❦
Пʼятниця, 1 жовтня 1875
Vendredi 1er octobre 1875
Уже перше жовтня, аж не віриться.
Déjà le 1er octobre, c’est incroyable.
Я виходжу сама, я гарненька. Сабатіні приєднується до мене о десятій, ми відновлюємо наші італійські розмови. Я вийшла, щоб спостерігати, цього я не забуваю, і сідаю на лаву на півдорозі від Джої до нашого дому. Сабатіні читає мені «Ніколо де Лапі». Я слухаю мало. О пів на одинадцяту проїжджає фіакр із білим конем, а за ним коляска. А за десять хвилин коляска проїжджає назад, везучи Джою, її стару й двох дітей. Що ж до двомісного фіакра, то він, певно, відʼїжджає вулицею Франс, бо я не бачу, щоб він проїжджав.
Je sors seule, je suis jolie. Sabatini me rejoint à dix heures, nous recommençons nos conversations italiennes. Sortie pour observer, je ne l’oublie pas, et me place sur un banc à mi-chemin de Gioia à chez nous. Sabatini me lit Nicolo de Lapi. J’écoute peu. A dix heures et demie un fiacre avec un cheval blanc passe, suivi d’une calèche. Et au bout de dix minutes la calèche repasse contenant Gioia, sa vieille et ses deux enfants. Quand au fiacre à deux places il s’en va par la rue de France sans doute, puisque je ne le vois pas passer.
І він мав відʼїхати о шостій! Та й навіщо, коли він із нею!
Lui partir à six heures ! Et à quoi bon puisqu’il est avec elle !
Тітка припускає геть усе про те, як Джирофла бігає за Джоєю, і всупереч очевидному вигадує силу-силенну подробиць.
Ma tante admet tout entre Girofla courant après Gioia et malgré l’évidence brode une quantité de choses.
— Це щось неймовірне, — каже дідусь за сніданком, — щойно той поїхав, як вона бере собі ще одного, і Одіффре прибігає, мов школяр! Це огидно! Як це так — на його очах вона була з тим, і йому байдуже, наче нічого й не було! Далебі, це цікаво: і трьох днів не минуло, як вона дала йому знак, і він прибігає.
— C’est extraordinaire, dit papa à déjeuner, à peine l’autre est parti, elle en prend encore et Audiffret accourt comme un écolier ! C’est dégoûtant ! Comment à ses yeux elle était avec l’autre et cela ne lui fait rien et c’est comme si ce n’était rien ! Vraiment c’est curieux, trois jours ne se sont pas passés qu’elle lui fait un signe, et il accourt.
— Це природно, дідусю, хіба ви не знаєте, що чоловік — найбрудніша з тварин, коли вже на те піде?
— C’est naturel, papa, ne savez-vous pas que l’homme est le plus sale des animaux quand il s’y met ?
— Та ні, — провадить дідусь, не слухаючи, що йому кажуть, за своєю звичкою, — ні, це щось неймовірне.
— Non, mais, continue papa sans écouter ce qu’on lui dit, selon son habitude, non, c’est extraordinaire.
Як же це! Щойно, щойно той поїхав, вона ще ним смердить, а Одіффре йде. Він наче чекав своєї черги. Але ж це має бути гидко! Хіба йому не гидко.
Comment ! à peine, à peine l’autre est parti, elle en pue encore et Audiffret vient. Il a eu l’air d’attendre son tour. Mais ce doit dégoûter ! Est-ce que ça ne le dégoûte pas.
— Далебі, якби я був молодий і вона мене покликала, я б їй сказав: Геть, ти ще тхнеш цим англійцем!
— Vraiment si j’étais jeune et si elle m’appelait, je lui dirais: Va-t-en, tu es encore empestée de cet Anglais !
— Дідусю, якби ви були молодий і вона б вас покликала, ви б пішли.
— Papa, si vous étiez jeune et si elle vous appelait vous iriez.
— Ніколи! Ніколи. Це паскудно й огидно. Можна взяти коханку, але ж не отак. Тьху! Як же це, чорт забирай, йому не гидко?
— Jamais ! Jamais. C’est sale et dégoûtant. On peut prendre une maîtresse mais comme cela. Fi ! comment diable cela ne le dégoûte-t-il pas ?
Тут я спиняюся. Ця розмова тягнеться дуже довго, і весь час кажуть те саме.
Ici je m’arrête. Cette conversaton se prolonge fort longtemps et on dit toujours la même chose.
Я не менш здивована, ніж мій дідусь. Усе це зроблено надто відверто; є речі, які знають, але приховують, про які не говорять.
Moi je suis aussi étonnée que mon grand-père. Cela est fait trop crûment, il y a des choses qu’on sait mais qu’on cache, dont on ne parle pas.
Дивна річ, але як чоловік Джирофла мене більше не цікавить. Я жалкую за ним як за кавалером, бо жодного не маю.
C’et curieux, comme homme Girofla ne m’intéresse plus. Je le regrette comme cavalier, je n’en ai pas un.
Ах, якби якимось дивом нам із неба впав цікавий чоловік!
Ah ! si par un miracle un homme intéressant nous tombait du ciel !
Щось мені каже, що такий упаде.
Quelque chose me dit qu’il va en tomber un.
Я прогулювалася рожева вбранням і настроєм, бачила Джою біля її дверей, була в Ніни, де точилася велика суперечка про поведінку згаданого добродія. Ніна чарівна, ми обʼєднуємося проти Паріса, який зневажає тутешніх молодиків. Великий запал, нескінченна дискусія, я виголошую кілька промов, в одній з яких заявляю, що в Джирофли чудові очі.
Je me suis promenée rose d’habit et d’humeur, j’ai vu Gioia à sa porte, j’étais chez Nina, là grand débat sur la conduite du monsieur en question. Nina est adorable, nous nous liguons contre Paris qui méprise les jeunes gens d’ici. Grande chaleur, immense discussion, je prononce plusieurs discours dans l’un desquels je déclare que Girofla a des yeux magnifiques.
Я розповідаю про соломʼяний капелюшок у ландо вчора ввечері й про сьогоднішній виїзд аж о пів на одинадцяту.
Je raconte le petit chapeau de paille dans le landau hier soir, et la sortie de ce matin à dix heures et demie seulement.
Ніна заявляє, що його треба прогнати. Коли нікого не було, каже вона, він приходив, його скрізь було видно, а тепер усе змінилося.
Nina déclare qu’il faut le chasser. Quand il n’y avait personne, dit-elle il venait, on le voyait partout, et à présent tout est changé.
Я пропоную влаштувати шаривáрі1 старому Емілю (звати його Леон, але я зву його старим Емілем), та Олга дуже слушно зауважує, що він перестріляє нас, мов зайців.
Je propose de jouer un charivari au vieux Emile (il se nomme Léon, mais je le nomme vieux Emile), mais Olga observe très judicieusement qu’il nous tirera comme des lapins.
— Тоді цій жінці!
— Alors à c’tte femme !
— Гаразд!
— Bien !
— Ах, — вигукує Марі, — ви проґавили, треба було сьогодні вранці. Побачили б дві голови у вікні.
— Ah ! s’écrie Marie, vous avez manqué, c’est ce matin qu’il fallait. On aurait vu deux têtes à la fenêtre.
— І одну з них у грецькому ковпаку! — кажу я.
— Et l’une d’elles en bonnet grec ! dis-je.
І кожна з нас узялася розповідати, яка сцена розігралася б у спальні.
Et chacune de nous raconter quelle scène cela produirait dans la chambre à coucher.
— Бо він спав із нею, — каже Марі.
— Car il était couché avec elle, dit Marie.
— Ой-ой! Слухати таке я ще згодна, але сама нічого подібного казати не хочу, бо потім ви скажете, що це я, любі мої Грації.
— Oh ! ho ! je veux bien entendre cela, mais je ne veux rien dire de pareil, car après vous diriez que c’est moi, mes chères Grâces.
— Е, любонько, я це кажу, бо так і було, адже ти бачила соломʼяний капелюх, той капелюшок у ландо вчора.
— Eh ! ma chère je le dis parce que cela était puisque tu as vu le chapeau de paille, tu sais le petit chapeau dans le landau hier.
Ми тричі прощаємося й усе одно лишаємося, щоразу знаходиться щось додати про Джирофлу. І нарешті я йду, перед тим повалившись на підлогу — так я роблю щоразу, коли мені дуже весело.
Nous disons adieu trois fois et restons toujours, on trouve chaque fois quelque chose à ajouter sur Girofla. Et je pars enfin après m’avoir laissée choir par terre, ce qui est mon habitude toutes les fois que je suis très gaie.
За обідом невеличка перестрілка з дідусем, зовсім невеличка, тільки щоб розмова не вʼянула.
A dîner une petite fusillade avec papa, très petite, seulement pour ne pas faire languir la conversation.
І я піднімаюся, вигукуючи, мов Архімед: знайшла!
Et je monte en m’écriant comme Archimède: j’ai trouvé !
Я знайшла, що люблю Джирофлу як товариша, братньою приязню! Він поїхав. Я б залюбки йому написала, якби він і світ були не такі дурні й сприймали речі так, як вони є, просто.
J’ai trouvé que j’aime Girofla comme un camarade, une affection fraternelle ! Il est parti. Je lui écrirai volontiers, si lui et le monde étaient moins bêtes et prenaient les choses comme elles sont, simplement.
Тітка каже, що зустріла його на Вокзальному проспекті й розмовляла з ним. Він їде на два тижні.
Ma tante dit l’avoir rencontré à l’avenue de la Gare, et lui avoir parlé. Il part pour quinze jours.
Але я не вірю тітці. Уже тиждень її перша фраза щоранку:
Mais je ne crois pas ma tante. Depuis une semaine, chaque matin sa première phrase est:
— Панно, ваш красень поїхав.
— Mademoiselle, votre beau est parti.
Мені байдуже, адже я його більше не бачу й не маю.
Ça m’est égal, puisque je ne le vois et ne l’ai plus.
Зрештою, я геть щаслива, невідомо чому. Одне мені досаджає. Зведімо все це до найпростішого вигляду. Я покладалася на свої чари — і зазнала поразки, Джирофла мене не покохав. Ось у чому прикрість.
Enfin, je suis toute heureuse, on ne sait pourquoi. Une chose m’ennuie. Réduisons tout cela à sa plus simple expression. J’ai compté sur mes charmes, et j’ai échoué, Girofla ne m’a pas aimée. Voilà le désagrément.
Доводиться повірити, що я хибно уявляю саму себе і що я негарна й дурна.
Il faut croire que je me fais une fausse idée de moi-même et que je suis laide et bête.
Моя особа не зуміла його причарувати. Ось де справжнє приниження.
Ma personne n’a pas su l’enjôler. Voilà la vraie humiliation.
Я обожнюю Ніццу, я милуюся нею зі свого вікна. Я щаслива й жвава. Чому? Не знаю. Зрештою! Зрештою — що.
J’adore Nice, je l’admire de ma fenêtre. Je suis heureuse et animée. Pourquoi ? Je ne sais pas. Enfin ! Enfin quoi.
Ах, дайте мені спокій. Я пишу нісенітниці.
Ah ! laissez-moi tranquille. J’écris des non-sens.
Я намалювала дʼОдіффре на його місці, трохи схоже.
J’ai peint d’Audiffret à sa place, il ressemble un peu.
Не знаю, чи це помітно, але я відчуваю в собі манери вродливого ніццянця; мені здається, що я говорю, рухаюся, роблю все, як він.
Je ne sais si cela se voit, mais je me sens les manières du beau Niçois; il me semble que je parle, que je bouge, que je fais tout comme lui.
Бідолашка! Це був милий хлопець. Я обожнювала б згадку про нього, якби він мене кохав. Але ж ні, він уперто не схотів мене кохати. Я дуже на це серджуся. Ось у чому справжня прикрість. Ну що ж!
Pauvre petit ! C’était un gentil garçon. J’adorerais son souvenir s’il m’avait aimée. Mais, non, il s’est obstiné à ne pas m’aimer. J’en suis très fâchée. Voilà le véritable désagrément. Enfin !
Сьогодні перше жовтня, рівно рік тому, тридцятого вересня, я повернулася до Ніцци зі Спа, Лондона тощо. Я вийшла вранці, побачила Джою, замилувалася нею й назвала її коштовністю моєї душі.
C’est le 1er octobre aujourd’hui, il y a juste un an de cela, le 30 septembre, je suis retournée à Nice de Spa, Londres etc. Je suis sortie le matin, j’ai vu Gioia, je l’ai admirée et nommée le bijou de mon âme .
Карти кажуть, що Діна вийде заміж. Тим краще, аби лиш вона була щаслива! Я вірю картам, ці шельми завжди мені правду казали.
Les cartes disent que Dina épousera. Tant mieux, pourvu qu’elle soit heureuse ! Je crois aux cartes, ces coquines m’ont toujours dit vrai.
Хотіла б я почитати якусь цікаву книжку! Шукаю, яку б нову штуку утнути. Якусь капость коштовності моєї душі!
Je voudrais lire un livre amusant ! Je cherche quelle nouvelle chose je pourrais faire. Une misère au bijou de mon âme !
Так, але яку капость! Я подумувала підпалити їй дім, але це складно.
Oui, mais quelle misère ! J’ai pensé à mettre le feu chez elle, mais c’est difficile.
Мені потрібне якесь заняття, я в войовничому настрої, готова на все, прошу лише якоїсь ідеї. Завтра я, певно, буду пригнічена, бо сьогодні ввечері я на сьомому небі.
Il me faut une occupation, je suis d’humeur guerrière, je suis prête à tout, je ne demande qu’une idée. Je serai sans doute abattue demain car ce soir je suis sur des échasses.
Вежа бʼє девʼяту. Мила Вежа! Милий Джирофла, милі всі.
La Tour sonne neuf heures. Gentille Tour ! Gentil Girofla, Gentil tout le monde.
Чарівна я.
Adorable moi.
Ах, Гамільтон!
Ah ! Hamilton !
Я щойно склала бридку пародію на мотив вальсу троянд. Але це річ принагідна, їй можна вибачити.
Je viens de faire une laide parodie sur l’air de la valse des roses. Mais c’est une pièce de circonstance, elle est excusable.
Ні, Джирофла — чоловік, що заслуговує на всю мою злість! Хіба ж я забула про «філіппіну»?2 Ні, на жаль, я ніколи не забуваю прикрих речей. Цією «філіппіною» він домігся того, що я завжди згадую її з певним почуттям приниження, і щоразу, коли я згадую цю «філіппіну», [Кілька слів викреслено] у мене вихоплюється або «Ах!», або «Ну й ну!3», або гримаса — залежно від того, де я перебуваю.
Non, Girofla est un homme qui mérite tout mon ressentiment ! Ai-je oublié la philippine ? Non, malheureusement je n’oublie jamais les choses désagréales. Il a fait, par cette philippine, que je me rappelle toujours avec un certain sentiment d’humiliation, chaque fois que je me rappelle cette philippine, [Quelques mots cancellés] je laisse échapper ou un, Ah ! ou un bigre , ou une grimace, cela dépend de l’endroit où je suis.
Перед сном я пишу два листи друкованими літерами: один до пана Еміля дʼОдіффре в Париж, до готелю «Спландід», на той випадок, якби він не встиг отримати того, тутешнього.
Avant de dormir j’écris deux lettres en lettres d’imprimerie, une à M. Emile d’Audiffret à Paris, à l’hôtel Splendide, dans le cas où il n’aurait pas eu le temps de recevoir l’autre ici.
Нещасний!! У халаті й грецькому ковпаку Ти струхлявієш!!
Malheureux !!! Avec la robe de chambre et le bonnet grec, Tu pourriras !!!
А другий — до пана Леона дʼОдіффре, до Вежі Одіффре: Безталанний батьку!! Твій син, у халаті й грецькому ковпаку, Струхлявіє!!
Et une autre à M. Léon d’Audiffret, Tour Audiffret, Père infortuné !!! Ton fils, avec la robe de chambre et le bonnet grec, Pourrira !!!
Цей халат і цей грецький ковпак прославилися після «Процесу Ворадьє», де добродія застає поліція в домі Сезаріни [Один рядок закреслено] саме тоді, коли він у щойно згаданому вбранні спокійнісінько пʼє чай. Далі зʼявляються дружина, теща, друзі тощо. Словом, низка сцен, одна кумедніша за іншу. Найкраще, що я можу зробити, — це повторити те, що сказала про пʼєсу одна паризька газета.
Cette robe de chambre et ce bonnet grec sont devenus célèbres après « Le Procès Veauradieux » où, le monsieur est attrapé par la police chez Césarine [Une ligne rayée] au moment où il est en la toilette que je viens [de] dire et prend tranquillement le thé. Ensuite il y a la femme, la belle-mère, les amis, etc. etc. Enfin une suite de scènes plus amusantes les unes que les autres. Je ne puis mieux faire que de répéter ce qu’a dit un journal de Paris de la pièce.
«Фовінар, адвокат, має чарівну дружину, яку обожнює, але вчащає до якоїсь малої з жовтим волоссям, у найкокетливіший у світі блакитний салончик; отож одного вечора він спокійнісінько сидів там, коли... Переказати «Процес Ворадьє»! Цього ми, звісно, не робитимемо, та й неможливо. Переказати низку лих, що сиплються на Фовінара, цілковито неможливо, скажемо тільки, що сміються так, так» і таке інше.
— Fauvinart, un avocat, a une femme charmante, qu’il adore mais il fait des visites a une petite aux cheveux jaunes, dans un petit salon bleu le plus coquet du monde; un soir donc il était tranquillement là quand... Raconter « Le Procès Veaura-dieux »! certes nous ne le ferons pas, et c’est impossible. Raconter la suite des mésaventures qui arrivent à Fauvinart est tout à fait impossible, seulement on rit tant, tant, etc.
Головне, що грецький ковпак і халат у всіх на вустах, коли виходять із театру, — як мотив змовників із «Доньки пані Анго».
Le principal, c’est que le bonnet grec et la robe le sont dans la bouche de tout le monde en sortant du théâtre, comme l’air des conspirateurs de « La fille de Mme Angot ».
Примітки
Шаривáрі (charivari) — традиційний галасливий «котячий концерт» під чиїмись вікнами, яким привселюдно ганьбили того, хто порушив суспільні норми (первісно — за невідповідний шлюб). ↩
«Філіппіна» (philippine) — салонна гра: двоє ділять між собою горіх із двома ядерцями, а згодом намагаються заскочити одне одного зненацька; той, хто програв, платить фант. ↩
В оригіналі французькою: «bigre». ↩