❦
Субота, 25 грудня 1875
Samedi, 25 décembre 1875
#### Ах! я щаслива, ах! я в захваті1!
Ah ! son felice, ah ! son rapita !
Знайдіть-но мені мову, що виражає з таким захватом! ось чому я нею послуговуюся, щоб передати свій стан.
Trouvez-moi une langue qui exprime avec autant d’enthousiasme ! aussi je m’en sers pour définir mon état.
Ви, певно, чекаєте після такого вступу на якусь подію з Дивовижним. Я заледве вгледіла його, та й то здалеку. Це інші… ну, ось так.
Vous vous attendez sans doute à quelque événement avec le Surprenant, d’après cet exorde. Je l’ai à peine aperçu et de loin. Ce sont les autres qui.., enfin voilà.
Погода божественна, усі надворі. Попри вчорашнє нічне чування я гарна. Я йду з Коліньйон, і дорогою до нас приєднується Вінслоу й відрекомендовує мені свого друга, якогось там, що аж палав тощо тощо. Ґонсалес спиняє мене, каже, що я гарна, я відповідаю йому, що він любʼязний.
Il fait un temps céleste, tout le monde est dehors. Malgré ma veille d’hier je suis jolie. Je marche avec Collignon et, en route, Winslow se joint à nous et me présente son ami, je ne sais quoi, qui brûlait etc. etc. Gonzalès m’arrête, me dit que je suis belle, je lui réponds qu’il est aimable.
— Я б залюбки прогулявся з вами, — каже він, — та ви з цими панами.
- Je voudrais bien me promener avec vous, dit-il, mais vous êtes avec ces messieurs.
— Тоді іншим разом, — кажу я.
- Ce sera pour une autre fois, dis-je.
Потім я зустрічаю дʼАспремона з двома чарівними італійцями, один із них — той, у якого гамільтонівські очі.
Ensuite je rencontre d’Aspremont avec deux charmants Italiens, l’un d’eux est celui qui a des yeux hamiltons.
Я сідаю в екіпаж, і мама розповідає мені, що бачила Саетоне й Ґонсалеса і що той разом зі своїм другом Мулінаром наговорив їй стільки гарного про мене, що вона й не знала, як їм віддячити.
Je prends la voiture et maman me raconte qu’elle a vu Saëtone et Gonzalès et que ce dernier lui a dit tant de belles choses de moi, lui et son ami Mulinar, qu’elle ne savait comment les remercier.
Манара ось уже кілька днів дивиться на мене дуже пильно; поки ми стоїмо перед міським садом із Варпаховським, пані Сапоженіковою, Антоновим, Біховцем, Юрковим і Валіцьким, Манара купує цілий жмут повітряних кульок і пускає їх. Це чарує мене так, що — оце цукерочка. Ці дурниці тішать мене більше, ніж я можу сказати.
Manara depuis quelques jours me regarde très fort, pendant que nous sommes arrêtés devant le jardin public avec Varpahovsky, Mme Sapogenikoff, Antonoff, Bihovetz, Yourkoff et Walitsky, Manara achète tout un paquet de ballons et les lance. Cela m’enchante tellement que c’est un sucre. Ces bêtises me plaisent plus que je ne puis dire.
Я прогулююся, зачарована, щаслива, я співаю упівголоса2 «Міньйон», і все мені здається прекрасним. Усі дивляться на мене так привітно, знайомі вітають мене більше, ніж звичайно, незнайомі мене мало не вітають. Я б усіх їх розцілувала!
Je me promène, enchantée, heureuse, je chante a mezza voce « Mignon » et tout me semble beau. Tout le monde me regarde d’un air si aimable, ceux que je connais me saluent plus que d’habitude, ceux que je ne connais pas me saluent presque. Je voudrais les embrasser tous !
Ах! чому ж нам не добре в Ніцці! Я б не хотіла їхати!
Ah ! que ne sommes-nous bien à Nice ! Je ne voudrais pas partir !
Мені хочеться розважатися! Я хотіла б скликати всіх до себе, дати обід, бал, вечерю, прийняття, влаштувати пекельний карнавал!
J’ai envie de m’amuser ! Je voudrais appeler tout le monde chez moi, donner un dîner, un bal, un souper, une soirée, faire un carnaval diabolique !
Ах! чому ж нам не добре в Ніцці! Ах! Боже мій!
Ah ! que ne sommes-nous bien à Nice ! Ah ! mon Dieu !
І кого ж я бачу! Мою давню пристрасть, Бореля3! Він дивиться на мене, моє біле вбрання справляє своє враження. Я на нього не дивлюся.
Et qui je vois ! Ma vieille passion, Boreel ! Il me regarde, mon habillement blanc produit son effet. Je ne le regarde pas.
Я хотіла б Сен-Клера, Бореля, обох італійців, дʼАспремона, усіх, усіх!
Je voudrais Saint-Clair, Boreel, les deux Italiens, d’Aspremont, tous, tous !
Ах! як же я колись розважатимуся! Яких дурниць я наколочу! І мені це буде легко, бо ж у мене ціла родина за спільника, я зможу робити все.
Ah ! comme je m’amuserai avec le temps ! Quelles bêtises je ferai ! Et ce me sera facile, j’ai toute une famille pour complice, je pourrai faire tout.
Мені хочеться розважатися, мені здається, що світ належить мені! Ах! чому ж нам не добре в Ніцці!
J’ai envie de m’amuser, il me semble que le monde est à moi ! Ah ! que ne sommes-nous bien à Nice !
Боже мій, сотвори диво! Я не заслуговую, я знаю, але…
Mon Dieu, faites un miracle ! Je ne le mérite pas, je sais, mais....
Та ви ніколи не зрозумієте, яка я зачарована! Я землі під собою не чую!
Mais vous ne comprendrez jamais combien je suis enchantée ! Je ne touche pas la terre !
О! як же я хотіла б зібрати всіх у себе! Ах! чому ж нам не добре в Ніцці, у Ніцці, яку я обожнюю, упавши на коліна, у Ніцці, яка мене не хоче! Моє місто, що мене відштовхує!
Oh ! que je voudrais rassembler tout le monde chez moi ! Ah ! que ne sommes-nous bien à Nice, Nice que j’adore à deux genoux, Nice qui ne veut pas de moi ! Ma ville qui me repousse !
Місто кляте, обожнюване, моє.
Ville fichue, adorée, mienne.
Біховець, Варпаховський і мої Грації обідають тут. Ах! я хотіла б усіх, усіх, усіх, усіх! Боже, Боже, зроби це. Я не лиха в глибині душі, я тільки трохи навіжена.
Bihovetz, Varpahovsky et mes Grâces dînent ici. Ah ! je voudrais tout le monde, tout le monde, tout le monde, tout le monde ! Dieu, Dieu, faites cela. Je ne suis pas méchante au fond, je suis seulement un peu folle.
#### Ах! я щаслива, о! я в захваті! Боже, Пресвята Діво4!
Ah ! son felice, oh ! son rapita ! Dio, Vergine santissima !
Хо! хо! хо! хо! хо! Ах! ха! ха! ха! ха! Ай! ай! ай! ай! ай!
Ho ! ho ! ho ! ho ! ho ! Ah ! ha ! ha ! ha ! ha ! Ai ! ai ! ai ! ai ! ai !
Я пропала5! І найгірше те, що я не можу ні на кого нарікати. Це ти, необачна дівчино!
Je suis flambée ! Et le pire c’est que je ne puis m’en prendre à personne. C’est toi fille imprudente !
Ми йдемо в Оперу.
Nous allons à l’Opéra.
Мама з моїми Граціями в третій ложі першого ярусу, я, тітка й Діна — у другій ложі другого ярусу, поряд із Дивовижним. Мені ніяково, мені здається, що цей дурний персонаж тим невдоволений. Красень-Денний із ним. Дивовижний зовсім на мене не дивиться, він відвертається майже неввічливо.
Maman avec mes Grâces dans la troisième loge au premier, moi, ma tante et Dina dans la seconde loge au second, à côté du Surprenant. Je suis gênée, il me semble que ce stupide personnage en est mécontent. Belle-de-Jour est avec lui. Le Surprenant ne me regarde pas du tout, il se détourne d’une façon presque impolie.
Із зачарованої я стаю навіженою, не можу й миті всидіти спокійно, я сміюся.
D’enchantée que j’étais je deviens folle, je ne puis rester un instant tranquille, je ris.
Приходить Турнон, і він, на противагу клятому ніццянцеві, дуже чарівний.
Arrive Tournon et, au contraire du fichu Niçois, est très charmant.
Ми майже весь час розмовляємо. Наші сусіди праворуч — мої двоє італійців, вони дивляться на мене й перемовляються італійською, а я, давши їм досить довго поговорити, теж заговорила італійською до Діни, і вони вмить замовкли.
Nous causons presque tout le temps. Nos voisins de droite sont mes deux Italiens, ils me regardent et se parlent italien, et moi, les ayant laissé parler assez longtemps, je parlai aussi italien à Dina et ils se turent de suite.
Біховець із нами. Я бовкнула Турнонові наївність, і то ненавмисне.
Bihovetz est avec nous. J’ai dit une naïveté à Tournon et sans le vouloir.
— Я хотів зайти до вас, — каже він мені, — та ваша ложа повна.
- Je voulais venir chez vous, me dit-il, mais votre loge est pleine.
— Це нічого, — відповіла я, — заходьте однаково, я дуже люблю, коли багато люду.
- Ça ne fait rien, répondis-je, venez tout de même, j’aime beaucoup quand il y a beaucoup de monde.
Двері відчиняються, і зʼявляється Дивовижний.
La porte s’ouvre et paraît le Surprenant.
— Ну що, — кажу я, — святкуєте Різдво?
- Eh bien, dis-je, vous fêtez Noël ?
— Та ні, я нічого не роблю.
- Mais non, je ne fais rien.
— Як це нічого, дарують подарунки, отримують їх, розважаються.
- Comment rien, on envoie des présents, on en reçoit, on s’amuse.
— А! так, уявіть собі, я отримав пару пантофлів ось таких завбільшки.
- Ah ! oui, figurez-vous que j’ai reçu une paire de pantoufles grandes comme ça.
— Пантофлів?
- Des pantoufles ?
— Та так, саме мої були такі стоптані, що це було дуже до речі.
- Et oui, justement les miennes étaient si usées que cela a été fort à propos.
— Ні, ви це вигадуєте?
- Non, vous inventez cela ?
— Та запевняю вас, і ще анонімний лист, який не був підписаний.
- Mais je vous assure, et une lettre anonyme, qui n’était pas signée.
— Це цілком природно, анонімні листи ніколи не підписують.
- C’est très naturel, les lettres anonymes ne sont jamais signées.
— О, ось я й бовкаю дурницю: там написано: Святий Миколай застав малого Еміля чемним і сподівається, що так і далі буде!
- Tiens, voilà que je dis une bêtise: Il y a: Petit Noël a trouvé petit Emile bien sage, espère que continuera !
— Ха-ха-ха!
- Ah ! ha ! ha !
— Так, а вгадайте, що було в пантофлях, даю вам сто спроб.
- Oui, et devinez ce qu’il y avait dans les pantoufles, je vous le donne en cent.
— Пара рукавичок?
- Une paire de gants ?
— Ні, даю вам тисячу спроб.
- Non, je vous le donne en mille.
— Ну ж бо, краватка?
- Voyons, une cravate ?
— Ні.
- Non.
— Запонки?
- Des boutons de manchettes ?
— Ні.
- Non.
— Тоді, — каже Діна, — підтяжки?
- Alors, dit Dina, des bretelles ?
— Ні, лялька-стрибунець, лялька-стрибунець!
- Non, un pantin, un pantin !
— О! невже!
- Oh ! vraiment !
— Так, і я в розпачі — вона не робить «квік-квік».
- Oui et je suis désolé, il ne fait pas quik-quik.
— Та ще й скаржитеся! вам шлють святкові гостинці, а ви невдоволені!
- Plaignez-vous donc ! on vous envoie des étrennes et vous êtes mécontent !
— А ще, — повів він далі, — лише один пантофель був наповнений, а другий зовсім порожній, це негарно.
- Et, reprit-il, une seule pantoufle était remplie, tandis que l’autre tout à fait vide, c’est mal cela.
Любий мій Емілю, я не дамся так легко піймати, ви хотіли, щоб я вигукнула: Ні, другий теж був наповнений! я розгадала вашу хитрість, Бібі душі моєї! і я кажу просто:
Mon cher Emile, je ne me laisse pas si facilement attraper, vous vouliez que je m’écrie: Non, l’autre était aussi remplie ! j’ai compris votre ruse, Bibi de mon âme ! et je dis simplement:
— Ви надто вимогливі, ляльки-стрибунця цілком досить.
- Vous êtes trop exigeant, un pantin c’est bien assez.
— А того ж дня, — провадив він, — того ж дня я отримав листа, візитівку: Черниці ордену Доброго Пастиря. P.P.C.
- Et le même jour, poursuivit-il, le même jour j’ai reçu une lettre, une carte de visite: Les religieuses du Bon Pasteur. P.P.C.
Усі вибухнули сміхом.
Tout le monde éclata de rire.
— Що означає P.P.C.? — спитала я.
- Que veut dire P.P.C. ? demandai-je.
— «Щоб попрощатися».
- Pour prendre congé.
— А! так, справді.
- Ah ! oui, c’est vrai.
— Та ось уже якийсь час я отримую їх купу, ще днями — вирізаного короля, пробитого стрілою!
- Mais depuis quelque temps, j’en reçois une quantité, l’autre jour encore, un roi découpé et percé d’une flèche !
— Не може бути.
- Pas possible.
Уся ложа реготала, і я теж, та я добре бачила, що цей чоловік лютував і про все здогадувався.
Toute la loge riait aux éclats, moi aussi, mais je voyais bien que l’homme était furieux et qu’il se doutait de tout.
Це жахливо!
C’est affreux !
Хай лише пригадають найменші листи, які я надсилала!
Qu’on se souvienne seulement des plus petites lettres que j’ai envoyées !
— Це хтось хотів утнути щось дуже дотепне, — провадив чоловік, — надіславши мені ці пантофлі, та я нічого не зрозумів. О! але я отримую купу всячини, і це починає мені набридати, — додав він серйозно.
- C’est quelqu’un qui voulait faire quelque chose de bien spirituel, continua l’homme, en m’envoyant ces pantoufles, mais je n’ai rien compris. Oh ! mais je reçois une quantité de choses, et on commence à m’ennuyer, ajouta-t-il sérieusement.
— Які ж ви щасливі, що отримуєте, а я не отримую геть нічого.
- Vous êtes bien heureux, de recevoir, moi je ne reçois rien du tout.
— Я надішлю вам пантофлі.
- Je vous enverrai les pantoufles.
— Ах! якщо ви кажете, що вони ось такі завбільшки! що ж мені з ними робити?
- Ah ! si vous dites qu’elles sont grandes comme ça ! que voulez-vous que j’en fasse ?
— Це нічого, я вам відішлю все це назад.
- Ça ne fait rien, je vous renverrai tout cela.
— А що ж мені з цим робити?
- Et que voulez-vous que j’en fasse ?
Bigre ! Bigre ! Bigre ! C’est du joli. Je suis flambée.
Ось так, ось так, що ж мені ще сказати? ось так і ось так.
Voilà, voilà, que voulez-vous que je dise de plus ? voilà et voilà.
Він лютує й ненавидить мене як слід, я плачу йому тим самим.
Il est furieux et il me déteste fort bien, je le lui rends.
Щойно він зайшов до нас і привітався, я заходилася розмовляти з графом і лише за кілька хвилин завʼязала ту чарівну розмову, яку ви щойно прочитали.
Des qu’il fut entré chez nous et m’eut saluée, je me mis à parler avec le comte, et dans quelques minutes seulement engageai la charmante conversation qu’on vient de lire.
Чому він здогадався? Байдуже, це дуже паскудно — панна, що чинить такі речі.
Pourquoi s’est-il douté ? N’importe c’est fort sale, une demoiselle qui fait de pareilles choses.
Приходить Пепіно, приходить Ґалула. Я регочу, мов божевільна, і попереджаю всіх, що я з самого ранку сама не своя.
Pépino vient, Galula vient. Je ris comme une folle et préviens tout le monde que je suis depuis ce matin dans un état impossible.
На превеликий подив я бачу, як Дивовижний заходить до нашої філії7.
A ma grande surprise je vois le Surprenant entrer dans notre succursale.
Як мені потім розповіли, мова зайшла про пантофлі. Заледве він зайшов, як Ольга каже:
Comme on m’a raconté après, je sais qu’il a été question des pantoufles. A peine était-il entré qu’OIga dit:
— Ну що, отримали ви святкові гостинці?
- Eh bien, avez-vous reçu des étrennes ?
Краще прислужитися мені вона не могла. Потім вона надкусила цукерку, він попросив її в неї, і вони зʼїли її вдвох. Ось що доводить мене до сказу.
Elle ne pouvait mieux me servir. Puis elle a mordu dans un bonbon, il le lui a demandé, et ils l’ont mangé à deux. Voilà quelque chose qui me rend furieuse.
Музика «Міньйон» робить своє, я зворушена, закохана й навіжена. Турнон подає мені руку, і ми разом виходимо.
La musique de « Mignon » produit son effet, je suis émue, amoureuse et folle. Tournon me donne le bras et nous sortons ensemble.
— У понеділок у вас? — спитав він мене.
- Lundi chez vous ? me demanda-t-il.
— Так, у понеділок, бо у вівторок ми їдемо.
- Oui, lundi, puisque nous partons mardi.
— Ви їдете? це вирішено?
- Vous partez ? c’est décidé ?
— Схоже на те.
- Il parait.
— До Рима?
- Pour Rome ?
— Так.
- Oui.
— Мені шкода, — каже він лагідно, — від щирого серця.
- Je le regrette, dit-il doucement, de tout mon cœur.
— Мені теж прикро їхати.
- Moi aussi je suis fâchée de partir.
Я весь час позувала перед цим паном, та ще й як годиться, може, навіть трохи занадто, боюся, чи він цього не помітив.
J’ai posé tout le temps pour ce monsieur et comme il faut, un peu trop peut-être, je crains qu’il ne l’ait remarqué.
Унизу Дивовижний не може приховати подиву на обличчі, бачачи мене під руку з Турноном. Ми входимо до салону. Одіффре теж, за секунду по тому.
En bas, le Surprenant ne peut empêcher sa face d’exprimer l’étonnement en me voyant au bras de Tournon. Nous entrons dans le salon. Audiffret aussi, une seconde après.
— Турноне, — каже він, — де Бержеро, що ви зробили з Бержеро?
- Tournon, dit-il, où est Bergerault, qu’avez-vous fait de Bergerault ?
— Не знаю, він спускався з нами, — відповів граф.
- Je ne sais, il descendait avec nous, répondit le comte.
І ніццянець завагався, постояв ще хвилину й пішов роздивлятися тих, хто виходив.
Et le Niçois hésita, resta encore une minute et s’en alla regarder les sortants.
— Я справді не знаю, що зі мною сьогодні ввечері, — кажу я, — я поводжуся, мов божевільна.
- Je ne sais vraiment ce que j’ai ce soir, dis-je, je me conduis comme une folle.
— Вас треба замкнути, — каже тітка, — більше вас до театру не водитимуть.
- Il faut vous enfermer, dit ma tante, on ne vous conduira plus au théâtre.
— Ви зворушені, — каже Турнон.
- Vous êtes émue, dit Tournon.
— Та так, музика «Міньйон» дивно на мене діє, та й щоразу я уявляю, що Міньйон — це я, ви розумієте, яке це зворушення. Ах! — повела я далі, — я не зможу заснути.
- Mais oui, la musique de « Mignon » me fait un effet etrange, et puis chaque fois je m’imagine que Mignon c’est moi, vous comprenez quelle emotion. Ah ! repris-je, je ne pourrai pas dormir.
— Ви пишете? — спитав Турнон.
- Vous écrivez ? demanda Tournon.
— Ні, я співатиму «Міньйон».
- Non, je chanterai « Mignon. »
Я справді мов божевільна! Опинившись в екіпажі, я не церемонюся з генералом і поводжуся, мов навіжена чи мов немовля.
Je suis vraiment comme folle ! Une fois en voiture je ne me gêne pas avec le général et me conduis comme une extravagante ou comme un bébé.
Ми збираємося в мами й переповідаємо одне одному все.
On se réunit chez maman et on se raconte tout.
Тепер не можна втрачати голови, треба післязавтра надіслати «Ти згниєш»8! а від післязавтра — щодня. Коли я поїду, цим займеться Валіцький.
Maintenant, il ne faut pas perdre la tête, il faut après-demain envoyer un Tu pourriras ! et depuis après-demain, tous les jours. Une fois partie, Walitsky s’en chargera.
— Люба моя, — кажу я Діні, — не пускайся в дипломатію: своїми наївностями ти гадала прикрити, а натомість завадила мені сказати те, що було треба. Він усе знає.
- Ma chère, dis-je à Dina, ne te lance pas dans la diplomatie, par tes ingénuités tu croyais masquer et tu m’as empêché de dire ce qu’il fallait. Il sait tout.
Ах! бачите, бруд завжди спливає нагору.
Ah ! voyez-vous, les saletés surnagent toujours.
Схоже, що, дізнавшись про наш відʼїзд, Дивовижний напросився сам, і вони всі прийдуть у понеділок.
Il paraît qu’en apprenant notre départ le Surprenant s’est invité, et ils viendront tous lundi.
Послухайте, якщо він знає, що це я, мені лишається тільки повіситися. Це жахливо, жахливо, жахливо!
Ecoutez, s’il sait que c’est moi je n’ai qu’à me pendre. C’est affreux, affreux, affreux !
І винна тільки я сама, ні на кого не нарікнеш.
Et je suis seule coupable, pas moyen de m’en prendre à personne.
Та чому ж він здогадався? Байдуже. Я для нього пропала, він мене ненавидить і зневажає, і він має рацію.
Mais pourquoi a-t-il deviné ? N’importe. Je suis perdue pour lui, il me déteste et me méprise et il a raison.
Та цукерка знову спадає мені на думку й сердить мене. Дивовижний усе знає.
Le bonbon me revient à l’esprit, et me met en colère. Le Surprenant sait tout.
Так йому й треба, не варто було туди ходити!
C’est bien fait, fallait pas qu’il y aille !
Жорже Дандене, ти сам цього хотів!9
Georges Dandin, tu l’as voulu !
Ах! coquine de Biou10!
Ah ! coquine de Biou !
Треба виправдатися. А якщо він не прийде в понеділок?
Il faut me disculper. Et s’il ne vient pas lundi ?
Я добре побачила з його манери й з його очей, що він усе знає. Він лютує на мене. Я волію будь-що, аби лиш не просту байдужість.
J’ai bien vu par sa manière et dans ses yeux, qu’il sait tout. Il est furieux contre moi. J’aime mieux n’importe quoi qu’une simple indifférence.
Ні, це бридко. Ах! раз так — то вже хай.
Non, c’est vilain. Ah ! une fois, tant pis.
А я однаково зачарована, захоплена, нестямна — сама не знаю чому, від самого ранку.
Je suis tout de même enchantée, enthousiasmée, affolée, je ne sais pourquoi, depuis ce matin.
Мені до вподоби, як Турнон зі мною поводиться, він серйозний, проникливий, дуже любʼязний.
La manière de Tournon envers moi me plaît, il est sérieux, pénétrant, très aimable.
Є в ньому щось таке… не знаю, як сказати, кожне його слово ніби сказане лагідно, серйозно. Чи кидає він слова на вітер? Не думаю.
Il y a quelque chose comme... je ne sais comment, chaque chose qu’il dit semble dite doucement, sérieusement. Jette-t-il des paroles en l’air ? Je ne crois pas.
У мами я говорю лише про нього, та голосом Одіффре.
Chez maman je ne parle que de lui mais de la voix d’Audiffret.
Мене дражнять цим шибеником. Тітка зі своєю буйною уявою бачить його ревнивим, розлюченим. Розлюченим — так, ревнивим — ні.
On me taquine pour ce dernier garnement. Ma tante avec sa vive imagination le voit jaloux, furieux. Furieux, oui, jaloux, non.
Шкода.
C’est dommage.
— Пан дʼОдіффре на мене плює, — кажу я, — пречудово.
- M. d’Audiffret me crache dessus, dis-je, fort bien.
— Ось бачите! — мовить мама.
- Voyez ! fait maman.
— Я була дуже сердита, — каже вона за мить, — мені здалося, що коли ви ввійшли, Одіффре, ця Голена Сорока, скривився від нетерпіння, потім заговорив до Десфоржа, і Десфорж оглянув вас і не здався дуже вдоволеним.
- J’étais très fâchée, dit-elle, un moment après, il m’a semblé que quand vous êtes entrées, Audiffret, cette Pie rasee a fait une grimace d’impatience puis il a parlé à Desforges et Desforges vous a examinée et n’a pas paru très satisfait.
— Що мені до того!
- Que m’importe !
— Що вам до того! — вигукнула тітка, — ви ж усе робите заради цього шибеника.
- Que vous importe ! s’écria ma tante, vous faites tout pour ce garnement.
— Овва!
- Bah !
— Ваше ліжко гарне, — кажу я мамі, — але моє буде ще краще.
- Votre lit est joli, dis-je à maman, mais le mien sera encore mieux.
— Так, — каже тітка, — і в цій мушлі лежатиме Голена Сорока.
- Oui, dit ma tante, et dans cette coquille sera couchée la Pie rasée.
— Жодних цинічних жартів! — кажу я, наслідуючи фразу з водевілю11, і сміюся.
- Pas de plaisanteries cyniques ! dis-je en imitant une phrase de Vaudeville, et en riant.
— Так, — каже мама, — лежатиме в смугастому халаті.
- Oui, dit maman, couché en robe de chambre rayée.
— Фе! Пані!
- Fi ! Madame !
А хто зна?
Et qui sait ?
Ах, аякже! Думає він про мене тепер, після моїх листів.
Ah ! bien oui, il pense à moi à présent, après mes lettres.
Ні, та він, мабуть, гарної про мене думки! Ах! Ну й ну, от тобі й на!
Non, mais il doit avoir une jolie opinion de moi ! Ah ! bigre de bigre !
Ти сама цього хотіла — викручуйся тепер. Я ніколи не хотіла, щоб мене викрили.
Tu l’as voulu, tire-toi de là. Je n’ai jamais voulu être découverte.
Гарно, дуже гарно те, що він про мене думає.
Joli, très joli, ce qu’il pense de moi.
Янгол, убраний у біле, білява й білолиця, божественний голос, гарненька ніжка — і чинити такі паскудства!
Un ange vêtu de blanc, blonde et blanche, une voix divine, un pied mignon et faire de pareilles saletés !
Доведеться спробувати це залагодити.
Il faudra tâcher d’arranger cela.
У понеділок я поговорю, Діна більше не втручатиметься.
Lundi je parlerai, Dina ne s’en mêlera plus.
Ах! Одіффре! Хто б міг подумати! Чи думала я про таке три роки тому? Якби мені тоді сказали, що я перейматимуся ним аж до того, що забрудню себе, я б не повірила.
Ah ! Audiffret ! Qui eut dit ! Y pensais-je il y a trois ans ? Si on me disait alors que je m’en occuperais jusqu’à me salir, je ne croirai pas.
Еге ж, так воно на цьому світі. Не знаєш, що може статися.
Eh oui, c’est ainsi dans ce monde. On ne sait pas ce qui peut arriver.
Ну от я й загрузла в багні. Мабуть, він таки на мене плюне!
Enfin me voilà embourbée. Je crois bien qu’il me crachera dessus !
Та ви тільки подумайте, чого я йому понаписувала!
Mais pensez seulement aux choses que je lui ai écrites !
Це ганебно.
C’est scandaleux.
Отак, і отак, і отак. Ет, велике діло! Я ж відʼїжджаю. Усе забувається, усе стирається!
Voilà, et voilà et voilà. Ah ! bien oui, grand chose. Puisque je pars. Tout s’oublie, tout s’efface !
А зрештою, можна ж і пояснитися.
Et puis il y a un moyen de s’expliquer.
Примітки
В оригіналі італійською (оперна арія): «Ah! son felice, ah! son rapita!» ↩
В оригіналі італійською (муз. термін): «a mezza voce». ↩
Борель — знайомий із попереднього ніццького сезону, яким Марі колись захоплювалася; на цей час уже «давня пристрасть», давно зжита. ↩
В оригіналі італійською: «Ah! son felice, oh! son rapita! Dio, Vergine santissima!» ↩
«Я пропала» (Je suis flambée) — розмовне «мене викрито», «мені кінець»: Марі усвідомила, що Одіффре знає, від кого різдвяна витівка. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre!» — мʼяка лайка, помʼякшена форма bougre. ↩
Наша філія (notre succursale) — друга ложа, яку займали мама й Грації; Марі вживає діловий вислів («відділення фірми»), щоб описати розділене розташування родини. ↩
Ти згниєш (Tu pourriras) — погрозливе послання, яке Марі задумала анонімно відсилати Одіффре; див. попередні грудневі записи, де придумано цю кампанію. ↩
«Жорже Дандене, ти сам цього хотів!» — крилата фраза з комедії Мольєра «Жорж Данден»: сам собі накликав біду. ↩
Ніццький вигук (пор. San Biou de Biou і Coquine de Biou у записах квітня–травня 1875 року, де Марі каже, що так говорять ніццянці); Biou тут можна прочитати і як божбу, і як Марине прізвисько для Одіффре. ↩
Водевіль (Vaudeville) — легка французька комедія з піснями. ↩