❦
Четвер, 14 жовтня 1875
Jeudi, 14 octobre 1875
Сонце! Отже, підемо на музику. Так, сонце, але холод, такий холод, що я вдягаю сукню з товстої білої вовни пошита в сукню фасону «принцеса», з білими галунами згори донизу, нашитими впоперек. І великий білий фетровий капелюх з білим пірʼям.
Soleil ! Nous irons donc à la musique. Oui soleil, mais froid, un tel froid que je mets une robe de laine blanche épaisse faite en robe princesse et avec des galons blancs de haut en bas posés en travers. Et un grand feutre blanc avec des plumes blanches.
Бачимо ошелешеного Саетоне… Ах! та я й забула, що вчора всі Сапоженікови провели вечір у нас і що я бавилася складанням анаграм і знайшла ось такі1:
Nous voyons Saëtone ahuri... Ah ! mais j’ai oublié que hier tous les Sapogenikoff ont passé la soirée chez nous et que je me suis amusée à faire des anagrammes et que j’ai trouvé les suivants:
Emile Audiffret.
Emile Audiffret.
Fou frit dʼAmélie.2
Fou frit d’Amélie.
Felix Galula — Dechiar:
Felix Galula - Dechiar:
Gracieux filet dʼAllah.
Gracieux filet d’Allah.
LʼAndriot Saëtone — Triton dans lʼeau.
L’Andriot Saëtone Triton dans l’eau.
Arthur Danis — Soudard ahuri.
Arthur Danis Soudard ahuri.
І нарешті, в імені «mademoiselle Marie de Bashkirtseff» я, з невеликою натяжкою, знайшла:
Et enfin, dans mademoiselle Marie de Bashkirtseff, j’ai trouvé, avec un peu de bonne volonté:
Ma fidélité charme le mari obsédé.
Ma fidélité charme le mari obsédé.
Загалом гарний день: море котить свої величезні хвилі, віє вітер, світить сонце, стогне муніципальна музика, Даніс, Лоренті, Руассар і ще якась дрібнота прогулюються, Андріо підходить до ландо. «Gracieux filet dʼAllah» відсутній.
Une belle journée en somme, la mer roule ses vagues immenses, le vent souffle, le soleil éclaire, la musique municipale gémit, Danis, Laurenti, Roissard et encore quelques petits se promènent, Andriot vient près du landau. Gracieux filet d’Allah est absent.
Гляньте, пірати! як, це ти!
Tiens les pirates ! comment c’est toi !
У! ти, негіднице! — це я звертаюся до пані Піратки.
Hou ! toi, canaille ! ceci j’adresse à Mme Pirate.
Ця негідниця тут із сином і своєю старою.
Cette canaille est ici avec son fils et sa vieille.
Мама дивиться на неї з якимось захопленням, до якого я ж її й привчила за тих часів, коли сама захоплювалася цією істотою, а тепер мені прикро бачити те захоплення.
Maman la regarde avec une espèce d’admiration à laquelle je l’ai accoutumée du temps que j’admirai cette créature, et à présent je vois cette espèce d’admiration avec dépit.
Коли пірати викрадають Жирофлу, старий Болеро-Тіст3 прибігає й вигукує:
Lorsque les pirates enlèvent Girofla, le père Boléro-Tiste accourt et s’écrie:
— О пірати, пане Пірате, віддайте мені Жирофлу.
— 0 pirates, M. Pirate rendez-moi Girofla.
Ми багато сміялися з тієї сцени й прозвали Джою пані Піраткою.
Nous avons beaucoup ri de cette scène et avons appelé Gioia Mme Pirate.
Марі найкомічнішим чином розповідає, як ота жінка викраде Коко й як його мати кричатиме: о пірати, пані Піратко, віддайте мені Коко!
Marie raconte de la façon la plus comique comment c’tte femme enlèvera Coco et comment sa mère criera, ô pirates, Mme Pirate, rendez-moi Coco !
Джирофле показала її йому.
Giroflé la lui a montrée.
— Як, він її ніколи раніше не бачив! — вигукнула мама. — Ох!
— Comment, il ne l’a jamais vue avant ! s’écria maman, oh !
І це «ох!» наче промовляло: тепер усьому кінець, варто її тільки побачити, щоб…
— Et cet oh ! semblait dire: maintenant c’est fini, il n’y a qu’à la voir pour ...
І це «ох!» було мені незмірно прикре.
Et cet Oh ! m’a été souverainement désagréable.
Коли ми вдруге зустрічаємо скарб моєї душі, вона позирає на мене, я підбадьорюю її усмішкою, вона обертається зовсім, я починаю сміятись, і вона теж.
La deuxième fois que nous rencontrons le bijou de mon âme, elle me regarde un peu, je l’encourage en souriant, elle se retourne tout à fait, je me mets à rire et elle aussi.
Не було б нічого дурнішого за насуплену міну — це означало б показати, що ти сердита й ображена; я розсміялася їй в обличчя, вона зробила те саме, але мушу сказати — без зухвальства, мило і цими поглядами, — і так ми за хвилину все одна одній розповіли й посміялися з усього: вона — що його викрала, я — що його втратила. Справді, становище пікантне. Я — навпроти самої Джої. Це таки додає мені ваги.
Rien n’aurait été plus bête qu’une mine renfrognée, ce serait prouver qu’on est fâché, offensé, je lui ai ri à la figure, elle a fait la même chose, mais je dois le dire sans effronterie et gentiment et par ces regards et ainsi nous nous sommes tout racontés en une minute et nous avons ri de tout, elle de l’avoir enlevé, moi de l’avoir perdu. En effet la situation est piquante. Moi, en face de la Gioia. Vraiment cela me pose.
Посеред набережної ми зустрічаємо пані де Дайєнс, яка приїхала вчора.
Au milieu de la Promenade nous trouvons Mme de Daillens qui est arrivée hier.
— Ох, та ви наче Велика Мадемуазель4, — каже вона мені, — а де ж ваш Лозен?
— Oh mais vous avez l’air de la Grande Mademoiselle, me dit-elle, mais où est votre Lauzun ?
Ми відвозимо її до нас, мама лишається з нею, а я йду з Діною й тіткою знову на музику, де бачу дві свої симпатії — Данезі й дʼАспремона, потім ми піднімаємось до Ніни, і вчотирьох — Діна, Марі, Джирофле і я — говоримо про пані Піратку та її дітлахів. Марі договорюється навіть до того, що хлопчик — від Джирофли. На мою думку, скоріше дівчинка. Утім, я нічого про це не знаю, я не звернула уваги на вік цих створінь, а в Джирофли не може бути дитини, старшої за чотири роки.
Nous la conduisons chez nous, maman reste avec elle, quant à moi je m’en vais avec Dina et ma tante encore à la musique où je vois mes deux sympathies, Danesi et d’Aspremont, puis nous montons chez Nina, et à nous quatre, Dina, Marie, Giroflé et moi parlons de Mme Pirate et de ses petits. Marie va jusqu’à dire que le garçon est de Girofla. Selon moi c’est plutôt la fille. D’ailleurs je n’en sais rien, je n’ai pas remarqué l’âge de ces créatures, et Girofla ne peut en avoir de plus de quatre ans.
Та чого я лізу не у своє діло, Боже мій!
De quoi est-ce que je me mêle, Bon Dieu !
— Джирофла, певне, десь поблизу, — сказала тітка.
— Girofla ne doit pas être loin, a dit ma tante.
Хай там як, а приїзд красуні розворушив мене, я вже не сонна, слава Богу, і завтра вранці вийду. Справді, ця жінка зрушує мене з місця. Я люблю її — мені не повірять, та дарма, бо я й справді люблю Джою, вона вродлива й мила. Я люблю її, хоч і хочу її задушити, — вона мені заважає.
Tant il y a que l’arrivé de la belle femme m’a remuée, je ne suis plus endormie grâce à Dieu, et demain matin je sortirai. Vraiment cette femme me fait mouvoir. Je l’aime, on ne me croira pas, tant pis, car vraiment j’aime Gioia, elle est belle et gentille. Je l’aime tout en la voulant étrangler, elle m’empêche.
— Вона погарнішала, — кажу я в кареті, — і мені кортить її повісити.
— Elle a embelli, dis-je en voiture, et j’ai envie de la faire pendre
Ні, без фарб вона вже не годиться. Зімʼята й зівʼяла, але нафарбована — ще дуже нічого.
Non, sans peinture elle ne peut plus aller. Chiffonnée et fanée, mais peinte, très bien encore.
Мені дуже хотілося б з нею поговорити. Це було б цікаво і їй, і мені.
Je voudrais bien lui parler. Ce serait curieux et pour elle et pour moi.
Та дай уже спокій тій погані, дівчино без гордості. Ні, справді, усе це мене тішить, тішить, тішить. Я серджуся й не серджуся на те, що серджусь, — одне слово, так мене це бавить.
Veux-tu bien laisser cette saleté tranquille, fille sans amour-propre. Non, vrai, tout cela m’amuse, m’amuse, m’amuse. Je me fâche et je ne suis pas fâchée de me fâcher, tant cela m’amuse en un mot.
Я сказала б і більше, але перо сьогодні так погано пише.
J’aurai encore dit, mais la plume écrit si mal ce soir.
Повертаюсь від мами після слізної сцени.
Je reviens de chez maman après une scène larmoyante.
Мені обіцяють усе, але я ні в що не вірю. Мене не розуміють або не хочуть зрозуміти. Я така зневірена, що скоряюсь, простираюся перед Богом і чекаю на Його волю.
On me promet tout, mais je ne crois à rien. On ne comprend pas ou on ne veut pas comprendre. Je suis si désespérée que je me résigne, me prosterne devant Dieu et attend son bon plaisir.
Ніколи я не бачила такого місячного сяйва, як цієї ночі. Наче день; коли я йшла від павільйону до будинку через сад, мене охопив захват, великий, мов подив, перед цим дивовижним світлом і цим повітрям — таким холодним, таким легким, таким добрим.
Jamais je n’ai vu un clair de lune comme cette nuit. On dirait le jour, depuis le pavillon jusqu’à la maison en traversant le jardin j’étais prise d’une admiration grande comme un étonnement pour cette clarté singulière et cet air si froid, si léger, si bon.
Примітки
Анаграми Марі лише приблизні. «Emile Audiffret» → «Fou frit dʼAmélie» (букв. «безумець, засмажений Амелі»; Амелі — імʼя пані Джої); «Felix Galula — Dechiar» → «Gracieux filet dʼAllah» («витончена сіть Аллаха»); «LʼAndriot Saëtone» → «Triton dans lʼeau» («тритон у воді»); «Arthur Danis» → «Soudard ahuri» («очманілий вояк»); власне імʼя Марі → «Ma fidélité charme le mari obsédé» («моя вірність чарує одержимого чоловіка»). Збережено французькою, бо суть — у грі літер. ↩
Майже анаграма імені Emile Audiffret (з однією зміненою літерою): «fou … dʼAmélie» — «без тями від Амелі», тобто від пані Амелі Джої, коханцем якої є Одіффре. ↩
Болеро-Тіст — батько сестер-близнючок з оперетки Лекока «Жирофле-Жирофла». ↩
Велика Мадемуазель — Анна-Марія-Луїза Орлеанська (1627–1693), знана своїм потайним шлюбом із герцогом де Лозеном; утішне порівняння, що натякає на царствену поставу й романтичну інтригу. ↩