❦
Понеділок, 15 листопада 1875
Lundi, 15 novembre 1875
Великий день! Опера! Я неспокійна цілий день.
Le grand jour ! l’Opéra ! Je suis inquiète toute la journée.
О пів на четверту ми вирушаємо. Я вбрана в сукню з білого мусліну, спідниця гладенька з широкою рюшею внизу, ліф «Марія Стюарт»1, і зачіска до пари сукні.
A trois heures et demie nous partons. Je suis habillée avec une robe de mousseline blanche, jupe unie avec une grosse ruche dans le bas, corsage Marie Stuart, et une coiffure assortie à la robe.
Пані моя матінка не пропускає нагоди довести мене до сказу всілякими заувагами.
Madame ma mère ne manque pas de m’exaspérer par toutes sortes de remarques.
Я приїжджаю до театру, готова заплакати.
J’arrive au théâtre prête à pleurer.
Зала дуже гарна, Одіффре сам-один у своїй ложі й вродливий, мов янгол.
Une très jolie salle, Audiffret tout seul dans sa loge et beau comme un ange.
«Міньйон»2, милу оперу, співають чудово.
« Mignon », le gentil opéra, est admirablement chanté.
Справді, я починаю думати, що сама себе дурю. Я страшна, як смертний гріх! Ні, я не бридка, аж ніяк; у протилежному мене переконує те, як на мене дивляться. Усі мною захоплювалися, окрім володаря замку, який не зводив очей зі сцени й щоантракту ходив до акторок та акторів.
Vrai je commence à croire que je m’aveugle. Je suis laide à faire peur ! Non, je ne suis pas laide, loin de là; je suis sûre du contraire par la façon dont on me regarde. Tout le monde m’a admirée excepté le châtelain qui avait les yeux sans cesse fixés sur la scène et qui à chaque entracte s’en allait voir les actrices et acteurs.
Лише на кілька хвилин він зайшов до ложі пань Спанг і Ліч, двох розкішних літніх дам із гарненькими доньками.
Pour quelques minutes seulement il est entré dans la loge de Mmes Spang et Leech, deux superbes vieilles femmes avec leurs jolies filles.
Біховець і Антонов заходять до нас — і все. Я лютувала, бачачи маму й тітку геть розгублених через те, що в них нікого немає, — а вони ж розраховували побачити мій тріумф перед Говардами тощо.
Bihovetz et Antonoff viennent chez nous et c’est tout. Je m’enrageais de voir ma mère et ma tante toutes décollées de n’avoir personne, elles qui comptaient voir mon triomphe devant les Howard etc.
Манара, мій ворог, у ложі пана й пані дʼАспремон, вони говорять про мене й розглядають мене в лорнет, Данезі теж, та й усі теж.
Manara, mon ennemi, est dans la loge de M. et Mme d’Aspremont, ils parlent de moi et me lorgnent, les Danesi aussi, tout le monde aussi.
Проджерс поруч із нами, я говорила так, щоб вона чула, і вона слухала мене із задоволенням.
Prodgers est à côté de nous, je parlais pour elle et elle m’écoutait avec plaisir.
Коли Пасква, прима-донна, почала співати «Чи знаєш ти край»3, той романс, що я співала перед Дивовижним, коли ми ще були в добрих стосунках, я підвелася й слухала стоячи; мама й Діна займали перші місця, і я мусила встати, щоб бачити.
Quand Pasqua la prima donna a commencé à chanter « Connais-tu le pays » la romance que j’ai chantée devant le Surprenant alors que nous étions bien ensemble, je me suis levée et j’ai écouté debout, maman et Dina occupaient les premières places, je devais me lever pour voir.
Дивовижний навіть не глянув на мене, а втім, я й не знаю, я так погано бачу, я не розрізняла, куди він дивиться.
Le Surprenant ne m’a même pas regardée, au fait je ne sais pas, je vois si mal, je ne voyais pas la direction de ses yeux.
— Коли співатимуть «Чи знаєш ти край», — сказала мама кілька днів тому, — його серце забʼється, якщо вона бодай на мить йому сподобалася.
- Quand on chantera « Connais-tu le pays » a dit maman il y a de cela quelques jours, son cœur battra, si elle lui a plu seulement un instant.
Не знаю, що зробилося із серцем цього нікчеми, знаю лише, що він навіть не глянув на мене й слухав Паскву з неймовірною увагою. У кожного року свій романс. Торік це було On revient toujours à ses premières amours4, цього року — арія з «Міньйон». Обидва скінчилися для мене сумно.
Je ne sais ce qu’a fait le cœur de ce misérable, je sais qu’il ne m’a même pas regardée et a écouté Pasqua avec une attention incroyable. Chaque année a sa romance. L’année dernière c’était « On revient toujours à ses premières amours » cette année c’est l’air de « Mignon ». Toutes les deux ont fini tristement pour moi
Десь посеред вистави я починаю почуватися гарненькою, мов янголятко, а під кінець Дивовижний починає на мене дивитися, ховаючись за Розі.
Vers le milieu du spectacle je commence à me sentir jolie comme un cœur, et vers la fin le Surprenant commence à me regarder, caché derrière Rosy.
На виході я проходжу між двома рядами панів, які видивляються на мене аж до різі в очах, і дивляться вони не погано. Це відчуваєш.
A la sortie je passe entre une haie de messieurs qui me regardent à se crever les yeux, et ils ne me regardent pas mal. On sent cela.
Моє серце повниться гордістю та радістю, бо якщо один мною гордує, то багато інших віддають мені належне.
Mon cœur se gonfle d’orgueil et de joie, car si un me dédaigne, bien d’autres me rendent justice.
Я пишу, мов навіжена, сама не знаю, що кажу.
J’écris comme une enragée, je ne sais pas ce que je dis.
Леоні приходить мене роздягати, але я відсилаю її й замикаюся. Бо, повернувшись, я раптом побачила себе в дзеркалі. Я мала вигляд королеви, портрета, що зійшов із рами; мені вже не треба було казати: ах! якби я вбиралася так, як убиралися колись, я була б красунею! Я була вбрана так, як убиралися колись. Я була красунею. Я співала перед дзеркалом. Мені все здається, що інші бачать мене не такою, якою я є.
Léonie vient me déshabiller mais je la renvoie et m’enferme. Car en rentrant je me vis tout à coup dans la glace. J’avais l’air d’une reine, d’un portrait descendu de son cadre; je n’avais plus à dire: Ah ! si je m’habillais comme on s’habillait avant, je serais belle ! J’étais habillée comme on s’habillait avant. J’étais belle. J’ai chanté devant ma glace. Il me semble toujours que les autres ne me voient pas telle que je suis.
Це безглуздя: усі мене бачать, інакше на мене не дивилися б.
C’est absurde, tout le monde me voit, sans cela on ne me regarderait pas.
Яка шкода, що замість цих маленьких чорних літер не можу намалювати себе такою, якою я була. Моя надзвичайна барва обличчя, мої золотаві коси, мої чорні ввечері очі, мої вуста, мій стан. Ті, хто мене бачив, знають, якою я була.
Quel dommage de ne pouvoir au lieu de ces petites lettres noires, tracer mon portrait comme j’étais. Mon teint extraordinaire, mes cheveux dorés, mes yeux noirs le soir, ma bouche, ma taille. Ceux qui m’ont vue savent comment j’étais.
Лишаючись простою, як годиться панні мого віку, я була вбрана, як ніхто. Ось у чому труднощі — бути не такою, як усі, не впадаючи в надмір чи зайве чепуріння.
Tout en restant simple comme il convient à une jeune fille de mon âge, j’étais habillée comme personne. C’est là le difficile, être comme personne sans être extravagante ou trop parée.
викресленоОпинившись у пеньюарі, я відчуваю велике бажання запл[акати], геть нещасна
Потім я почуваюся геть нещасною, починаю співати «Чи знаєш ти край», стаю навколішки й падаю долі, плачучи.
Ensuite je me sens toute malheureuse, commence à chanter « Connais-tu le pays », m’agenouille et me laisse tomber par terre en pleurant.
Чому? Не знаю5. Коли полежиш долі, легшає.
Pourquoi ? Nescio . Ça soulage de se coucher par terre.
В останній, любовній сцені в голосі Паскви бриніла така нотка, що аж мороз пробирав.
Pasqua dans la dernière scène, une scène d’amour, avait dans la voix un accent qui donnait le frisson.
Боже мій, думала я, лежачи долі, я плачу, бо кохаю, бо моїй душі потрібно кохати, я хотіла б цієї миті, щоб він увійшов, розкрив мені обійми, і, припавши до його серця, я хотіла б померти. Насправді, і щасливою!
Mon Dieu, pensais-je tout en restant par terre, je pleure parce que j’aime, parce que mon âme a besoin d’aimer, je voudrais en ce moment qu’il entre, qu’il m’ouvre ses bras et, appuyée sur son cœur, je voudrais mourir. Pour de vrai, et avec bonheur !
Ось воно як: хто мечем убиває, від меча й загине.
Voilà ce que c’est, celui qui tue par l’épée périra par l’épée.
Це я кохаю! Хто плює в стелю, плює сам на себе.
C’est moi qui aime ! Celui qui crache au plafond, crache sur lui-même.
Я знала, що якби я підійшла до дзеркала, до мене прийшла б ціла купа гордині з докорами, — ось чому я лишилася лежати на килимі, стражденна й щаслива водночас.
Je savais que si j’allais devant mon miroir, une quantité de fierté me viendrait faire des reproches, c’est pour cela que je suis restée étendue sur le tapis, souffrante et heureuse en même temps
Як же добре кохати! Я хотіла розсердитися, хотіла лишатися спокійною, хотіла розтрощити все у своїй кімнаті, хотіла кричати — а спромоглася лише заплакати.
Que c’est bon d’aimer ! Je voulais me fâcher, je voulais rester calme, je voulais briser tout dans ma chambre, je voulais crier, et je ne suis parvenue qu’à pleurer.
Ні! ні! Я не хочу! Не хочу ні гордині, ні докорів.
Non ! non ! Je ne veux pas ! Je ne veux pas de fierté, pas de reproches.
Що з того, гідний він чи негідний! Не аналізуймо, благаю. Я відчуваю, що зараз почну довгі міркування, але не хочу, хай це буде іншого дня.
Qu’importe s’il est digne ou indigne ! N’analysons pas, par pitié. Je sens que je vais commencer une longue dissertation, mais je ne veux pas, que ce soit un autre jour.
Уся віддана відчуттю миті, я нічого не хочу чути. Я сказала, що кохаю! Чи так це.
Toute entière à la sensation du moment je ne veux rien entendre. J’ai dit que j’aimais ! Est-ce exact.
Поміркуймо. Я знесилено впала навколішки, я думала про того чоловіка, я почувалася нещасною, у розпачі, і ще якось інакше, не знаю як, але це було мучливе почуття, і це почуття змусило мене плакати, я плакала й бажала померти в обіймах того чоловіка його обіймах.
Voyons. Je suis tombée sans force à genoux, j’ai pensé à l’homme, je me suis sentie misérable, désespérée, et encore autrement, je ne sais comment, mais c’était un sentiment martyrisant, et ce sentiment m’a fait pleurer, j’ai pleuré et j’ai désiré mourir dans les bras de l’homme ses bras.
Ви гадаєте, що це кохання? Я гадаю, що так.
Croyez-vous que ce soit de l’amour ? Moi, je crois.
Примітки
Ліф «Марія Стюарт» — фасон із високим коміром ззаду й низьким квадратним вирізом спереду, за портретами шотландської королеви Марії Стюарт. ↩
«Міньйон» — опера Амбруаза Тома (1866) за романом Ґете «Літа науки Вільгельма Майстера». ↩
В оригіналі французькою: «Connais-tu le pays» («Чи знаєш ти той край, де цвітуть помаранчі?») — найвідоміша арія з опери «Міньйон», ностальгійний спів про Італію. ↩
On revient toujours à ses premières amours («До перших своїх кохань завжди вертаєшся») — приспів романсу з комічної опери Ніколо Ізуара «Жоконд» (1814, лібрето Шарля-Ґійома Етьєна), що за часів Марі вже став приказкою. ↩
В оригіналі латиною: «Nescio». ↩