❦
Середа, 8 вересня 1875
Mercredi 8 septembre 1875
Тітка розбиває моє люстерко — знак смерті чи великого нещастя. За кілька місяців до смерті Романова люстерко з його дорожнього несесера тріснуло у вагоні.
Ma tante casse ma glace; signe de mort ou de grand malheur. Quelques mois avant la mort de Romanoff la glace de son nécessaire de voyage s’est brisée en wagon.
На віллі Бакіс у моїй кімнаті розбилося двоє люстер — і в родині сталося двоє смертей: Дінин брат Етьєн і мій дядько Еміль.
A la villa Baquis il y eut deux glaces cassées dans ma chambre, et deux morts dans la famille, le frère de Dina Etienne, et Emile mon oncle.
Четверта прикмета сьогодні вранці, прикмета подвійна, бо я згадую свій сон у Шланґенбаді.
Quatrième présage ce matin, présage double, car je me souviens de mon rêve à Schlangenbad.
Хто помре?
Qui va mourir ?
Може, я. О! Як же я цього не хотіла б.
Moi peut-être. Oh ! que je ne le voudrais point.
Я пʼю чай, оплакуючи свою прийдешню кончину, а в тітки обличчя як у шибеника.
Je prends le thé en pleurant mon futur trépas et ma tante a une face de pendu.
Ніколи ще все не виходило мені так зле; я мушу їхати, не забравши своїх суконь і капелюшків. Мені їх надішлють, я знаю, але, може, все вийде бридке. А ще треба мчати до Флоренції, ми ж дві жінки самі, і я зазнаю тисячі мук, якщо не буду на всіх святкуваннях.
Jamais les choses ne m’ont si mal réussi; Je suis obligée de partir sans prendre mes robes et mes chapeaux. On me les enverra je le sais, mais peut-être que tout sera laid. Et puis il faut courir à Florence, nous sommes deux femmes seules, et je souffrirai mille tourments si je ne suis pas de toutes les fêtes.
Саетоне мені відповідає і, між іншим, пише:
Saëtone me répond, et entre autres choses:
— Ви, певно, бачили Джирофлу в Парижі, бо він і досі там.
— Vous avez probablement vu Girofla à Paris, car il y est encore.
Ах! Меркурію, ти спізнився і геть ні на що не придатний. Цей чарівний дядечко хоче, щоб я говорила йому про того чоловіка.
Ah ! Mercure, tu es en retard et complètement inutile. Cet oncle charmant veut que je lui parle de l’homme.
Я в люті й розпачі, що відʼїжджаю без суконь, без нічого.
Je suis furieuse et désolée de m’en aller sans robes, sans rien.
Час свій я провела жалюгідно, була негарна майже весь час. Убрана я була в темно-синє та чорний капелюшок, що мені зовсім не личить. Моєму обличчю до вподоби лише світлі тони. Я показалася в усій своїй бридкій красі. Це огидно. А надто мучать мене мої сукні.
J’ai passé mon temps misérablement, j’étais laide presque tout le temps. J’étais mise en gros bleu et chapeau noir, ce qui me va mal. Ma figure n’aime que les teintes claires. Je me suis montrée à mon vilain avantage. C’est abominable. Ce sont surtout mes robes qui me tourmentent.
Нарешті ми залишаємо Париж мого серця, моє любе місто; об одинадцятій я плачу, а тітка страждає. Ах! Як же я не хотіла б померти!
Enfin nous quittons le Paris de mon cœur, ma ville chérie, à onze heures je pleure et ma tante souffre. Ah ! que je ne voudrais pas mourir !
Та ні, я не помру. Адже прикмети приходять саме до мене.
Mais non, je ne mourrai pas. Puisque c’est à moi que viennent les présages.
Мені наснилося, що в мене випадає зуб, а це означає смерть когось із рідні. О, як це мене втішає! Бо я воліла б бачити, як помирає хто завгодно, ніж померти самій. У таких речах усі ми егоїсти.
J’ai rêvé que je perdais une dent, ce qui veut dire mort d’un parent. Oh ! comme cela me console. Car j’aime mieux voir mourir n’importe qui que de mourir moi-même. Dans ces choses là, on est égoïste.
Боже мій, як я ненавиджу залізниці!
Mon Dieu que je déteste les chemins de fer !
Надвечір я веселішаю: у своєму ілюстрованому часописі знаходжу карикатури, які чудово згодяться мені для тих, що я хочу намалювати на дивовижного, але дурного Еміля дʼОдіффре.
Vers le soir je m’égaie, je trouve dans mon journal illustré des caricatures qui vont me servir admirablement pour celles que je veux faire du surprenant mais stupide Emile d’Audiffret.
Тітка, побачивши мою усмішку, користається з нагоди й кидає кілька жартів про згаданого персонажа, і я сміюся. Це не я сміюся — це моє обличчя.
Ma tante, me voyant sourire, profite pour faire quelques plaisanteries sur le dit personnage et je ris. Ce n’est pas moi qui ris, c’est ma figure.
Я в розпачі. Ці сукні зводять мене з розуму.
Je suis désolée. Ces robes me cassent la tête.