❦
Середа, 2 лютого 1876
Я нудьгую, мені хотілося б писати без кінця, коментувати весь свій щоденник, виправляти його, бо знаю, що там тисячі помилок, і не від мого невігластва, а саме від лінощів думати, від моєї надмірної поспішності. Я ніколи не знаю, що писатиму, і тим краще, немає нічого бридкішого за щоденник обдуманий, вилизаний1, надто коли ти не великий письменник. Та я люблю свої листи навіть більше за листи пані де Севіньє2! «О ослице!» — вигукуєте ви. Я дозволяю вам кричати, і то лише тому, що не можу інакше. Її стиль такий манірний, такий вимучений під своєю позірною простотою, що мені аж недобре стає. А мій стиль не має стилю, я роблю помилки, але принаймні не чепурю свого писання.Je m’ennuie, je voudrais écrire sans fin, commenter tout mon journal, le corriger, car je sais qu’il y a des milliers de fautes et qui ne proviennent pas de mon ignorance mais bien de ma paresse de penser, de ma trop grande hâte. Je ne sais jamais ce que je vais écrire, et tant mieux, il n’y a rien de plus laid qu’un journal étudié, tiré à quatre épingles, surtout lorsqu’on n’est pas un grand écrivain. Mais j’aime encore mieux mes lettres que celles de Mme de Sévigné ! O ânesse ! vous vous écriez. Je vous laisse crier et cela seulement parce que je ne puis pas faire autrement. Son style est si affecté, si ouvragé sous son apparente simplicité qu’il me fait mal au cœur. Tandis que mon style à moi n’a pas de style, je fais des fautes mais au moins je ne farde pas mes écrits.
Я пишу свій щоденник із потаємним переконанням, що мене ніколи не читатимуть, і ще потаємнішою надією на протилежне.
C’est avec la conviction intime que je ne serai jamais lue, et avec l’espérance encore plus intime du contraire, que j’écris mon journal.
Моє життя таке одноманітне, таке сумне. Я понудьгувала на Пінчо, потім ми пішли до Суковкіної, і я познайомилася з її донькою. Боже, яка ж пронира ця стара! Вона хоче вдати, ніби буває скрізь, ніби знайома з усіма, а насправді вона знає геть усе на світі — статки, борги, скандали, усе. Це дуже корисна особа.
Ma vie est si monotone, si triste. Je me suis ennuyée au Pincio puis nous sommes allées chez la Soukowkine et j’ai fait connaissance avec sa fille. Dieu, quelle tripoteuse que cette vieille ! Elle veut faire croire qu’elle est partout, qu’elle est connue avec tout le monde, et en réalité elle sait tout au monde, les fortunes, les dettes, les scandales, tout. C’est une personne très utile.
Звідти ми їдемо лишити свої картки в пані де Рекюла.
De là nous allons laisser nos cartes chez Mme de Reculât.
Жодної змоги зустріти Сороку на вулиці, я бачила його лише в Опері, тобто загалом тричі.
Pas moyen de rencontrer Soroka dans la rue, je l’ai vu qu’à l’Opéra, ce qui fait trois fois en tout.
Гадаю, що той, кого я називала чортом, — не сер Фредерік Джонстон, і що чорт — той самий чоловік, якого я бачу тут. Словом, Фредерік — не сер Ф. Джонстон, той, кого я вважала сером Ф. Джонстоном, — не сер Ф. Джонстон.
Je crois que celui que je nommais le diable n’est pas sir Frédéric Johnstone, et que le diable est le même homme que je vois ici. En un mot Frédéric n’est pas Sir F. Johnstone celui que je croyais Sir F. Johnstone n’est pas Sir F. Johnstone.
Чоловік, якого я бачу тут, той самий, що я бачила в Ніцці. Виходить, що я не знаю, хто він, а сер Фредерік Джонстон — особа вигадана.
L’homme que je vois ici est le même que j’ai vu à Nice. Ce qui fait que je ne sais pas qui il est, et que Sir Frédéric Johnstone est une personne imaginaire.
Словом, того, що тут, ми називаємо просто Фредеріком; усе це до того, що колись я багато на нього дивилася, а тепер уже геть не дивлюся, ну геть, як сказав би Дивовижний, і що він починає прибирати пози.
Enfin celui qui est ici, nous le désignons sous le nom de Frédéric tout court, tout ça c’est pour dire que je l’ai beaucoup regardé jadis et que je ne le regarde plus du tout à présent mais là pas du tout, comme dirait le Surprenant, et qu’il commence à poser.
Аби лиш він не виявився мужиком3, було б шкода, він такий вродливий. Він завжди ходить пішки.
Pourvu qu’il ne soit pas un moujik, ce serait dommage, il est si beau. Il va toujours à pied.
Та хто такий Сорока? Аби лиш він не виявився якимось підрядником чи фатом4. Ні, фат не мав би такого зухвальства.
Mais qui est Soroka ? Pourvu qu’il ne soit un entrepreneur ou un faquin quelconque. Non, un faquin n’aurait pas tant d’audace.
Ми зустріли високого Дорію, що йшов Корсо пішки. У Римі він набагато елегантніший і кращий.
Nous avons rencontré le grand Doria sur le Corso à pied. Il est beaucoup plus élégant et mieux à Rome.
Я заздрю всім цим людям, вони такі щасливі. Якщо в них і трапляються прикрощі, то це з жиру5, як кажуть російською, дуже влучний вислів, з жиру — це коротко означає ось що: пес скаженіє від того, що надто розгодований.
J’envie tous ces gens-là, ils sont si heureux. S’ils éprouvent des ennuis, c’est de la graisse comme on dit en russe, une expression très juste, de la graisse comme veut dire en raccourci cela: un chien devient enragé d’être trop gras.
Я кашляю, я застудилася. А раптом я втрачу голос чи захворію на сухоти?
Je tousse, je suis enrhumée. Si j’allais perdre ma voix ou devenir poitrinaire ?
Сумно, коли немає на землі куточка, куди хотілося б поїхати, де тобі добре, де тебе люблять і де на тебе чекають. У Римі я нудьгую, у Ніцці теж нудьгую. Поїду до Росії. Справжній вічний жид.
C’est triste lorsqu’on n’a pas un coin sur la terre où l’on puisse désirer d’aller, où l’on soit bien, où l’on soit aimé et désiré. Je m’ennuie à Rome, à Nice je ne m’ennuie pas non plus. Je vais aller en Russie. Un vrai juif errant.
Мені сімнадцять, це майже дитинство, але час іде так швидко; знаєте, що каже Доменіка?
J’ai dix-sept ans, c’est presque l’enfance mais le temps passe si vite; savez-vous ce que dit Domenica.
Милорадович має сім мільйонів карбованців капіталу, а на додачу тридцять чи сорок тисяч десятин землі. Зменшмо вдвічі, і вийде три мільйони пʼятсот тисяч карбованців і двадцять тисяч десятин землі; три мільйони пʼятсот тисяч карбованців під 5% дають сто сімдесят пʼять тисяч карбованців на рік. А земля — кожна десятина щонайменше дає два карбованці (бо є піски й ліси), отже, це сорок тисяч карбованців. Сто сімдесят пʼять тисяч і сорок тисяч становлять двісті пʼятнадцять тисяч карбованців, що у французьких грошах дає десь сімсот тисяч франків ренти.
Miloradovitch a sept millions de roubles comme capital, et en plus trente ou quarante mille arpents de terre. Réduisons à moitié, et cela fera trois millions cinq cent mille roubles de roubles, et vingt mille arpents de terre; trois millions cinq cent mille roubles à 5% font cent soixante quinze mille roubles par an. Et la terre, chaque arpent au minimum rapporte deux roubles (puisqu’il y a des sables et des forêts) cela fait donc quarante mille roubles. Cent soixante quinze mille et quarante mille font deux cent quinze mille roubles, ce qui en argent français fait à peu près sept cent mille francs de rente.
Усе це щонайменше, та ще й зменшене вдвічі, бо вірити треба лише половині того, що кажуть. Це дуже гарний статок.
Tout cela au minimum et réduit à moitié, puisqu’il ne faut croire que la moitié de ce qu’on dit. C’est une très belle fortune.
Увечері, уся вбрана в чорне, я виходжу пішки з Діною, Лолою та їхньою матірʼю. Крамниці зачинені, нікого порядного немає, сама лише наволоч.
Le soir, tout de noir habillée, je sors à pied avec Dina, Lola et leur mère. Les magasins sont fermés, il n’y a personne de comme il faut, rien que la canaille.
Гадаю, у Ніцці діється щось погане, ось уже два дні ми не отримуємо листів.
Je crois qu’il se passe quelque chose de vilain à Nice, voilà deux jours que nous ne recevons plus de lettres.
Я хотіла піти до Опери, аби побачити Сороку чи радше показатися Сороці, але знову дають «Рюї Блаза».
Je voulais aller à l’Opéra pour voir Soroka ou plutôt pour me faire voir à Soroka, mais on donne encore « Ruy Bias ».
Припустімо, що мені це цілком байдуже, та й до того ж я дуже люблю слухати ту саму оперу, але було б схоже, ніби я йду не заради опери, а ще ж не варто показуватися надто часто.
Supposons que cela m’est bien égal et d’ailleurs j’aime beaucoup entendre le même opéra, mais j’aurais l’air d’aller pour autre chose que l’opéra et puis il ne faut pas me faire voir trop souvent.
Я хотіла б мати власну ложу, велику, зручну, оббиту атласом, з гарненькою віталенькою, завісами. Якщо Бог дозволить, я колись здійсню цю мрію в Ніцці. І з такою ложею я була б вільна, я ховалася б, я показувалася б, як мені заманеться. А тоді б приходили мене відвідувати, можливо, більше задля ложі, ніж задля мене. Для цього треба буде знести перегородку й зробити з двох лож одну. Ложі № 1 і 2 праворуч цілком мені б підійшли.
Je voudrais avoir ma loge à moi, grande confortable, tendue de satin, avec un joli salon, des rideaux. Si Dieu permet je réaliserai un jour ce rêve à Nice. Et avec une pareille loge je serais libre, je me cacherais, je me montrerais suivant mon caprice. Puis on viendrait me voir, peut-être plus pour la loge que pour moi. Pour cela il faudra abattre une séparation et faire de deux loges une. Les n° 1 et 2 à droite, me conviendraient tout à fait.
Боже, яка туга!
Dieu, quelle tristesse !
Відколи Лола з матірʼю тут, ми майже завжди сміємося, вони жваві, усе їх бавить, тоді як мама вмерла душею. Кажуть, вона була дуже дотепна. Хвороби й жалі багато цього в неї відібрали, вона, однак, не дурна, але часто їй бракує такту, і вона робить прикрі промахи.
Depuis que Lola et sa mère sont ici nous rions presque toujours, elles sont vivantes, tout les amuse, tandis que maman est morte moralement. On dit qu’elle avait beaucoup d’esprit. Les maladies et les chagrins lui en ont beaucoup enlevé, elle n’est pas bète cependant mais souvent elle manque de tact et fait des maladresses.
Ах! якби я мала її вроду! За браком кращого я зробилася б акторкою з усіма наслідками, і мене славив би цілий світ. Із моїм обличчям це сумнівно, і я не ризикуватиму нічим небезпечним.
Ah ! si j’avais sa beauté ! Faute de mieux je me ferais actrice et tout ce qui s’en suit, et je serais célébrée par le monde entier. Avec ma figure c’est douteux, et je ne risquerai rien de dangereux.
Я ніколи не бачила обличчя гарнішого за її — очі, чоло, ніс, рот, підборіддя, щоки, усе. Вуха дуже звичайні, і щоб гарно довершити все це, вони мали б бути такі, як мої.
Je n’ai jamais vu une figure plus belle que la sienne, les yeux, le front, le nez, la bouche, le menton, les joues, tout. Les oreilles sont très ordinaires et pour bien accompagner le tout elles auraient dù être comme les miennes.
Примітки
«Вилизаний» (фр. tiré à quatre épingles) — буквально «витягнутий на чотирьох шпильках»: бездоганний, надмірно вичепурений; тут переносно про вимучене письмо. ↩
Мадам де Севіньє (1626–1696), чиї листи, здебільшого до доньки, — класичний взірець французького епістолярного стилю. ↩
«Мужик» (рос.) — селянин; тут розмовно про людину низького суспільного стану. ↩
«Фат» (фр. faquin) — нахаба, хам, погано вихована людина. ↩
«З жиру» (рос. от жиру) — буквально «від жиру/надмірності»: клопоти від того, що маєш забагато, а не справжні нещастя. ↩