Вівторок, 17 серпня 1875

Мені снилася Фронда. Я щойно вступила на службу до Анни Австрійської! Вона мені не довіряла, та я провела її крізь розбурханий натовп, гукаючи «Vive la Reine», і народ услід за мною закричав «Vive la Reine». Ми повертаємося до палацу, і драбиною, приставленою до вікна, увесь люд починає лізти вгору; усі бояться, що палац завалиться, і тієї миті я бачу позолочену карету, запряжену чудовими кіньми, і хтось каже, що все це лише вистава, а карета й коні — театральні. Потім я вже на сцені, танцюють балет.
І нарешті я цілком виразно бачу обличчя Джирофли, а наостанок повз мене проходить Фіулулу й вітається зі своєю звичною усмішкою.
Ці ванни на двадцять чотири градуси за Реомюром для мене надто гарячі. Я більше їх не прийматиму. Тут так спекотно, надто сьогодні.
Я нудьгую й бурчу. Близько п'ятої я йду гуляти з Маченькою, та на цих чудових алеях не здибаєш нікого, крім двох з половиною німкень.
Якби можна було зібрати батаклан, тут жилося б доволі спокійно, але ж самі!
У мами знову стався напад, спричинений листом із Росії. Поль збирається добровільно йти в солдати. Це Занковські підбили його на таке: він захопився молодшою донькою, яка зле поводиться. Мати, особа вкрай розпусна, виграє в карти — вона завжди виграє, — а донька постачає їй молодиків, щоб обдирати. До Поля в них був один наш сусід, такий собі пан Дублянський.
Брат красуні — страшенний шибеник. Уся ця кліка прибрала до рук бідолашного Башкірцева, який, щоб служити в одному полку з братом своєї красуні, подається у військо.
Але Олександр хоче все це відвернути.

Примітки

Фронда (1648–1653) — низка громадянських воєн у Франції за неповноліття Людовіка XIV, коли Анна Австрійська була королевою-регенткою. Конфлікт зіштовхнув королівський уряд як із Паризьким парламентом, так і з могутніми вельможами. Марі, найімовірніше, ознайомилася з цією історією через мушкетерські романи Александра Дюма, дія яких відбувається в цю добу й де помітну роль відіграє Анна Австрійська.
Vive la Reine (фр.) — «Хай живе королева!»
Шкала Реомюра, винайдена Рене Антуаном Фершо де Реомюром 1730 року, кладе точку замерзання води на 0, а кипіння — на 80 градусів. У 1870-х роках її все ще широко вживали на німецьких курортах. Двадцять чотири градуси за Реомюром дорівнюють 30 градусам за Цельсієм (86 °F).