❦
Понеділок, 1 листопада 1875
Lundi, 1er novembre 1875
Я була зайнята тільки своїм ніццем, тож нічого не знаю про вчорашній день; мені переказують, як Пепіно спустився до кухні по штопор, як він порався з Фортюне.
Etant exclusivement occupée de mon Niçois je ne sais rien d’hier; je me fais raconter comment Pépino est descendu à la cuisine chercher un tire-bouchon, comment il a travaillé avec Fortuné.
Потім тітка заводить свої жартики й питає, що мені сказав той чоловік, але я, не маючи змоги зізнатися ні в чому серйозному, волію сказати:
Puis ma tante commence ses petites plaisanteries et me demande ce que m’a dit l’homme, mais moi ne pouvant rien avouer de sérieux je préfère dire:
— Та нічого, пані, це жарт, лише жарт, запевняю вас!
— Mais rien, Madame, c’est une plaisanterie, rien qu’une plaisanterie, je vous assure !
— Ви сказали: відколи це!
— Vous avez dit, depuis quand !
— Так, але жарт, чистісінький жарт!
— Oui, mais plaisanterie, pure plaisanterie !
Одіффер уже біля свого вікна, але я, прокинувшись лише опівдні, не показуюся.
Audiffer est déjà sur sa fenêtre mais, réveillée depuis midi seulement, je ne me montre pas.
— Ну от, — каже тітка, — незабаром він приведе вам того довгоносого приятеля, того, що з Парижа; він уже привів вам Соммьє, який схвалив.
— Bon, dit ma tante, bientôt il vous amènera l’ami au long nez, celui de Paris, il vous a déjà amené Sommier, qui a approuvé.
Річ у тім, що вчора він сів біля каміна між Пепіно й Соммьє і неначе щось розповідав, дивлячись на мене й указуючи на мене очима, а Соммьє неначе схвально кивав головою.
Le fait est que hier il s’est assis dans la cheminée entre Pépino et Sommier et avait l’air de raconter quelque chose en me regardant et me désignant des yeux, tandis que Sommier avait l’air d’approuver de la tête.
Я невдоволена собою за вчора: я була надто дитинна, а в молодої дівчини таку поведінку мають за погані манери.
Je ne suis pas contente de moi hier, j’étais trop enfant, chez une jeune fille cet air passe pour des mauvaises manières.
Уявіть собі силу мого голосу вчора, коли я спитала його, хто був з ним біля його вікна й махав хустинками.
Qu’on se figure la force de ma voix, hier, quand je lui ai demandé qui était avec lui à sa fenêtre et agitait des mouchoirs.
— Ах! так, це був Саетоне, це він махав хустинкою. Та знаєте, я чув, як ви співали.
— Ah ! oui, c’était Saëtone, c’est lui qui a secoué le mouchoir. Mais vous savez, je vous ai entendu chanter.
— Не може бути!
— Pas possible !
— Je vous assure, j’ai été excessivement étonné moi-même, mais preuve que j’ai entendu, je vais vous dire ce que vous avez chanté; vous avez chanté « Mignon » et puis « Dormi pure
— Це правда! та невже й справді чути? Це неймовірно! — кажу я, — якби я знала, то не співала б.
— C’est vrai ! mais vraiment on entend ? C’est incroyable ! dis-je, si j’avais su, je n’aurais pas chanté.
Я навмисне співала на всю силу, навмисне, щоб мене почули, але я здивована й у захваті.
J’ai exprès chanté de toute ma force, exprès pour être entendue, mais je suis surprise et ravie.
Мене чути вдень, попри жахливий гуркіт возів по бруківці, і то на такій відстані.
On m’entend, le jour, malgré le bruit effroyable des charrettes sur le pavé, et à une telle distance.
— Я все чув, — каже він, — наче ви співали в замку; я не хотів вірити, але впізнав ваш голос.
— J’ai tout entendu, dit-il, comme si vous chantiez au château, je ne voulais pas croire, mais j’ai reconnu votre voix.
Це чудово!
C’est superbe !
Попри безсонну ніч, обличчя моє доволі стерпне; я виходжу з тіткою пішки (темна сукня, сірий фетровий капелюшок, ансамбль-картинка).
Malgré la veille je suis assez convenable de figure, je sors avec ma tante à pied, (robe foncée, feutre gris, un ensemble-tableau).
Сьогодні День усіх святих3, скрізь юрба, ми зустрічаємо всіх наших добродіїв.
C’est la Toussaint, il y a foule partout, nous rencontrons tous nos messieurs.
— Який Одіффре гарний, — каже тітка, — у крислатому капелюсі й сірому рединготі.
— Comme Audiffret est beau, dit ma tante, en grand chapeau et en redingote grise.
Я ледь його й бачила.
Je l’ai à peine vu.
Ми зустрілися на Набережній; я йшла до міського саду, а він — нам назустріч; цього разу він до нас не приєднався, але за хвилину повернув назад, гадаючи, певно, що ми, дійшовши до кінця Набережної й завернувши, повернемося йому назустріч; але ми одразу сіли в екіпаж, тож хід не вдався, якщо то взагалі був хід.
Nous nous sommes rencontrés à la Promenade, j’allais vers le jardin public tandis que lui venait à notre rencontre, il ne s’est pas joint à nous cette fois, mais retourna dans une minute pensant sans doute que nous ayant tourné à la fin de la Promenade, reviendrions en face de lui, mais nous primes la voiture de suite, de sorte que le coup a été manqué, si coup il y avait.
Сіро й холодно. Ми входимо, розпашілі від однієї дивної зустрічі. Навпроти «Люксембургу» якийсь добродій пристойного вигляду мало не кинувся до нас, склавши руки, наче для поклоніння.
Il fait gris et froid. Nous entrons toutes échauffées d’une rencontre singulière. En face du Luxembourg un monsieur à l’aspect comme il faut s’est presque élancé vers nous en joignant les mains comme pour adorer.
Діна й мої Грації, що в екіпажі, кажуть нам, що він так само кинувся до них, і двічі екіпаж мало не переїхав йому ноги.
Dina et mes Grâces qui sont en voiture nous disent qu’il s’est élancé vers elles de la même façon et deux fois la voiture a presque passé sur ses pieds.
Дивно. Я з нетерпінням чекаю завтра, щоб знову його побачити й дізнатися, що це за птах. Це або божевільний, або щось чудове.
C’est singulier. Je suis impatiente de demain, pour le revoir et savoir quel est cet oiseau. C’est ou un fou, ou quelque chose de magnifique.
Нінуков, цей хворий росіянин, обідав у нас. О восьмій я усамітнююсь у себе. Це одна з моїх найбільших утіх — замкнутися, думати, читати, записувати думку за думкою.
Ninukoff, ce Russe malade, a dîné chez nous. A huit heures je me retire chez moi. C’est un de mes grands plaisirs, m’enfermer, penser, lire, écrire à fur et à mesure que je pense.
Одіффре мене не кохає. Я це знаю, і мені дуже прикро, бо кохаю його так, що прагну від нього безмежного кохання.
Audiffret ne m’aime pas. Je le sais, j’en suis bien fâchée car je l’aime assez pour désirer de sa part un immense amour.
Усі й далі кажуть, що я виходжу за нього заміж; усі ніццянці дивляться на мене якось особливо, наче Одіффре — їхній король.
On continue de dire que je me marie avec lui, tous les Niçois me regardent particulièrement, tout comme si Audiffret était leur roi.
Барнола, який прийшов пополудні по тростину, яку забув учора, теж про це заговорив.
Barnola qui est venu cet après midi chercher sa canne qu’il a oubliée hier, en a parlé.
— Він уже просив руки? — каже він мамі.
— Il a déjà demandé en mariage ? dit-il à maman.
— Хто?
— Qui ?
— Та він, Одіффре.
— Mais lui, Audiffret.
— І що це вам спало на думку, добродію! Він навіть не поводиться, як чоловік, що збирається просити руки; ми бачимо його рідко, як і всіх інших.
— Quelle idée, Monsieur ! Il ne se conduit même pas comme un homme qui va demander en mariage, nous le voyons peu, comme tous les autres.
— О! ви приховуєте, приховуєте, а всі про це кажуть.
— Oh ! vous cachez, vous cachez, et tout le monde le dit.
І Рікардо лукаво всміхнувся, як учора, дивлячись, як я танцюю з тим чоловіком.
Et Ricardo se mit à sourire malicieusement, comme hier en me regardant danser avec l’homme.
Він мене не кохає, сказала я. Так, бо він, маючи змогу, маючи владу бачити мене щомиті, нічого для цього не робить. Він не кохає мене навіть настільки, наскільки я кохаю його. Він трішки за мною упадає! — а я в захваті.
Il ne m’aime pas, ai-je dit. Oui, car lui qui a la possibilité, le pouvoir de me voir à chaque instant ne fait rien pour cela. Il ne m’aime même pas autant que je l’aime. Il me fait un peu la cour ! et je suis enchantée.
Жалюгідне жіноче становище!
Misérable position féminine !
Усі привілеї чоловікам! Жінці лишається тільки один — чекати їхньої ласки.
Tous les privilèges aux hommes ! La femme n’a que celui d’attendre leur bon plaisir.
То вже найменше, що можна зробити, — обманювати їх якомога більше.
C’est bien le moins qu’on les trompe autant que possible.
Я була б дуже горда, якби могла домогтися, щоб цей чоловік усерйоз мене покохав.
Je serais bien fière si je pouvais me faire sérieusement aimer de cet homme.
Вітрогон, шаленець, легковажний, хитрун, розрахунливий, лихий, примхливий, отупілий від спілкування з лихими жінками; рано почавши жити, він стер об негідні дотики оте почуття делікатності, справжнього кохання, особливої порядності, що є пушком людського серця. Я припускаю, гадаю, що про все здогадуюся, але не казатиму всього, боячись бути смішною, якщо помиляюся. Жага грошей у нього над усе — грошей, щоб жити на широку ногу, щоб утримувати гурт прихвоснів, який тягне за собою.
Volage, fou, étourdi, rusé, calculé, méchant, capricieux, abruti par la fréquentation de mauvaises femmes, ayant commencé à vivre de bonne heure, le sentiment de délicatesse, d’amour vrai, d’honnêteté particulière, qui est le duvet du cœur humain, a été enlevé chez lui par d’indignes frottements. Je suppose, je crois tout deviner, mais je ne dirai pas tout, de peur d’être ridicule si je me trompe. Le désir d’argent prime tout chez lui, l’argent pour mener grande vie, pour entretenir les bataclans qu’il traîne à sa suite.
Нещасний Ґалула казав мені вчора:
Le malheureux Galula me disait hier:
— Ах! панно, я ж бо чесний, бачте, я не вкрав портрета, я повернув вам вашу пантофельку — і Бог свідок, як мені кортіло її лишити, — а в мене немає навіть чесної винагороди.
— Ah ! Mademoiselle, je suis honnête, vous voyez, je n’ai pas volé de portrait, je vous ai rendu votre mule et Dieu sait si j’avais envie de la garder, et je n’ai pas même une récompense honnête.
— Я дам вам свій портрет.
— Je vous donnerai mon portrait.
— Коли?
— Quand ?
— Перед відʼїздом.
— Avant de partir.
— А втім, портрет — це річ обіцяна, але я прошу чесної винагороди.
Et puis le portrait, c’est une chose promise, mais je demande la récompense honnête.
— Ну ж бо, чого ви просите?
— Voyons, que demandez-vous ?
— Я попрошу зрештою винагороди.
— Je demanderai enfin une récompense.
— Не просіть багато, бо я не дам.
— Ne demandez pas beaucoup, car je ne donnerais pas.
— А я добре знаю, чого попросив би, — каже Джирофла, спершись на фортепіано.
— Moi je sais bien ce que je demanderais, dit Girofla, appuyé au piano.
— От бачите! ви ж кажете, що не дасте! — провадить Ґалула.
— Vous voyez bien ! vous dites que vous ne donneriez pas ! continue Galula.
— Ні.
— Non.
— А я добре знаю, чого попросив би, — повторює Джирофла.
— Moi, je sais bien ce que je demanderais, répète Girofla.
викресленоНу ж бо, що саме? — кажу я йому. Ви добре зна, чого я у вас попро Я добре знаю, що
— Ну ж бо, чого б ви в мене попросили?
— Voyons, que me demanderiez-vous ?
— Я добре знаю, чого б у вас попросив.
— Je sais bien ce que je vous demanderais.
— Та зрештою — чого?
— Mais enfin, quoi ?
— Ви ж добре знаєте, чого б я попросив, — каже він, утупившись у мене.
— Vous savez bien ce que je demanderais, dit-il en me fixant.
— Ні, далебі, не знаю.
— Non, vraiment je ne sais pas.
— Ви знаєте, — повторює він, усе так само втупившись у мене.
— Vous savez, répète-t-il, en me fixant toujours.
Ось вам чотири сторінки заради того, щоб переказати одне слово цього чоловіка. Це тому, що я весь час чекаю, що він на мене плюне, і вдвічі ціную найменші дрібниці.
Voilà quatre pages, pour répéter un mot de l’homme. C’est que je m’attends toujours à ce qu’il me crachera dessus et j’apprécie doublement les moindres choses.
А все ж прикро відчувати, що за тобою упадають, як за будь-ким, що тебе не кохають. І в цьому жалюгідному упаданні ти не певна навіть на годину — такий мінливий настрій красеня.
C’est tout de même vexant de sentir qu’on vous fait la cour comme à n’importe qui, qu’on ne vous aime pas. Et cette pitoyable cour, on n’en est pas sûre pour une heure, tant l’humeur du beau est vagabonde.
О жінко! нещасне створіння! Створене, щоб чекати, пасивна тварино!
O femme ! malheureuse créature ! Faite pour attendre, passif animal !
Сама по собі — ніщо. Приходять — вона приймає, не приходять — вона лишається непорушна. Можна сказати, що вона приймає не завжди, та що ж удієш! Не можна ж давати стусанів чи відвертатися, коли до тебе говорять. А салонний етикет вимагає чемності.
Rien par elle-même. On vient, elle reçoit, on ne vient pas, elle demeure immobile. On peut dire qu’elle ne reçoit pas toujours, mais comment faire ! On ne peut donc pas donner des coups de pied, ou se détourner lorsqu’on vous parle. Et l’étiquette des salons exige la politesse.
Цей чоловік поводиться так, щоб не дати мені жодної зачіпки за себе. За найменшого стусана він може сказати мені:
L’homme se conduit de façon à ne me donner aucune prise sur lui. Au moindre coup de pied, il peut me dire:
— Вам нема чого мене відштовхувати, я нічого від вас не хочу, я говорю з вами, як з усіма іншими, не забивайте собі голови, ви помиляєтеся!
— Vous n’avez pas besoin de me repousser, je ne vous veux rien, je vous parle comme à toutes les autres, ne vous montez pas la tête, vous vous trompez !
Ось моє становище. Приємне, еге ж?
Voilà ma position. Agréable, hein ?
Я не можу без сміху згадати дурнуватий вигляд цього чоловіка, коли він торкнувся моєї руки кінчиком великого й вказівного пальців. Це було кумедно! А його міна! усміхнена й кумедна! Він зробив так, наче брав понюшку тютюну.
Je ne puis me souvenir sans rire de l’air stupide de l’homme quand il m’a touché la main du bout de son pouce et de son index. C’était drôle ! Et sa mine ! souriante et drôle ! Il a fait comme pour prendre une prise.
Їй-бо, це надто безглуздо!
C’est ma foi, trop bête !
Примітки
«Міньйон» — опера Амбруаза Тома (1866). ↩
Dormi pure (італ. «Спи собі», «Спи спокійно») — італійська пісня (романс). ↩
День усіх святих (фр. la Toussaint, 1 листопада) — велике католицьке свято у Франції. ↩