❦
Понеділок, 31 січня 1876
Lundi 31 janvier 1876
навскоси
Я малюю по три чверті години двічі на тиждень
en travers Je fais trois quarts d’heure de peinture deux fois par semaine
Моя нова натурниця — жінка, її звати Роза. Негарна, але кумедна.
Mon nouveau modèle est une femme et elle se nomme Rosa. Pas jolie mais drôle.
Я цілий день сиджу вдома сама, о пʼятій усі вертаються, і мені читають листа від тітки, яка дорікає мені, що я пишу Ользі про Дивовижного1, бо Ольга все розповіла чи написала Дивовижному.
Je reste seule à la maison toute la journée, à cinq heures on rentre et on me lit une lettre de ma tante, qui me reproche d’écrire à Olga par rapport au Surprenant, car Olga lui a tout raconté ou écrit au Surprenant.
Тітка моя, певно, з глузду зʼїхала, ніколи я не писала Ользі нічого, що могло б наробити скандалу, ніколи в листах я не говорила їй про Дивовижного, окрім одного разу, і сказала я тільки ось що:
Elle doit être folle ma tante, jamais je n’ai rien écrit à Olga qui puisse faire scandale, jamais je ne lui ai parlé du Surprenant dans mes lettres, excepté une fois et tout ce que j’en dis fut ceci:
— Ти надто переймаєшся своїм святим Альфорігом2, час із цим кінчати, люба моя!
- Tu t’occupes trop de ton saint Alforig, il est temps de cesser ma chère !
Ось і все, тітка каже, що Дивовижний з нею більше не вітається. «І навіщо писати цьому чоловікові, — каже вона, — він пропащий». До того ж усі вони така гидота, що мені соромно згадувати, що я їх знала.
Voilà tout, ma tante dit que le Surprenant ne la salue plus. « Et pourquoi écrire à cet homme, dit-elle, il est perdu ». D’ailleurs tous ils sont de telles saletés que j’ai honte de me souvenir que je les ai connus.
Щодо цього я згодна з тіткою; вона ще каже, що одна з англійок заміжня за якимось Джонстоном, що друга — панна, і що подейкують, ніби Дивовижний з нею одружиться, а панна Буено виходить за пана Франсіа. Ось такі новини. Я не дуже вірю в одруження героя — казали ж, що я виходжу за нього. А хтозна, може, цього разу кажуть правду.
Quant à cela je suis de l’avis de ma tante, elle dit encore qu’une des Anglaises est mariée à un Johnstone, que l’autre est demoiselle, et que l’on dit que le Surprenant va l’épouser et Mlle Bueno se marie avec M. Francia. Voilà les nouvelles. Je ne crois pas fermement au mariage du héros, on a bien dit que je me mariais avec lui. Et qui sait, peut-être cette fois dit-on vrai.
Якби я поїхала в жовтні, як хотіла, я зберегла б про Ніццу чистий спогад, тоді як тепер...
Si j’étais partie au mois d’octobre comme je le voulais, j’aurais conservé de Nice un souvenir propre, tandis qu’à présent...
Досі мій щоденник видавався мені перебільшеним, але замість знову викладати свої жалі, я задовольнюся тим, що скажу: він уже не видається мені перебільшеним, і якби тільки я мала час, я повторила б усі свої прокльони на ці приниження.
Jusqu’à présent mon journal me semblait exagéré, mais au lieu de recommencer l’exposition de mes griefs, je me contente de dire qu’il ne me semble plus exagéré et que si j’avais seulement le temps je répéterais toutes mes abominations des humiliations.
Від кожної нової звістки мене струшує, наче вперше, і щоразу мені хочеться розповісти все спочатку й обуритися. Чи розумієте ви цих ніццьких людей? Хіба вони не знали, кому давали себе відрекомендувати? Навіщо ж тоді чинити так, як вони вчинили? Так, я це бачу, вони дали себе відрекомендувати, щоб потім нас образити, вони добре знали, що не буде кому їх покарати, вони добре знали, що чотири жінки не дадуть їм ляпаса й не битимуться з ними на дуелі. Які ж вони підлі й боягузливі! Яка радість мати змогу розчавити їх своєю зневагою бодай на відстані.
A chaque nouvelle chose je reçois une secousse comme si c’était pour la première fois, et chaque fois je veux raconter tout du commencement et m’indigner. Comprenez-vous ces gens de Nice ? Ne savaient-ils pas à qui ils se faisaient présenter ? Pourquoi alors faire comme ils ont fait ? Oui, je le vois, ils se sont fait présenter pour nous insulter après, ils savaient bien qu’il n’y aurait personne pour les punir, ils savaient bien que quatre femmes n’iraient ni les souffleter ni se battre en duel avec eux. Qu’ils sont vils et lâches Quelle joie de pouvoir les écraser de mon mépris au moins à distance.
У мене новий і великий жаль (я так часто нарікаю, що боюся, аби мене не прозвали Виразкою3), отже, у мене таки новий жаль. Здається, ви думаєте, що я лютую через Дивовижного. Адже ви так не думаєте, ви ж не вважаєте мене здатною на таку ницість? Я ненавиджу його, як ненавиджу Говардів, навіть дужче, бо він мені сподобався, тоді як Говарди мені завжди були байдужі. Бачите, до чого може довести надто гаряче серце, надто чесний розум. Я сказала, що кохаю цього чоловіка, тоді як він мене зневажав.
J’ai un nouveau et un grand chagrin (je me plains si souvent que je crains qu’on ne me surnomme La plaie) j’ai donc un nouveau chagrin, tout de même. Il me semble que vous pensez que je suis furieuse pour le Surprenant. N’est-ce pas que vous ne le pensez pas, vous ne me supposez pas capable d’une pareille bassesse ? Je le hais comme je hais les Howard, plus parce qu’il m’a plu tandis que les Howard m’étaient toujours indifférents. Voyez à quoi peut mener un cœur trop chaud, un esprit trop honnête. J’ai dit que j’aimais cet homme, tandis qu’il me méprisait.
Одна фраза, яку я прочитала в англійській книжці, стала мені пекучим докором, це батько говорить до доньки: «Боже милий, Кейт, ти збожеволіла? Що, ти, з-поміж усіх дівчат на світі, признаєшся в коханні юнакові, який перший не сказав, що кохає тебе?»4
Une phrase que j’ai lue dans un livre anglais m’a été comme un poignant reproche, c’est un père qui parle à sa fille: « Bless my heart, Kate, are you mad ? What, you, of all girls in the world, confess your love for a fellow who has not first said he loves you ? »
І матиму я в житті ще багато прикрощів через цю дику жагу панувати так чи інак.
Et j’aurai dans ma vie encore bien des ennuis à cause de cette rage sauvage de dominer d’une façon ou d’une autre.
Я хочу, щоб мене кохали з примхи, а сама врешті починаю кохати (чи гадати, що кохаю) з досади й ураженого самолюбства.
Je veux qu’on m’aime par caprice et je finis par aimer (ou par croire aimer) par dépit et amour-propre froissé.
Ось уся моя історія в кількох рядках, краще пояснити я ніколи не зумію.
Voilà toute mon histoire en quelques lignes, je ne saurai jamais mieux m’expliquer.
Увечері, поки я зачісуюся до Опери, приносять листа, який я розпечатую вся тремтячи, і серце моє калатає, мов молот, так я боюся якоїсь нової чи старої звістки. Хоч, може, й іншого штибу, звістка все ж щонайцікавіша — газетна вирізка: «Пан Г. С. де Бабанін повідомляє, що пані Д. Кандибіна, яка зветься пані Бабаніною, не має права носити це імʼя, позаяк він ніколи не був із нею одружений».
Le soir pendant que je me coiffe pour l’Opéra on apporte une lettre que j’ouvre toute tremblante et mon cœur bat comme un marteau, tant je crains quelque nouvelle ou ancienne nouvelle. Peut-être d’un autre genre la nouvelle n’en est pas moins dès plus intéressantes, un fragment de journal : « M. G. S. de Babanine fait savoir que Mme D. Kandibine, qui se dit Mme Babanine n’a pas le droit de porter ce nom attendu qu’il n’a jamais été marié avec elle ».
Ось так.
Et voilà.
Ми в ложі-бенуарі5 навпроти Сороки, милої принцеси й короля.
Nous sommes dans une baignoire en face de Soroka, de la gentille princesse et du Roi.
Король у правій авансценній ложі бенуара, принцеса з пані де Монтеррено над ним. Зала повна, дають «Рюї Блаза»6, і публіка несамовито плеще.
Le Roi est dans l’avant-scène droite du rez-de-chaussée, la princesse avec Mme de Monterreno est au-dessus de lui. La salle est comble, on chante « Ruy Bias » et le public applaudit frénétiquement.
Я вбрана в стилі Олімпії7, у такому вигляді я найдужче собі подобаюся. Ця сукня, хоч і не декольтована, відкрита спереду на гондольєрський манір, як ті давні сукні, тоді як ззаду вона лише відслонює основу шиї. А ви знаєте чи не знаєте, що шия в мене прикметна, можливо, аж занадто для ложі бенуара.
Je suis habillée en Olympe, je m’aime le mieux ainsi. Cette robe tout en n’étant pas décolletée est ouverte devant en gondolière comme les anciennes robes, tandis que derrière elle ne fait que découvrir la naissance du cou. Or vous savez ou vous ne savez pas que j’ai un cou remarquable, trop peut-être pour une loge de rez-de-chaussée.
Ці італійці дивляться тобі просто в обличчя, розглядають тебе, мов статую, картину чи звіра. Ми приходимо під час першого антракту, і я виходжу наперед лише тоді, коли підіймається завіса, інакше цей чорний натовп мене пожер би.
Ces Italiens vous regardent en face, vous examinent comme une statue, un tableau ou un animal. Nous arrivons pendant le premier entracte, et je ne me mets sur le devant qu’au lever du rideau, sans cela cette foule noire me dévorerait.
Сорока негайно хапається за бінокль. Однак цього разу він дивиться на мене з меншим завзяттям, тоді як інші не відмовляють собі в цій утісі. Один старий, певно, замалий на зріст, аж підстрибнув, аби краще бачити, проходячи повз ложу. Лола мало не вмерла зо сміху.
Aussitôt Soroka saute sur son binocle. Cependant cette fois il me regarde avec moins d’acharnement, tandis que les autres ne se privent pas de ce bonheur. Un vieux se trouvant trop petit sans doute, bondit pour mieux voir, en passant devant la loge. Lola est presque morte de rire.
Россі приходить до нас, та, на жаль, Сороки немає в його ложі, поки він у нас.
Rossi vient nous voir, malheureusement Soroka n’est pas dans sa loge pendant qu’il est chez nous.
викреслено[Один рядок закреслено]
[Une ligne cancellée]
— Який же Сорока хитрий, — каже Діна, — тепер він дивиться менше.
- Comme Soroka est rusé, dit Dina il regarde moins à présent.
— Люба моя, дурниці! — вигукнула я.
- Ma chère, des bêtises ! m’écriai-je.
— Ні, ти ж сама мені казала, що це правильний спосіб. Спершу багато дивишся, аби навести людину на якусь думку, потім перестаєш дивитися, і людина мимоволі питає себе: чому? Потім знову дивишся, але крадькома.
- Non, tu m’as dit toi-même que c’est la bonne manière. On regarde beaucoup afin de faire penser à la personne quelque chose, puis on cesse de regarder et involontairement la personne se demande pourquoi ? Puis on regarde de nouveau mais en cachette.
Я почувалася досить жалюгідно, але театр мене оживляє. Ми йдемо після першої частини балету. Біля виходу юрба чоловіків, але Сороки немає, Сорока вдовольнився тим, що розгледів у бінокль, як ми виходимо з ложі.
Je me sentais assez misérable mais le théâtre m’anime. Nous partons après la première partie du ballet. Il y a une foule d’hommes à la sortie, mais pas de Soroka, Soroka s’est contenté d’examiner au binocle notre départ de la loge.
Усі ці історії дратують і мучать мене, я довго благала Бога заспокоїти мене, утішити.
Toutes ces histoires m’énervent et me tourmentent, j’ai longtemps prié Dieu de me calmer, de me consoler.
Це неможливо, поки все не зміниться. Я шкодую, що привертаю увагу. Зневага Ніцци, здається, переслідує мене. А проте в Римі ми ще не заплямовані.
C’est impossible tant que les choses ne changent pas. Je regrette d’être remarquée. Le mépris de Nice semble me poursuivre. Pourtant à Rome nous ne sommes pas encore salis.
Примітки
«Дивовижний» (фр. le Surprenant) — приватне прізвисько Марі для Одіффре. ↩
«Святий Альфоріг» — туманне прізвисько, яким Марі позначає Одіффре, пишучи до Ольги. ↩
«Виразка» (фр. La plaie) — буквально «рана» чи «болячка»; прізвисько, якого вона боїться. ↩
В оригіналі англійською: «Bless my heart, Kate, are you mad ? What, you, of all girls in the world, confess your love for a fellow who has not first said he loves you ?» ↩
«Бенуар» (фр. baignoire) — ложа на рівні партеру; так названа за свою замкнуту форму. ↩
«Рюї Блаз» (1869) — опера Філіппо Маркетті за пʼєсою Віктора Гюго. ↩
«У стилі Олімпії» (фр. en Olympe) — в античному, олімпійському стилі, з класичною драперією. ↩