Потім я побачила Терффідуа (Одіффре навпаки) у купе — коли наші екіпажі роз'їхались, він висунув ніс у вікно; ледве або ще навіть до того, як він встиг мене роздивитись, я, відсунувшись у глиб ландо, посміхнулась — сама не знаю чому. Під час обіду Олександр розповідає анекдоти найрізноманітнішого ґатунку стосовно процесу. Це майже заспокоїло мене. Ім'я Бабаніних відтоді, як виїхав Жорж, за п'ять років знову набуло колишнього блиску; процес не наробить особливого галасу, а тепер, коли ми отримали questionnaire, буде незабаром завершений — дев'яносто дев'ять шансів виграти проти одного на програш. Судячи з того, що я чула і зрозуміла, це правда. Зрештою, якщо Олександр може керувати всім нашим майном і не забуватиме при цьому про себе — у цьому нема великої біди; кожен управитель зробив би те саме, а краще, щоб гроші не виходили з родини.