❦
Субота, 20 лютого 1875
Samedi, 20 février 1875
Я похмура, як погода, і плакала стільки ж, скільки йшов дощ, — тобто не дуже. Хочу попросити маму влаштувати наше життя, жити пристойно — у мене вже немає сил так жити далі. Я повертаюсь до своєї кімнати, щоб зібратись на вихід — пригнічена, похмура, нещасна, розпачлива, так, розпачлива, бо мама більше не знаходить слів, щоб мене підбадьорити, не заспокоює мене — навпаки, схвалює. Хоч би якими нікчемними й марними були ці заспокоєння і хоч би яку малу вагу я їм надавала — вони мене підтримували. О! Але тепер я більше не вірю, що зможу коли-небудь жити так, як хочу. Якби можна було, якби людському розуму було дано зрозуміти, яке значення надаю я цьому «як хочу»!!!
Je suis sombre comme le temps et j’ai pleuré autant qu’il a plu, pas énormément. Je vais demander à maman de nous arranger, de vivre convenablement, je n’ai plus la force de continuer ainsi, et je rentre chez moi pour m’apprêter à sortir, abattue, morne, misérable, désespérée, oui désespérée, car maman ne trouve plus rien à me dire, ne me rassure plus, mais m’approuve au contraire. Quelques misérables et vaines qu’aient été ces rassurances et quelque peu d’importance que j’y attachais, elles me soutenaient. Oh ! mais maintenant je ne crois plus pouvoir jamais vivre comme j’aime. Si l’on pouvait, s’il était donner à une intelligence humaine de comprendre quelle importance j’attache à ce comme j’aime III!
Це моє життя — повторюю вкотре, це моє життя! У кожного є щось, чим він дорожить понад усе. Ну от, я дорожу цим понад усе — понад герцогом Гамільтоном! Не кажу про маму, бо мама — це я, ні, це Бог; мама завжди виняток, мама завжди поруч із Богом.
C’est ma vie je le répète, pour la centième fois, c’est ma vie ! Chacun a une chose à laquelle il tient, par dessus tout. Eh bien, moi je tiens à cela par dessus tout, par dessus le duc de Hamilton ! Je ne parle pas de ma mère, parce que ma mère c’est moi, non c’est Dieu, ma mère est toujours exceptée, ma mère est toujours à côté de Dieu.
Вкладка · Annotation ultérieure de Marie
[Примітка: Ці почуття дуже гарні, але в 1881 році я їх уже не розумію.]
[Annotation: - C’est très joli ces sentiments mais je ne les comprends plus en 1881.]
Я хотіла піти до опери — премʼєра, — там можна було б побачити якихось цікавих людей, але коли я приходжу по ложу, вільних уже немає.
Je voulais aller à l’opéra, une première représentation, j’y aurais pu voir quelques chiens, mais iJ n’y a plus de loges quand je viens en demander une.
Мій дорогий Віктор повернувся від ветеринара; цей негідник зробив його худим і нещасним — дорогий пес. З третьої до девʼятої вечора Сапоженікови в нас. Увечері граємо в «Королів». Морґан приходить і дивиться на гру. Я вважаю його нікчемою, бо він друг мого брата, і ще тому, що він справжнє ледащо. Завтра має бути гарний день — Марі прийде о дванадцятій, і ми спробуємо намалювати портрети наших собак.
Mon cher Victor est de retour de chez le vétérinaire, ce misérable l’a rendu maigre et malheureux ce cher chien. Depuis trois heures jusqu’à neuf heures du soir les Sapogenikoff sont chez nous. Le soir nous jouons aux rois. Morgan vient et assiste au jeu. Je le considère comme une misère parce qu’il est l’ami de mon frère, et aussi parce qu’il est un vaurien. Demain promet être une bonne journée, Marie viendra à douze heures et nous essayerons de faire les portraits de nos chiens.