❦
Вівторок, 26 жовтня 1875
Mardi, 26 octobre 1875
Дивна річ: я більше ніколи не дивлюся на замок і не маю охоти на нього дивитися. А раніше тільки це й робила.
C’est étonnant, je ne regarde plus jamais le château, et je n’ai pas envie de le regarder. Tandis qu’avant je ne faisais que cela.
Повертаюся з театру; давали «Аліс де Невер»1, яка, почута вдруге, видається мені чарівною. Вона, гадаю, стане моєю улюбленицею, як і «Жирофле-Жирофла».
Je reviens du théâtre, on donnait « Alice de Nevers », qu’à la deuxième audition je trouve charmante. Elle deviendra je crois ma favorite comme « Giroflé-Girofla ».
Я і зачарована, і збентежена, і отупіла — дим, туман у голові; може, поки я пишу, ці хмари розвіються. Часто я й не знаю, що писатиму, — майже завжди навіть, — і що далі пишу, то ясніші стають мої думки.
Je suis et enchantée et troublée, et hébétée, fumée, vapeur dans la tète, peut-être qu’en écrivant ces nuages se dissiperont. Souvent ainsi je ne sais ce que je vais écrire, presque toujours même, et à fur et à mesure que j’écris mes idées se débrouillent.
Передовсім скажімо, що ми були в пані де Баллор, якій уже давно винні візит. Я не люблю йти вперше, але щойно прийду, далі все йде само собою, і тепер мені хотілося б постійно бачитися з цими милими жінками.
D’abord disons que nous étions chez Mme de Ballore à qui depuis longtemps on doit des visites. Je n’aime pas aller la première fois, mais une fois que je suis allée cela va tout seul, et à présent je voudrais sans cesse voir ces gentilles femmes.
Беремо із собою Джирофле, усю в рожевому й із завойовницькими намірами. Я в білому, зачесана по-моєму; а спереду — мій терновий вінець, що виглядає з-під античного локона. Бібі задоволена собою, Бібі спокійна: карти провістили, що вона розважиться.
Nous prenons Giroflé tout en rose et avec des intentions conquérantes. Je suis en blanc, coiffée à la moi; et devant, ma couronne du martyre ressortant dessous une boucle à l’antique. Bibi est contente d’elle-même, Bibi est tranquille, les cartes ont prédit qu’elle s’amuserait.
За дві хвилини після того, як ми ввійшли до бенуара першого ярусу праворуч, Бібі робить свій вихід у бенуарі партеру ліворуч. Цей лівий бенуар він винайняв на весь сезон. Руассар, Саетоне й компанія. Цього вечора він повний: Бібі, Саетоне, Руассар, Лоренті, Бунен тощо. Усі ці красені здіймають чортів гармидер, наче вони в себе вдома, не зважаючи на публіку, — тобто він це робив із великою показністю.
Deux minutes après notre entrée dans l’avant-scène du premier à droite, Bibi fait la sienne dans l’avant-scène du rez-de-chaussée à gauche. Cette avant-scène gauche est louée pour la saison par lui. Roissard, Saëtone et C°. Ce soir elle est pleine, Bibi, Saëtone, Roissard, Laurenti, Bounin etc. Toutes ces beautés font un tapage du diable, comme s’ils étaient chez eux, sans s’inquiéter du public, c’est-à-dire qu’il le faisait avec grande affectation.
Першим, як завжди, прибуває Фіулулу, а трохи згодом до ложі вривається вся добра компанія2: Саетоне, Пепіно, Барнола й Бібі, а цей, за своїм звичаєм, заходить лише після кількох мавпячих витівок у дверях;
Le premier, comme toujours, à arriver est Fiouloulou et peu après toute la buona compagnia fait irruption dans la loge; Saëtone, Pépino, Barnola et Bibi, ce dernier selon son habitude n’entre qu’après quelques singeries à la porte;
— Як справи після танцю? — питаю я в свого друга Рікардо.
— Comment ça va, après la danse ? je demande à mon ami Ricardo.
— Та незле, — каже він, заходячись підстрибувати.
— Mais pas mal, dit-il se mettant à sautiller.
— Якого танцю?
— Quelle danse ?
— У нас, у неділю.
— Chez nous, dimanche.
— Як це ви танцювали без нас?
— Comment vous avez dansé sans nous ?
— На жаль! Та це ж ваша провина — чому ви не приходите?
— Hélas ! Mais c’est votre faute, pourquoi ne venez-vous pas ?
Барнолу оточують, і він уже зібрався розповідати, та я йду слідом за ним до салону ложі й забороняю йому говорити; усі в цьому «рожевому салончику».
On entoure Barnola et il allait raconter mais je le suis dans le salon de la loge et lui défends de parler, tout le monde est dans ce « petit salon rose ».
— Дозвольте, я зніму з вас оце, ось тут, — каже Бібі, дивлячись на мій вінець.
— Permettez que je vous ôte quelque chose, là, dit Bibi en regardant ma couronne.
— Ні, ні, це навмисне.
— Non, non, c’est mis exprès.
— Та це ж гілки трояндового куща, колючки, — навіщо?
— Mais ce sont des branches de rosier, des épines, mais pourquoi ?
— Це не гілки трояндового куща, це з емалі, і щоб тримати волосся.
— Ce ne sont pas des branches de rosier, c’est en émail, et pour retenir les cheveux.
— Та ні, зовсім ні, це справжні гілки.
— Mais non, pas du tout, ce sont de vraies branches.
Тоді всі обертаються до нас і беруться обговорювати мій вінець.
Alors tout le monde se tourne vers nous et ma couronne est discutée.
Він справив той ефект, якого я бажала.
Elle a produit l’effet que je désirais.
Помалу Саетоне, Барнола й Фіулулу йдуть.
Peu à peu Saëtone, Barnola et Fiouloulou s’en vont.
Я сідаю позаду тітки, а Пепіно сідає позаду мене; навпроти мене Ольга, поряд із нею Бібі.
Je me place derrière ma tante et Pépino se place derrière moi, en face de moi Olga, à côté d’elle Bibi.
Я знову прошу повернути мій портрет, як у неділю, і з тим самим успіхом. Із запалом і втіхою відзначаю, що й далі вдосконалююся і тримаюся щораз краще. З Бібі я була чемна, але ні на волосину більше. Пепіно був моїм кавалером; у сутіні було погано видно, його обличчя видавалося кращим, а великі чорні очі справляли вельми приємне враження, тож мені навіть було трохи приємно на нього дивитися.
Je redemande mon portrait comme dimanche et avec le même succès. Je constate avec empressement et plaisir que je continue à me perfectionner et me tiens de mieux en mieux. J’étais polie avec Bibi mais pas un pouce de plus. Pépino était mon cavalier, dans l’ombre on ne voyait pas bien, son teint paraissait meilleur et ses grands yeux noirs faisaient un effet fort satisfaisant, de sorte que j’ai même eu quelque plaisir à le voir.
Знову зайшла мова про мої роги.
On a encore parlé de mes cornes.
— Та все це простісінько, — каже дʼОдіффре, — панна вдягла оце, бо вже була троянда… і бракувало трояндового куща; гляньте-но, гляньте, як я мило висловлююсь.
— C’est tout bonnement, dit d’Audiffret, Mademoiselle a mis cela, parce qu’il y avait déjà la rose... et qu’il fallait le rosier; voyez, voyez comme je dis des gentilles choses.
— О, та це не вдалося.
— Oh ! mais ça n’a pas réussi.
— Цей актор, — каже він, — той самий, що грає в «Нельській вежі»3.
— Cet acteur, dit-il, c’est celui qui joue dans « La Tour de Nesle ».
— «Нельської вежі» я не бачила, мені її заборонили, як і «Процес Воредьє»4, — шкода.
— Je n’ai pas vu « La Tour de Nesle », on me l’a défendue ainsi que « Le Procès Veauradieux », je le regrette.
— А ви бачили «Процес Воредьє»? — серйозно спитав Джирофла, дивлячись мені просто в очі.
— Avez-vous vu « Le Procès Veauradieux » ? demanda Girofla sérieusement et me regardant droit dans les yeux.
— Ні, добродію, — відповіла я, витримуючи його погляд прозорими й невинними очима, — мама не дозволила.
— Non, Monsieur, répondis-je en soutenant son regard avec des yeux limpides et candides, maman n’a pas voulu.
— А ти, Бібі, — кажу я, обертаючись до Джирофле, — ти бачила?
— Et toi Bibi, dis-je en me tournant vers Giroflé, tu as vu ?
— Ні.
— Non.
Бібі трохи невдоволений тим, як мало йому приділяють уваги, — він-бо звик загарбувати все. Він робить з Ольгою, що тільки може, треться головою об стіну — кумедне створіння! Йому неодмінно треба забитися в якийсь куток, або вчепитися за якесь дерево, або битися головою об якусь стіну. Далебі, він забавний.
Bibi est un peu contrarié du peu d’attention qu’on lui accorde, habitué qu’il est à accaparer tout. Il fait d’Olga ce qu’il peut, se frotte la tête contre le mur, c’est un curieux animal ! Il faut toujours qu’il se mette dans quelque coin, ou s’accroche à quelque arbre, ou se frappe la tête contre quelque mur. Vrai il est amusant.
— Як це, — каже він, — ви не хочете, щоб пан Барнола розповів нам, у яких костюмах ви були в неділю! Нам, близьким друзям!
— Comment, dit-il, vous ne voulez pas que M. Barnola nous raconte quels costumes vous aviez dimanche ! A nous, à des intimes !
— Я й не знала, що ви наші близькі друзі.
— Je ne savais pas que vous étiez nos intimes.
— Як це! Коли разом танцювали в саду того доброго пана Доманді, то вже близькі друзі, і то на все життя!
— Comment ! Quand on a dansé ensemble dans le jardin de ce bon M. Domandy, on est intime, c’est pour la vie !
— От якби ви танцювали з нами минулої неділі, тоді б це було на все життя, — кажу я сміючись і не помічаючи в його словах ані найменшого натяку.
— Si vous aviez dansé avec nous dimanche dernier alors ce serait pour la vie, dis-je en riant et sans remarquer la moindre allusion dans ses mots.
Марі, Марі, ти ангел! Ти поводишся, мов, мов цукерочка!5 Ах! ось воно, цукерочка, я кажу це щомиті — ще одне слівце Бібі. Він зіпсував мені манери.
Marie, Marie, tu es un ange ! Tu te conduis comme, comme un sucre ! Ah ! voilà, un sucre, je le dis à chaque instant, encore un mot de Bibi. Il m’a gâté les manières.
О, заспокойтеся — лише вдома; на людях я та сама.
Oh ! rassurez-vous, seulement à la maison, devant le monde je suis la même.
Пепіно лишається останнім; коли він іде, я повертаюся на перед ложі, мов та погань, що спливає на поверхню води. О! О! Доню моя! Опануйте себе, що за гидоти ви кажете! Фе!
Pépino reste le dernier, quand il s’en va, je reviens sur le devant de la loge comme les saletés reviennent sur la surface de l’eau. Oh ! Oh ! ma fille ! Modérez-vous, quelles horreurs vous dites ! Fi !
Отож я повертаюся на перед ложі, дбаючи про те, щоб після розмови з Пепіно мати сяйливе обличчя.
Je reviens donc sur le devant de la loge en ayant soin de prendre une figure rayonnante, après la conversation avec Pépino.
На нас дивляться так, наче ми княгиня Суворова чи ще щось цікавіше.
Nous sommes regardées tout comme si nous étions la princesse Souvoroff ou quelque chose de plus curieux encore.
Я казала, що я і зачарована, і збентежена: зачарована тому, що — ну, ви самі знаєте чому, — а збентежена тому, що тітка вважає, ніби мені слід було бути любʼязнішою. Цими словами вона змушує мене засумніватися в тому, що я поводилася добре, — а я ж була така цим задоволена! Ні, я нікого не хочу слухати; хай інші будуть з ним цукерочкою, а я хочу бути такою, як вирішила.
J’ai dit que j’étais et enchantée et troublée, enchantée parce que, enfin vous savez pourquoi, et troublée parce que ma tante trouve que j’aurais dû être plus aimable. Par ces mots elle me fait douter de la bonté de ma conduite dont j’étais si contente ! Non, je ne veux écouter personne, que l’on soit du sucre avec lui, je veux être comme j’ai décidé.
Хай йому біс, нехай мені не морочать голови, нехай мені не заважають! Кожен робить, як хоче. Я чемна, я пристойна — хай від мене більше нічого не вимагають!
Que diable, qu’on ne me trouble pas le cerveau, qu’on ne m’empêche pas ! Chacun fait comme il veut. Je suis polie, je suis convenable, qu’on ne me demande pas davantage !
— Мені треба ухвалити одне рішення, велике рішення, — кажу я Пепіно.
— J’ai une décision, une grande décision à prendre, dis-je à Pépino.
— Ага! — втрутився Джирофла, — яке рішення, ну ж бо!
— Ah ! ha ! se mêla Girofla, quelle décision, voyons !
— Я роздумую, — кажу я, заждавши, поки Пепіно сам спитає, яке рішення, — я роздумую, чи дати цьому волоссю відрости, чи й далі його підрізати.
— Je me demande, dis-je après avoir attendu que Pépino m’ait demandé quelle décision, je me demande si je dois laisser pousser ces cheveux ou bien continuer à les couper.
— Вам би краще поголити геть усе волосся, — каже Дивовижний.
— Vous feriez bien de vous raser tous les cheveux, dit le Surprenant.
— Дайте йому відрости, панно, — каже Пепіно.
— Laissez-les pousser, Mademoiselle, dit Pépino.
— Ви так гадаєте? — мовлю я, не звертаючи уваги на Дивовижного.
— Vous croyez ? fis-je sans remarquer le Surprenant.
Та оскільки всі почули його зауваження й повторювали його…
Mais comme tous avaient entendu sa remarque, et la répétaient.
— Що? Що ви мені сказали? Я не почула.
— Quoi ? Que m’avez-vous dit ? Je n’ai pas entendu.
— Я сказав, що вам слід було б поголити волосся, але за умови, що ви все віддасте мені.
— J’ai dit que vous devriez vous raser les cheveux, mais à condition de me les donner tous.
Я нічого не відповіла й розмовляю далі з Пепіно. Та й що я могла відповісти! Його слова можна приписати лише крайньому нахабству або крайньому гніву. Нахаб не чують, коли не можна їх розчавити; а щодо гніву — щодо гніву, то я не беру на себе сміливості гадати, ніби він гнівається на мене.
Je ne répondis rien et continue avec Pépino. Que pouvais-je répondre ! On ne peut attribuer ses paroles qu’à une suprême impertinence, ou à une suprême colère. On n’entend pas les impertinents, quand on ne peut pas les écraser et quant à la colère, quant à la colère, je n’ai pas la prétention de le croire en colère contre moi.
Але припустімо — припустити можна що завгодно, — о ні, роздратованому чоловікові слід відповідати не більше, ніж нахабному.
Mais supposons, on peut tout supposer, oh ! non à un homme irrité on ne doit pas plus répondre qu’à un homme impertinent.
Джирофле вечеряє в нас аж до першої години ночі, і ми наймиліше в світі говоримо такі милі речі, що, далебі, ті добродії, які, либонь, вечеряють водночас із нами, не сказали б більшого. Але віддаймо собі належне: ми говорили найбільш — як би сказати? — ну… з такою грацією й серпанком, що радше здогадувалися, ніж чули, а здогадавшись, заклякали від того, як це було сказано чи показано, бо часто ми навіть не кажемо: перезирнемося — і вже, і вибухаємо сміхом. Якби хтось міг почути, той хтось замилувався б нашими манерами, гідними найвишуканіших обідів, найвишуканіших вечер.
Giroflé soupe chez nous jusqu’à une heure du matin et le plus gentiment du monde nous disons de si gentilles choses, que vraiment, ces messieurs qui soupent probablement en même temps que nous, ne diraient pas plus. Mais rendons-nous justice, nous disions les choses les plus, comment dire ? enfin... avec tant de grâce et de voile qu’on devinait plus qu’on n’entendait et ayant deviné on restait tout étourdi de la façon dont c’était dit, ou montré, car souvent nous ne disons même pas, on se regarde et c’est fait, et on éclate. Si quelqu’un pouvait entendre, ce quelqu’un admirerait nos façons dignes des plus fins diners, de soupers les plus fins.
Примітки
«Аліс де Невер» — опера-буф Ерве, який написав і слова, і музику; премʼєра в паризькому театрі Фолі-Драматік 22 квітня 1875 року. Марі бачила її першу виставу в Ніцці 20 жовтня. ↩
В оригіналі італійською: «buona compagnia». Марі вживає італійську задля легкої іронії. ↩
«Нельська вежа» — скандальна мелодрама Александра Дюма-батька (1832) про перелюбні оргії королеви Маргарити Бургундської; уважалася надто непристойною для панянок. ↩
«Процес Воредьє» — фарс на три дії Альфреда Еннекена й Альфреда Делакура (театр Водевіль, Париж, червень 1875), у якому двоє адвокатів вигадують судову справу, «процес Воредьє», як алібі для своїх любовних пригод; теж уважався надто ризикованим для молодих дівчат. ↩
«Цукерочка» (фр. un sucre) — улюблене Одіффреве слівце на позначення чогось чудового чи бездоганного; Марі його перейняла й тепер раз у раз уживає сама. ↩