Вівторок 31 серпня 1875

Краще кумедно проходити подвірʼям готелю — перед сніданком, після нього, щоразу, як виходиш чи повертаєшся. Яка різниця з тим готельчиком на вулиці Миру, де нікого не було видно.
Чортзна-чому в мене негарне обличчя, відколи я в Парижі. Правда, я лягаю пізно, але це не причина — в Ніцці останнім часом я лягала пізно, а була свіжа. Та й не можна ж так споганіти від того, що тричі ляжеш після опівночі. Який жах — мусити, щоб зберегти вроду, лягати о десятій і не сміти йти ні до театру, ні на вечірку!
Невже моя торішня літня хвороба повертається? Від цієї думки я тремчу. Щоразу, коли я трохи блідла, мене мучив той самий страх. Нічого в світі я так не боюся, як цієї кволості, цієї блідості, цього огидного стану! О Боже мій, убережи мене від цих жахіть.
Ми їдемо до Лісу; усупереч своєму звичаю я в темно-синьому, чорний капелюх, утомлене обличчя.
Яка ж я мала рацію, кажучи, що немає нічого тендітнішого за мою вроду. Той, хто побачив би мене сьогодні, лише знизав би плечима на ці слова — моя врода. Похмуро, людей чимало, але Джирофли немає.
Увечері в «Ґете» — «Біла кішка», про яку мені стільки розповідали мої рідні з Шланґенбада. Дурниця; є один ефект декорацій, чудовий, дивовижний, а решта дуже посередня.
Я отримала листа від Берти; ця чарівна істота мене не забуває. Лист прикріплено до сторінки 102. Мені дивно листуватися з цією дівчиною — ми бачимося раз на рік і то на кілька хвилин, та й годі.
Примітка упорядників
[Лист Берти Бойд]
Руая
Б.Б. (монограма)
Люба Марі,
Тисячу вибачень, які я ледве смію вам принести, за те, що досі не зайшла побалакати з вами хвилинку, але розраховую на вашу доброту: ви подаруєте мені прощення, на яке я мало заслуговую. Ми приїхали вчора ввечері з Екса, де спека унеможливила будь-яке листування. Сподіваюся, що ви застали вашу матінку в доброму здоровʼї, а також вашу кузину.
Ми їдемо звідси, можливо, завтра, а оскільки протягом трьох тижнів ми не матимемо постійної адреси, я попрошу вас писати мені на: Єлисейські Поля, 33, Париж
звідки листа мені перешлють. Згадайте, повернувшись до Парижа, про свою обіцянку навідати мене, бо я конче хочу відрекомендувати вас мамі, а оскільки вона вже давно чує, як я говорю про вас, їй хотілося б познайомитися з вами, як і з вашою матінкою. В Ексі було дуже весело — танці без упину й добрі танцюристи, річ доволі рідкісна.
Передавайте моє шанування вашій матінці й нагадайте про мене вашій кузині, прошу вас; що ж до вас, я шлю вам тисячу дружніх вітань.
Ваша подруга,
Берта Бойд.
Оскільки сьогоднішня пʼєса була геть нецікава, я думала. Про кого? Звісно ж, про вславленого власника замку.
Я подумала, що я велика дурепа. Я часто це кажу, але таку істину повторювати ніколи не зайве.
Що вдієш, добрі люди, я вперта, і коли вже вчеплюся в якусь думку, то важко її полишити. Ось, наприклад, я й досі не перестала мріяти стати герцогинею Гамільтон.
Так само я не полишу цієї думки — покарати пана дʼОдіффре, пана Еміля дʼОдіффре, за його хвальковитість, за зарозумілість, за донжуанські забаганки. Надто тепер, коли ніхто інший мене не цікавить. Ця впертість, гадаю, не зайде надто далеко, і щойно зʼявиться інше створіння йому на заміну, я пошлю його під три чорти.
Але поки що я безперестанку про нього пишу й помічаю його жести та слова. Роблю це з чистого неробства.
Заради себе самої, заради своєї суті, я не робила б навіть цього, але я переможена в очах усієї родини, що мене вкрай бентежить і дратує.
Щоб реабілітувати себе в їхніх очах, я хотіла б тріумфувати. Від думки про таку ганебну поразку я така нещасна, що все кривиться до мене найогиднішою гримасою, як раніше все всміхалося мені найчарівнішою усмішкою.
Забуваю сказати, що я була у Лаферʼєр; Кароліна повернулася — вона принаймні всміхається мені. І я замовляю пʼять суконь на зиму.

Примітки

«La Chatte blanche» («Біла кішка») — féerie (казкова вистава) братів Коньяр; ішла в паризькому театрі «Ґете». ↩
«Донжуанські» — авторський прикметник Марі (don juanesques), утворений від імені Дон Жуана. ↩