❦
Пʼятниця, 5 лютого 1875
Vendredi, 5 février 1875
Тітка, яка поїхала зустрічати Боткіна, побачила, як із вокзалу виходить Дорія — цього разу він справді приїхав, не те, що раніше.
Ma tante étant allée à la rencontre de Botkine vit sortir de la gare Doria qui cette fois est bien arrivé pas comme avant.
О третій я виходжу (сіра, добре) — різні карнавальні справи; обійдеться нам у триста франків — жах! Не так мені хотілося б.
A trois heures je sors (gris, bien) pour différentes choses du Carnaval, il nous coûtera trois cents francs, misère ! Ce n’est pas comme cela que je voudrais.
Сьогодні приїхав якийсь росіянин, що дає уроки латині; але бідолаха стільки чув про мою вченість, що не наважується взяти мене в учениці.
Aujourd’hui est arrivé un Russe qui donne des leçons de latin, mais le malheureux a tant entendu parler de mon érudition qu’il n’ose pas m’accepter pour élève.
Ось як перебільшують у нашому бідному колі!
Voilà comme on exagère dans notre pauvre monde !
Я — вчена! Та годі!
Moi, une savante, allons donc !
Увечері приходить Боткін — велика подія; за нього сперечаються й шанують його, як короля, як бога. Цим ми завдячуємо нашому доброму Пеліканові.
Le soir Botkine vient, grand événement, on se le dispute et on l’honore comme un roi, comme un dieu. C’est à ce bon Pelikan que nous devons cela.
Я двічі мигцем побачила диявола — він такий холодний, такий зверхньо дурний на вигляд, що наводить на мене страх; однак не можу відмовити йому в певному «макенівському» вигляді — дурнуватому й пожадливому.
J’ai entrevu deux fois le diable, il a l’air tellement froid, tellement hautainement sot qu’il me fait peur, je ne puis cependant lui refuser un certain air Macainne stupide et aspirant.