❦
Субота, 6 листопада 1875
Samedi, 6 novembre 1875
Карти провіщають великі прикрощі через темного короля. Аж страшно.
Les cartes prédisent des grands désagréments à cause du roi brun. C’est effrayant.
Сьогодні вранці я вийшла на балкон павільйону й доволі довго розглядала в бінокль гарненький вітрильник, а тоді обернулася до замку, але щойно зробила це, як побачила того чоловіка біля його вікна — і швидко зайшла назад. Він мене бентежить, він мене збиває з пантелику; якби він міг звідси поїхати, він би мені дуже прислужився. Він ніколи не тримався як простий знайомий, а тепер, з цим холодом, тримається й зовсім незвично.
Ce matin je suis sortie sur le balcon du pavillon et regardais avec mon binocle un joli bateau à voile, pendant assez longtemps, puis je me tournai vers le château, mais à peine l’ai-je fait que je vis l’homme à sa fenêtre, alors je rentrai vite. Il me gène, il me confond, s’il pouvait s’en aller d’ici il m’obligerait beaucoup. Jamais il n’a été sur le pied d’une simple connaissance et à présent, avec ce froid il est sur un pied tout à fait extraordinaire.
А ця перша вистава в Опері, яка мала стати для мене такою прекрасною! Тепер усе до біса! Я розраховувала, що ложа буде повна гостей! Ага, аякже, тримай кишеню!
Et cette première représentation de l’Opéra, que je me préparais à avoir si belle ! Tout au diable à présent ! Je comptais avoir la loge pleine de monde ! Ah ! bien oui, compte là-dessus !
Ні, рішуче нічого мені не вдається, голову собі розбити можна.
Non, décidément rien ne me réussit, c’est à se casser la tète.
Важко знайти людину знеохоченішу за мене цієї миті. А ці кляті карти! Я вже не можу без люті бачити червову даму.
Difficile de trouver une personne plus découragée que moi en ce moment. Et ces maudites cartes ! Je ne puis plus voir sans colère la dame de cœur.
Ось! памʼятаєте, як на самому початку, рік тому, почали піддражнювати Діну через Одіффре? Як це дивно. Ні, щиро кажучи, мені треба стати розважливою, піднятися на свій пʼєдестал, піднестися над цими дрібними прикрощами. Я така розклеєна й знеохочена, що згодна на все, аби лиш не захворіти. Аби лиш не…
Tiens ! vous souvenez-vous qu’on a commencé par taquiner Dina avec Audiffret, tout à fait au commencement, il y a un an de cela ? Comme c’est étrange. Non, franchement, il me faut devenir raisonnable et monter sur mon piédestal, m’élever au-dessus de ces misères. Je suis si décollée et découragée que je consens à tout, pourvu que je ne devienne pas malade. Pourvu qu’on ne ...
Жах! Боже, забери в мене ці думки!
Horreur ! Dieu, ôtez-moi ces pensées !
Піду вдягнуся й вийду.
Je vais m’habiller et sortir.
Чи бувало з вами таке, щоб усе йшло шкереберть? Зачіска нікудишня, капелюшок щомиті зʼїжджає, волан спідниці рветься з кожним кроком, камінці залазять у пантофлі, протикають панчохи й колють мені ноги!
Vous est-il jamais arriver de tout manquer ? La coiffure va mal, le chapeau se déplace à chaque instant, le volant du jupon se déchire à chaque pas que je fais, les cailloux entrent dans mes pantoufles, traversent les bas et me piquent les pieds !
Ми йдемо до музики, а тоді до англійської крамниці; я замовляю собі білий фланелевий жакет і сірий редингот, як в Одіффре, — таке досить носять, але на мені це буде новинкою.
Nous allons à la musique puis au magasin anglais, je me commande une jaquette de flanelle blanche et une redingote grise comme Audiffret, c’est assez porté, mais mis par moi ce sera nouveau.
Ми виходимо з екіпажа, і за кілька хвилин я бачу, як надходить Одіффре з… з Дезіре.
Nous descendons de voiture et au bout de quelques minutes je vois venir Audiffret avec... avec Désiré.
— Добридень, пані, — мовить Одіффре.
— Bonjour Madame, fait Audiffret.
— Добридень, добродію, — каже водночас тітка, і ми вчотирьох на мить спиняємося, наче вагаючись, а тоді розходимося — і становище виходить найсміховинніше в світі.
— Bonjour Monsieur, dit en même temps ma tante, et nous les quatre nous nous arrêtons un instant comme hésitant, puis on se passe; ce qui fait la position la plus ridicule du monde.
Ось мої королі — трефовий і червовий!
Voilà mes rois de trèfle et de cœur !
Ми зустрічаємо їх знову, і цього разу я прибираю пишного вигляду. Цей ніццький негідник завадив Ґодарові підійти до мене — він мало не смикнув його за рукав.
Nous les rencontrons encore et cette fois je fais une mine superbe. Cette canaille niçoise a empêché Godard de s’approcher de moi, il l’a presque tiré par la manche.
Ми з тіткою обидві розлючені; ми знов ідемо до англійської крамниці, до Менбі, щоб знайти там Діну й екіпаж, і застаємо там Сапоженікових; я така роздратована, що найменше слово доводить мене до люті; у мене питають порад, я даю їх з люттю, гасаю крамницею й поводжуся, мов божевільна. Найменше слово — мені кажуть «добридень», а я вже розлючена.
Moi et ma tante, toutes les deux nous sommes furieuses; nous allons encore au magasin anglais, chez Manby, pour y retrouver Dina et la voiture, et nous y trouvons les Sapogenikoff, je suis si énervée que le moindre mot me met en fureur, on me demande des conseils, je les donne avec rage, cours par le magasin et me conduis comme une folle. Le moindre mot, on me dit bonjour et je suis furieuse.
Я насилу стримуюся, щоб не побити всіх до одного.
Je me tiens à quatre pour ne pas battre tout le monde.
Якщо ви гадаєте, що це через Одіффре, ви помиляєтеся; це просто через ту сміховинну ситуацію на Набережній і через Ґодара. Це було гидко, сміховинно! Та заждіть! Марі везуть до Вісконті, і всю дорогу я тремтіла зі страху, щоб Діна не запросила моїх Грацій до театру. Додайте до цієї приємності деревʼяну скриньку на дні екіпажа, кут якої впивався мені в литку.
Si vous croyez que c’est pour Audiffret, vous vous trompez, c’est simplement pour cette ridicule position à la Promenade et pour Godard. Ça a été laid, ridicule ! Mais attendez ! On conduit Marie chez Visconti, tout le long de la route je tremblais de crainte que Dina n’invite mes Grâces au théâtre. Ajoutez à cet agrément une boîte de bois au fond de la voiture dont le coin m’entrait dans le mollet.
І це ще не все: повертаючись Набережною, відвізши Марі додому, ми бачимо Ніну й Ольгу на лавці, і саме тієї миті, коли ми проїжджали, Одіффре підходить до них і приводить їм йолопа Ґодара. Можете собі уявити! Ах! через цього кретина Дезіре я ще псуватиму собі кров.
Ce n’est pas tout, en repassant par la Promenade, ayant déposé Marie chez elle, nous voyons Nina et Olga sur un banc, et, juste au moment où nous passions, Audiffret s’approche d’elles et leur amène l’imbécile Godard. Vous voyez cela d’ici ! Ah ! pour ce crétin de Désiré je me ferai du mauvais sang.
Я не замикаю свого гніву в собі, навпаки — говорю без угаву.
Je ne renferme pas ma colère en moi, mais au contraire ne cesse de parler.
— Знаєте, я в такому гуморі, що пішла б надавати ляпасів цим двом жінкам!
— Vous savez, je suis en humeur d’aller souffleter ces deux femmes !
— Та хіба ж це їхня провина! — вигукує тітка.
— Mais est-ce leur faute ! s’écrie ma tante.
— А хіба це моя справа. Щоб учинити будь-що, мені треба лиш хотіти це вчинити. Іншим разом я б їм і за мільйон ляпасів не надавала, а зараз — задарма й з насолодою. Коли я хочу, мені все видається доречним, можливим, добрим. Але одне мене спиняє — те, що я зганьбила б себе. Ах! якби я була заміжня!
— Mais est-ce mon affaire. Pour faire n’importe quelle chose il ne me faut qu’avoir envie de la faire. Dans un moment pour un million je ne les souffleterais pas, mais à présent, pour rien et avec plaisir. Quand j’ai envie je trouve tout convenable, tout faisable, tout bien. Mais une chose m’empêche, c’est que je me scandaliserais. Ah ! si j’étais mariée !
— Та люба моя, — заперечує Діна, — чому?
— Mais ma chère, objecte Dina, pourquoi ?
— Чому? Бо тоді я вийшла б з екіпажа — ти бачиш їх, цих двох російських крамарок, я зараз їм усміхаюся, — ну от, я вийшла б і дала б кожній по ляпасу. Ах! як би це було добре! Який приємний звук! Та я не можу, панні не можна.
— Pourquoi ? Parce qu’alors je descendrais de voiture, tu les vois, ces deux marchandes russes, je leur souris en ce moment, eh bien je descendrais et je leur donnerais à chacune une claque. Ah ! comme ce serait bien ! Quel bruit agréable ! Mais je ne puis pas, une demoiselle ne peut pas.
— Заждіть, — провадила я, — сьогодні ввечері ми підемо до театру, я не візьму з собою Сапоженікових, і ми ще побачимо, хто прийде, а хто ні!
— Attendez, continuai-je, ce soir nous irons au théâtre, je ne prendrai pas les Sapogenikoff avec moi, et nous verrons bien qui viendra et qui ne viendra pas !
Я повертаюся доведена до краю, нещасна, а Фредерік, цей клятий пес, радісно кидається до мене; я піднімаюся сходами, а він не дає мені проходу своїми пестощами; я терпіла до останнього, та, дійшовши до своєї кімнати, так його копнула, що він утік, скиглячи, під ліжко, але за дві хвилини повернувся, метляючи хвостом і дивлячись на мене, наче просячи прощення. Ох, ці пси! Хіба ж можна їх ненавидіти, навіть коли ненавидиш усе! Як оце я зараз.
Je rentre exaspérée, misérable et Frédéric ce chien maudit se jette sur moi tout joyeux, je monte l’escalier, et il me poursuit de ses caresses; j’eus patience jusqu’au bout, mais arrivée dans ma chambre je lui donnai un tel coup de pied qu’il s’en alla, hurlant sous le lit, mais au bout de deux minutes revint en remuant sa queue et en me regardant comme pour demander pardon. Oh ! les chiens. Le moyen de les détester même quand on déteste tout ! Comme moi à présent.
Я неквапом убираюся, у біле, як завжди, зачесана теж, як завжди, легко й граційно; оскільки рукави сукні досить короткі, я надіваю довгі білі рукавички. Я така гарна, як тільки можливо.
Je fais lentement toilette, en blanc comme toujours, coiffée aussi comme toujours, légèrement et gracieusement, comme les manches de la robe sont assez courtes je mets de longs gants blancs. Je suis aussi bien que possible.
Барнола одразу прийшов до нас, і поки він був тут, зʼявився Дивовижний. На щастя, я тримала бінокль перед очима, бо сильно зашарілася.
Barnola vint de suite chez nous et pendant qu’il était là, le Surprenant fit son entrée. Heureusement je tenais le binocle devant les yeux car j’ai rougi beaucoup.
Приходять усі, навіть Саетоне; Пепіно, ця величезна телеграфна жердина, приходить весь рожевий і пожвавлений. Цей дурноголовий гадає, що може подобатися, гадає, що ним переймаються, що з ним говорять задля нього самого! Він і сердить мене, і смішить! Він будує мені очі! Мені ж бо саме цього й треба, чи не так? Які ж дурні чоловіки! Вони нічого не бачать!
Tout le monde vient, même Saëtone, Pépino cet immense bâton de télégraphe, vient tout rose et animé. Cette grosse tête pense pouvoir plaire, pense qu’on s’occupe de lui, qu’on lui parle pour lui ! Il me fâche et me fait rire ! Il me fait les doux yeux ! J’ai besoin de cela n’est-ce pas ? Comme les hommes sont bêtes ! Ils ne voient rien !
З тими закрученими вусами, вусиками над маленьким ротиком.
Avec ses moustaches retroussées, ses petites moustaches au-dessus de sa petite bouche.