Четвер, 25 листопада 1875

Знаходжу візитівку Вінслоу, він заходив учора.
— Ось бачите, пані, — кажу я, — ми мешкаємо в одному коридорі, і цей пан не вважав зайвим зробити візит, тоді як той свинопикий Одіффре, ні, це жах!
Якби ви знали, що Робенсон змусила мене зробити за сніданком! О! я й досі казюся, вона змусила мене з'їсти цілий шматок кривавого м'яса!
Слава Богу, в Парижі я свіжа й бадьора.
Я відпустила тітку до міста саму, щоб лишитися на самоті й писати, бо коли я не сама, мені кортить базікати, і я не пишу. Дивно, як це я нічого не знаходжу сказати тут.
У Ніцці завжди є чим заповнити силу-силенну сторінок, і я ще скорочую й поспішаю, а тут — нічого.
Матінка Вінслоу страх яка люб'язна зі мною, сьогодні її зовиця заговорила до мене, і всі вони роблять мені солодкі очі.
Мої капелюшки й сукні мені пасують, і я в захваті.
Та ви й не здогадуєтеся, кому я написала. Міс Айді Роу, 728 П'ята авеню — Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки.
Вінслоу щойно надіслав мені цю адресу. Але навіщо? — спитаєте ви. Ах! ось воно, і все заради Дивовижного. Не розумієте? То я поясню: листуючись з Айдою, я надсилатиму їй листи — «Ти згниєш» тощо тощо, — а вона відсилатиме їх з Америки. Тож Бібі діставатиме все це зі Сполучених Штатів, із Нью-Йорка. Це чудово, чарівно, розкішно!
А лист про вінчання від пана суфлера Французького театру, якого я ще не відіслала, прийде з Нью-Йорка. Ардіго, Кресчі та В'яль приходять із Нью-Йорка! Я непритомнію від захвату, слово честі!
Сьогодні я роздратована, а за обідом знову з'їла сирий roastbeef! Це жахіття.

Примітки

В оригіналі англійською: roastbeef — ростбіф.