Субота, 6 лютого 1875

Я купила два пасма волосся — довші за стан, як у Джої, і збираюсь їх причепити. На голові хочу мати лише своє волосся, а от пустити фальшиві пасма по спині — не завадить.
Страшенно холодно, я замерзла.
Сьогодні на площі Массена — благодійний розпродаж, як торік; але торік головувала княгиня Суворова (сіра сукня і капелюх, добре). Народу повно, але нікого цікавого; носій — поблизу Сомалья і графині дель Верме.
Біховець майже весь час був із нами. Нема чого й казати, що після кожного такого зібрання я у відчаї, і наша відрізаність від світу мене вбиває.
Боже мій, Боже мій, змилуйтесь наді мною.
Я була з тіткою у парадному вбранні; ландо стоїть у декоратора екіпажів для карнавалу, і ми повертаємось пішки.
Пані Сапоженікова орендувала весь будинок № 68 по вулиці де Франс із садом. Сподіваюсь, їй там буде добре — бідолашна жінка. Після такого багатства — жити на тисячу франків на місяць!
Я не начепила фальшивих пасом і зробила зачіску, як звичайно, — я терпіти не можу фальші.
викресленоНеділя, 7 лютого 1875
У Дюранів було гарне вбрання, і Люсі — наймодніша панна. Прикріплю до цього аркуша газетний звіт.
Ми розмовляли з паном і пані де Канпрьєн, пані де Музе і Зое, що продавала квіти поруч із Говардами. Елен, одягнена гірше, ніж будь-коли, стала майже негарною; обидві носять такі жахливі турнюри. Англійки другого ґатунку. А я рік тому вважала їх такими гарними, що навіть заздрила!
Даніс, що обслуговував буфет пані Проджерс, запропонував нам чай — ми відмовились; тоді він став навпроти нас, за кількома рослинами з ріденьким листям, і залишився там, поки ми були біля пані де Канпрьєн.
Там був Арнім, Одіффер теж — але в нього поганий колір обличчя і негарна шкіра, отже цього разу в нього немає нічого; а тримався він саме на своєму кольорі обличчя.
Коли думаю, що він здавався мені гарним, — дуже дивуюсь.
Бідолахи жалкуватимуть за красунею княгинею; навіть лотерея перебувала в скруті, і близько пʼятої Ґро забив у барабан, Маленький Поль ударив у бубон, а графиня дель Борго, що крутила колесо, заверещала своїм маленьким голоском: «Підходьте, підходьте, панове!» — після чого пролунало загальне «ура», і ми вийшли.
Було гарне вбрання, особливо в павільйоні Сомалья, дель Верме і носія.
Овече обличчя Макен під білим чепчиком із рожевими стрічками було відразливе, а стан під чорною сукнею і білим фартухом — просто гидкий.
Найгарнішою була маленька Денисон.
Цього року ми замкнуті більше, ніж будь-коли; раніше мама ходила на бали — майже всюди; цього разу — нікуди.
О, як я лютую!
Пробачте мені це, Боже мій, але я й справді страждаю і нещасна.

Примітки

В оригіналі французькою: «à la Gioia». ↩
В оригіналі італійською: «il facchino» («носій») — зневажливе прізвисько для когось. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩