son poing, comme si elle disait: Ah ! ne m’en parlez pas, c’est déchirant !
Моя хрипота завдає мені невеличкого головного болю, який своєю чергою спричиняє невеличкий жар. Усі ці дрібні речі, неприємні поодинці, разом складають мені невеличкий, по-своєму досить приємний стан.
Mon enrouement me donne un petit mal de tête qui à son tour me donne une petite chaleur. Toutes ces petites choses désagréables séparément, ensemble me composent un petit état assez agréable dans son genre.
Тільки я хотіла б бути в себе вдома, попиваючи добрий чай, з безліччю людей, що балакають і сміються довкола, — Сороки, Дивовижний, навіть Ґалули, — щоб поскаржитися їм на свою недугу, а оскільки я можу лише шепотіти, це було б страх як цікаво.
Seulement je voudrais être chez moi, prenant du bon thé, avec beaucoup de monde causant et riant tout autour des Sorokas, un Surprenant, des Galulas même, pour me plaindre à eux de ma maladie, et comme je ne puis que chuchoter, ce serait plein d’intérêt.
Та що ж думає тутешній Ґалула? Чи добре я бачила?
Mais que pense le Galula d’ici ? Ai-je bien vu ?
Знаєте, мій роман, давно покинутий на другому розділі, пишеться далі, я написала три сторінки. Усі головні сцени в мене давно готові, але деталі мене дуже спантеличують — другорядні персонажі, обставини, словом, тло. Ну й ну5!
Vous savez que mon roman abandonné au 2ème chapitre depuis très longtemps, se continue, j’ai écrit trois pages. J’ai toutes les scènes principales depuis longtemps, mais le détail m’embarrasse beaucoup, les personnages secondaires, les accessoires, le fond en un mot. Bigre !
Примітки
В оригіналі: omnisapiente. Латинізоване утворення Марі («всезнаюча») — глузливий епітет для претензій пані Суковкіної на всезнайство. ↩
«Прохачка» (фр. solliciteuse) — жінка, що випрошує ласку, клопоче, жебрає доступу до товариства. Марі вважає цю роль принизливою. ↩
«Розчавлена» (фр. par terre) — буквально «на землі»: тут — пригнічена, принижена, переможена. ↩
Натяк на пародійні «чернечі» листи про Еміля дʼОдіффре («брата Еміля»), де покупець бере «lʼâme du trop infortuné Emile pour une huître» — душу нещасного Еміля за устрицю (052.0168). ↩
В оригіналі французькою: «Bigre». ↩