Субота, 3 квітня

О першій годині їду до Канна з тіткою (сіра сукня й капелюх з фішю з валансьєнських мережив, спереду схоплений чарівним діамантом за дванадцять тисяч франків).
Коліньйон у них, ми проводимо вечір за балачками, говоримо про все на світі — і можливе, й неможливе.
— Хочеш вийти заміж, — питає мене мама, — я знайшла тобі декого; графа Ярочевського?
— Ах! якби я була певна його становища при дворі, погодилася б тієї ж миті.
— Потім, коли я лягала спати: — Не хочу спати з тіткою, надто спекотно, нехай мені дадуть іншу кімнату.
А що ж тоді, якби тобі довелося спати з Ярочевським?
— Ах, матінко, якби я й вийшла за Ярочевського, то не заради нього! — і я вийшла. Коліньйон уже не було.