❦
Понеділок, 19 квітня
Lundi, 19 avril
Така гарна погода!
Il fait si beau !
Яка прикрість, що немає ані тіні розваги.
Quel dommage qu’il n’y ait pas l’ombre d’une distraction.
Я все думаю про поїздку до Росії, і такий великий у мене страх залишитися старою дівою (лише шістнадцятирічні дівчата бувають здатні на такі страхи), що, коли російський ведмідь попросить моєї руки, я, слово честі, погоджуся, хоч і знаю, що це дурість!
Je pense toujours à aller en Russie et telle est grande ma peur de reste vieille fille (il n’y a que les filles de seize ans pour avoir de semblables peurs) que, si l’ours russe me demande en mariage, j’accepte sur ma foi tout en sachant que c’est bête !
Ох, яка це була б дурість!
Oh que ce serait bête !
У шістнадцять років звʼязати себе чи, радше, розвʼязати собі руки. О ні! Річ у тім, що мені дуже зле отак, як є. Якби ж то росіянина можна було відкласти до наступної весни, після римської зими. Я хотіла б тримати його про запас на всякий випадок, та, на жаль, це неможливо. Якщо він зʼявиться, його треба схопити на льоту й одразу ж посадити в клітку. Ось вона, доля.
A seize ans se lier ou plutôt se délier les bras. Oh non ! C’est que je suis bien mal comme je suis. Si le Russe pouvait se remettre au printemps prochain après l’hiver de Rome. Je voudrais l’avoir en réserve dans tous les cas malheureusement cela ne se peut. S’il se présentait il faut le saisir au vol, et l’encager tout de suite. On voit la fatalité.
Десь записано, що я матиму цього дурника, цього російського Одіффре, — і я його матиму.
Il est écrit quelque part que j’aurai ce petit nigaud, cet Audiffret russe et je l’aurai.
Доля жене мене до Росії саме тоді, коли попереду в мене Рим, де ми проведемо зиму, коли в Римі, можливо, все могло б змінитися. Саме тому вона й жене мене до Росії. Я хотіла б, щоб він не звертав на мене жодної уваги, і водночас мене б це зачепило. Мама розраховує на цю поїздку, і повернутися не з тим, на що вона сподівається, вважалося б поразкою. Я хотіла б поводитися з цим чоловіком так само зле, як із польським графом, але навіщо? Я ж його не ненавиджу: він багатий, шляхетного роду, поріднений із найпершими родинами. Чого ж мені треба? Гнатися за своїми золотими мріями — тьху, мрії — то лише мрії. А поряд із дійсністю найпрекрасніша з них — ніщо.
La fatalité me pousse en Russie quand j’ai en perspective Rome où nous passerons l’hiver, quand peut-être à Rome tout pourrait changer. C’est justement pour cela qu’elle me pousse en Russie. Je voudrais qu’il ne fasse aucune attention à moi et en même temps j’en serais vexée. Maman compte sur ce voyage et revenir autrement qu’elle pense serait regardé comme un échec. Je voudrais maltraiter l’homme comme j’ai maltraité le comte polonais, mais pourquoi ? Je ne le déteste pas, lui, il est riche, il est noble, il est allié aux plus grandes familles. Que me faut-il donc ? Poursuivre mes rêves dorés, -fi donc, les rêves ne sont que rêves. Et auprès d’une réalité le plus beau n’est rien.
Я покладаюся на Бога: Він зробить, як Сам захоче, адже я не можу зробити так, як хочу я.
Je me fie à Dieu, Il fera comme Il voudra puisque je ne puis faire comme je veux.
Увечері йду з Коліньйон на «Отелло» в Італійський театр — грає той знаменитий актор Россі (рожева сукня, гарно). Зала повна юних дівчат. Ох, ці матусі! Ну й удало ж вони вибрали виставу!
Le soir je vais avec Collignon voir « Othello » joué par ce célèbre comédien Rossi, au Théâtre italien (robe rose, bien). La salle est pleine de jeunes filles. Oh les mamans ! Qu’elles ont bien choisi le spectacle.
Я з приємністю помічаю, що розумію все; але мене здивували манери цих італійців. Щомиті мені здавалося, що вони от-от заспівають.
Je vois avec plaisir que je comprends tout; mais ce qui m’a surpris ce sont les manières de ces Italiens. A chaque instant il me semblait qu’ils allaient chanter.
Я багато сміялася: ці актори грали якусь пародію і часом були просто сміховинні. Особливо Россі — в нього весь час був такий вигляд, ніби його мучать кольки; якоїсь миті мені здалося, що його зараз схопить морська хвороба, — він навіть зробив такий жест, і всі засміялися. Ох, яка гротескна пародія!
J’ai beaucoup ri, ces acteurs ont joué une espèce de parodie et parfois étaient très ridicules. Rossi surtout avait tout le temps comme des coliques, un moment j’ai cru qu’il allait avoir le mal de mer, il en a fait le geste et tout le monde se mit à rire. Oh quelle parodie grotesque !