❦
Пʼятниця, 9 липня 1875
Vendredi 9 juillet 1875
Я наче розморена в теплій воді — попри рожеву сукню, попри Джирофлу, теж розпашілого, — говорю повільно й мов якась манірна особа.
Je suis comme trempée dans de l’eau tiède, malgré ma robe rose et malgré Girofla aussi rose, je parle lentement et comme une personne maniérée.
Після купання матінка Жорж (господиня закладу) підходить привітатися, сказати, що я мила, що знає мене отакенькою (показуючи рукою висоту метра), а тоді:
Au sortir du bain, la mère Georges (celle qui tient l’établissement) vient me saluer, me dire que je suis gentille, qu’elle me connaît comme-ça (montrant avec la main une hauteur d’un mètre, puis:
— Та я ж і пана Еміля знаю отакеньким, — каже вона. — Чи не правда, пане Емілю?
— Mais M. Emile je le connais aussi tout petit, dit-elle. N’est-ce pas, M. Emile ?
Вона гукає це згаданому панові Емілю, який подався нишпорити по кабінах, де мешкають і обідають ті, хто приїхав купатися.
Elle crie cela au dit M. Emile qui est allé fureter dans les cabines où demeurent les baigneurs et où ils dînent.
Нас саджають поруч, наче бозна-кого.
On nous met à côté l’un de l’autre, comme je ne sais qui.
Сьогодні ввечері приходить Джирофла й приводить свого Фіулулу. Ми намалювали дурнуваті карикатури, які їм і показуємо.
Ce soir Girofla vient et amène son Fiouloulou. Nous avons dessiné des caricatures stupides que nous leur montrons.
Ми йдемо в сад, граємо в «чотири кутки», знов вертаємось. Ольга замикає свого «братика» в їдальні й ховає його капелюх.
On va au jardin, on joue aux quatre coins, on rentre de nouveau. Olga enferme son frère dans la salle à manger et cache son chapeau.
Цілий вечір він тільки те й робив, що крав мої фотографії з альбомів, і щоразу його ловила тітка. Потім — мавпував із Ольгою, тупотів ногами по паркету, мов розпещена дитина, і випрошував мій портрет.
Il s’est occupé toute la soirée à voler mes photographies des albums et chaque fois était attrapé par ma tante. Puis à faire des singeries avec Olga, à taper le parquet des pieds comme un enfant gâté et demander mon portrait.
Ми граємось і бігаємо, мов діти.
Nous jouons et courons comme des enfants.
А проте дівчатам по шістнадцять, а хлопцям — двадцять чотири й двадцять пʼять. Тільки Біховець і тітка лишаються спокійні.
Et pourtant les filles ont seize ans et les garçons vingt-quatre et vingt-cinq. Bihovetz et ma tante seuls restent tranquilles.