❦
Четвер, 3 лютого 1876
Знову Красень-Денний1.Encore Belle-de-jour.
Уві сні я виразно чула, як голос тричі повторив: «Бержеро! Бержеро! Бержеро!» Хай його чорт ухопить.
Pendant mon sommeil j’ai distinctement entendu une voix répéter trois fois « Bergerault ! Bergerault ! Bergerault ! ». Que le diable l’emporte.
Об одинадцятій, у темному вбранні, я йду на Капітолій з Лолою, Діною й Доменікою. Ми знову переглядаємо статуї, Лола смішить своїми заувагами. Гадаю, ми збентежили одного пана своїм прискіпливим розгляданням умирущого гладіатора2. Він зайшов і застав двох жінок ззаду й двох спереду, які розглядали статую з найдурнішим на світі виглядом.
A onze heures, en costume sombre, je vais au Capitole avec Lola, Dina et Domenica. Nous repassons encore les statues, Lola fait rire par ses remarques. Je crois que nous avons scandalisé un monsieur par notre examen scrupuleux du gladiateur mourant. Il est entré et a trouvé deux femmes derrière et deux femmes devant examinant la statue de l’air le plus bête du monde.
Фортюне з нами, його це бавить.
Fortuné est avec nous, ça l’amuse.
Ми виходимо трохи присоромлені, але справді даремно думати лихе; що ж до мене, то я дивлюся на найоголеніші статуї без жодної задньої думки, і то з вагомої причини — голий чоловік дуже бридкий і навіть смішний. Я ніколи не натішуся, милуючись Агриппіною: у неї виразне й пухкеньке підборіддя, ніс, чудовий формою і виразом, і маленький, трохи підібганий рот, що мене захоплюють. До того ж Нерон у профіль точнісінько на неї схожий. Цей жорстокий вираз мені до вподоби.
Nous sortons un peu honteuses mais vraiment on a tort de penser mal, en ce qui est de moi je regarde les statues les plus nues sans aucune arrière pensée et par une bonne raison c’est qu’un homme tout nu est très laid et même ridicule. Je ne me lasserais jamais d’admirer Agrippine, elle a un menton bien prononcé et potelé, un nez admirable de forme et d’expression et une petite bouche un peu pincée qui me ravissent. D’ailleurs Néron lui ressemble tout à fait de profil. Cette expression cruelle me plaît.
Звідти ми переходимо до Італійського пантеону, там виставлено лише кілька бюстів. Обличчя пана Пуссена3 вразило мене своєю величною красою, він схожий на Петра Великого; потім до Етруського музею, куди ми входимо й зчиняємо великий галас довкола маленьких розбитих статуеток, бронзового бичачого заду, теж бронзового кінського переду й купи маленьких глиняних горщиків — ми уявляємо собі, що це кухонне начиння богів, а сторожі4 йдуть за нами, дивуючись з нашої веселості. Потім картинна галерея, яка наганяє нудьгу.
De là nous passons au Panthéon italien, il n’y a que peu de bustes placés. La figure de M. Poussin m’a frappé par sa beauté majestueuse, il a l’air de Pierre le Grand, puis au Musée étrusque, où nous entrons et faisons grand bruit des petites statuettes brisées, d’un derrière de taureau en bronze, d’un devant de cheval également en bronze et d’un tas de petits pots en terre, nous nous imaginons que c’est la batterie de cuisine des dieux et les custodi nous suivent en s’étonnent de notre gaieté. Puis la galerie des tableaux qui est assomante.
І є ж кретини, що захоплюються цією жахливою мазаниною — мадоннами без брів, справжніми машкарами замість людських облич. Мучеництво святого Себастьяна тут на кожному кроці, воно дратує мене, як голова Ченчі5. У кутку я знаходжу гарненьку картину — «Викрадення Європи»6, полотно тридцять сантиметрів. Європа на спині бика, що перепливає море. Мушу це скопіювати.
Et il y a des crétins qui admirent ces affreux barbouillages, des vierges sans sourcils, de vrais masques au lieu des figures humaines. Le martyr de saint Sébastien abonde, il m’agace comme la tète de la Cenci. Dans un coin je trouve un gentil tableau, l’enlèvement d’Europe, toile de 30 c. Europe est sur le dos d’un taureau qui traverse la mer à la nage. Il faut que je copie cela.
Є тут Тиціани з цим гарним рудим волоссям і цими величезними запʼястями, надто обличчя його коханої, на яку схожі всі його картини.
Il y a des Titien avec ces beaux cheveux roux, et ces poignets énormes, principalement la figure de sa bien-aimée à laquelle tous ses tableux ressemblent.
Жодне полотно не привернуло моєї уваги, хоча ні — одна Магдалина, схожа на хвору китаянку. Мерзенна пика. Вічний святий Себастьян, увесь утиканий стрілами, який наче й не відчуває цього, неначе в нього кидають троянди.
Pas une toile n’a attiré mon attention, si, une Madeleine qui avait l’air d’une Chinoise malade. Un abominable museau. L’éternel saint Sébastien qui est criblé de flèches et qui semble ne pas le sentir, tout comme si on lui lançait des roses.
«Свята Петронілла» Ґверчіно7 затримала мене на кілька хвилин, бо Бенса дав мені скопіювати дві руки й дитячу голівку, які він сам скопіював з цієї картини, коли йому було двадцять два роки. Його копії, як я бачу, жахливі.
Sainte Pétronille, du Quercino, m’a retenue quelques minutes, parce que Bensa m’avait donné à copier deux mains et une tête d’enfant qu’il a copié lui-même de ce tableau quand il avait vingt-deux ans. Ses copies sont atroces à ce que je vois.
Бюсти Сократа (їх у музеї три) мене бавлять. Скільки філософії в його носі!
Les bustes de Socrate (il y en a trois dans le musée) m’amusent. Que de philosophie dans son nez !
навскоси
Усе це я оглянула, як варварка.
en travers Tout ça je l’ai visité en barbare.
Ми вертаємося до готелю на кілька хвилин, я випиваю келишок вина, зʼїдаю булку, і ми знову вирушаємо.
Nous retournons à l’hôtel pour quelques instants, je prends un petit verre de vin et mange un pain et nous repartons.
У Ватикані ми мали лише півтори години, ми тільки промайнули, голосно розмовляючи й роблячи зауваги, через станци Рафаеля, лоджії Рафаеля, які мене розчарували; картинна галерея. Нарешті!8 Ось живі обличчя, гарні картини, на які приємно дивитися.
Au Vatican, nous n’avions qu’une heure et demie, nous n’avons fait que passer, parlant haut et faisant nos remarques, par les chambres de Raphaël, les loges de Raphaël qui m’ont désappointée; la galerie de tableaux. A la bonne heure ! Ce sont des figures vivantes, de beaux tableaux qui font plaisir à voir.
У Сикстинській капелі ми зчиняємо такий галас, що приходить сторож і кричить: «Тихо9!»
Dans la chapelle Sixtine nous faisons tant de tapage que le custode vient crier silenzio !
Подивившись на славетний «Страшний суд» Мікеланджело й зауваживши, що всі його люди одного кольору, що неприродно, я пішла вглиб, за лави.
Après avoir regardé le célèbre Jugement dernier de Michel-Ange et trouvé que tous ses hommes étaient de la même couleur, ce qui n’est pas naturel, je me suis en allée dans le fond, derrière les bancs.
Там є двері, які ми марно намагалися відчинити, тож я зазирнула в замкову шпарину, Лола вчинила так само, але відсахнулася, скрикнувши, це мене заінтригувало, я зазирнула знову, та щойно приклала око до шпарини, як теж відсахнулася з вигуком, за яким настав напад веселощів, недоречних у капелі, Діна й Лола сміялися, як я. Бо замість покою, який я побачила першого разу, цього разу я побачила лише величезне око й половину носа. Це було таке страшне, що навіть несподіване, ні, я хочу сказати навпаки.
Là il y a une porte que nous avons vainement essayé d’ouvrir, alors j’ai regardé par le trou de la serrure, Lola suivit mon exemple mais elle se recula en poussant un cri, elle m’a intrigué, j’ai encore regardé mais à peine avais-je appliqué l’œil au trou que je reculai aussi avec une exclamation suivie d’un paroxysme de gaieté inconvenante dans une chapelle, Dina et Lola riaient comme moi. C’est que au lieu de l’appartement que j’avais vu la première fois, je ne vis cette fois qu’un œil immense et la moitié d’un nez. C’était si effrayant que ça en a été inattendu, non c’est le contraire que je veux dire.
Треба повернутися, ми мало побачили.
Il faut revenir, nous avons peu vu.
Ах! «Мучеництво святого Еразма» Пуссена. Який жах. Я бачила й Рафаелів, але ви ж не чекаєте, чи не так, на кишеньковий путівник10.
Ah ! le martyr de saint Erasme par Poussin. Quelle horreur. J’ai aussi vu les Raphaël, mais vous ne vous attendez pas, n’est-ce pas à un guide Diamant.
Однак по совісті я мала б сказати про «Преображення»11, бо всі про нього говорять.
Cependant en bonne conscience je devrais parler de la Transfiguration puisque tout le monde en parle.
Ні, правда, це дуже гарно й дуже природно. Але цей шахрай Рафаель сам малював дуже мало. Він рисував, але цього замало.
Non, vrai, c’est très beau et très naturel. Mais ce coquin de Raphaël peignait fort peu lui-même. Il dessinait, mais ce n’est pas assez.
Я була там недосить довго, аби критикувати, іншим разом.
Je n’ai pas été assez longtemps pour critiquer, à un autre jour.
Щойно ми сідаємо до столу, приходить пан Бенар, але його не приймають.
Comme nous nous mettons à table M. Besnard vient, mais on ne le reçoit pas.
Я проводжу вечір, верзучи дурниці про статуї й завʼязуючи стрічку на шиї Пратера. Мама нездужає, а я тривожуся за Ніццу. Уже три дні жодного листа.
Je passe la soirée à dire des bêtises sur les statues, et à nouer un ruban autour du cou de Prater. Maman est malade et je suis inquiète de Nice. Depuis trois jours aucune lettre.
Уже пізно, я поспішаю, мене хилить на сон.
Il est tard, je me hâte, j’ai sommeil.
Купа дрібних тривог, Ніцца, потім антична сукня, що не вдається, ну, добраніч!
Un tas de petites inquiétudes, Nice, puis une robe antique qui ne marche pas, enfin bonne nuit !
Примітки
«Красень-Денний» (фр. Belle-de-jour, березка) — прізвисько Марі для Жоржа Бержеро, молодика з ніццького оточення Одіффре (Kernberger 2013). ↩
«Умирущий галл» (також «Умирущий гладіатор») — славетний античний римський мармур у Капітолійських музеях, що зображує пораненого воїна в останні миті життя. ↩
Нікола Пуссен (1594—1665) — великий французький класицистичний живописець, який більшу частину життя провів у Римі. ↩
В оригіналі італійською: «custodi». Музейні наглядачі. ↩
Портрет Беатріче Ченчі (1577—1599), що його довго приписували Ґвідо Рені; зображує молоду жінку, страчену за батьковбивство, і став уславленою іконою стражденної невинності. ↩
Класичний міфологічний сюжет: Зевс, перевтілений у бика, викрадає Європу, перепливши з нею море до Криту. ↩
Джованні Франческо Барбʼєрі, прозваний Ґверчіно (1591—1666) — італійський живописець бароко. Його «Свята Петронілла» (1621—23) зберігається в Капітолійських музеях. ↩
«Нарешті!» (фр. À la bonne heure!) — вигук схвалення: «Оце вже інша річ!», «Нарешті!». ↩
В оригіналі італійською: «silenzio !». ↩
«Кишеньковий путівник» (фр. guide Diamant) — популярна серія дешевих туристичних путівників; Марі має на увазі, що не збирається давати систематичний туристичний опис. ↩
«Преображення» Рафаеля (1516—1520) — його остання й найуславленіша картина, нині у Ватиканській пінакотеці. ↩