❦
Вівторок, 6 квітня
Mardi, 6 avril
Учора я почала брати уроки малювання й живопису в професора Негра.
J’ai commencé hier les leçons de dessin et peinture avec le professeur Nègre.
Мені снилося, що принц Уельський входить крізь вікно, і через це я нічого не приготувала для Брюне, а оскільки я загаялася, то кинула книжку в колодязь і сказала Брюне, що Вапс її роздер! Підла брехня, але сон був кумедний.
J’ai rêvé que le prince de Galles entrait par la fenêtre, et pour cela je n’ai rien préparé pour Brunet, et comme j’avais traîné je jetais le livre dans le puits et dis à Brunet que Waps l’a déchiré ! Le vilain mensonge, mais le rêve était amusant.
Дідусь виходить зі мною (сіра сукня, фішю, діамант, чудово).
Grand-papa sort avec moi (robe grise, fichu, diamant, parfait).
На музиці ще людно, але Ніцца порожніє на очах.
A la musique il y a encore du monde mais Nice se vide à vue d’œil.
Дідусь повертається, а я з тіткою йду до кавʼярні.
Papa rentre et avec ma tante je vais au café.
Увечері я перечитую свій старий щоденник.
Le soir je relis mon vieux journal.
Я дійшла до того жахливого дня, і, ледве прочитавши його до половини, починаю плакати, потім ридати, стаю навколішки, потім лягаю на підлогу, потім починаю сміятися, і тоді мені стало страшно, і справді, глянувши на себе в дзеркало, я побачила себе такою дивною, такою жалюгідною, що й досі здригаюся.
Je suis arrivée au jour terrible, l’ayant lu à moitié à peine, je me mets à pleurer puis à sangloter, je m’agenouille puis me couche par terre puis commence à rire, alors j’eus peur et, en effet, en me regardant dans la glace je me suis vue si étrange, si pitoyable que j’en frissonne encore.
І чому це?
Et pourquoi cela ?
Качаючись по підлозі, я не знала, за чим плачу, я просто плакала — ось і все. І знаходжу в цих сльозах дивну насолоду, так що, якби могла, почала б знову.
Tout en me roulant par terre je ne savais pas ce que je pleurais, je pleurais voilà tout. Et je trouve un plaisir étrange dans ces larmes de sorte que, si je pouvais, je recommencerais encore.
О, як добре, що мені спало на думку писати щоденник; без нього не було б у мене сьогоднішнього пароксизму страждання, і, дивна річ, усе, що бодай якось стосується Нього, навіть горе, для мене радість порівняно з тим, що Його не торкається. Яка ж я нікчемна, що так говорю! Хочу написати йому, як принцу Уельському, і попросити в нього портрет.
0 la bonne idée que j’ai eue d’écrire mon journal, sans lui je n’avais pas mon paroxysme de douleur de ce soir, et chose curieuse, tout ce qui a le moindre rapport avec Lui, même le chagrin, m’est une joie en comparaison de ce qui ne le touche pas. Que je suis misérable de parler ainsi ! Je veux lui écrire comme au prince de Galles et lui demander son portrait.
Ах! якби він мені його дав. Від самої цієї думки моє обличчя стає осяйним! (Я можу стежити за найменшими змінами, пишучи перед дзеркалом.)
Ah ! s’il me le donnait. A cette seule pensée ma figure devient radieuse ! (Je puis suivre les moindres changements écrivant devant une glace).
Я здаюся собі сьогодні такою гарною, що думаю: якби він мене побачив, він би мене покохав. Ось із яким безумством я засинаю щовечора: написати герцогові, благати його приїхати, а коли він приїде — запропонувати йому розлучення. Раніше це була мрія, ось уже два дні я думаю про це серйозно.
Je me crois si jolie ce soir que je pense: s’il me voyait il m’aimerait. Voilà avec quelle folie je m’endors tous les soirs : Ecrire au duc, le supplier de venir, quand il viendra lui proposer le divorce. Avant c’était un rêve, depuis deux jours j’y pense sérieusement.
Ну що ж, ось що станеться, якщо припустити, що він приїде, — але він не приїде, він мене побачить, цілком природно дізнається, де я живу, і відішле мого листа пані моїй матері, прохаючи її краще виховувати свою доньку. Тоді мені залишиться зробити лише одне: піти до своєї майстерні й проковтнути щось приємне, синильну кислоту, наприклад, чи просту кислоту, — і проста, якщо випити її багато, подіяла б так само.
Eh ! bien voilà ce qui arrivera en admettant qu’il vienne, mais il ne viendra pas, il me verra, saura où je demeure tout naturellement et renverra ma lettre à Madame ma mère en la priant de mieux élever sa fille. Alors il ne me restera qu’une chose à faire, aller dans mon atelier et avaler quelque chose de gentil, de l’acide prussique par exemple ou un simple acide, un simple pris en quantité produirait le même effet.
Та я дуже хочу, щоб кислота лишилася у своїй пляшечці й не потрапила мені до шлунка. Доведеться подумати, як владнати справу так, щоб напевно не бути викритою.
Or je tiens beaucoup à ce que l’acide reste dans sa fiole et ne passe point dans mon estomac. Il faudra penser à arranger l’affaire de façon a être garantie à n’être pas découverte.
А тим часом я попрошу портрет, він мені не відмовить — так я попрошу, і портрет мене надихне.
En attendant je demanderai le portrait, il ne me refusera pas de façon dont je le demanderai, et le portrait m’inspirera.
Неймовірно, як я кохаю його дедалі більше.
C’est incroyable comme je l’aime de plus en plus.
викресленоСереда, 7 квітня 1875
Я читаю далі, минає кілька днів, я забуваю, я думаю, що це неправда, аж одного ранку розгортаю «Ґаліньяні» й читаю: «Берлінська газета» повідомляє, що заручини герцога Гамільтона з леді Мері Монтеґю відбулися при дворі в Бадені 9-го числа цього місяця.1 Я відставляю чай, не можу читати свого щоденника, кидаюся на тітчине ліжко, що стоїть на підлозі, плачу, сміюся, Віктор і Вапс, єдині мої друзі, єдині мої повірники, оточують мене з виттям.
Je continue de lire, plusieurs jours se passent, j’oublie, je crois que ce n’est pas vrai , un matin j’ouvre « Le Galignani » et je lis The Berlin Journal state that the betrothal of the Duke of Hamilton to Lady Mary Montagu was celebrated at the court of Baden on the 9th inst. Je laisse là mon thé, je ne puis lire mon journal, je me jette sur le lit de ma tante qui est par terre, je pleure, je ris, Victor et Waps mes seuls amis, mes seuls confidents m’entourent en hurlant.
Я сміюся, мов божевільна, гукаючи Вапса, щоб Леоні подумала, ніби я граюся. Повертаюся до щоденника, читаю далі, кажу собі, що це мине, що я забуду.
Je ris comme une folle en appelant Waps pour que Léonie pense que je joue. Je reviens au journal, je lis encore, je dis là que ça passera, que j’oublierai.
Хто ж вигадав, що людина забуває! З кожним днем я памʼятаю дедалі краще. Не можу стриматися від сміху, зціплюючи зуби, мені холодно, я плачу! Серце моє переповнене, мені стільки треба сказати, що я не скажу нічого. Благословляю ту мить, коли почала писати, мій щоденник дарує мені такі хвилини.
Qui donc a inventé qu’on oublie ! Tous les jours je me souviens mieux. Je ne puis me retenir de rire en serrant les dents, j’ai froid, je pleure ! Mon cœur déborde, j’ai tant à dire que je dirai rien. Je bénis le moment où j’ai commencé à écrire, mon journal me procure des moments comme ceux-là.
Мені до нестями хочеться побачити княгиню Галіцину, якби вона цієї миті ввійшла, я кинулася б їй на шию.
J’ai un désir insensé de voir la princesse Galitzine, si elle entrait en ce moment je me jetterais à son cou.
Вона, моя супутниця протягом усього того щасливого й жахливого часу. Лише з нею однією я говорила про Нього!
Elle, ma compagne pendant tout ce temps heureux et terrible. Avec elle seule j’ai parlé de Lui !
Я вперше перечитую свій щоденник, минуло два роки, побачимо, яке враження все це справить на мене згодом. Сьогодні враження жахливе й чарівне. Я нещасна. Я гадала, що два роки мене змінять. Мені було ледве чотирнадцять років! І нехай після цього кажуть, що я не знала, чого хочу.
C’est la première fois que je repasse mon journal, deux ans sont passés, nous verrons quel effet produira tout cela sur moi plus tard. Aujourd’hui c’est un effet terrible et charmant. Je suis misérable. Je croyais que deux ans me changeraient. J’avais à peine quatorze ans ! Et qu’on dise après cela que je ne savais pas ce que je voulais.
У цьому віці два роки — це багато. Закінчую, закінчую, я така схвильована, така люта, у такому розпачі, що вже не знаю, що пишу. О! Боже мій!
A cet âge deux ans est beaucoup. Je finis, je finis, je suis si agitée, si furieuse et désespérée que je ne sais plus ce que j’écris. Oh ! mon Dieu !
Я сховала цей нещасний щоденник, він мене мучить, і все ж мені хочеться читати далі, я спинилася на середині одного дня.
J’ai caché ce malheureux journal, il me torture et pourtant j’ai envie de continuer à lire, je me suis arrêtée au milieu d’un jour.
Та якщо я читатиму, то знову качатимусь по підлозі й кусатиму подушки, краще перестати.
Mais si je lis je me roulerai encore » par terre et mordrai les coussins, il vaut mieux cesser.
Цікаво було б знати, чи щоразу, коли я читатиму, зі мною коїтиметься те саме. Спробуймо, я вже трохи спокійніша. Я перечитала, ще не плачу, але мені здається, що я горю, голова важчає й хилиться набік, я погризла свої нещасні нігті.
Je serais curieuse de savoir si chaque fois que je lirai il m’arrivera la même chose. Essayons, je suis un peu plus tranquille. J’ai relu, je ne pleure pas encore mais il me semble que je brûle, ma tête devient lourde et se penche de côté, j’ai rongé mes malheureux ongles.
О! ось воно знову починається! біжу молитися й спати. На щастя, я сплю!
Oh ! voilà que ça recommence ! je cours prier et dormir. Heureusement je dors !
Примітки
В оригіналі англійською: «The Berlin Journal state that the betrothal of the Duke of Hamilton to Lady Mary Montagu was celebrated at the court of Baden on the 9th inst.» ↩