❦
Неділя, 14 лютого 1875
Я йду до церкви з Діною і Сашею (сіра, добре) — давно не ходила, але для мене це майже марно: я рідко молюся в церкві, бо там, кажуть, диявол приходить відволікати порядних людей.Dimanche, 14 février 1875 Je vais à l’église avec Dina et Sacha (gris, bien) depuis longtemps je n’y suis allée, mais c’est presque inutile pour moi je prie rarement à l’église car c’est là, dit-on, que le diable vient distraire les honnêtes gens.
На набережній було багато народу, коли ми виходили. Олександр хоче поговорити з моєю любою тіткою Тютчевою і переконати її, що вона багато ризикує, обмовляючи нас, як вона це робить. Безперечно, вона поступиться — бо у цього дорогого Олександра є незаперечні аргументи. На концерті з Надею і Жюлі ми зупинились у кутку саду, з боку готелю «Де Англе»; тоді я помітила де Ґонсалеса поблизу якогось екіпажа; я усміхнулась йому і поманила його вказівним пальцем — він відразу покинув дам і підійшов.
Il y avait beaucoup de monde à la Promenade quand nous sortîmes. Alexandre veut parler à ma chère tante Tutcheff et la convaincre qu’elle risque beaucoup en nous diffamant comme elle le fait. Sans doute elle cédera, car ce cher Alexandre a des arguments irrésistibles. A la musique avec Nadia et Julie, nous nous plaçâmes au coin du jardin côté de l’hôtel des Anglais, alors j’aperçus de Gonzalès près d’une voiture, je lui souris et fis signe avec l’index de venir, aussitôt il quitta les dames et vint.
— Ну ж, що означає така поведінка, мій любий пане? — були мої перші слова. Тоді — напівсміючись, напівсерйозно — я зажадала від нього пояснень, чому його дружина так поводиться з нами, і дала йому справжній урок ввічливості. Справді, воно було того варте. Ця бразильська мавпа12 була майже, що я кажу — майже? — цілком зухвала.
— Eh bien ! Que veut dire cette conduite, mon cher Monsieur ? furent mes premières paroles, alors moitié riant, moitié sérieusement je lui demandai raison de la conduite de sa femme envers nous, et lui donnai bel et bien une leçon de politesse. En vérité cela en valait la peine. Ce singe du Brésil a été presque, que dis-je presque, entièrement impertinent.
У Парижі мама склала візит його дружині; в Ніцці та його не віддає — ніби нас не існує. Раніше чоловік залицявся до мами, але зараз ця жінка не може ревнувати — знає, що все скінчено; врешті-решт нічого і не починалось.
A Paris ma mère a fait visite à sa femme, à Nice elle ne la lui rend pas, tout comme si nous n’existions pas. Avant, le mari a fait la cour à maman, mais à présent cette femme ne peut pas être jalouse, elle sait bien que tout est fini, d’ailleurs il n’y avait rien de commencé.
Де Ґонсалес відповідав похвалами й компліментами без кінця — визнавав, що він не має рації, що вони не мають рації: — І що означає ця поведінка, пане. Ми з мамою перші відвідали пані де Ґонсалес у Парижі, а тут, у Ніцці, куди ми приїхали задовго до вас, — ні вона, ні ваша донька навіть не думають віддати цей візит? Вони прийдуть.
De Gonzalès répondait par des louanges et des compliments sans fin avouant qu’il a tort, qu’ils ont tort, - Et puis, que veut dire cela, monsieur. Ma mère et moi étions allées chez Mme de Gonzalès à Paris les premières, à Nice où nous sommes bien avant vous ni elle ni votre fille ne pensent même pas à nous rendre cette visite ? Elles viendront.
— Вже пізно, надто пізно, — кажу я суворіше, ніж мала намір.
— Il est bien tard, trop tard - dis-je plus sévèrement que je n’en avais l’intention.
Нарешті я знаю, що мені треба знати; давно хотіла поговорити з цим любим другом, що звеличує мене до зірок.
J’ai le cœur net enfin, depuis longtemps j’avais envie d’avoir cette explication avec ce cher ami qui m’élève jusqu’aux astres.
— Марія, моя дитина, — каже він із цим іспанським акцентом і співучим до смішного голосом, — ви знаєте, як я вас люблю; доказ — те, що я говорю про вас скрізь:
Maria, mon en fanne, dit-il avec cet accent espagnol, et cette voix chantante jusqu’au ridicule, vous savez comme je vous aime, preuve les choses que je dis partout de vous:
— Купу жахів, бʼюся об заклад!
— Une quantité d’horreurs, je parie !
— О Марія, чому ви це кажете, візьміть ці слова назад.
— O Maria, pourquoi dites-vous cela, retirez ces paroles.
— Гаразд, забираю; і що далі?
— Eh bien je les retire, après ?
— Ви є, ви будете жінкою вищою від усіх, ви підноситесь над усіма.
— Vous êtes, vous serez une femme supérieure, vous vous élevez au-dessus de tout le monde.
— Бути нижчою за інших — це був би розпач, справді. Я відверта, називаю речі своїми іменами; тому вірте, що я читаю вам урок ввічливості, і нічого більше.
— Etre moins que les autres serait désespérant, en vérité. Je suis franche, je dis les choses comme elles sont, aussi croyez bien que c’est une leçon de politesse que je vous donne, pas autre chose.
— Карайте мене, я зе готовій, я зе знаю, со я вінуватій.3
— Câtiez moi, zé sous prêt, zé sais que zé souis fautif.
— Боже мій, єдине покарання, яке я можу вам призначити — це змусити вас залишатись тут.
— Mon Dieu le seul châtiment que je puisse vous infliger c’est de vous forcer de rester là.
— О Марія, я зе такій сасливій від цієї кари.4
— O Maria zé souis ençannté de ce çâtimann.
— Врешті-решт, якщо вам надто нудно, можете йти — я дозволяю. Ні, слухайте, пане, справді не розумію вашої неввічливості: якщо одна людина склала візит іншій, та інша, хоча б із ввічливості, має його віддати, — хоч потім вже можна не продовжувати; кожен вільний, знаєте. — Я не говорю тут всього, що сказала; одним словом, якщо він не дурень, то тепер знає, що й до чого.
— Après tout si vous vous ennuyez par trop vous pouvez vous en aller je permets. Non, écoutez Monsieur, vrai je ne m’explique pas votre impolitesse, quand une personne fait une visite à une autre, cette autre, rien que par politesse, doit la lui rendre, sauf après de ne pas continuer, chacun est libre vous savez. - Je ne dis pas ici tout ce que je lui ai dit, en un mot, s’il n’est pas un imbécile, il sait à quoi s’en tenir.
— Я думав, що ви не так цінуєте мене: коли я приходив, мене не пустили далі порога.
— Je croyais que vous ne teniez pas autant à moi, quand je suis venu on m’a reçu à la porte.
— Ну, припустимо, що вас зовсім не цінують, припустимо; але ввічливість, це слово, яке я вже кілька разів повторила, — дуже вимоглива; знайте це, пане.
— Eh bien ! supposons qu’on ne tienne pas du tout à vous, supposons cela, mais la politesse, ce mot que j’ai répété plusieurs fois déjà, est très exigeante, sachez cela, monsieur.
Тоді він заговорив про маму, про свою приязнь до неї.
Alors il parla de maman, de son amitié pour elle.
— Мама — не жінка, до якої можна залицятись, запевняю вас; переконайтесь у цьому самі, переконайте в цьому всіх.
— Ma mère n’est pas une femme à laquelle on puisse faire la cour, je vous assure, persuadez-vous cela, persuadez cela à tout le monde.
Потім ми говорили про інше, і, сказавши все, я говорила мало; він давно стояв поруч, сказав усе найкраще, що тільки можна, — розхвалив мене понад усяку міру, й пішов, обіцяючи прийти завтра.
Après nous avons parlé d’autres choses et ayant tout dit je parlai peu, il y avait longtemps qu’il était près de nous, il a dit tout ce qu’on pouvait dire de mieux, m’a vanté à l’impossible et s’en alla promettant de venir demain.
— Чи можу я побачити вашу маму завтра?
Pourrai-je voir votre maman demain:
— О ні, вона не приймає. Якщо завтра застанете мене вдома — поговоримо ще, бо я вас насварила рівно вдесятеро менше, ніж ви заслуговуєте.
— Oh non, elle ne reçoit pas. Si vous me trouvez chez moi demain, nous reparlerons, car je vous ai grondé juste dix fois moins que vous le méritez.
— Гаразд, Марія, моя дитина, я завжди з вами згоден; я ніколи не чув, щоб хтось так «дезонував»5, як ви. Отже, коли ви вдома?
— Bien, Maria mon enfant, je suis toujours de votre avis, je n’ai jamais entendu une personne désonner [sic] comme vous. Ainsi quand êtes-vous chez vous ?
— Та щодня до пів на третю.
— Mais tous les jours jusqu’à deux heures et demie.
— До побачення, — проспівав він.
— Adieu, chanta-t-il.
— До побачення, — відповіла я.
— Au revoir, dis-je.
Що ж, я задоволена; незважаючи на його медові слова, він зухвалець, і хоча в усьому, що він сказав, не було ні глузування, ні чогось неприємного, — я лютую, як і казала йому кілька разів. Я добре говорила, він знає, яка я. Я не мовчу, як мама тощо; я не пускаю все на самоплив, а нападаю — і передбачаю, що нападуть на мене, і захищаюсь, коли нападають.
Bien, je suis contente, malgré ses paroles de miel, c’est un impertinent et bien que dans tout ce qu’il a dit il n’y avait ni raillerie ni autre chose de désagréable, je suis furieuse, comme je le lui ai dit plusieurs fois. J’ai bien parlé, il sait ce que je suis. Je ne me tais pas comme maman etc. je ne laisse pas aller les choses, mais j’attaque et je prévois d’être attaquée et je me défends quand je le suis.
Концерт у Румпельмайера,6 звідти — до цирку, «Попелюшка» у виконанні малят від двох до восьми років.
De la musique chez Rumpelmayer, de là au cirque, Cendrillon jouée par des bambins de deux à huit ans.
Я люблю казки — вони розпалюють уяву.
J’aime les contes de fées, iis me montent l’imagination.
Олександр сказав, що Милорадович залицяється до доньки нашого сусіда в Росії, Зенковського. Це схвилювало маму і тітку — поки я залишалась у мами, говорили тільки про цього казкового принца.
Alexandre a dit que Miloradovitch fait la cour à la fille de notre voisin en Russie, Zenkovski. Ceci a bouleversé maman et ma tante, pendant que je restais chez maman on n’a parlé que de ce prince charmant.
При самій думці, що він може одружитися зі мною, мама оживає — хоч яка хвора й знесилена, вона підводиться, очі блищать, щоки рожевіють; і лише для того, щоб бачити її такою, я залишаюсь і слухаю, що говорять про цю блискучу партію.
A la seule pensée qu’il peut m’épouser maman s’anime, toute malade et toute affaiblie qu’elle est se soulève, ses yeux brillent, ses joues se colorent, seulement pour le plaisir de la voir, ainsi je reste et j’écoute ce qu’on dit de ce parti brillant.
Я марно намагаюсь довести, що це цілком пересічна партія і що треба мати вельми вузький розум, аби думати про неї так багато.
J’essaye bien en vain de prouver que c’est un parti fort ordinaire, et que pour en penser tant il faut avoir un esprit bien étroit.
— О, це й справді була б доля, — вигукнула мама, — Василиса Єгорівна7 мало не вийшла заміж за Милорадовича, і він її кинув; вона залишилась старою дівою; я виходила за Милорадовича, брата того, але він помер, і я не встигла; і якщо цей знову вислизне — це буде доля.
— Oh ! ce serait vraiment la fatalité, s’écria maman, Vassilissa Egorovna a failli épouser un Miloradovitch, et il l’a abandonnée, elle est restée vieille fille; moi j’épousais un Miloradovitch, le frère de l’autre, mais il est mort et je n’eus pas le temps, enfin si celui-ci échappe encore, ce sera la fatalité.
Але я його не хочу, мамо; Боже мій! Якщо тепер про нього стільки говорять, — у день, коли він посватається, якщо таке щастя трапиться, — мене пожеруть, згризуть: мама — з голови, тітка — з ніг, Діна — з середини, і мене зʼїдять!
Mais je n’en veux pas ma mère; mon Dieu ! ! Si maintenant on en parle tant, le jour où il me demandera en mariage, si pareil bonheur arrive, on me dévorera, rongera, maman par la tète, ma tante par les pieds et Dina par le milieu et on me mangera !
Усі засміялись — і я теж. Бідна мама, це її мрія — може, здійсниться; я бажаю цього для неї, а не для себе. Він із відмінної і давньої знаті, молодий — ледь двадцять, гарний, кажуть, і дуже багатий — щось близько трьохсот тисяч франків ренти.8 Зрештою, я не матиму відрази до цього шлюбу.
Tout le monde se mit à rire, moi aussi. Pauvre maman, c’est son rêve, peut-être se réalisera-t-il, je le souhaite pour elle, pas pour moi. Il est d’excellente et vieille noblesse, jeune, vingt ans à peine, beau dit-on et très riche, quelque chose comme trois cent mille francs de rente. D’ailleurs je n’aurai pas de répugnance à l’épouser.
Я не люблю і не полюблю нікого. Я памʼятаю герцога Гамільтона, і цей спогад може наповнити моє серце.
Je n’aime et n’aimerai personne. Je me souviens du duc de Hamilton, et ce souvenir peut remplir mon cœur.
Примітки
«Бразильська мавпа» — Маріна характерна зоологічна метафора для нелюбих людей. ↩
Пан де Ґонзалес Морено був аргентинцем, а не бразильцем. Див. примітку до 020/1874-06-19. ↩
В оригіналі французькою з іспанським акцентом: «Câtiez moi, zé sous prêt, zé sais que zé souis fautif.» (замість «Châtiez-moi, je suis prêt, je sais que je suis fautif» — «Карайте мене, я готовий, я знаю, що я винен»). ↩
В оригіналі французькою з іспанським акцентом: «O Maria zé souis ençannté de ce çâtimann.» (замість «je suis enchanté de ce châtiment» — «я в захваті від цього покарання»). ↩
Іспанський акцент де Ґонсалеса: «désonner» [sic] замість «raisonner» (міркувати, «резонувати»); позначку [sic] поставила сама Марі. ↩
Румпельмайер — віденське кондитерське кафе, соціальний центр для зимових гостей Ніцци. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Рента — щорічний дохід із маєтків та інвестицій (не зарплата); мірило стану в 1870-х. ↩