❦
Понеділок, 7 лютого 1876
Боже, що за погода! То ясно й визирає сонце, то йде град і з неба падають великі грудки, що ні град, ні сніг, а щось особливе.Dieu quel temps ! Tantôt il fait clair et le soleil se montre, tantôt il grêle et il tombe du ciel de grands morceaux qui ne sont ni grêle ni neige mais quelque chose de particulier.
Ми отримали листи з Ніцци.
Nous avons des lettres de Nice.
Тітка бачила Даніса, який переказує мені свої найпокірніші вітання і який говорив про мене, як завжди, з якимось шанобливим захватом упереміш із певним остовпінням.
Ma tante a vu Danis qui me fait transmettre ses plus humbles salutations et qui a parlé de moi comme toujours, avec une espèce de respectueuse admiration mêlée d’un certain ébahissement.
Стіни в моїй кімнаті вже обтягнено, тож, повернувшись, я знайду все на своєму місці. Нарешті! О! не радіймо завчасно, бо якийсь злий дух чигає на мене, аби зіпсувати мені втіху.
Les murs sont déjà tendus dans ma chambre de sorte qu’à mon retour je trouverai tout à sa place. Enfin ! Oh ! ne nous réjouissons pas d’avance, car quelque méchant esprit me guette pour me gâter mon plaisir.
Великий день минув, Віжʼє відспівала. Ах! я все повторюю те саме. Попри огидну погоду ми гуляємо на Корсо, і я бачу того малого, що їде за нами в екіпажі. А чи цей чоловік і Сорока — не одна й та сама особа? У цього обличчя трохи жовтувате, у Сороки не таке, а проте він на нього схожий, різниця в кольорі, можливо, через газове світло. Якщо цей чоловік не Сорока, то де ж тоді справжній Сорока? Ми бачили б його бодай раз удень. Якщо цей чоловік — Сорока... ні, Сорока кращий, вони тут усі схожі, просто біда. Ну от, Сорока гарніший за цього малого, а якщо Сорока не Сорока, то, ну й ну1, я заплутуюся.
Le grand jour est passé, Vigier a chanté. Ah ! je répète toujours la même chose. Malgré un temps détestable nous nous promenons au Corso et je vois le petit qui nous suit en voiture. Est-ce que cet homme et Soroka ne seraient pas une seule et même personne ? Celui-là a un teint un peu jaune, Soroka ne l’a pas ainsi, et pourtant il lui ressemble, la différence des teintes est peut-être due à la lumière du gaz. Si cet homme n’est pas Soroka, où est donc le vrai Soroka ? Nous l’aurions vu au moins une fois le jour. Si cet homme est Soroka... non Soroka est mieux, ils se ressemblent tous ici, c’est une pitié. Enfin voilà, Soroka est plus joli que ce petit et si Soroka n’est pas Soroka, bigre je m’embrouille.
Саме коли ми виходимо з екіпажа біля дверей готелю, я бачу малого... як його назвати? скажімо, малого Сороку і його Ґалулу2, які дивляться, як ми заходимо.
Au moment où nous descendons de voiture à la porte de l’hôtel je vois le petit... comment le nommer ? disons le petit Soroka et son Galula qui nous regardent rentrer.
Ми негайно сідаємо до столу, а двоє чоловіків виходять на середину площі й дивляться на наші вікна. Мама, Діна й решта вже з них сміялися, а я, обачніша й боячись запалитися, може, заради двох фатів, бо не була певна, що ці двоє чоловіків — ті самі, що були біля дверей готелю, послала Леоні в крамницю навпроти, звелівши їй добре розгледіти цих двох осіб і прийти мені їх описати... Леоні вертається й описує мені малого Сороку — «це цілком порядні панове», — каже вона. І саме тієї миті обличчя одного з них осяює запалена сигара, і я впізнаю малого.
Aussitôt nous nous mettons à table et les deux hommes se portent au milieu de la place et regardent nos fenêtres. Maman, Dina et les autres en riaient déjà, mais moi, plus prudente, et craignant m’animer pour deux faquins peut-être, car je n’étais pas sûre que ces deux hommes fussent les mêmes que ceux à la porte de l’hôtel, j’envoyai Léonie dans une boutique en face en lui recommandant de bien examiner ces deux personnes et de venir me les décrire... Léonie revient et me décrit le petit Soroka - ce sont des messieurs tout à fait comme il faut - dit-elle. Et juste en ce moment la figure de l’un deux s’éclaire par un cigare allumé et je reconnais le petit.
Від цієї миті ми тільки те й робимо, що бігаємо до вікон, спостерігаємо, ховаючись за жалюзі, сміємося й дотепуємо з цих двох бідолах, які стоять там під дощем, вітром і снігом. Була шоста, коли ми повернулися, і в цих двох янголів вистачає терпіння простояти під нашими вікнами до за чверть одинадцятої. Діна безперестанку на них зиркала, можливо, навіть надто помітно, бо врешті вони стали під моїм вікном і задивилися вгору. Та які треба мати ноги, аби так простояти на ногах чотири з трьома чвертями години.
Dès ce moment on ne fait qu’aller aux fenêtres, observer en se mettant derrière les jalousies, rire et faire de l’esprit sur ces deux malheureux qui sont là exposés à la pluie, au vent et à la neige. Il était six heures quand nous sommes rentrées et ces deux anges ont la patience de rester sous nos fenêtres jusqu’à onze heures moins le quart. Dina n’a pas cessé de les lorgner, peut-être même d’une façon trop visible car ils finirent par se poster sous ma fenêtre et par regarder en haut. Mais quelles jambes il faut avoir pour rester ainsi cinq heures moins un quart debout.
Поки вони несли цю терплячу варту, мама розповідала Доменіці про Одіффре, заокруглюючи, прибільшуючи. І я під час цієї розмови так розхвилювалася, що порізала собі палець. Хоч я зі слабкості й марнославства й дала трохи себе ошукати фразами, які знаю краще за будь-кого, я врешті сказала Доменіці, що все це дурниця, що хлопець хотів закохати мене в себе, а я хотіла закохати його в себе, тож воно й не могло довго так тривати. Кумедно було чути підсумок усієї цієї історії (давньої та святої?).
Pendant qu’ils montaient cette garde patiente maman racontait Audiffret à Domenica, arrondisant, augmentant. Et [je] devins tout agitée pendant cette conversation au point de me couper le doigt. Tout en me laissant par faiblesse et par vanité un peu tromper sur des phrases que je connais mieux que personne, je finis par dire à Domenica que tout cela était bête, que le garçon voulait me rendre amoureuse de lui et que je voulais le rendre amoureux de moi, ça ne pouvait donc pas aller longtemps ainsi. C’était drôle d’entendre le résumé de toute cette histoire (ancienne et sainte ?).
Річ у тім, що Дивовижний прибирав пози заради мене, він навіть носив мої кольори. Якого ж біса все це так невчасно розладналося? Але він жодного разу не простояв пʼять годин поспіль під моїм вікном, у собачий холод, з дощем і снігом на голові.
Le fait est que le Surprenant a posé pour moi, il a même porté mes couleurs. Pourquoi diable cela s’est-il si mal à propos dérangé ? Mais jamais il n’est resté pendant cinq heures de suite sous ma fenêtre, par un froid de chien et avec la pluie et la neige sur la tête.
Усе це чудово, і перш ніж піти, я зводжу очі до неба і з найлагіднішим і найпобожнішим виглядом, на який тільки спромоглася, промовляю ці слова:
Tout cela est fort bien et avant de m’en aller je lève les yeux au ciel et de l’air le plus doux et le plus pieux que j’ai pu trouver je prononce ces paroles:
— Боже мій, обіцяю тобі віддати першу тисячу франків, яка буде в мене своя, на те, щоб найняти людей, які відлупцюють Одіффре.
- Mon Dieu, je vous promets de consacrer les premiers mille francs que j’aurai à moi, pour louer des hommes qui bâtonneront Audiffret.
Бо бачте, Одіффре — найбільша каналія на землі, ще до знайомства зі мною він уже всіляко мене дражнив.
Car voyez-vous, Audiffret c’est la plus grande canaille de la terre, avant de me connaître il me taquinait déjà de toutes les façons.
У ньому все розрахунок, усе зважено наперед, усе задля чогось; усьому передує лиха думка. Нічого щирого, нічого доброго. Не варто шукати в ньому ні почуття чесності, ні відвертості. Розрахунок, примха, злість і марнославство.
Tout est calcul en lui, tout est mesuré d’avance, tout est pour quelque chose; tout est précédé d’une méchante pensée. Rien de sincère, rien de bon. Il ne faut chercher en lui ni sentiment d’honnêteté, ni franchise. Calcul, caprice, méchanceté et vanité.
Викапана моя вдача.
Mon caractère tout craché.
І саме така вдача подобається найдужче. Що ж до мене, я не вмію любити просту доброту й прямоту, хоч і віддаю їм належне. Мені потрібен порок. Фе!
Et c’est le caractère qui plaît le plus. Quant à moi je ne sais pas aimer la bonté et la droiture toutes simples, tout en leur rendant justice. Il me faut le vice. Fi !
Примітки
В оригіналі французькою: «bigre». ↩
«Ґалула» — приватне кодове слово Марі на позначення підхожого нареченого належного суспільного рівня; тут прикладене до супутника чоловіка, якого вона зве малим Сорокою. ↩
«Ліндор» — типове імʼя галантного залицяльника в комедії XVIII століття (з «Севільського цирульника» Бомарше). ↩