❦
Вівторок, 8 лютого 1876
Mardi 8 février 1876
Ну й ну1, відвідини памʼяток і двоє чоловіків під нашими вікнами. Саме тепер мені потрібен увесь мій дотеп, аби занотувати ці поважні події.
Bigre, les visites aux monuments et les deux hommes sous nos fenêtres. C’est à présent qu’il me faut tout mon esprit pour enregistrer les graves événements.
Колізей оглянуто в подробицях. Ми піднялися аж нагору. Я задихалася, але не від утоми, а від захвату перед цією занепалою величчю. Ложа цезарів, потім, навпроти, ложа весталок2. І біля кожної ложі я спинялася сказати, що тут, можливо, ступала найменша ніжка Рима, а тут був якийсь Сорока, може, вродливий Клодій3, — а інші підхоплювали в тому ж дусі. Потім ми йдемо оглянути палац цезарів, усі сторожі французи, я почувалася як удома, серед своїх. Нам показують уламки, знайдені в останніх розкопах. Венера-прародителька4 без голови, але досить гарна.
Le Colisée visité en détail. Nous sommes montées jusqu’en haut. J’étouffais, mais pas de fatigue, mais d’admiration pour cette grandeur déchue. La loge des Césars, puis celle des vestales en face. Et, à chaque loge, je m’arrêtais pour dire que là peut-être a marché le plus petit pied de Rome, puis là était un Soroka quelconque, le beau Clodius peut-être, et les autres de continuer sur ce ton. Puis nous allons voir le palais des Césars, tous les gardiens sont français, je me sentais chez moi, parmi les miens. On nous fait voir les fragments retrouvés dans les dernières fouilles. Une Vénus genitrix sans tête mais assez belle.
Я відразу впізнаю свого Нерона, потім Германіка, потім Веспасіана і його дружину Лівію Августу, якщо не помиляюся, але, гадаю, помиляюся.
Tout de suite je reconnais mon Néron, puis Germanicus, puis Vespasien et sa femme Livia Augusta si je ne me trompe pas, mais je crois que je me trompe.
Потім ми проходимо палацами Калігули, Нерона, Веспасіана. Мене дратує, який бридкий сучасний брук коридору проти давнього бруку. Нам показують досить стерті фрески, але в них можна розгледіти чудові пропорції й чарівні жіночі постаті, хоч і маленькі. Потім старі монети, уламки скла, черепʼя й купа дрібничок, дуже цікавих для людей освічених. Звідти ми йдемо до церкви Сан-Пʼєтро-ін-Вінколі5. Там зберігають справжні ланцюги святого Петра, потім — у місце незмірно світськіше, до Аполлона.
Puis nous passons par les palais de Caligula, de Néron, de Vespasien. J’ai la contrariété de voir combien le pavé moderne du corridor est vilain en comparaison du pavé ancien. On nous montre des fresques assez effacées mais dans lesquelles on peut voir des proportions admirables et de ravissantes figures de femmes bien qu’en petit. Puis les vieilles monnaies, des fragments de verre, des poteries et un tas de bêtises très curieuses à voir pour des gens instruits. De là nous allons à l’église de San Pietro in Vincoli. On y conserve les vraies chaînes de saint Pierre, puis dans un lieu infiniment plus profane, à l’Apollo.
Дають «Рюї Блаза», і немає жодної ложі на другому ярусі. Перший ярус занадто неприємний.
On donne « Ruy Bias » et il n’y a pas une loge au bel étage. Le rez-de-chaussée est trop désagréable.
Іде град, дощить, але о шостій обидва Сороки на своєму місці. Небо трохи прояснюється після обіду, і Доменіка, Лола й Діна виходять, так буде пристойніше, ніхто не сміятиметься й не визиратиме у вікна. Діна така дурна, варто лиш її розохотити, і вона накоїть найнепристойніших на світі речей. Та вони вертаються, і знову Діна, кокетливо загорнута в чорну вуаль, іде позувати біля вікна. Це безглуздя!
Il grêle, il pleut mais à six heures les deux Sorokas sont à leur place. Le ciel s’éclaircit un peu après dîner et Domenica, Lola et Dina sortent, de cette façon ce sera plus convenable, personne n’ira rire et lorgner aux fenêtres. Dina est si bête, il n’y a qu’à l’exciter et elle fera les choses les plus inconvenantes de la terre. Mais elles reviennent et de nouveau Dina, enveloppée coquettement d’un voile noir, va poser à la fenêtre. C’est absurde !
Дощить, і Сорока, мокрий до кісток, сідає в купе й велить возити себе ступою перед готелем, тоді як його бідолашний Ґалула, прилипши до стіни й закинувши голову, не зводить очей з маминого вікна, де лиш ворушаться віконниці й де він може час від часу побачити мою власну особу і завжди Діну.
Il pleut et Soroka mouillé jusqu’aux os monte dans un coupé et se fait promener au pas devant l’hôtel, tandis que son pauvre Galula, collé au mur et la tête renversée, ne quitte pas des yeux la fenêtre de maman dont seule les volets se déplacent et à laquelle il peut apercevoir de temps en temps ma propre personne et Dina toujours.
Це надзвичайно мило, як сказав би Дивовижний.
C’est excessivement gentil, comme dirait le Surprenant.
— Ходімо гуляти, — вигукує Лола.
- Allons nous promener s’écrie Lola.
І ми беремо фіакр і їдемо, я в сірій мантильї з відлогою. Малий Ґалула підступив зовсім близько, аби побачити, як ми сідаємо в екіпаж, і почути, що ми скажемо візникові. Після цього я гублю Сороку з очей, осоружний Ґалула лишається сам до десятої, поки у вітальні не зникає світло.
Et nous prenons un fiacre et allons, moi en mantille grise à capuchon. Le petit Galula s’est approché tout près pour nous voir monter en voiture et pour entendre ce que nous dirions au cocher. Après cela je perds Soroka de vue, le détestable Galula reste seul jusqu’à dix heures, jusqu’à ce que la lumière disparaît du salon.
Soroka est sans doute allé au théâtre car la terza sera ce soir. La prima et la terza sera sont celles de l’aristocratie, la seconde et la quatrième sont pour la canaille.
Скажу лише одне. Ці дві тварини виявляють рідкісне терпіння вже два дні, а може, й довше, бо вони, здається, ходять за нами вулицею вже два тижні; ну от, я казала, що... так, я казала, що вони роблять усе на світі, аби привернути увагу; їм це вдалося. Тепер, якщо вони перестануть стояти під нашими вікнами по цілих годинах у найгіршу на світі погоду, якщо вони перестануть дивитися на мене в театрі, я лютуватиму, як божевільна, така вже моя вдача. Це буде безглуздо. І кожен Сорока може довести мене до люті, чинячи так. Я остережуся казати це вголос.
Je dis seulement une chose. Ces deux animaux font preuve d’une rare patience depuis deux jours, peut-être même depuis plus longtemps, car ils nous suivent dans la rue depuis deux semaines je crois, eh bien ! je disais donc que... oui je disais qu’ils font tout au monde pour se faire remarquer; ils ont réussi. A présent s’ils ne viennent plus rester sous nos fenêtres pendant des heures entières exposés au plus mauvais temps du monde, s’ils ne me regardent plus au théâtre, je ragerai comme une folle, voilà mon caractère. Ce sera stupide. Et chaque Soroka peut me faire rager en agissant de cette façon. Je me garderais bien de le dire tout haut.
— «Я була в Опері, — пише тітка, — увійшов Одіффре, глянув у бінокль на нашу ложу й одразу пішов».
- « J’étais à l’Opéra, écrit ma tante, Audiffret est entré, a lorgné notre loge et s’est en allé de suite ».-
Вона каже також, що не зможе скоро приїхати, але що нічого не бажає, аби лиш Марі було добре, аби лиш Марі була щаслива, а сама вона, не вагаючись, віддала б за це й мить свого життя.
Elle dit aussi qu’elle ne pourra pas venir bientôt, mais qu’elle ne désire rien pourvu que Marie soit bien, pourvu que Marie soit heureuse, quant à elle elle donnerait sans hésiter un instant de sa vie pour cela.
Це дуже похвальні почуття, тільки з них мені жодної користі, і я однаково жалюгідна, самотня. Я нікуди не ходжу, я гнию в тіні, мені сімнадцять років! Ну й ну! Ні, я не хочу про це говорити, я б розплакалася, а це нічим би не зарадило.
ce sont des sentiments très louables, seulement ils ne me servent à rien et je suis tout de même misérable, seule. Je ne vais nulle part, je moisis dans l’ombre, j’ai dix-sept ans ! Bigre ! Non, je ne veux pas parler de cela je pleurerais et cela n’aiderait en rien.
Сороки, краєвид пагорбів Авентину, Палатину, Капітолію, Ватикану, руїни храмів Ромула (тепер церква Святого Теодора), Сатурна, Юпітера Статора, від якого лишилося саме місце, арка Септимія Севера, храм Януса8, що був відчинений лише у воєнний час, — усе це сповнює мені голову, а проте я нудьгую. Я хочу бувати у світі! Боже! яка мука! Немає на світі нічого осоружнішого за це становище!
Les Sorokas, la vue des monts Aventin, Palatin, Capitolin, Vatican, les ruines des temples de Romulus (à présent une église de Saint Théodore) de Saturne, de Jupiter Stator dont il ne reste que l’emplacement, l’arc de Septime Sévère, le temple de Janus, qui était ouvert en temps de guerre seulement, tout cela me remplit la tête et pourtant je m’ennuie. Je veux aller dans le monde ! Dieu ! quel martyre ! Il n’y a rien au monde de plus détestable que cette position !
О! завжди кричати, завжди нарікати — і завжди марно!
Oh ! toujours crier, toujours me plaindre et toujours en vain !
Примітки
В оригіналі французькою: «Bigre». ↩
Весталки — жриці Вести, що підтримували священний вогонь Рима; їхня ложа в Колізеї була однією з найпрестижніших. ↩
Публій Клодій Пульхр (бл. 93—52 рр. до н. е.) — римський політик, славетний своєю вродою і скандалами. ↩
В оригіналі латиною: Vénus genitrix. Тип статуї, що зображує Венеру як праматір Рима. ↩
Сан-Пʼєтро-ін-Вінколі («Святий Петро в кайданах») — церква на Есквілінському пагорбі, славна тим, що зберігає і кайдани святого Петра, і Мойсея роботи Мікеланджело. ↩
В оригіналі італійською: «terza sera». Абонементні оперні вечори, поділені за суспільними станами. ↩
В оригіналі італійською: «prima». Перший вечір (аристократичний). ↩
Храм Януса Близнюка на Форумі: його двері відчиняли під час війни й зачиняли в мирний час. ↩