❦
Неділя, 27 жовтня 1875
Dimanche, 27 octobre 1875
Шукаєш ген-десь далеко те, що маєш зовсім поруч. Доказ — Пепіно.
On cherche bien loin ce qu’on a tout près. Témoin, Pépino.
Через цього клятого Бібі я замастила фарбою гарненький білий пеньюар. Я піднялася на другий поверх, відчинила віконниці й сіла на підвіконня, де й просиділа, поки не побачила Бібі біля його вікна, а тоді пішла; не зовсім — я сіла в коридорі й з-за зачинених віконниць крізь невеличку шпарину підглядала за Дивовижним, який не раз показувався, але мене ніхто не бачив. Сіре небо я добре бачила, але такої осоружної зливи не сподівалася! А я ж бо…
A cause de ce maudit Bibi je me suis salie un gentil peignoir blanc, avec de la peinture. Je suis allée au premier étage, j’ai ouvert les volets et me suis assise sur la fenêtre où je suis restée jusqu’à ce que j’eusse vu Bibi à sa fenêtre, alors je me suis en allée; pas tout à fait, je me suis assise dans le corridor et de derrière des volets fermés, par une petite fente j’ai lorgné le Surprenant qui s’est montré à plusieurs reprises, mais on ne me voyait pas. Je voyais bien le ciel gris, mais je ne m’attendais pas à une aussi détestable pluie ! Et moi qui...
Застаю своїх матінок у Ніни, і тітка каже, що двічі зустріла Джирофлу: раз у Дефоржа, а вдруге — цього разу вона його тільки бачила — у фоє Італійського театру, де він танцював на одній нозі перед Креші та Саетоне.
Je trouve mes mères chez Nina et ma tante me dit qu’elle a rencontré deux fois Girofla, une fois chez Desforges et une autre fois, cette fois elle l’a seulement vu, dans le salon du Théâtre Italien, dansant sur un pied devant Cresci et Saëtone.
Похвальне заняття!
Louable occupation !
Я тільки те й роблю, що сиплю уривками з «Аліс де Невер»; там є передусім одне таке: «Гото́… аркебу́зи!»1 і одне «Так, тату!», яке відповідають вісім доньок Тіста на його «Гото… ар!»
Je ne fais que débiter des fragments d’ »Alice de Nevers », il y a surtout un certain: Partez ar !... quebuses ! et un, Oui papa, que répondent les huit filles de Tiste, à son partez, ar !
І виходить так, що дідусь дуже сердиться, коли я це викрикую, від чого мені смішно, і всі сміються, а я повторюю це так часто, що надвечір уже сама тітка відповідає: «Так, тату!»
Et il arrive que grand-papa est très contrarié lorsque je crie cela, ce qui me fait rire, et tout le monde rit et je le répète tellement que vers le soir c’est ma tante qui répond: Oui papa !
Цілий день я кричу, сміюся, піддражнюю дідуся, але не всерйоз — він і сам мало не сміється.
Je passe la journée à crier, à rire, à taquiner grand-papa mais pas sérieusement, lui-même rit presque.
Мені дуже хотілося б, щоб увечері хтось прийшов. Дають «Жирофле-Жирофлу» — уперше ми її пропускаємо. Розкладаю карти: вони не такі блискучі, як учора, проте досить добрі, аби я лишалася зачесаною й майже готовою.
Je voudrais bien que quelqu’un vienne ce soir. On donne « Giroflé-Girofla », c’est la première fois que nous manquons. Je tire les cartes, elles ne sont pas aussi brillantes qu’hier, cependant assez pour que je me tienne coiffée et presque prête.
Про обличчя цього чоловіка кажуть стільки доброго, що й мені він видається гарним.
On dit tant de bien de la face de l’homme que je le trouve beau.
Учора, коли він серйозно глянув на мене, питаючи, чи бачила я «Воредьє», я замилувалася його чудовими очима — не отими італійськими, чорними, маслянистими, а очима живими, блискучими, чарівними.
Hier quand il m’a regardée sérieusement, me demandant si j’avais vu « Veauradieux », j’ai admiré des yeux superbes; pas de ces yeux italiens, noirs, huileux, mais des yeux vifs, éclatants, adorables.
Скажімо раз і назавжди, що він гарний; а додайте до його вроди ту славу, яку створюють йому, а перед нею — ту, яку створили його батькові або яку батько створив собі сам, — і ви погодитеся, що він цікавий.
Disons une fois pour toutes qu’il est beau, et ajoutez à sa beauté la réputation qu’on lui fait, précédée de celle qu’on a faite ou que s’est faite son père, et vous conviendrez qu’il est intéressant.
Якось я сказала: цей хлопець далеко піде. І мама цілий той день допитувалася, чому я так думаю, і куди ж він піде тощо.
J’ai dit un jour: Ce garçon ira loin. Et maman durant tout ce jour me demandait pourquoi je pensais ainsi, et où il irait etc.
Далеко піде — стежкою чесноти.
Il ira loin, dans le sentier de la vertu.
Я хвалилася своєю вчорашньою поведінкою, та хвалитися не було чим: якщо я мала байдужий вигляд, то лише тому, що й була байдужа. Бо щойно всі пішли, я розлютилася, що тітка їх не запросила, скажено зірвала рукавички, поодривавши всі ґудзики, і насилу вгамувалася. Невже не зрозуміло, що я нудьгую?
Je me suis vantée de ma conduite hier, il n’y avait pas de quoi, si j’avais l’air indifférent c’est que j’étais indifférente. Car dès qu’ils furent tous partis je devins furieuse de ce que ma tante ne les avait pas invités, j’ôtai furieusement mes gants en cassant tous les boutons et eus assez de peine à me calmer. Ne comprend-on pas que je m’ennuie ?
Просидіти вечір у родинному колі — та це для розуму те саме, що поливальниця для вогню! Про що говорять — про господарські злидні або, як про ласощі, про Джирофлу. Мистецтва, історія — про таке навіть і не згадують. Я відчуваю, що помалу тупію. Я нічого не роблю; хочу їхати до Рима, відновлю уроки.
Passer une soirée en famille, mais c’est pour l’esprit ce qu’un arrosoir est pour le feu ! De quoi parle-t-on, des misères du ménage ou comme régal de Girofla. Les arts, l’histoire, de cela on n’entend même pas le nom. Je me sens peu à peu abrutir. Je ne fais rien, je veux aller à Rome, je reprendrai des leçons.
Я нудьгую! Відчуваю, як мене помалу огортає павутиння, що вкриває тут усе. Але я опираюся! Я читаю.
Je m’ennuie ! Je me sens peu à peu envelopper de la toile d’araignée qui couvre tout ici. Mais je me débats ! Je lis.
Ніхто не прийде, уже вибило десяту. Карти мені це провістили. Ах, ці карти! Я позіхаю; піду читати й спати.
Personne ne viendra, dix heures ont déjà sonné. Les cartes me l’avaient dit. Ah ! les cartes. Je baille, je vais lire et dormir.
Примітки
Комічна військова команда з «Аліс де Невер», розірвана посеред слова, яку Марі переробила на приспів. В оригіналі: Partez ar !... quebuses !; 2 листопада Марі пише Portez, тож справжня команда, певно, Portez arquebuses ! («На плече аркебузи!»). ↩